Постанова

від 29.09.2015 по справі 910/756/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/756/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 у справі №910/756/15-г за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-12" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 (головуючий суддя Сотніков С.В., судді Разіна Т.І., Копитова О.С.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/756/15-г.

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/756/15-г (суддя Чеберяк П.П.) припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія", припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича. Зобов'язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортна компанія" банкрутом. Зобов'язано ліквідатора у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх розгляду (визнання або ж відхилення в установленому порядку). Господарську діяльність банкрута завершити. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважати таким, що настав з 20.05.2015. припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 20.05.2015. припинити повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном з 20.05.2015. Зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру ат подати до суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Постанову направити сторонам, ліквідатору, державному реєстратору за місцем знаходження боржника для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідне судове рішення. Постанову для відома направити в прокуратуру м. Києва та Державну фіскальну службу України.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову суду першої інстанції від 20.05.2015, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник скарги не є стороною у справі про банкрутство ТОВ "Вантажно-транспортна компанія", у зв'язку з чим не має права на оскарження судового рішення у справі про банкрутство.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), в редакції з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

За частиною 1 статті 2 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Однак інші випадки участі органу Державної фіскальної служби України у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462) дані про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів Державної реєстраційної служби України та Центрального контролюючого органу.

Згідно вимог п. 11.5 вищевказаного Порядку, у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

При отриманні першого з документів про ліквідацію або реорганізацію платників податків робиться запис у журналі за формою N 6-ОПП.

Пунктом 11.6. вказаного Порядку визначено, що при проведенні заходів, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2015 про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство було направлено державному реєстратору за місцем знаходження боржника та Державній фіскальній службі України.

Копію ухвали господарського суду міста Києва від 11.02.2015 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вантажно-транспортна компанія" направлено органу державної податкової служби та державному реєстратору за місцем знаходження боржника.

14.02.2015 оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Вантажно-транспортна компанія" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Постанову господарського суду міста Києва від 20.05.2015 направлено державному реєстратору за місцем знаходження боржника та Державній фіскальній службі України.

21.05.2015 оприлюднено повідомлення про визнання ТОВ "Вантажно-транспортна компанія" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку не зверталась, а тому статусу кредитора ДПІ у справі не набула.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, доказів в підтвердження того, що прийнята господарським судом ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вантажно-транспортна компанія" стосується прав і обов'язків Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві або порушує її права, остання не надала.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинним законодавством про банкрутство не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

Доводи заявника касаційної скарги проте, що визнання боржника банкрутом унеможливлює проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, а також порушують права Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, як контролюючого органу, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки, факт прийняття постанови про визнання боржника банкрутом не обмежує право контролюючого органу щодо проведення податкової перевірки банкрута.

Виходячи з вимог ст.1 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, які не набули статусу учасника провадження у справі про банкрутство, в даному випадку, статусу - сторони у справі, не мають права на оскарження судових актів в процедурах банкрутства.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків про наявність підстав для відмови у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову суду першої інстанції про визнання ТОВ "Вантажно-транспортна компанія" банкрутом.

Враховуючи викладене, колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують висновків апеляційного суду.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 у справі №910/756/15-г залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.