Постанова

від 17.06.2009 по справі 2-а-1527/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

а

а

ВІННИЦЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс

(0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

17

червня 2009 р.                                                                                    Справа

№ 2-а-1527/09/0270

Вінницький

окружний адміністративний суд в складі

Головуючого

судді Курко Олега Петровича,

при секретарі

судового засідання:   Савченко Олені

Олегівні 

за участю представників сторін:

позивача      :  

Карпенка М.Б.

відповідача

:   Антощука В.Д., Турчин Т.М.

розглянувши у

відритому судовому засіданні матеріали справи

за

позовом: Вінницького обласного клінічного ендокринологічного

диспансеру  

до:   контрольно-ревізійного управління у

Вінницькій області 

про:

визнання неправомірними висновків проведеної перевірки

ВСТАНОВИВ

:

В березні 2009 року Вінницьким обласним клінічним

ендокринологічним диспансером подано позов до 

контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання

неправомірними дій відповідача по включенню до Акту ревізії  від 23.01.2009р. № 04-07/2  фактів 

виявлених в ході її проведення порушень.

В процесі розгляду справи позивач 22.04.2009р. уточнив

позовні вимоги, подавши до суду відповідну заяву, в якій, зокрема зазначив, що

на його адресу відповідач адресував лист-вимогу про усунення виявлених порушень

№ 04-15/1327 від 24.02.2009р., а також лист про підсумки ревізії № 04-17/1325

від 24.02.2009р. на ім'я начальника управління охорони здоров'я та курортів

Вінницької облдержадміністрації з повідомленням про наслідки ревізії. Позивач

вважає зміст та вимоги зазначених листів частково необґрунтованими, а тому

просить суд визнати незаконними вимоги КРУ у Вінницькій області:

- про відшкодування вартості списаного бензину на

непідтверджені в ході зустрічної звірки об'єми вивезених нечистот в сумі

14505,03 грн.;

- щодо відшкодування списаного бензину марки А-76 на

суму 4916,96 грн. внаслідок завищення в шляхових листах показників спідометра;

- про забезпечення повернення незаконно оплаченої суми

податку на додану вартість в сумі 10560 грн. при придбанні виробів медичного

призначення;

- щодо відшкодування вартості списаного для виробництва

пару вугілля у сумі 3657,40 грн.;

- щодо зменшення асигнування позивачу на 2009 рік на

суму коштів використаних не за цільовим призначенням - 67860 грн.

Одночасно позивач просить визнати неправомірними

висновки відповідача:

- про недостатній контроль за дотриманням вимог

законодавства при формуванні штатного розпису позивача, що призвело до

фінансових порушень, а саме використанню на виплату заробітної плати

працівникам позивача 351800 грн.;

- про незаконне утримання посади машиніста (кочегара)

котельні, що призвело до використання бюджетних коштів на загальну суму 18400

грн.;

- про погашення позивачем не бюджетної кредиторської

заборгованості в сумі 67600 грн. за роботи по поточному та капітальному ремонту

приміщення.

Відповідач

-  Контрольно-ревізійне управління у

Вінницькій області вимоги позивача не визнав з підстав, викладених в наданих

суду письмових запереченнях від 09.04.2009р. (а.с. 114-119) та доповненнях від

04.06.2009р.( а.с. 164-166), зазначивши про правомірність  власних дій та достовірність встановлених

фактів при проведені ревізії ендокринологічного 

диспансеру.

Вважає заявлені

вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам у

справі, а відтак, в їх задоволенні просить суд відмовити в повному обсязі.

Представники

сторін в судовому засіданні підтримали власні позиції, зазначені вище.

Розглянувши подані

документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких

ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду

справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Вінницький

обласний клінічний ендокринологічний диспансер (далі - Диспансер) є закладом

охорони здоров'я, статутною діяльністю якого є надання високо спеціалізованої

лікувально-діагностичної, консультативної та організаційно-методичної допомоги,

направленої на боротьбу з хворобами ендокринної системи тощо. Диспансер

безпосередньо підпорядкований управлінню охорони здоров'я та курортів

Вінницької облдержадміністрації, а його майно є власністю територіальної

громади Вінницької області.

