Постанова

від 25.06.2015 по справі 820/5427/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 червня 2015 р. №820/5427/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Губської В.В..,

1-го представника 1- го відповідача - Шевчука О.В.,

2- го представника 1-го відповідача - Каніковського О.О.,

представника 2-го відповідача - Велієвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Дочірнього підприємства "Біг Борд", Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" про визнання договорів недійсними та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати договори недійсними, укладені між ДП "Біг Борд" та КП "Міський інформаційний центр": - договір № 3376 від 30.06.2010 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 3377 від 30.06.2010 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 3378 від 30.06.2010 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 4649 від 27.12.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.06.2011 року); - договір № 4880 від 17.02.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 4918 від 01.03.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.04.2011 року); - договір № 5069 від 27.04.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 5585 від 30.06.2011 року про надання в користування місць. які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 5586 від 30.06.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 5587 від 30.06.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 5588 від 30.06.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 6137 від 08.09.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 6091 від 18.08.2011 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 6917 від 06.01.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 6985 від 08.02.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7046 від 27.02.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7149 від 09.04.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7450 від 26.06.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7596 від 27.06.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7597 від 27.06.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7598 від 27.06.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 7600 від 27.06.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.08.2012 року, додаткової угоди № 2 від 22.04.2013 року); - договір № 7874 від 06.07.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 8577 від 28.11.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 376 від 01.04.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 684 від 24.05.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 685 від 24.05.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 686 від 24.05.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 687 від 24.05.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 731 від 28.05.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 1088 від 08.07.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 1309 від 27.08.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 1244 від 14.08.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - договір № 1441 від 01.10.2013 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій; - стягнути в дохід держави з ДП "Біг Борд" вартість отриманих послуг від КП "Міський інформаційний центр" код ЄДРПОУ 32563810 у сумі 6 246 663,60 грн.; - стягнути в дохід держави з КП "Міський інформаційний центр" код ЄДРПОУ 32135675 суму одержану за вищевказаними договорами у розмірі 6 246 663,60 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що безпідставне використання послуг ДП "Біг Борд", отриманих від КП "Міський інформаційний центр", є незаконною, з метою мінімізації податкових зобов'язань та підпадає під ознаки спеціально судової доктрини "Угода по кроках" з метою штучного завищення витрат. На підставі викладеного контролюючий орган вважає, що оскаржувані договори суперечать інтересам держави і суспільства, а тому підлягають визнанню недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники 1-го відповідача проти адміністративного позову заперечував, вказав на безпідставність висновків контролюючого органу та необґрунтованість заявленого адміністративного позову. У своїх запереченнях зазначив, що висновки про невідповідність оскаржуваних договорів вимогам закону і наявність умислу щодо мінімізації податкових зобов'язань ґрунтуються на висновках акту перевірки №3838/20-30-22-01/32563810 від 29.09.2014р., які в свою чергу спростовані рішенням Державної фіскальної служби України №1396/6/99-99-10-01-35 від 23.01.2015р. Також представник 1-го відповідача зазначив, що Дочірнє підприємство "Біг Борд" є сумлінним платником податків, його діяльність повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а оспорюванні договори не суперечать судовій доктрині.

На підставі викладеного представники 1-го відповідача просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник 2-го відповідача проти позову заперечував та вказав, що оспорюванні договори укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України в сфері розміщення зовнішньої реклами мали на меті настання дійсних наслідків, а саме: для КП "Міського інформаційного центру" отримання прибутку за основним видом діяльності; для ДП "Біг Борд" правомірне розміщення орендованих спеціальних конструкцій для розміщення орендованих спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами.

Крім того зазначив, що відповідачі по справі є прибутковими господарюючими суб'єктами, сплачують всі загальнообов'язкові податки та збори, мають у своєму штаті співробітників в кількості необхідній для ведення господарської діяльності.

