Постанова

від 25.06.2015 по справі 235/2232/15-а

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №235/2232/15-а

Провадження №2-а/235/63/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 у м. Красноармійську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міського центру зайнятості про скасування наказу посадової особи,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до Красноармійського міського центру зайнятості про скасування наказу посадової особи. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він перебував на обліку в Красноармійському міському центрі зайнятості з липня 2013 року по вересень 2014 року як безробітний. 25 березня 2015 року він отримав повідомлення від 25.03.205 р. вих. № 04-677 згідно якого йому запропоновано повернути нібито зайво отримане ним матеріальне забезпечення у сумі 28054 грн. 12 коп. оскільки він отримував дохід (винагороду) від ТОВ «МЕНА-плюс».

У вказаному повідомленні зазначено, що рішення прийнято відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.2.2009 р. № 60/62 а також п. п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Оскільки, відповідно до названих нормативних актів, повернення коштів відбувається на підставі наказу він, 8 квітня 2015 року, звернувся до відповідача з заявою про надання йому копії наказу. В той же день отримав копію наказу від 25.3.2015 р. № 121 «Про повернення коштів особою».

Пунктом 2 наказу провідному юрисконсульту ОСОБА_3 доручено забезпечити повернення позивачем сум незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг. Сума коштів, яка підлягає поверненню, у наказі не вказана.

Вважає що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню з наступних підстав:

В оскаржуваному наказі відсутнє посилання на будь-який документ, або іншу обставину, згідно якого відповідачем зроблено висновок, що позивач повинен повернути суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг. Також в наказі відсутні підстави, передбачені діючим законодавством, для покладення на нього обов’язку повернення отриманих коштів.

Відповідно до абз. 2,3 п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.2.2009 р. № 60/62 за результатами звірки або перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Згідно п. 6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку ж безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

В липні 2013 року, під час реєстрації як безробітного позивачем були надані в центр зайнятості достовірні дані, які були перевірені посадовими особами центру зайнятості та визнані підставою для надання мені статусу безробітного.

При цьому, в порушення вимог п. 5 Порядку з актом перевірки не був ознайомлений, тобто був позбавлений можливості надати необхідні пояснення та спростувати результати перевірки.

Таким чином, покладення на позивача обов’язку повернути отримане матеріальне забезпечення, на підставі Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним є незаконним, таким що не відповідає вимогам норм вказаного Порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В жовтні 2013 року позивач дійсно мав намір працевлаштуватися в ТОВ «МЕНА-плюс» та звернувся до адміністрації підприємства з заявою про прийом на роботу. Однак, чи був прийнятий на роботу йому не було відомо оскільки з наказом про прийом на роботу не був ознайомлений, відповідний запис у Трудову книжку не вносився, заробітної плати не отримував.

Тобто обставини, що впливали на умови виплати позивачу забезпечення, в жовтні 2013 року були відсутні, обов’язок повідомити про працевлаштування або отримання доходу у нього не виник.

Таким чином, прийняття наказу від 25.3.2015 р. № 121 «Про повернення коштів» є протиправним, таким що порушує право позивача на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Позивач просить суд визнати наказ директора Красноармійського міського центру зайнятості ОСОБА_5 від 25.3.2015 р. № 121 «Про повернення коштів» протиправним та скасувати його.

В судовому засідання позивач підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволення його позову. Суду пояснив, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний дійсно мав намір працевлаштуватися на ТОВ «МЕНА-плюс», написав заяву при прийом на роботу, але наказу про прийом його на роботу видано не було. На четвертий день через вживання ним алкогольних напоїв йому відмовили в прийомі на роботу.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову ОСОБА_1

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити в задоволенні позову, надав заперечення відповідно до яких Красноармійський міський центр зайнятості надає письмові пояснення щодо адміністративної позовної заяви про скасування наказу Красноармійського МЦЗ від 25.03.2015 №121 «Про повернення коштів» ОСОБА_1.