Контрольно-ревізійним

управлінням у Вінницькій області в грудні 2008 року - січні 2009 року проведено

планову ревізію використання бюджетних коштів, стану збереження та використання

майна, достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності у Диспансері

за період з 01.04.2007р. по 01.12.2008р., за результатами якої складено акт №

04-07/2 від 23.01.2009р.  В матеріалах

ревізії відповідачем наводяться факти, які на їх думку засвідчують

незабезпечення належного контролю та неналежного управління посадовими особами Диспансеру

фінансовими ресурсами через недотримання вимог законодавчих актів, які

регламентують бюджетний процес та недостатній контроль за збереженням

матеріальних цінностей, що призвело до фінансових порушень на загальну суму

496000 грн.

На підставі

висновків проведеної ревізії та ст. 10 Закону України "Про державну

контрольно-ревізійну службу в Україні" 

головному лікарю Диспансеру Прудиусу П.Г. контрольно-ревізійним

управлінням у Вінницькій області пред'явлена вимога № 04-17/1325 від 24.02.2009р.

про усунення виявлених порушень, зокрема предметом цього позову є вимоги щодо:

-

відшкодування вартості списаного бензину на непідтверджені в ході зустрічної

звірки об'єми вивезених нечистот в сумі 14505,03 грн.;

-

відшкодування списаного бензину марки А-76 на суму 4916,96 грн. внаслідок

завищення в шляхових листах показників спідометра;

-

забезпечення повернення незаконно оплаченої суми податку на додану

вартість  при придбанні виробів медичного

призначення - 10556 грн.;

-

відшкодування вартості списаного для виробництва пару вугілля при непрацюючій котельні

в сумі 3657,40 грн.

Окрім того,

відповідач 24.02.2009р. надіслав наступний лист-вимогу на ім'я начальника

управління охорони здоров'я та курортів Вінницької облдержадміністрації №

04-15/1327,  де за наслідками ревізії

висвітлює висновки:

- про недостатній

контроль за дотриманням вимог законодавства при формуванні штатного розпису

Позивача,  що призвело до фінансових

порушень, а саме використанню на виплату заробітної плати працівникам

Диспансеру  351800 грн.;

- про

незаконне утримання посади машиніста (кочегара) котельні, що призвело до

використання бюджетних коштів на загальну суму 18400 грн.;

- про

погашення позивачем не бюджетної кредиторської заборгованості в сумі 67600 грн.

за роботи по поточному та капітальному ремонту приміщень, яка не рахується на

обліку Диспансеру, а також висловлює пропозицію зменшити асигнування Диспансеру

на 2009 рік на суму коштів, використаних не за цільовим призначенням в розмірі

67860 грн., та решту вимог, що позивачем не оскаржуються.

Вирішуючи

питання щодо відповідності заявлених позивачем вимог до встановлених Кодексом

адміністративного судочинства України способам захисту порушених прав слід в

першу чергу відмітити, що предметом позову є окремі висновки акту ревізії №

04-07/2 від 23.01.2009р., а саме, як зазначає позивач, в частині їх

необґрунтованості та незаконності.

Акт ревізії -

службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх

результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліків в

господарюванні. Метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання

власникові та іншим користувачам матеріалів ревізії, визначених законодавством,

суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання

коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів,

ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про

обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.

Тобто акт

ревізії не є нормативним актом, а носить всього лиш інформаційний характер, а

тому загальноприйнятим є твердження про неможливість його оспорювання в

судовому порядку.

За змістом

пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну

службу в Україні" органи контрольно-ревізійної служби наділяються правом

пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що

ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань

збереження і використання державної власності та фінансів, ставити перед

відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і

кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і

позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Статтею 3 КАС

України визначено, що адміністративний позов є звернення до суду про захист

прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних

повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, якими згідно зі

ст. 17 КАС України є прийняття рішень, тобто нормативно-правових актів чи

правових актів індивідуальної дії.

