Постанова

від 02.07.2015 по справі 904/2165/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 року Справа № 904/2165/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сапожнік С.В., довіреність від 30.03.15 № 30-03/2015;

від відповідача: в судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Весь Світ Лімітед» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 по справі № 904/2165/15 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад», с. Вашківці, Сокирянського району Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весь Світ Лімітед», м. Дніпропетровськ

про стягнення 420493,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 310164,00 грн., яка виникла за договором поставки № 06/02-14 від 06.02.2014, втрати від інфляції у сумі 100958,02 грн., три відсотки річних у сумі 9371,76 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 8409,88 грн.

Повернуто позивачу із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 743,19 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 233 від 27.03.2015 оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване простроченням відповідачем умов договору поставки щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, а також наявністю підстав для нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, господарським судом відмовлено відповідачу в задоволенні його клопотання про відстрочку виконання судового рішення до 01.06.2016 з огляду на те, що поставка товару відбулася у лютому-березні 2014 року, а відповідачем не надано доказів, які б підтвердили неможливість виконання ним судового рішення в установлений законом строк.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована незгодою відповідача (апелянта) з рішенням господарського суду по даній справі в частині стягнення 100958,02 грн. інфляційних, 9371,76 грн. трьох відсотків річних, а також порушенням місцевим господарським судом вимог процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на порушення позивачем ч. 4 ст. 22 ГПК України, яким передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшувати розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, про що в судовому рішенні нічого не зазначено.

Скаржник вважає, що претензія позивача від 28.11.2014 № 134 про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 310164,00 грн., пені 47637,79 грн., 3 % річних 6628,16 грн., інфляційних 55911,71 грн., не має належних доказів направлення відповідачу, оскільки копія рекомендованого повідомлення про отримання відповідачем 09.12.2014 листа від позивача не підтверджує її отримання, так як в зазначеному листі претензії не було.

Крім того, апелянт вважає, що поставка позивачем товару без попередньої оплати відповідачем, свідчить про зміну умов договору поставки № 06/02-14 від 06.02.2014 в частині оплати за поставлений товар, але не визначає строк оплати, а тому до даних правовідносин мають бути застосовані норми ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2015.

Представник відповідача (скаржник) явку у судове засідання повноважного представника не забезпечив, але надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 в даній справі без змін.

З урахуванням обставин даної справи колегія суддів вважає за необхідне відхилити доводи апелянта щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 ГПК).

Крім того, в матеріалах справи міститься достатня кількість доказів для розгляду справи за відсутності представника відповідача.

02.07.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буковинський сад» (далі - позивач, або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весь Світ Лімітед» укладено договір поставки № 06/02-14, відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність покупцю яблука урожаю 2013 року, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товарної позиції та загальна вартість за конкретну партію товару вказується у видаткових накладних (п.1.2. договору).

Відповідно до розділу 2 договору ціна одиниці товару визначається в гривнях з урахуванням податку на додану вартість згідно виставлених рахунків. За поставлений товар покупець здійснює оплату грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок шляхом 100 % передплати, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за день до отримання товару. Загальна сума договору складається з сукупної вартості товару, придбаного за цим договором (п. п. 2.1.-2.3.).

Сторони домовилися, що доставка товару за цим договором здійснюється наступним чином: покупець організовує вивіз товару зі складу постачальника автомобільним транспортом (в тому числі силами третьої сторони) (п. 4.1.).

Відповідно до п. 4.3. договору, постачальник відпускає товар після підписання цього договору та зобов'язаний надати покупцю на кожну партію товару наступні документи: податкову та видаткову накладні.

Зобов'язання вважається виконаним з моменту, коли товар наданий у розпорядження у названому місці поставки, належним чином виділений для покупця та перевірений (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному п. 8.1. договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. п. 8.1.- 8.2. договору).

Договір підписано та скріплено печатками позивача та відповідача без зауважень (а. с. 9-10).

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на суму 1053771,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 61 від 11.02.2014 на суму 111834,00 грн., № 62 від 11.02.2014 на суму 108243,00 грн., № 63 від 12.02.2014 на суму 113088,00 грн., № 83 від 13.02.2014 на суму 111435,00 грн., № 73 від 17.02.2014 на суму 99522,00 грн., № 75 від 18.02.2014 на суму 100100,00 грн., № 76 від 19.02.2014 на суму 99385,00 грн., № 97 від 27.02.2014 на суму 102704,00 грн., № 114 від 10.03.2014 на суму 101920,00 грн., № 124 від 13.03.2014 на суму 105540,00 грн. (а. с. 11-20).

Між тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції виконав частково на суму 743607,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 27.02.2014 на суму 444600,00 грн., від 04.03.2014 на суму 99522,00 грн., від 07.03.2014 на суму 99385,00 грн., від 13.03.2014 на суму 100000,00 грн. (а. с. 21-24).

Залишок несплаченої ТОВ «Весь Світ Лімітед» суми боргу перед ТОВ «Буковинський сад» становить 310164,00 грн. (1053771,00 грн. - 743607,00 грн.), що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаємних розрахунків за договором, станом на 02.03.2015, який підписано та скріплено печатками сторін (а. с. 27).

28.11.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити наявну заборгованість (а. с. 25-26), однак претензія залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, причиною виникнення даного спору є невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язання за договором, в частині оплати вартості прийнятого від позивача товару за договором на суму 310164,00 грн.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної оплати поставленого позивачем товару, а тому суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 310164,00 грн.

Згідно заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 30.03.2015 вих. № 35, останній окрім суми основного боргу у розмірі 310164,00 грн., просив також стягнути з відповідача на свою користь суму штрафних санкцій, а саме: пеню у розмірі 31296,82 грн., індекс інфляції в розмірі 106964,01 грн. та 3 % річних в розмірі 9228,44 грн.

Між тим, вже 08.04.2015 за вих. № 46 позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача на свою користь індекс інфляції в розмірі 100958,02 грн. та 3 % річних у розмірі 9371,76 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій у зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар, згідно договору поставки складає 110329,78 грн.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу положень ст. ст. 16, 549-551, 610, 611, 625 ЦК України та статей 20, 216-220 та 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень ст. 625 ЦК України (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) на суму основного боргу позивач нарахував 100958,02 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по лютий 2015 року включно, а також 3 % річних у сумі 9371,76 грн. за період з 28.02.2014 по 10.03.2015 (а. с. 78-79).

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно задоволено у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, перевірені колегією суддів, є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Доводи апелянта про порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Таким чином, претензійний порядок вирішення спору є правом суб'єктів господарювання, а не обов'язком і не виключає права звернення кредитора безпосередньо до суду без дотримання претензійного порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що підписання представником та скріплення печаткою відповідача видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Доводи апелянта про необхідність застосування до правовідносин, що виникли між сторонами по даній справі норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на невизначеність договором строку оплати за поставлений товар, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно п. 2.2 договору за поставлений товар покупець здійснює оплату грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок шляхом 100 % передплати, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за день до отримання товару.

У зв'язку з поставкою товару позивачем без попередньої оплати строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару слід вважати невизначеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, строк оплати товару настав з наступного дня після отримання товару та підписання видаткових накладних.

З огляду на вищезазначене, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин по справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника - відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Весь Світ Лімітед» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 по справі № 904/2165/15 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 03.07.2015.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

І.О. Вечірко