До Красноармійського міського центру зайнятості 12.07.2013 з питання працевлаштування звернувся ОСОБА_6. Безробітним 12.03.2014 змінено прізвище з «Лисицький» на «Муратов», свідоцтво про зміну імені ОСОБА_7 І-НО 017081 видане ВДРАЦС по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського МРУЮ Донецької області, паспорт серії ВТ 084967 від 27.03.2014 виданий Красноармійськи ГУДМС України в Донецькій області. Статус безробітного надано 12.07.2013. Виплата матеріального забезпечення розпочата з 19.07.2013, припинено реєстрацію з 04.09.2014 (невідвідування без поважних причин протягом 30 робочих днів).

За результатами обміну даними між центром зайнятості та Державною фіскальною службою України стало відомо, що ОСОБА_1 отримав дохід в період перебування на обліку від ТОВ «МЕНА-плюс» (код ЄДРПОУ 30594977, адреса: 85300, Донецька область, Красноармійськ, вул. Шота, 147).

ТОВ «МЕНА-плюс» підтвердило інформацію про те, що ОСОБА_1 дійсно укладав цивільно - правовий договір від 18.10.2013 на період з 21.10.2013 по 31.12.2013. Виконував роботу (надавав послуги) каменяра з 21.10.2013 по 24.10.2013. Підприємством надано копію цивільно - правового договору від 18.10.2013 та акту здавання-приймання виконаних робіт від 24.10.2013. Виплачено винагороду в сумі - 1240,00 грн., про що роботодавець звітував податковий орган.

Під час реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 особисто письмово повідомив, що він через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечую себе роботою самостійно; пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує; не є суб’єктом підприємницької діяльності; ознайомлений з правами та обов’язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI та "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ.

Згідно з п.2 ч.І ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067- VI безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно статті 4 Закону України «Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067- VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством та інше. Виконання робіт за договором цивільно-правового характеру і є робота на інших умовах. передбачених статтею 837 Цивільного кодексу України. ОСОБА_1 було укладено цивільно - правовий договір від 18.10.2013 на період з 21.10.2013 по 31.12.2013, який ним підписаний, та підписано акт здавання-приймання виконаних робіт від 24.10.2013, який передбачений статтею 882 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 дійсно не мав трудових відносин, які передбачені Кодексом законів України про працю, але не повідомив, що мав відносини цивільно-правового характеру з ТОВ «МЕНА-плюс», чим вводить в оману суд.

Відповідно п.2 ст. 36 Закону України В«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіттяВ» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

П.п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 N 307 передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг ) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно п.З ст. 36 Закону України В«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіттяВ» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг

Листом від 25.03.2015 Красноармійський міський центр зайнятості запропонував ОСОБА_1 повернути суму отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 28054,12грн.

Таким чином, якщо позивач вчасно повідомив центр зайнятості про укладення договору ЦПХ то переплати допомоги по безробіттю не виникло та реєстрація позивача у центрі зайнятості була б припинена.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним не передбачено ознайомлення з актом знятих з обліку в центрі зайнятості осіб (з 04.09.2014, невідвідування без поважних причин протягом 30 робочих днів).

У зв’язку з вищевикладеним наказ Красноармійського МЦЗ від 25.03.2015 №121 «Про повернення коштів» ОСОБА_1 ОСОБА_8, неупереджений, не може бути скасованим та визнаним протиправним. В задоволенні адміністративного позову треба відмовити.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_7 19.07.2013 року йому призначено виплату допомоги по безробіттю. 19.07.2013 року скорочено виплату допомоги по безробіттю строком на 90 календарних днів. 17.10.2013 розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с.7-9).

Директором Красноармійського міського центру зайнятості видано наказ «Про повернення коштів особою» від 25.03.2015 за № 121 (а.с.5). Відповідно до наказу головного бухгалтера зобов’язано здійснити розрахунок та підготувати довідки про зайво отриману суму матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_7 3 21.10.2013 року. Юрисконсульта зобов’язано забезпечити повернення сум незаконно отриманого матеріального забезпечення.

Листом на ім’я ОСОБА_7 повідомлено, що він під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний отримував дохід. Сума, яка підлягає повернення становить 28054 гривні 12 копійок (а.с.6).

Відповідно до листа від 20.11.2014 р. за № 133, ТОВ «МЕНА-плюс» повідомило центр зайнятості про те, що ОСОБА_5 на підставі цивільно-правового договору працював з 21.10.2013 р. по 24.10.2013 р. та йому нарахована заробітна плата в сумі 1240,00 гривень (а.с.28).

Цивільно-правовий договір від 18.10.2013р. укладено між директором ТОВ «МЕНА-плюс» та ОСОБА_1 на строк з 21.10.2013р. до 31.12.2013р. (а.с.29).

Згідно акту здавання-приймання виконаної роботи від 24.10.2013р. за виконану роботу ОСОБА_5 отримав 1240,00 гривень (а.с.30).

В судовому засіданні ОСОБА_9, яка є головним бухгалтером ТОВ «МЕНА-плюс» пояснила, що ОСОБА_1 дійсно влаштовувався на роботу по цивільно-правовому договору. Виконував роботи на території ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦОФ», листом генерального директора від 25.10.2013р. було повідомлено що 24.10.2013р. о 14 годині 45 хвилин працівники ТОВ «МЕНА-плюс», в тому числі ОСОБА_1, знаходились у стані алкогольного сп’яніння, що порушує трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку, та може бути причиною аварійної ситуації. У зв’язку з цим вимагали відсторонення ОСОБА_1 від виконання робіт на території ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦОФ». Також відповідно до п. 9.7 договору № 74/13-И від 03.06.2013р. вимагали сплатити штраф в розмірі 1000,00 гривень за кожне порушення. Тому на підставі цього головним бухгалтером із суми, яка підлягала виплаті ОСОБА_1, провела необхідні платежі в сумі 240 гривень, та утримали штраф в сумі 1000,00 гривень. Наказ про це був виданий, але ОСОБА_1 з цим наказом не ознайомили. ОСОБА_10 коштів від ТОВ «МЕНА-плюс» не отримував.

Такі дії ТОВ «МЕНА-плюс» не відповідають діючого трудовому законодавству, але дане питання не є предметом розгляду у цьому провадженні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За умовами п.п.1,2 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідач в запереченнях зазначає, що у статті 4 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» зазначено хто належить до зайнятого населення. Але стаття 4 даного Закону визначає не хто відноситься до зайнятого населення, а перелік осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття.

Частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» передбачає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Тобто дана стаття Закону вимагає умисне невиконання особою покладених на неї обов’язків та зловживання ними.

Відповідно до п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості. П.7 даного Порядку передбачає, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. У п.8 Порядку зазначено, що у разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а

також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, п. 9 Порядку. З відповідним актом позивача не було ознайомлено. Відповідач зазначав, що ознайомлення з таким актом осіб, які зняті з обліку Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним не передбачено, але даним Порядком не непередбачено і зворотнє.

Цивільно-правовою угодою може вважатися будь-який договір, укладений відповідно до Цивільного кодексу. Цивільним кодексом України передбачені окремі види цивільно-правових договорів. Разом з тим, сторони можуть укласти цивільно-правовий договір як передбачений, так і не передбачений законодавством. Основне правило при укладанні договору полягає в тому, щоб його умови не суперечили Закону. Укладений цивільно-правовий договір не містить положень, які вимагає чинне законодавство до форми цивільно-правового договору. Питання про визнання даного договору не дійсним в судовому засіданні не розглядалось.

Суд вважає, що наказ № 121 від 25.03.2015 року «Про повернення коштів» не може бути підставою стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 28054,12 гривень. Оскільки ані до наказу, ані в судовому засіданні не було надано розрахунок вказаної суми, ОСОБА_1 не ознайомлено з актом розслідування. Питання стягнення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, наказ директора Красноармійського міського центру зайнятості ОСОБА_5 від 25 березня 2015 року за № 121 «Про повернення коштів» скасуванню.

Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 11, 86, 159, 160, 162, 163, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Красноармійського міського центру зайнятості про скасування наказу посадової особи, задовільнити.

Визнати наказ директора Красноармійського міського центру зайнятості ОСОБА_5 від 25 березня 2015 року за № 121 «Про повернення коштів» протиправним.

Скасувати наказ директора Красноармійського міського центру зайнятості ОСОБА_5 від 25 березня 2015 року за № 121 «Про повернення коштів» .

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошено 25 червня 2015 року, повний текст постанови буде виготовлено 30 червня 2015 року.

Суддя