Рішення

від 06.07.2015 по справі 313/556/15-ц

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 313/556/15-ц

Провадження №2/ 313/180/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцової О.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Династія-2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача відділ державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області про визнання недійсним договору оренди землі,

ВCТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, фермерського господарства «Династія-2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача відділ державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області про визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2014 р., укладеного ОСОБА_3 та фермерським господарством «Династія - 2» щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 7,3929 га, кадастровий номер 2321284000:04:007:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На думку ТОВ «Ентузіаст», вказаний договір відповідач ОСОБА_3 уклала без необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як вжиті заходи забезпечення позову ухвалою суду 21.03.2013 р. обмежили її обсяг цивільної дієздатності, а також її права на розпорядження своїм майном, земельною ділянкою. Заходи забезпечення позову зберігають свою чинність до моменту повного виконання рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 19.11.2013 р.

Передача в оренду земельної ділянки унеможливлює накладення стягнення на врожай, так як він вже належить орендареві, тим самим порушує права ТОВ «Ентузіаст» як стягувача, відповідачка ОСОБА_3 фактично ухиляється від виконання рішення суду, яке на даний час в повному обсязі не виконано.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Укладаючи договір оренди землі строком на 10 років, площею 7,3929 га, відповідач ОСОБА_3 свідомо не повідомила про наявність у неї обмежень цивільної дієздатності, тим самим вчинила правочин всупереч вимогам п.2 ст.203 ЦК України, а згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, крім того, надав суду додатково письмові обґрунтування позовних вимог, які долучені до матеріалів справи. Представник позивача судові витрати просить покласти на відповідача.

Присутні у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 та голова фермерського господарства «Династія-2» ОСОБА_4, в задоволенні позовних вимог просили суд відмовити, так як вимоги є необґрунтованими та не доведеними належними доказами, що є підставою для відмови в позові в повному обсязі. У позовній заяві позивач питання щодо захисту яких саме прав та інтересів юридичної особи йдеться оминув, не приділив достатньої уваги нормативному обґрунтуванню їх наявності, в зв'язку із цим вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Відсутність порушеного права говорить про відсутність у позивача головної умови, яка надає йому можливість звернутися за захистом до уповноваженого суду і тому на даний момент фактично відсутній предмет спору.

Доводи позивача щодо ухилення від виконання рішення суду не відповідають дійсності, так як ОСОБА_3 в рамках власних можливостей намагалася добровільно погасити борг та сплатила його частку в сумі 11 100 грн. 00 коп., що також підтвердив у власній заяві від 22.09.2014 р. № б/н позивач. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Передача майна в найм (оренду) не призводить до зміни власника майна (тобто право власності на майно не переходить до наймача). А отже, найм (оренда) не є відчуженням. Крім того, прямої заборони передачі арештованого майна у користування іншій особі чинне законодавство не містить.

Присутній у судовому засіданні державний виконавець Науменко О.В. проінформувала суд про те, що дійсно на виконанні перебуває виконавчий лист № 313/398/13-ц щодо виконання рішення Веселівського районного суду від 19.11.2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Ентузіаст» боргу у сумі 39 900,00 за кредитним договором, судового збору у сумі 513,70 грн. На теперішній час за виконавчим листом стягнуто 13 334,75 грн.

Державний виконавець надав суду копію матеріалів виконавчого провадження, які долучені до матеріалів справи.

Питання щодо винесення рішення у справі третя особа залишила на розсуд суду.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Об'єктом захисту у цивільному процесі є не тільки порушене право, а й інтереси особи.

Зміст поняття «охоронюваний законом інтерес» розкривається змістом Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), N 18-рп/2004, від 01.12.2004р., - Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦПК України, відповідно до якої у п.2 ч.2 цієї статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Частиною 1 ст.203 ЦК в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлювалося, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншими актами цивільного законодавства, а також моральними засадами суспільства. На підставі ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але однією із сторін або іншою заінтересованою особою заперечується його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Тобто на вимогу особи, яка не була стороною оспорюваного нею договору, договір може бути визнано судом недійсним в тому разі, якщо її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану.

Оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку на вимогу однієї із сторін або іншої заінтересованої особи.

Відповідно до ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Правовідносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Відповідачка ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 170107 є власником земельної ділянки площею 7,3929 га, кадастровий номер 2321284000:04:007:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 19.11.2013 р. у цивільній справі № 313/398/13-ц, на користь ТОВ «Ентузіаст» зі ОСОБА_3 стягнуто 39 900,00 грн. боргу та 513,70 грн. понесених витрат по сплаті судового збору( а.с 6-8).

Ухвалою колегії апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2014 р. рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 19.11.2013 р. залишено без змін.

Під час судового розгляду цивільної справи №313/398/13-ц ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 21.03.2013 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3Б.(а.с.5).

Зі змісту описової та мотивувальної частини ухвали суду від 21.03.2013 р. вбачається, що ТОВ «Ентузіаст» у поданій до суду належним чином оформленій заяві просило в порядку забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: 72214, Запорізька область, Веселівський район, с.Менчикури , вул.Щорса, буд.76, що належить на праві власності ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, паспорт серії СВ № 577179, виданий Веселівским РВ УМВС України в Запорізькій області 06.03.2002 р., на суму, еквівалентну ціні позову - 39 900,00 грн.