Чинне

законодавство, яким визначено повноваження відповідача по справі не передбачає

можливості прийняття окремого рішення за результатами проведеної ревізії, де б

мало місце констатація фактів виявлених порушень. А в розумінні Закону України

"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"  вимога про усунення виявлених порушень теж не

відповідає встановленим ознакам нормативного акту.

Скарги  на дії службових осіб державної

контрольно-ревізійної служби, як зазначено і в ст. 6 Ухвали Конституційного

Суду України від 11.07.97 N 34-з, відповідно до ст. 13 Закону України "Про

державну контрольно-ревізійну службу в Україні" розглядаються та

вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України, а

також можуть розглядатись в судовому порядку.

Стаття 104

КАС України визначає право на звернення з адміністративним позовом, якщо особа

вважає, що порушені її права у сфері публічно-правових відносин.

Позивач

оскаржує висновки та вимоги контрольно-ревізійного управління у Вінницькій

області, яким здійснювався фінансовий контроль, встановлені факти в ході

проведеної ревізії, що зафіксовані відповідним актом. Об'єктом судового захисту

в даному випадку є суб'єктивні публічні права, які  порушені суб'єктом владних повноважень у

публічно-правових відносинах, тобто при здійсненні ним своїх повноважень.

Таким чином

вимоги позовної заяви відповідають встановленому ст. 105 КАС України способу

захисту, оскільки відновлення порушеного права позивача іншим шляхом, з огляду

на характер спірних відносин та законодавство, яким ці відносини врегульовані,

є неможливим.

Розглядаючи

вимоги позовної заяви по суті судом встановлено таке.

1. Щодо

незаконного списання бензину на суму 4916,96 грн. на автомобіль НОМЕР_1.

Так, в акті

ревізії № 04-07/2 від 23.01.09 зазначено, що 24.12.2008р. здійснено зняття

показників спідометра на автомобілі НОМЕР_1) та встановлено відхилення від

даних зазначених в останньому шляховому листі на 3518 км., у зв'язку з чим

відповідачем зроблено висновок про незаконне списання Диспансером 1264 л

бензину марки А-76 за шляховими листами на вказаний автомобіль, чим завдано

шкоду на суму 4916,96 грн.

Однак такий

висновок є хибним.

Згідно наказу

управління охорони здоров'я та курортів Вінницької облдержадміністрації № 121

від 20.02.2007р. витрати на обслуговування, ремонт та заправку

паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Диспансеру здійснює Комунальне

авторемонтне підприємство  установ

охорони здоров'я (далі- КАП УОЗ).

22.12.2008р.  на автомобілі НОМЕР_1 здійснено заміну

спідометра (встановлено з показником 48983, знято - 52501) про що складено Акт,

затверджений директором КАП УОЗ. Наведене і є підставою виявленої в ході

ревізії розбіжності на 3518 км. (52501-48983). 

Відповідачем безпідставно не взяті до уваги пояснення механіка КАП УОЗ

ОСОБА_1., водія ОСОБА_2, тим більше, що відсутність фіксації операцій по заміні

спідометра в бухгалтерському обліку КАП УОЗ є порушенням зі сторони останнього,

а не лікувального закладу.

Крім того

прокуратура Вінницької області листом № 07/1-1536-09 від 18.03.09

підтвердила  неправомірність таких

висновків.

Таким чином

вимога відповідача про відшкодування списаного бензину марки А-76 на суму

4916,96 грн. внаслідок завищення в шляхових листах показників спідометра є

безпідставною, оскільки не відповідає дійсним обставинам.

2. Щодо

безпідставного списання 3728,8 л бензину марки А 76 загальною вартістю 14505,03

грн.

