Постанова

від 05.02.2007 по справі 34/528-06-12890а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/528-06-12890А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" лютого 2007 р. Справа  № 34/528-06-12890А

05.02.2007р. в 11год.39хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: Бехтольда А.Р. - директора Приватного підприємства "Гром"; Акіменка В.М. –представника, діючого на підставі довіреності б/н від 23.01.2007р.; від відповідача: Каравайцевої О.В. - головного державного податкового інспектора юридичного відділу ДПІ у Приморському районі м. Одеси, діючої на підставі довіреності №40976/К/10-0117 від 13.12.2006р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 адміністративну справу №34/528-06-12890А

за позовом Приватного підприємства "Гром"

до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.11.2006р. №0001392370/0/

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „Гром” звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.11.2006р. №0001392370/0/, посилаючись на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 68613грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 34307грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок порушення позивачем вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 названого закону, що зумовило правомірне визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 68613грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 34307грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з листопада 2005р. по квітень 2006р., за результатами якої склала акт перевірки від 08.11.2006р. №5961/23-70/25037292.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ за період з листопада 2005р. по квітень 2006р. суму ПДВ у розмірі 68613,32грн. згідно податкових накладних №72 від 30.11.05р., №120 від 28.12.05р., №93 від 15.12.05р., №94 від 16.12.05р., №97 від 20.12.05р., №99 від 24.12.05р., №98 від 24.12.05р., №100 від 26.12.05р., №101 від 26.12.05р., №25 від 16.01.06р., №42 від 26.01.06р., №44 від 27.01.06р., №60 від 13.02.06р., №90 від 20.03.06р., №94 від 21.03.06р., №78 від 02.03.06р., №110 від 06.04.06р., отриманих від ПП „Стройрем РЛД”, державна реєстрація якого згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06р. скасована та анульовано свідоцтво платника ПДВ з часу реєстрації. Крім того, ПП „Стройрем РЛД” після 30.08.2005р. не зареєстровано як платник ПДВ та не отримувало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, не присвоєно індивідуальний податковий номер, що зумовило зменшення позивачу суми ПДВ включені до складу податкового кредиту з ПДВ за період з листопада 2005р. по квітень 2006р. та донарахування податку на додану вартість у сумі 68613грн.

На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.11.2006р. №0001392370/0/ про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 68613грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 34307грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання його нечинним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані позивачем на розгляд суду документи, наявні в матеріалах справи: договір підряду №8-05С від 01.11.2005р., укладений між позивачем (замовником) та ПП „Стройрем РЛД” (підрядником), акти приймання виконаних підрядних робіт №№ 1, 2 за листопад 2005р., №№ 3-8 за грудень 2005р., №№ 1-3 за січень 2006р., № 4 за лютий 2006р., №№ 5, 6 за березень 2006р., №№ 7-11 за квітень 2006р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2005р., лютий-квітень 2006р., податкові накладні №72 від 30.11.05р., №120 від 28.12.05р., №93 від 15.12.05р., №94 від 16.12.05р., №97 від 20.12.05р., №99 від 24.12.05р., №98 від 24.12.05р., №100 від 26.12.05р., №101 від 26.12.05р., №25 від 16.01.06р., №42 від 26.01.06р., №44 від 27.01.06р., №60 від 13.02.06р., №90 від 20.03.06р., №94 від 21.03.06р., №78 від 02.03.06р., №110 від 06.04.06р., банківські виписки про рух грошових коштів, свідчать про правомірність відображення позивачем податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача за період з листопада 2005р. по квітень 2006р., з відображенням позивачем суми ПДВ, зазначеної в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 68613грн.

Вказана сума ПДВ включена позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит”, поданих до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та прийнятих останньою, декларацій з ПДВ за листопад 2005р. - квітень 2006р.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній в перевіряємому періоді) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, надані до справи податкові накладні, оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, арифметичну правильність показників податкових декларацій за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 68613грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Не приймаються до уваги посилання відповідача, зроблені на підставі вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), на те, що податкові накладні №72 від 30.11.05р., №120 від 28.12.05р., №93 від 15.12.05р., №94 від 16.12.05р., №97 від 20.12.05р., №99 від 24.12.05р., №98 від 24.12.05р., №100 від 26.12.05р., №101 від 26.12.05р., №25 від 16.01.06р., №42 від 26.01.06р., №44 від 27.01.06р., №60 від 13.02.06р., №90 від 20.03.06р., №94 від 21.03.06р., №78 від 02.03.06р., №110 від 06.04.06р., отримані від ПП „Стройрем РЛД ”, державна реєстрація якого згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06р. скасована та анульовано свідоцтво платника ПДВ з часу реєстрації, в обґрунтування зменшення позивачу суми ПДВ, зазначеної у цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 68613грн., не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. без врахування прийнятої Апеляційним судом Одеської області 13.12.2006р. ухвали, якою рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2006р. щодо скасування державної реєстрації приватного підприємства „Стройрем РЛД”, визнання недійсним статуту та свідоцтва про державну реєстрацію вказаного підприємства, первинних бухгалтерських документів, договорів та контрактів, свідоцтва платника податку на додану вартість скасовано, провадження у справі закрито.

Поряд з цим, відповідачем не надано суду доказів виключення ПП „Стройрем РЛД” з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а навпаки згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.01.2007р. №Г-Ю зазначене підприємство станом на 11.01.2007р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осію-підприємців.

Не надано також відповідачем суду доказів й визнання судом недійсним договору підряду №8-05С від 01.11.2005р., укладеного між позивачем (замовником) та ПП „Стройрем РЛД” (підрядником).

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості зменшення суми бюджетного відшкодування, у т.ч. заявленого в рахунок визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 68613грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 34307грн., а також, що прийняте податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від від 17.11.2006р. №0001392370/0/ та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Приватного підприємства „Гром” про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.11.2006р. №0001392370/0/ підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Таким чином позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства „Гром” задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.11.2006р. №0001392370/0/.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р31117095600008 банк-ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Приватного підприємства „Гром” (п/р26002301455812 ОЦВ АК ПІБ, МФО 328135, код ЄДРПОУ 25037292, адреса: 65009 м.Одеса, вул.Піонерська, 30, корпус 3) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.