Постанова

від 05.04.2007 по справі 34/528-06-12890а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/528-06-12890А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2007 р. Справа № 34/528-06-12890А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів  Бойко Л.І., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача –Акименко В.М.

від відповідача –Каравайцева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від "05" лютого 2007 р.

зі справи 34/528-06-12890А

за позовом  Приватного підприємства "Гром"           

до  Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси            

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.11.2006р. №0001392370/0.

                                                               встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 5.02.07р. (суддя Фаєр Ю.Г.) задоволено позовні вимоги ПП „Гром”, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.11.2006р. №0001392370/0.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості зменшення суми бюджетного відшкодування, в т.ч. заявленого в рахунок визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 68613 грн. та застосуванням штрафних  санкцій по цьому податку на суму 34307 грн., а також тим, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1.3.8 ч.3 ст.2 КАС України.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ДПІ в приморському районі просить скасувати постанову господарського суду і відмовити ПП „Гром” в задоволенні податкових вимог.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість”, не враховано, що за період з листопада 2005р. по квітень 2006р. ПП „Гром” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 68613,32 грн. по операціям з ПП „Стройрем РЛД”, державна реєстрація якого скасована рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06р., анульовано свідоцтво платника  податку на додану вартість від 30.08.05р. №336579315524.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника ДПІ, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, та представника ПП „Гром”, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

ДПІ в Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ПП „Гром” з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з листопада 2005р. по квітень 2006р., про що складено акт від 8.11.06р. №5961/23-70/25037292.

Перевіркою встанволено, що в перевіряємому періоді ПП „Гром” було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 68613,32 грн., згідно податкових накладних, отриманих від ПП „Стройрем РЛД”, по якому рішенням Малиновського районного суду м. Одеси  від 12.05.06р. визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, скасовано державну реєстрацію та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з часу реєстрації.

За висновками ДПІ, ПП „Гром” за період з листопада 2005р. по квітень 2006р. до складу податкового кредиту безпідставно віднесена сума ПДВ –68613,32 грн., в зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення –рішення  від 17.11.06р. №0001392370/0, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ –68613 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 34307 грн.

Визнаючи вказане повідомлення –рішення нечинним, господарський суд послався на таке:

- надані позивачем документи по взаємовідносинах з ПП „Стройрем РЛД” свідчить про правомірність відображення позивачем податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з листопада 2005р. по квітень 2006р., з відображенням позивачем суми ПДВ, зазначеної в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 68613 грн.;

- рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 12.05.06р., на яке посилається ДПІ в Приморському районі, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.12.06р. скасовано, провадження у справі закрито;

- відповідачем не надано доказів виключення ПП „Стройрем РЛД” з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємств, а довідка від 11.01.07р. №Г-Ю підтверджує знаходження цього підприємства в державному реєстрі;

- не надано відповідачем доказів визнання недійсним договору підряду №8-05С від 1.11.05р., укладеного між позивачем та ПП „Стройрем РЛД”.

З обґрунтованістю висновків суду погодитися можна.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України  „Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку  з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими  накладними  чи митними   деклараціями.  У  разі,  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної  податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового    кредиту,   залишаються   не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом  документами,  платник  податку  несе відповідальність у   вигляді  фінансових  санкцій,  встановлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними документами.

Як свідчать матеріали справи і це вказав господарський суд, не існує жодної із підстав, покладених ДПІ в основу правомірності  донарахування податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових)  санкцій.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування судом при прийнятті оскаржуваної постанови до спірних правовідносин норм матеріального  законодавства та відсутність будь-яких підстав вважати, що  судом помилково чи неправильно застосоване матеріальне чи процесуальне  право в розрізі даного спору.

Доводам у справі в їх сукупності суд дав належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону, а мотиви відповідача  з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. 198, 200,  205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 05.02.07р. у справі №34/528-06-12890А –залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                     Т.А. Величко

Судді :                                                                                           Л.І. Бойко

                                                                                                       А. М. Жукова