Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/27757/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/27757/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від відповідача 1 за зустрічним позовом: Греськів З.Г. ( за довіреністю №53/03 від 30.03.15 р.) ;

від відповідача 2 за зустрічним позовом: Алєйник О.С. ( за довіреністю №09-8836/14 від 03.10.14 р.) ;

від позивача за зустрічним позовом: Лабутін О.А. ( за довіреністю №18 від 12.01.2015 року), Красновид Н.Л. ( за довіреністю № 17 від 12.01.2015 року) ;

розглянувши апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015р.

у справі № 910/27757/14 (суддя: Якименко М.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області

про стягнення 532 927,69 грн.

за зустрічним позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання зобов'язання припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ПАТ "Брокбізнесбанк" (позивач за первісним позовом) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (відповідача за первісним позовом) про стягнення 532 927,69 грн.

Також, у грудні 2014 року через канцелярію господарського суду м. Києва Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (відповідач за первісним позовом. позивача за зустрічним позовом) подало зустрічну позовну заяву до ПАТ "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зобов'язання припиненим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015р. у справі № 910/27757/14 первісний позов задоволено повністю: стягнуто з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 291 946 грн. 37 коп. - заборгованості по кредиту, 90 608 грн. 08 коп. - заборгованості за процентами, 92 979 грн. 37 коп. - пені за прострочення сплати кредиту, 8 369 грн. 55 коп. - пені за прострочення сплати процентів, 18 433 грн. 33 коп. - 3% річних за прострочення сплати кредиту, 1 200 грн. 49 коп. - 3% за прострочення сплати процентів, 3 000 грн. 00 коп. - штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№1, ф№2), 1 000 грн. 00 коп. - штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№3), 1 000 грн. 00 коп. - штраф за неподання до Банку розшифровки дебіторів та кредиторів, 1 000 грн. 00 коп. - штраф за неподання до Банку розшифровки основних засобів, 1 000 грн. 00 коп. - штраф за неподання до Банку інших документів, які є необхідними для перевірки цільового використання овердрафту, 1 000 грн. 00 коп. - штраф за неподання документів щодо зміни договорів, в разі закінчення терміну дії та/або виконання зобов'язань за договором, майнові права за якими прийняті в заставу, 8 390 грн. 50 коп. - штраф передбачений за невиконання умов п. 1.2. договору застави.

В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що стосовно первісних позовних вимог, матеріалами справи належним чином підтверджено, що Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області не виконало умови договору про надання овердрафту №25-13-980-О від 12.11.2013 року, щодо повернення позивачу кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом. Стосовно зустрічних позовних вимог, суд зазначив, що залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора з порушенням порядку визначеного діючим законодавством.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015р. у справі №910/27757/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що зобов'язання щодо сплати заборгованості в розмірі 291 946,37 грн. Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" є припиненим на підставі приписів ст. 606 ЦК України, та в зв'язку з поєднанням о одній особі (Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області) кредитора і боржника.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/200/15 від 23.02.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 2-28/773-2007, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Руденко М.А. (головуючий), Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області та призначено розгляд справи № 910/27757/14 на 21.04.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

В подальшому розгляд справи відкладався.

20.05.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача за первісним позовом, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року в зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, змінено склад колегії суддів, головуючий суддя Руденко М.А., судді Мальченко А.О., Дідиченко М.А.

Представники ПАТ "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у судовому засіданні, 23.06.2015 року заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги по зустрічному позову задовольнити, відмовити в задоволені первісного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.11.2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (позивач за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом, ПАТ "Брокбізнесбанк", Банк, заставодержатель) та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (відповідач за первісним позовом. Позивач за зустрічним позовом, УДСО при ГУМВС України в Київській області, Позичальник, заставодавець) укладено договір про надання овердрафту №25-13-980-О (Договір овердрафту) (т.1 а.с.13).

За умовами договору овердрафту, Банк в межах Ліміту (2 300 000,00 грн., відповідно до п. 1.4. договору овердрафту) на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит у формі Овердрафту (п. 1.1. договору овердрафту) зі строком користування до 11 листопада 2014 року включно (п.1.5. договору овердрафту), з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 30 календарних днів (п. 2.1. договору овердрафту) та процентною ставкою за користування 22% (двадцять два проценти) річних (п. 1.6.договору овердрафту) з метою поповнення обігових коштів та для проведення розрахунків, які виникають в процесі господарської діяльності Позичальника (п. 1.7. договору овердрафту).

Пунктом 2.1. договору овердрафту передбачено, що кредитування Позичальника у формі овердрафту здійснюється банком у межах Ліміту та строку, встановлених договором овердрафту, з максимальним періодом безперервного користування Овердрафтом не більше, ніж 30 календарних днів.

Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала Заборгованість Позичальника за Овердрафтом.

Датою закінчення періоду безперервного користування Овердрафтом вважається день по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність Заборгованості Позичальника за Овердрафтом.