В акті

перевірки (стор. № 23) зазначено, що в ревізійний період Диспансером вивезено

до с. Сабарів 12795 м3 нечистот, 

в той час, як в ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" зареєстрований

об'єм стоків що вивезений позивачем становить 11142 м3, що на 1653 м3

менше ніж визначено Диспансером.

Виходячи із

цього відповідач  стверджує  про безпідставність списання 3728,8 л бензину

вартістю 14505,03 грн.

Однак в

судовому засіданні такі висновки свого підтвердження не знайшли.

З'ясовано, що

Диспансер не має централізованої системи водовідведення, у зв'язку з чим для

накопичення рідких відходів користується п'ятьма вигрібними ємностями загальною

місткістю 400м3.

Для уникнення

виливу нечистот до навколишнього середовища та у внутрішню трубопровідну

систему, Диспансер за допомогою власного автотранспорту ( асенізаційні

автомобілі ГАЗ 53 д.н. АВ 9720АР місткістю 3,5 м3 та НОМЕР_1,

місткістю 3 м3) на підставі договору № 520 на перевезення стічних

вод і рідких відходів проводив вивіз і скидання нечистот на очисні споруди

ВОВКП ВКГ "Вінницяводоканал", що знаходяться у с. Сабарів.

Відповідно до

п. 21.1 Правил користування системами комунального водопостачання та

водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного

комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65

кількість стічних вод визначається кількістю води, що надходить з комунального

водопроводу.

Кількість

спожитої води за період, що охоплювався ревізією згідно акту складає 16507 м3,

тобто кількість нечистот має  бути

пропорційною такій же кількості спожитої води. Натомість, кількість вивезених

Диспансером до очисної споруди нечистот складає 12795 м3.  Як встановлено в судовому засіданні виявлена

різниця пояснюється тим, що у виключних випадках позивач здійснював злив рідких

відходів з вигрібних ям у колектор міської каналізаційної мережі на перехресті

вул. Шевченка - Збишко в м. Вінниці. Наведене підтверджується і укладеним договором

про залучення приватного перевізника "Сервіс-М"  та актами виконаних робіт на вивіз

нечистот  до колектора. Тим більше, що

вивезти згадану кількість рідких відходів до очисних споруд в с. Сабарів

позивач  об'єктивно можливості не мав як

в розрізі фінансових асигнувань  так і

технічних умов для здійснення такого роду робіт.

Доводи

відповідача про безпідставність вивозу нечистот у колектор міської каналізації

на перехресті вул. Шевченка - Збишка з причин відсутності дозволу на їх

скидання не заслуговує на увагу, оскільки основною вимогою щодо зливання рідких

відходів у міську каналізаційну мережу є наявність договору з ВКГ

"Вінницяводоканал" та дотримання рівня вмісту ДВП у вказаних

нечистотах, що позивачем в повній мірі виконано. Тим більше що претензій  від ВКГ "Вінницяводоканал" щодо

зливання нечистот у міську каналізаційну мережу не надходило, останнє

щоквартально виписує на ім'я Диспансеру рахунок у якому здійснюється

перерахунок за вивезення нечистот та віднімається від кількості спожитої води

кількість вивезених власними силами Диспансеру нечистот до очисних споруд у с.

Сабарів і отримує фактичну кількість нечистот скинутих до міської

каналізаційної мережі. Наведене підтверджується листом ВКГ

"Вінницяводоканал" № 6/4423 від 11.09.07.

Таким чином

твердження відповідача про понаднормативні витрати бензину та заперечення факту

скидання нечистот до міської каналізаційної мережі є безпідставним, та не

відповідає  дійсності.

3. Щодо

забезпечення повернення незаконно оплаченої суми податку на додану вартість  при придбанні виробів медичного призначення в

розмірі 10556 грн.

Контрольно-ревізійним

управлінням у Вінницькій області в ході проведеної ревізії встановлено факти

зайвої оплати Диспансером податку на додану вартість в сумі  10556 грн. при придбанні виробів медичного

призначення ( стор. 10 акту ревізії), у зв'язку з чим виставлено вимогу щодо

забезпечення повернення зазначеної суми податку.