Ухвалою Веселівського суду Запорізької області від 21.03.2013 р. заяву ТОВ «Ентузіаст» про забезпечення позову суд задовольнив повністю, арешт наклав на все рухоме та нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: 72214, Запорізька область, Веселівський район c.Менчикури, вул.Щорса, буд.76, що належить на праві власності ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, паспорт серії СВ № 577179, виданий Веселівским РВ УМВС України в Запорізькій області 06.03.2002 р., на суму, еквівалентну ціні позову - 39 900,00 грн.

Проте , на земельну ділянку, яка є предметом договору від 01.10.2014 р., і який позивач просить визнати недійсним, суд арешт не накладав, так як земельна ділянка знаходиться за іншою адресою, а саме на території реформованого КСП «Ентузіаст» Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області.

Крім того встановлено, що задовольняючи заяву ТОВ «Ентузіаст» про забезпечення позову, суд врахував вимоги ч. 3 ст.152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту ухвали суду від 21.03.2013 р. вбачається, що позовні вимоги у справі № 313/398/13-ц заявлені на суму 39 900,00 грн. і арешт накладено на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3, еквівалентне ціні позову - 39 900,00 грн., а нормативна оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору від 01.10.2014 р. становить 148 796,74 грн., що в декілька раз перевищує ціну позову.

До речі, державний виконавець у своїй постанові від 02.04.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження щодо примусового виконання ухвали № 313/398/13-ц від 21.03.2013 р. також зазначив, що арешт накладений в межах суми боргу з забороною його відчудження (а.с.10).

01.10.2014 р. відповідач ОСОБА_3 та фермерське господарства «Династія-2» в особі його голови ОСОБА_4 уклали договір оренди землі строком на 10 років, площею 7,3929 га, кадастровий номер 2321284000:04:007:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження письмовими документами - Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна серії АКМ № 265093 виданої 20.02.2015 року Реєстраційною службою Веселівського районного управління юстиції Запорізької області та листом Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області від 27.02.2015 року за № 091 (а.с.16,17).

Згідно із п.1 ч.1 ст.346 ЦКУ право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Відповідно до наявних в чинному законодавстві визначень відчуження означає, що майно на оплатній чи безоплатній основі передається у володіння іншим особам, до яких переходить право власності на це майно (продаж, міна, дарування, позика, рента, передача учасником господарського товариства майна як внеску до статутного фонду тощо).

Згідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст.10 Закону України «Про оренду землі» визначено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

Передача майна в найм (оренду) не призводить до зміни власника майна (тобто право власності на майно не переходить до наймача). А отже, найм (оренда) не є відчуженням.

При укладенні спірного договору ОСОБА_3 та фермерським господарством «Династія-2» були дотримані вимоги ст.203 ЦК України.

Укладаючи 01.10.2014 р. договір оренди землі, який є предметом спору, відповідачка не порушила право та майновий інтерес позивача на своєчасне та повне виконання рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 19.11.2013 р. у цивільній справі № 313/398/13-ц щодо стягнення на його користь зі ОСОБА_3 39 900,00 грн. боргу та 513,70 грн. судових витрат, обов'язковість виконання якого гарантується державою.

Твердження позивача про ухилення відповідачки від виконання рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 19.11.2013 р. у цивільній справі № 313/398/13-ц спростовується тим фактом, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_3 за виконавчим листом сплатила 13 334,75 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 21.03.2013 р. не забороняла ОСОБА_3 передавати свою земельну ділянку в оренду та укладати договір 01.10.2014 р. відповідно до вимог Закону України « Про оренду землі» та ст.14 Конституції України.

Суд також вважає безпідставне посилання представника позивача ТОВ «Ентузіаст», що на час укладення договору оренди землі від 01.10.2014 р. відповідачка ОСОБА_3 мала обмежену дієздатність, так як обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 34 ЦК України встановлено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Згідно до ст.ст.36, 37 ЦК України обмежити цивільну дієздатність фізичної особи може лише суд. В разі обмеження цивільної дієздатності над фізичною особою встановлюється піклування.

Отже, беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, враховуючи вік відповідачки та відсутність набравшого чинності відповідного рішення суду, цивільна дієздатність ОСОБА_3 не була обмеженою на момент укладення спірного договору.

За таких обставин підстави для визнання договору оренди землі від 01.10.2014 р., який був укладений ОСОБА_3 та фермерським господарством «Династія - 2» щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 7,3929 га, кадастровий номер 2321284000:04:007:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - відсутні, а відтак і підстави для задоволення позову, який є необґрунтованим та не доведеним належними доказами.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 25.12.2013 р. по справі № 6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, що прийнята за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України при розгляді цієї справи зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України ці судові рішення є обов'язковими для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цими рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Питання із судовими витратами у справі вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Династія-2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача відділ державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області про визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2014 р., укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Династія - 2» щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 7,3929 га, кадастровий номер 2321284000:04:007:0012, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Веселівський районний суд в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5

06.07.2015