У разі якщо на 30 (тридцятий) календарний день з дня початку періоду безперервного користування овердрафтом, або в день визначений п. 1.5. Договору овердрафту Позичальник не здійснить погашення заборгованості по поточному рахунку , заборгованість Позичальника по поточному рахунку вважається простроченою з робочого дня , наступного за датою закінчення періоду безперервного користування Овердрафтом або за датою, визначеною п.1.5. Договору овердрафту і Банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою в розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних.

Згідно п. 2.8 договору овердрафту проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2.1 договору овердрафту, позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення овердрафту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за Договором овердрафту, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Договором овердрафту.

Пунктами 1.2. та 1.3. договору овердрафту передбачено, що овердрафт надається за поточним рахунком Позичальника №26001024043001, відкритим Позичальнику в банку. Надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів Позичальника на суму, яка перевищує кредитний залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника №91294024043003 за період з 12.11.2013 р. по 15.10.2014 р. Банк (позивач за первісним позовом) виконав свої зобов'язання за договором овердрафту та надав позичальнику (відповідачу за первісним позовом) кредит у формі овердрафту в межах ліміту, передбаченого п. 1.4. договору овердрафту.(т.1 а.с.25-30)

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань за договором овердрафту, 12.11.2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та УДСО при ГУМВС України в Київській області укладено договір застави №25-13-980-Z (Договір застави) (т.1 а.с.37).

За умовами зазначеного договору застави, предметом застави є майнове право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 4 195 250,45 грн., які надійдуть на рахунок заставодавця №26001024043001 в AT "БРОКБІЗНЕСБАНК", код банку (МФО) 300249 на підставі Договорів, наведених у Додатку №1 до цього Договору (далі - Договір №2), укладеному між Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, код за ЄДРПОУ 08596914 та контрагентами, наведеними в Додатку №1 до цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу за первісним позовом кредитні кошти в розмірі згідно умов Договору овердрафту, а відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору овердрафту не повернув банку кредитні кошти, та не сплатив процентів за користування кредитом.

Внаслідок невиконання зобов'язання щодо своєчасного повернення овердрафту, сплати нарахованих процентів, комісії за обслуговування овердрафту в строки передбачені умовами договору овердрафту, банком на адресу відповідача 14.04.2014 року направлено лист-претензію №723/046-кв про погашення простроченої заборгованості (т.1 а.с.33) та 21.10.2014 року лист-вимогу за №1619/046-кв про погашення заборгованості. (т.1 а.с.32)

Однак, заборгованість залишилася не сплаченою.

Натомість Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області неодноразово 28.04.2014 року № 145, 06.05.2014 року № 13\1-1-663 (а.с. 160-161 том 1) зверталось до банку з листами з проханням погасити заборгованість по договору овердрафту за рахунок наявних коштів на рахунках відповідача за первісним позовом, вказавши, що коштів в розмірі 592 248,18 грн. достатньо для погашення заборгованості.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду на підставі того, що відповідач за первісним позовом не виконав умови договору овердрафту, щодо повернення позивачу кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, тому просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 291 946,37 грн. - заборгованість по кредиту, 90 608,08 грн. - заборгованість за процентами, а також штрафні санкції за неналежне його виконання.

В свою чергу Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області звернулось з зустрічним позовом про визнання припиненим зобов'язання за договором про надання овердрафту від 12.11.2013 року № 25-13-980-О в частині заборгованості в розмірі 291 946,37 грн., зазначивши, що починаючи з березня 2014 року неодноразово пропонував ПАТ «Брокбізнесбанк» кошти, які обліковувались на його рахунках в цьому ж банку зарахувати на погашення овердрафту, однак банк відмовлявся проводити розрахунки, посилаючись на запровадження щодо нього тимчасової адміністрації, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 107 «Про віднесення ПАТ « Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних».

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджено неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов договору овердрафту, а саме не повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії за обслуговування овердрафту в строки передбачені умовами договору. Відмовляючи в задоволені зустрічного позову зазначив, що залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це є погашенням вимог кредитора з порушенням порядку, встановленого нормами Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином доведено, що банк виконав зобов'язання за договором овердрафту та надав позичальнику кредит в межах ліміту, передбаченого п.1.4 зазначеного договору, що підтверджується випискою по особливому рахунку позивачальника № 91294024043003 (а.с. 25-30 том 1) за період з 12.11.2013 року по 15.10.2014 року та не заперечувалось представником відповідача за первісним позовом у судовому засіданні. Однак, позичальник зобов'язання за договором про надання овердрафту №25-13-980-О від 12 листопада 2013 року щодо своєчасного повернення овердрафту, сплати процентів, комісії за обслуговування овердрафту банком не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 291 946,37 грн. та 90 608,08 грн. - заборгованість за процентами, які суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача за первісним позовом.