З цього

приводу суд вважає за необхідним зазначити таке. Норми закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування

дають визначення контролюючого органу. Так, згідно п. 1.12 ст. 1 цього Закону

контролюючий орган -  державний  орган, 

який  у  межах своєї компетенції, визначеної

законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою

нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових

зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається

статтею 2  Закону.

            Підпункт

2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами"  встановлює, що податкові

органи є тими контролюючими органами, які у межах своєї компетенції здійснюють

контроль за своєчасністю, достовірності, 

повноти нарахування та сплати 

стосовно  тих  податків 

і  зборів, які справляються до

бюджетів та державних цільових  фондів.

Інші   державні   органи  

не  мають  права 

проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та

сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами

правоохоронних органів (п.п. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 цього Закону).

            Таким

чином Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами" не відносить органи

контрольно-ревізійної служби до переліку контролюючих органів, які наділені

повноваженнями щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю та

повнотою нарахування та сплатою 

податків.

            У

відповідності до статті 2 Закону України "Про державну

контрольно-ревізійну службу в Україні" 

головним  завданням  державної контрольно-ревізійної служби є

здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням

державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю

визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним

використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і

фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в

державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного

сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують

(отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та

державних фондів або використовують (використовували у періоді, який

перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи),

виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених

недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

     Із системного аналізу наведених норм також

слідує, що органи контрольно-ревізійної служби 

не наділені повноваженнями щодо визначення факту переплати податку на

додану вартість, тобто встановлення даних обставин не відноситься до

компетенції контрольно-ревізійного органу.

Поряд з цим

слід наголосити, що зазначена в акті перевірки сума податку на додану вартість

-10556 грн. сплачена  за придбання

виробів медичного призначення.

Відповідно до

п.п. 5.1.7 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"

звільняються від оподаткування цим податком поставки (у тому числі аптечними

закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських

засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається

Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному.

Перелік

лікарських засобів,  операції з продажу

яких звільняються від обкладення податком на додану вартість визначений

постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949.

В судовому

засіданні встановлено та відповідачем не спростовано, що придбане позивачем

медичне обладнання не внесено до реєстру виробів медичного призначення

Міністерства охорони України, тобто не має дійсного реєстраційного посвідчення

що підтверджують листи господарюючих суб'єктів, через які здійснювалось

придбання таких виробів (лист ПП МедІнтерСервіс" №4 від 26.01.09 та лист

ТОВ "ІнтерМед" № 0306-1 від 03.06.09), у зв'язку з чим підпадає під

оподаткування податком на додану вартість на загальних умовах.          

     Отже, безпідставні є висновки про зайву

оплату Диспансером податку на додану вартість в загальній сумі 10556 грн. за

придбане медичне обладнання, оскільки останнє є об'єктом оподаткування в

розумінні Закону України "Про податок на додану вартість".

4. Щодо

висновків відповідача про недостатній контроль за дотриманням вимог

законодавства при формуванні штатного розпису позивача, що призвело до

фінансових порушень, а саме використанню на виплату заробітної плати

працівникам Диспансеру  351799,27 грн.

судом встановлено наступне.

В акті

ревізії (стор. 34)  зазначено, що

кількість штатних посад Диспансеру у штатному розписі на 2008р. перевищує

кількість посад, передбачених наказом Міністерства охорони здоров'я України від

23.02.2000р. № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони

здоров'я" на 15 посад, у тому числі: підсобний робітник - 4,5; кухар -

1,0; кухонний робітник - 1,0; дезінфектор автоклаву - 2,0; медична сестра

пансіонату - 1,0; молодша медична сестра пансіонату - 1,0; інженер по нагляду

за будівництвом - 0,5; завідуючий хірургічним відділенням - 1,0; завідуючий

кабінетом медико-інформаційного та аналітичного відділення - 1,0; завідувач

складом - 1,0, на оплату праці яких протягом 2008 року передбачено та витрачено

149576,68 грн., в 2007 році - 109228,96 грн.

Таким чином

відповідач стверджує недотримання Диспансером порядку ведення операцій з

бюджетними коштами в частині завищення бюджетних асигнувань та зайвого їх

утримання за 2007-2008 роки в загальній сумі 351799,27 грн., в тому числі по

КЕКВ 1110 "Оплата праці працівників бюджетних установ" в сумі

258805,64 грн. та по КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітну плату" -

92993,63 грн.

Згідно пункту

2 Наказу Міністерства охорони здоров'я від 23.02.2000, № 33 "Про штатні нормативи

та типові штати закладів охорони здоров'я" керівникам закладів охорони

здоров'я надано право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих

структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами

для даного закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів в межах

фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період.

Заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії

медичного (лікарі, середній медичний персонал, молодший медичний персонал),

фармацевтичного персоналу, адміністративно-управлінського, крім заступників

керівників, та господарсько-обслуговуючого персоналу.

В судовому

засіданні з'ясовано, що штатний розпис Диспансеру за 2007-2008 роки складений з

дотримання  зазначених вимог, в межах

загальної чисельності штатних одиниць  та

в межах затверджених управлінням охорони здоров'я та курортів Вінницької

облдержадміністрації кошторисом видатків.

15 посад,

визначених відповідачем як таких що перевищують понаднормативну кількість були

введені в межах однієї категорії, як це передбачено Наказом № 33 від

23.02.2000р. та з дозволу Міністерства охорони здоров'я ( лист № 10.03.67/4 від

09.01.09).

Таким чином

стверджування КРУ у Вінницькій області про перевищення кількості штатних посад

та відповідно  завищення бюджетних

асигнувань на суму 351799,27 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

5. Щодо відшкодування вартості списаного для виробництва

пару вугілля у сумі 3657,40 грн. та утримання кочегара (машиніста) котельні.

В акті ревізії  №

04-07/2 від 23.01.07 ( стор. 24) викладені відомості про безпідставне списання

4000 кг вугілля вартістю 3657,40 грн. та утримання кочегара (машиніста)

котельні (стор. 34), що ставиться під сумнів.

З даного приводу слід наголосити на наступному. За

рішенням Вінницької обласної ради № 253 від 28.03.2007р. Диспансер мав передати

комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" котельню та

котел.  Оскільки передача зазначених

об'єктів унеможливила б нормальне функціонування пральні, що використовується

позивачем, 30.04.2007р. з КП "Вінницяоблтеплоенерго" укладена угода

про передачу у тимчасове користування Диспансеру зазначеної котельні.

На підставі укладеної угоди, в межах загальної

чисельності штатних одиниць та затверджених кошторисом видатків для

забезпечення нормальної та безпечної роботи котельні було введено посаду

кочегара (машиніста).

В судовому

засіданні встановлено, що котельня функціонувала та в достатній мірі

забезпечувала роботу пральні, у зв'язку з чим і використовувалось вугілля, що

виписувалось зі складу по мірі необхідності на суму 3657,40 грн. Невикористане

вугілля було передано Вороновицькій дільничній лікарні Вінницького району.

Жодних

доказів  безпідставного списання вугілля

відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не надано, а наявні письмові

пояснення працівників Диспансеру не спростовують функціонування котельні та

пральні, тим більше що об'єктивних підстав для цього не має.

Таким чином

висновки відповідача  щодо зазначеного

факту не знайшли свого підтвердження, а отже є спростованими.

6. Щодо

висновків відповідача про погашення позивачем не бюджетної кредиторської

заборгованості в сумі 67600 грн. за роботи по поточному та капітальному ремонту

приміщень та вимоги про зменшення асигнувань на 2009 рік на суму коштів використаних

не за цільовим призначенням - 67860 грн.

Судом

з'ясовано що в 2006 році підрядні договори з ТОВ "МУР" на загальну

суму 67600 грн. укладені в межах наявних цільових коштів виділених на

проведення реставрації пам'ятки архітектури та паркового мистецтва "Садиба

П'ятничани". Оскільки приміщення адміністрації Диспансеру у якому були

здійснені ремонтні роботи є пам'яткою архітектури (колишній палац графа

Грохольського) укладені договори підпадали під оплату з цільових коштів наявних

на момент укладення договорів. Тобто мало місце бюджетне асигнування  на дані витрати. Підтвердженням викладеного

слугує лист управління капітального будівництва 

Вінницької облдержадміністрації № 02-04-362 від 26.05.09

Оплата

платежів  ТОВ "МУР"

здійснювалась з відстрочкою з умовою переукладання договорів підряду на кожний

новий період повного погашення заборгованості за надані роботи. Тобто покриття

заборгованості за проведені роботи перед ТОВ "МУР" проводилось

поступово по мірі надходження коштів.

Таким чином

визнання відповідачем зобов'язання перед ТОВ "МУР" по проведенню

ремонтних робіт не бюджетним та твердження про нецільове використання коштів є

безпідставним, оскільки бюджетні асигнування на ці витрати проводились.

Згідно ч. 1,

2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також

приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)

добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням

необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод

та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно,

тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи

пояснення та докази, надані представниками 

відповідача та аналізуючи акт ревізії, суд приходить до висновку  про поверховий підхід ревізорів до  проведення ревізії Диспансеру, що виражається

в суб'єктивній та однобічній оцінці фактичних обставин без об'єктивного та

всебічного аналізу доказів в їх сукупності, що призвело до прийняття

суперечливих та необґрунтованих висновків, які повністю були спростовані в і

судовому  засіданні.

Таким чином

суд вважає наведені вище висновки ревізії протиправними, а сформовані за її

результатами листи-вимоги № 04-15/1327 та № 04-17/1325 від 24.02.2009р. такими

що підлягають скасуванню.

За наведених

обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись

ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ

:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними висновки контрольно-ревізійного

управління у Вінницькій області викладені в акті ревізії № 04-07/2 від

23.01.2009р. та скасувати вимоги викладені в листах  № 04-17/1325 та № 04-15/1327 від

24.02.2009р.:

- про відшкодування вартості списаного бензину на

непідтверджені в ході зустрічної звірки об'єми вивезених нечистот в сумі

14505,03 грн.;

- щодо відшкодування списаного бензину марки А-76 на

суму 4916,96 грн. внаслідок завищення в шляхових листах показників спідометра;

- про забезпечення повернення незаконно оплаченої суми

податку на додану вартість в сумі 10556 грн. при придбанні виробів медичного

призначення;

- щодо відшкодування вартості списаного для виробництва

пару вугілля у сумі 3657,40 грн.;

- щодо зменшення асигнування Вінницькому обласному

клінічному ендокринологічному диспансеру позивачу на 2009 рік на суму коштів

використаних не за цільовим призначенням - 67860 грн.

- про недостатній контроль за дотриманням вимог

законодавства при формуванні штатного розпису Вінницького обласного клінічного

ендокринологічного диспансеру, що призвело до фінансових порушень, а саме

використання на виплату заробітної плати працівникам позивача 351800 грн.;

- про незаконне утримання посади машиніста (кочегара)

котельні, що призвело до використання бюджетних коштів на загальну суму 18400

грн.;

- про погашення Вінницьким обласним

клінічним ендокринологічним диспансером  не

бюджетної кредиторської заборгованості в сумі 67600 грн. за роботи по поточному

та капітальному ремонту приміщення.

Стягнути з Державного бюджету

України на користь Вінницького обласного клінічного ендокринологічного

диспансеру ( код 05484178) 3,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до

ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня

її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви

про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна

скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив

оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до

ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає

сили після закінчення цього строку.

У разі подання

апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:

  22.06.09 

                                    Суддя                                     Курко Олег

Петрович