Рішення

від 15.02.2007 по справі 11/310/05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/310/05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" лютого 2007 р.                                                 Справа №  11/310/05

  м. Миколаїв

За позовом:  Інженерно-виробничого кооперативу “Квант-Н”

(54056, м.Миколаїв, пр.Миру, 21)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Екос”

(54030, м.Миколаїв, вул..Потьомкінська, 11)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Гаряга В.П. - директор

Від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: стягнення 107183,21 грн. по договору підряду №5 від 02.02.2002р.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 97439,0 грн. заборгованості  без врахування 9743,0 грн. –10% сумнівної заборгованості.

Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач необґрунтовано включив в розрахунок суми позову вартість матеріалів, а також при узгоджені суми вартості робіт за договором необґрунтовано було включено ПДВ.

Під час розгляду справи, провадження у справі зупинялось у зв'язку із призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи.

Після поновлення провадження у справі, представник відповідача систематично не з'являвся у судові засіданні. В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд розцінює неявку відповідача, як свідоме затягування розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

02.02.2002р. між сторонами було укладено договір підряду №5, за умовами якого позивач зобов'язався виконати відповідно до умов даного договору роботи, пов'язані з обладнанням поза площадних мереж газопостачання по вул. Чкалова в м. Миколаєві та внутрішньому і зовнішньому газопостачанню житлового будинку по вул. 1-а Слобідська, 37 в м. Миколаєві.

Умовами договору сторони зазначили, що роботи, вказані в договорі виконуються згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт 5-ти поверхового житлового  будинку з вбудованими приміщеннями по вул.1-а Слобідська 37, якість повинна відповідати будівельним нормам та правилам.

Пунктом 4.1 договору його учасники передбачили, що роботи виконуються з матеріалів замовника згідно кошторису.

Як домовились сторони, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно договірних цін та складають 82631,0 грн., в тому числі ПДВ 13772,0 грн.

Розрахунки повинні проводитись шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок  підрядника. Крім цього,  сторони також домовились, що розрахунки проводяться також шляхом передачі вбудованих гаражів №№ 9,10, 11,12,15 на об'єкті 5-ти поверхового житлового  будинку з вбудованими приміщеннями по вул. 1-а Слобідська 37.

За дострокове виконання робіт більш ніж за 5 днів замовник здійснює підряднику доплату в розмірі 10% від вартості робіт.

Строк виконання робіт узгоджено сторонами до 01.07.2002р.

Відповідно до п.7.1. договору його учасники передбачили, що до 01.07.2002р. замовник здійснює оплату в розмірі 10000,0 грн. на протязі 10 днів з моменту здачі об'єкту та прийняття рішення міськвиконкомом  про передачу гаражів –кінцевий розрахунок шляхом передачі гаражів.

Строк дії договору встановлено сторонами до 31 грудня 2002 року.

Як слідує з наданих позивачем матеріалів ним були виконані роботи на загальну суму 72631,20 грн.: акт від 30.09.02р. на суму 30715,20 грн., акт від 30.09.02р. на суму 19921,20 грн., акт від 30.09.02р. на суму 21994,80 грн.

Посилання позивача на акт від 30 вересня 2002 року на суму 86308,0 грн. до уваги судом не приймаються, оскільки названий акт не підписаний повноважними представниками сторін та не визнано відповідачем.

Тобто, фактично відсутній документ, який би зафіксував  прийняття замовником робіт.

Позивач не надав доказів того, що він звертався до суду з відповідним позовом до відповідача про спонукання останнього здійснити приймання виконаних робіт.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги названий акт, що не позбавляє позивача права вирішити цей спір у передбаченому законом порядку.

З названих вище актів, які прийняті судом до уваги, вбачається, що в загальну суму включена вартість матеріалів замовника в сумі 13777,0 грн., що також визнано сторонами.

Свідченням цього є також надані відповідачем завірені належним чином копії накладних №№1,2 від 09.08.2001р. та №3 від 28.01.2001р., а також довіреність серії ЯВР №456458 від 09.08.2001р.

Умовами договору (п.4.1.) передбачалось виконання робіт з матеріалів замовника.

Таким чином, позивач необґрунтовано включив в сумі заборгованості відповідача вартість придбаних останнім матеріалів.

Платіжним дорученням №62 від 19.07.2001р. відповідач перерахував позивачу 1500,0 грн., як аванс за матеріали згідно договору №2 від 17.07.2001р., які зараховані позивачем   в погашення боргу за спірним договором, що також не оспорено і визнано відповідачем.

Що стосується нарахування позивачем до стягнення 9743 грн. –10% сумнівної заборгованості за прострочення заборгованості, то, суд не може погодитись з задоволенням цих вимог, оскільки позивачем не надано пояснень щодо правових підстав її виникнення. Не передбачено такої штрафної санкції і умовами спірного договору.

Відповідно до приписів ст. 7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку, або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Позивач є платником єдиного податку  розмір якого складає 10%, що ним  визнано.

Отже, включення останнім до актів суми ПДВ в розмірі 20%, а не 10%, є неправомірним.

Таким чином, в розрахунок суми позову в цій частині підлягає зменшенню.

Суд, враховуючи висновки судово-бухгалтерської експертизи, приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 53949,54 грн. доведені належними засобами доказування.

Що стосується заперечень відповідача про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу в грошовому виразі а не проведення розрахунків шляхом передачі гаражів, як це передбачено п.5.2. договору, суд вважає ці заперечення недоречними з огляду на те, що відповідач не в змозі виконати ці умови, оскільки він не є власником гаражів. Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №3/111 від 30.04.2003р. за позовом  Служби безпеки України до ВАТ „Екос” товариство було зобов'язане передати у власність СБУ 13 вбудованих у приміщення будинку № 37 по вул..1-а Слобідська в м. Миколаєві.

Що стосується заперечень відповідача стосовно надання позивачу труби-гільзи за окремим видатковим документом, то такі твердження не доведені належними засобами доказування і в актах виконаних робіт, які розглядаються судом, і які підписані з боку відповідача ці дані відсутні.

Клопотань про застосування строків позовної давності від сторін  не надходило.

Згідно ст.161 ЦК України (затвердженого Законом УРСР №1540-06 від 18.07.63р. із змінами та доповненнями станом на 08.10.1999р.) зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений сторонами строк.

Аналогічні положення містить і новий Цивільний Кодекс України (ст.526).

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності нових ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки після набрання чинності ЦК України (№435-IV від 16.01.2003р.) правовідносини між сторонами продовжують існувати, судом застосовуються положення саме цього Кодексу.

На день розгляду справи відповідач борг не погасив.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 53949,54 грн.  боргу обґрунтовані у відповідності з діючим законодавством та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов  підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з ВАТ “Екос”, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 11 (р/р 2600703622239 в МФ ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Миколаїв, МФО 326739, код ЄДРПОУ 13841965) на користь   Інженерно-виконавчого кооперативу “Квант-Н”, м.Миколаїв, пр.Миру, 21 (р/р 26005300268 в МФ №5421 Ощадбанку України, МФО 326229, код ЄДРПОУ 20882887) 53949,54 грн. основного боргу, 1229,5 грн. витрат на проведення експертизи, 539,49 грн. держмита та 65,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

   Суддя                                                        К.Л.Василяка