Щодо стягнення за первісним позовом штрафних санкцій, які за розрахунками позивача становлять: 92 979, 37 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 8 369,55 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 18 433,33 грн. - неустойки (3% річних згідно статті 625 ЦК України) за прострочення сплати кредиту, 1 200, 49 грн. - неустойки (3% річних згідно статті 625 ЦК України) за прострочення сплати процентів, 3 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№1, ф№2), 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№3), 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку розшифровки дебіторів та кредиторів, 1000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку розшифровки основних засобів, 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку інших документів, які є необхідними для перевірки цільового використання овердрафту, 1 000,00 грн. - штрафу за неподання документів щодо зміни договорів, в разі закінчення терміну дії та/або виконання зобов'язань за договором, майнові права за якими прийняті в заставу, 8 390,50 грн. - штрафу передбаченого за невиконання умов п. 1.2 договору застави колегія суддів зазначає наступне.

За умовами п. 5.1 договору овердрафту за порушення строків погашення заборгованості за Овердрафтом в день закінчення періоду безперервного користування Овердрафтом та/або за порушення строків сплати процентів за користування овердрафтом та/або комісій Банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Для розрахунку пені приймаються використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4 Договору овердрафту, сторони домовились, що за вимогами Банку про сплату пені застосовується позовна давність у три роки і вона нараховується за цей же строк.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України Божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Крім того, як вбачається з умов п. 5.3. договору овердрафту Банк має право нараховувати позичальнику (відповідачу за первісним позовом), а позичальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог договору овердрафту, а саме: за порушення п.4.2.5. (неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності) передбачено штраф у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча грн.) за кожен випадок; за порушення п.4.2.10.(не надання документів щодо заміни договорів забезпечення уразі закінчення терміну дії та/або виконання зобов'язань за договором, майнові права за яким прийняті в заставу) передбачено штраф у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих )відсотка від суми Ліміту (але не менше 500 грн. та не більше 10 000,00 грн.), за кожний випадок.

Пунктом 5.2. договору застави передбачено право Банку нарахувати заставодавцю (Відповідачу за первісним позовом) штраф за невиконання вимог п.1.2. Договору застави у розмірі 0,2% від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 500,0 грн.) за кожний календарний місяць.

Як вбачається з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 92 979, 37 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 8 369,55 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 18 433,33 грн. - неустойки (3% річних згідно статті 625 ЦК України) за прострочення сплати кредиту, 1 200,49 грн. - неустойки (3% річних згідно статті 625 ЦК України) за прострочення сплати процентів, 3 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№1, ф№2), 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№3), 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку розшифровки дебіторів та кредиторів, 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку розшифровки основних засобів, 1 000,00 грн. - штрафу за неподання до Банку інших документів, які є необхідними для перевірки цільового використання овердрафту, 1 000,00 грн. - штрафу за неподання документів щодо зміни договорів, в разі закінчення терміну дії та/або виконання зобов'язань за договором, майнові права за якими прийняті в заставу, 8 390,50 грн. - штрафу передбаченого за невиконання умов п. 1.2. договору застави, нараховані у відповідності до норм чинного законодавства та положень договору овердрафту № 25-13-980-О від 12.11.2013 року, тому правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

Стосовно зустрічних позовних вимог та доводів апеляційної скарги, про визнання припиненим у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язання УДСО при ГУМВС України в Київській області перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за Договором про надання овердрафту №25-13-980-О від 12.11.2013 року в частині заборгованості за овердрафтом у розмірі 291 946,37 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу)

Згідно вимог статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Із встановлених судом першої інстанції обставин щодо невиконання банком п. 3.2.1 договору овердрафту №25-13-980-0 про непогашення заборгованості по овердрафту за рахунок наявних коштів на рахунках відповідача за первісним позовом, наявності заборгованості відповідача за первісним позовом перед банком в сумі 291 946,37 грн. по кредиту не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі саме у зобов'язанні за договором про надання овердрафту № 25-13-980-О від 12 листопада 2013 року, за яким Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області є боржником , а банк кредитором. Обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків.

В силу статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову про визнання припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання за договором про надання овердрафту № 25-13-980-О від 12 листопада 2013, укладеного між сторонами.

Неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується позицією Верховного Суду України викладеною в Постанові ВСУ від 24.10.2011р.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що 11.06.2014 року розпочата ліквідація ПAT "БРОКБІЗНЕСБАНК", відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК"(т.1 а.с.47,48)

У відповідності до п.16 ч. 1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Частиною 3 ст. 46 Закону України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є пріоритетним з питань ліквідації банків. Основною метою Закону про систему гарантування є захист інтересів фізичних осіб - вкладників банку. Вимоги цих осіб є вимогами четвертої черги задоволення відповідно до ст. 52 Закону.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів І зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб", та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Згідно витягу з переліку вимог кредиторів ПAT "БРОКБІЗНЕСБАНК", вимоги Позивача за зустрічним позовом акцептовані у сумі 873 041,43 грн. та віднесено до 7 (сьомої) черги.

Відповідно до ст. 602 ЦК України зарахування не допускається щодо зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Окрім того, ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачено, що вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

За таких обставин, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури.

Таким чином, залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора з порушенням порядку, встановленого нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог та доводів апеляційної скарги, тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року у справі № 910/27757/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року у справі № 910/27757/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року у справі № 910/27757/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/27757/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко