Ухвала

від 03.07.2015 по справі 910/756/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" липня 2015 р. Справа №910/756/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Копитової О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 20.05.2015

у справі № 910/756/15-г (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-12"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/756/15-г припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія", припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та припинити провадження у справі № 910/756/15-г.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши апеляційну скаргу Інспекції та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу Державної фіскальної служби України у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Втім, в матеріалах справи не міститься доказів звернення Інспекції до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія".

Крім того, в апеляційній скарзі Інспекція посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податкового боргу з єдиного внеску нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати та ін. у розмірі 6872,12 грн. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, Інспекція не є стороною у справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону про банкрутство.

Разом з тим, до апеляційної скарги не подано будь-яких доказів порушення оскаржуваною постановою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/756/15-г прав та охоронюваних законом інтересів органів Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Таким чином, скаржником не доведено належними та беззаперечними доказами, що у оскаржуваній ухвалі суду вирішено питання щодо прав та обов'язків Інспекції, у зв'язку з чим, останнє не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві в прийнятті апеляційної скарги на постанову Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/756/15-г.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Т.І. Разіна

О.С. Копитова