Постанова

від 31.10.2011 по справі 20/5005/6662/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011 року Справа № 20/5005/6662/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Крутовських В.І., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Лазаренко П.М.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.05.2011 року,

ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.05.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 20.07.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі №20/5005/6662/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Весна-прінт», м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Сіліка», м.Дніпропетровськ

про стягнення 69 165 грн. 15 коп.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Весна-прінт»(далі по тексту ТОВ «Весна-прінт») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Сіліка»на свою користь 26 972 грн. 40 коп. основного боргу, 69 165 грн. 15 коп. пені, 10 670 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 987 грн. 36 коп. 3% річних та понесених судових витрат по справі.

04.07.2011 року (до початку розгляду господарським судом справи) до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області надійшла уточнена позовна заява, якою позивач, посилаючись на зміну найменування та адреси відповідача, просив господарський суд вищезазначені суми стягнути на свою користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі №20/5005/6662/2011 (суддя Пархоменко Н.В.) здійснено заміну відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Сіліка»його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Юмін»(далі по тексту ТОВ «Юмін»); позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Юмін»на користь ТОВ «Весна-прінт»26 972 грн. 40 коп. основного боргу, 3 218 грн. 95 коп. пені, 8 097 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 1 987 грн. 36 коп. 3% річних, 402грн.76коп. витрат по сплаті державного мита, 137 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі №20/5005/6662/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 26 972 грн. 40 коп. основного боргу, в задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Весна-прінт»відмовити.

Скаржник зазначає, що:

- місцевий господарський суд здійснив розгляд справи та виніс рішення за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, чим позбавив його можливості скористуватись передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України процесуальними правами, висловити свої заперечення проти позову, а також заявити клопотання щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки;

- позивачем не подано суду доказів направлення та отримання відповідачем фотозвіту виконаних робіт, що передбачено п.4.2. договору, який є підставою пред’явленого позову; суд першої інстанції зазначену обставину не дослідив та не дав належної оцінки цій передумові для здійснення оплати;

- вимоги позивача та відповідні висновки місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими в зв'язку з неможливістю визначення моменту настання прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.10.2011 року до 31.10.2011року

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між позивачем - ТОВ «Весна-прінт»та товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Сіліка», правонаступником якого є ТОВ «Юмін»(відповідач у справі) укладений договір №89/4 від 20.07.2007 року (далі по тексту договір), за умовами якого виконавець (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання розташувати рекламні матеріали, надані замовником (відповідачем у справі) на своїх рекламоносіях (в околицях м. Дніпропетровська), за затвердженою адресною програмою в строки та на умовах, обумовлених в додатках до договору, що є його невід’ємними частинами, та замовник, відповідно, зобов’язання прийняти та оплатити послуги виконавця.

На виконання умов договору позивачем виконані роботи, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУС-001212 від 31.08.2007 року, № ОУС-001490 від 30.09.2007 року, № ОУС-001693 від 31.10.2007 року, № ОУС-001812 від 30.11.2007 року, № ОУС-002193 від 31.12.2007 року, № 310130 від 31.01.2008 року, № 290235 від 29.02.2008 року, № 310310 від 31.03.2008 року,№ 300413 від 30.04.2008 року, № 300512 від 30.05.2008 року, № 300627 від 30.06.2008 року, №310750 від 31.07.2008 року, 310842 від 31.08.2008 року, № 300974 від 30.09.2008року, № 311066 від 31.10.2008 року, № 301158 від 30.11.2008 року (а.с.20-35).

Позивач посилається на часткову їх оплату відповідачем, до стягнення ним пред’явлена заборгованість в розмірі 26 972 грн. 40 коп., яка виникла, за його твердженням, внаслідок неоплати замовником виконаних робіт за актами здачі-приймання № 311066 від 31.10.2008 року на суму 13 486 грн. 20 коп. та № 301158 від 30.11.2008 року на суму 13 486 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

До обов’язку замовника, у відповідності із п.3.3.6 договору, входить оплата роботи виконавця згідно його п.4.2.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник зобов’язується сплатити розміщення реклами згідно наступного графіку: передоплата в розмірі 50% суми за прийдешній місяць проведення рекламної компанії; повний розрахунок (решта 50%) з виконавцем проводиться не пізніше 20 числа поточного місяця експонування після отримання замовником фотозвіту.

Відповідач заперечує факт отримання від виконавця фотозвітів, внаслідок чого вважає, що в частині здійснення другого платежу за п.4.2 договору у нього ще не виникло грошове зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, з чим колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк виконання зобов’язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт встановлений п.4.2 договору (не пізніше 20 числа поточного місяця експонування). Щодо отримання замовником фотозвітів слід зазначити наступне.

Згідно п.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно п.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що акти про закінчення робіт за договором, які підписані сторонами, є безспірними документами для здійснення поточних та остаточних розрахунків між виконавцем та замовником, в порядку та на умовах, визначених додатками до договору.

Підписавши акти здачі-приймання робіт без зауважень відповідач тим самим підтвердив факт їх виконання позивачем належним чином, тому колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 26 972 грн. 40 коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У раз порушення зобов'язання, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем сума інфляційних збитків за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором з 20.10.2008 року по 20.06.2011 року становлять 10 670 грн. 61 коп., 3% річних за період з 20.10.2008року по 20.04.2011 року - 1 987 грн. 36 коп.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірно частково стягнутими з відповідача оскарженим рішенням, оскільки першим днем прострочення відповідачем зобов’язання з повного розрахунку за виконані позивачем роботи (решти 50%), за умовами п.4.2 договору по акту здачі-приймання №311066 від 31.10.2008 року є 20.10.2008 року, по акту №301158 від 30.11.2008 року, відповідно, 20.11.2008 року.

Пунктом 6.2.4 договору сторонами узгоджено, що у разі недотримання замовником строків оплати, він виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такої прострочення.

Нарахована позивачем сума пені за період з 21.04.2010 року по 20.04.2011року складає 29 534 грн. 78 коп.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у відповідності із ст.258 Цивільного кодексу України, застосовується позовна давність в один рік.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.п.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Твердження апелянта щодо неповідомлення його місцевим господарським судом про час і місце проведення судового засідання, що позбавило його можливості до винесення судом рішення заявити про застосування позовної давності в частині позовних вимог про сплату неустойки, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно п.п.1, 4 ст.83 Господарського кодексу України державна реєстрація господарського товариства здійснюється відповідно до закону. Зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Відповідно ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В процесі розгляду справи позивачем поданий витяг з ЄДРПОУ від 20.06.2011року (а.с.58), відповідно до якого місцезнаходження ТОВ «Юмін»є: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, 15, приміщення 1. Саме на зазначену адресу місцевим господарським судом було надіслано відповідачу ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 року про відкладення розгляду справи разом з розрахунком суми позову, рахунками на оплату виконаних робіт та фотозвітами (а.с.66), які повернулись на його адресу з відміткою пошти про відсутність адресату.

Приймаючи до уваги те, що за приписами норм процесуального законодавства у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в ЄДРПОУ, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином, відсутні підстави для висновку, що відповідач з причини неналежного повідомлення його судом про час і місце проведення судового засідання був позбавлений можливості до винесення рішення у справі заявити про застосування позовної давності відносно позовних вимог про стягнення неустойки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені місцевим господарським судом правомірно задоволені частково, в розмірі 3 218 грн. 95 коп., з дотримання обмежень, встановлених п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 року у справі №20/5005/6662/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.І. Крутовських

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 01.11.2011р.)