На підставі викладеного представник 2-го відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Судом було розглянуто клопотання представника 1-го відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, за наслідками якого у задоволенні клопотання було відмовлено. Крім того, суд визнав причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 01.09.2014р. №1948, від 02.09.2014р. №1969, від 04.09.2014р. №1988, від 09.09.2014р. №2014, від 01.09.2014р. №1954 та наказів №1732 від 22.08.2014р. і №1815 від 05.09.2014р. фахівцями позивача проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Біг Борд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. За результатами проведеної перевірки складено акт №3838/20-30-22-01/32563810 від 29.09.2014р. (т.1 а.с.168-189).

На підставі висновків акту перевірки фахівцями позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003392201 від 15.10.2014р., яким збільшено ДП "Біг Борд" грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1272358,00 грн.;

- №0003402201 від 15.10.2014р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1247523,50 грн.

Не погоджуючись із здійсненими донарахуваннями ДП "Біг Борд" подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.10.2014р. №165. За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято рішення №296/10/20-40-10-04-17 від 12.12.2014р. скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014р. №0003402201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 189931,00 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення №0003392201 від 15.10.2014р. залишає без змін, а скаргу ДП "Біг Борд" №165 від 24.10.2014р. - без задоволення.

Не погодившись з вказаними рішеннями ГУ Міндоходів у Харківській області та означеними податковими повідомленнями-рішеннями ДП "Біг Борд" подано вторинну скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 15.10.2014р. за №0003402201, №0003392201, від 18.12.2014р. за №0004342201.

Рішеннями Державної фіскальної служби України від 23.01.2015р. за №1396/6/99-99-10-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 15.10.2014р. за №0003392201, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.12.2014р. №0004342201 в частині визначення підприємству 844583,00 грн. ПДВ і 213009,50 грн. штрафних санкцій та в зазначених частинах рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.12.2014р. за №0004342201.

Таким чином суд зазначає, що Державна фіскальна служба України своїм рішенням від 23 січня 2015 року №1396/6/99-99-10-01-35 підтвердила реальність здійснення господарських операцій, правильність відображення результатів господарської діяльності, ведення податкового обліку, нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право, зокрема, звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

В той же час, підстави та умови визнання правочинів недійсними врегульовано положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ст.228 ЦК України передбачено правові наслідки правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Подібне положення також міститься у ч.1 ст.207 ГК України, а саме передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Крім цього, п. 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Суд також звертає увагу, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З аналізу вказаних вище положень вбачається, що обов'язковою умовою для застосування ч.3 ст.228 ЦК України та ст.207, 208 ГК України є наявність умислу завдати шкоди держави і суспільству, який повинен передувати укладенню правочинів.

В той же час суд зазначає, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних належних доказів того, що при укладені оспорюваних правочинів сторони керувались відповідним умислом, а в їх діях є встановлений факт вини. Сам лише факт проведення перевірки та встановлення в ході її проведення певних висновків не доводить наявності у відповідачів зазначеного умислу, особливо у тому випадку, коли податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі таких висновків були скасовані вищим контролюючим органом.

Натомість представниками відповідачів до суду надано докази реальності здійснення господарських операцій та реальності настання наслідків.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи і наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, враховуючи рішення Державної фіскальної служби України від 23.01.2015р. за №1396/6/99-99-10-01-35, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання оспорюваних договорів недійсними є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення в дохід держави з відповідачів вказаних сум, суд наголошує на наступному.

Наслідки ч.3 ст.228 ЦК України можуть застосовуватися виключно у випадку доведеності вини та умислу обох сторін договору.

Таким чином позовні вимоги про стягнення відповідних сум у даному разі є похідним від попередньої позовної вимоги, а тому не підлягають задоволенню у зв'язку із недоведеністю вини та умислу відповідачів, що в свою чергу є обов'язковою вимогою такої відповідальності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Дочірнього підприємства "Біг Борд", Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" про визнання договорів недійсними та стягнення суми - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.07.2015 року.

Суддя Полях Н.А.