Постанова

від 28.11.2011 по справі 39/5005/10071/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011 року Справа № 39/5005/10071/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Крутовських В.І.,

секретар судового засідання: Фузейникова В.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №31 від 01.01.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.09.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Транс місія»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2011 року у справі №39/5005/10071/2011

за позовом державного підприємства «ОСОБА_3 залізниця», м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства «Транс місія», м.Дніпропетровськ

про стягнення 19 080 грн.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року державне підприємство «ОСОБА_3 залізниця»(далі по тексту ДП «ОСОБА_3 залізниця») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Транс місія»(далі по тексту ПП «Транс місія») на свою користь 19 080 грн. штрафу за неправильне зазначення останнім маси вантажу у залізничній накладній та понесених судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2011року у справі №39/5005/10071/2011 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено часково; стягнуто з ПП «Транс місія»на користь ДП «ОСОБА_3 залізниця»15 000грн. штрафу, 190 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2011 року у справі №39/5005/10071/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДП «ОСОБА_3 залізниця»відмовити.

Скаржник зазначає, що:

- оскаржене рішення не відповідає вимогам, які встановлені імперативними нормами процесуального права; відсутня оцінка доказів, на які послався відповідач, заперечуючи проти позову та мотиви їх відхилення;

- при заповненні залізничної накладної скаржником не було порушено вимог закону щодо оформлення перевізних документів; маса вантажу визначена правильно та відповідає фактичній масі брутто вантажу, отриманій при його перевірці; підстави для нарахування штрафу, передбаченого ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, відсутні.

Позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України «Про транспорт», Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі по тексту Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України)).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно ч.1 ст.22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами, в тому числі, у разі невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах (ст.129 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи в лютому 2011 року зі станції Кегичівка Південної залізниці відповідач відвантажив вагон №95792388 з насінням соняшниковим на адресу закритого акціонерного товариства «Пологівський МЕЗ», що підтверджується накладною №43179036 від 02.02.2011 року, в свою чергу залізниця зобов'язалась доставити вагон на станцію призначення -ОСОБА_3 залізниці і видати його вантажоодержувачу.

Користуючись правом, наданим їй ст.24 Статуту Залізниць України, залізниця перевірила правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого було виявлено, що у вагоні №95792388 маса нетто насіння соняшникового на 22 620 кг. менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що складено комерційний акт АА №036110/9 від 02.02.2011 року, в якому зазначено, що 02.02.2011 року проведене контрольне переважування вищезазначеного вагону в статичному режимі на справних 150т. вагонних вагах станції Синельникове-1, державна повірка ваг від 17.09.2010 року. По документу значиться: насіння соняшника, насипом, тара 22 700 кг., нетто 60 820 кг. Фактично у наявності: брутто 60 900 кг., тара з документа 22 700 кг., нетто 38 200 кг. Вагон прибув за справними ЗПУ відправника ПП «Транс Місія»на пломбі-шайбі станції відправлення Кегичівка Південної залізниці, люки закриті, доступ до вантажу відсутній, в технічному відношенні вагон справний.

Провізна плата, як зазначено в накладній №43179036 (вагон №95792388), складає 3 816 грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилась на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому позивач, у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України, правомірно нарахував відповідачеві штраф в сумі 19 080 грн., який частково стягнутий місцевим господарським судом оскарженим рішенням. При цьому суд скористався наданим йому правом щодо зменшення розміру неустойки, передбаченим ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно оформлення залізничної накладної скаржник послався на редакцію положення п.2.1 Правил оформлення перевізних документів та додатку №3 до зазначених правил, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, тоді як оформлення перевізних документів здійснювалось в лютому 2011 року. У випадку, що розглядається, перевезення спірного вагону здійснене груповою відправкою ф. ГУ-29-Б, оформлення якої передбачене п.6.7 Правил оформлення перевізних документів, згідно якого на зворотному боці накладної та інших документів комплекту у відповідних графах указуються номери всіх вагонів із зазначенням для кожного вагона його роду, числа осей, вантажопідйомності, маси вантажу, маси тари. Тому з твердженням відповідача з приводу відсутності порушень ним вимог законодавства щодо оформлення перевізних документів (зазначення ним маси брутто вантажу у накладній) колегія суддів погодитись не може.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Транс місія»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2011 року у справі №39/5005/10071/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя В.І. Крутовських

(Повний текст постанови складено 30.11.2011р.)