Рішення

від 08.02.2007 по справі 17/176-3230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2007 р.

Справа № 17/176-3230

Господарський суд Тернопільської

області

у складі               

Розглянув справу

за позовом Суб»єкта

підприємницької діяльності -ОСОБА_1, м. Тернопіль  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «магазин

«Оріон», м. Кременець Тернопільської області 

Представники від:

позивача:

ОСОБА_2, уповноважений, довіреність НОМЕР_1.

ОСОБА_3, уповноважений, довіреність

НОМЕР_2.

відповідача:  не з'явився

В судовому засіданні присутнім

представникам позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені

статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного

клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач

-суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м. Тернопіль

звернувся до господарського суду 10.08.2006 року з позовом до відповідача

-  Товариства з обмеженою

відповідальністю «Магазин «Оріон», м. Кременець Тернопільської області, про

стягнення 15883,20 грн. заборгованості за відпущений згідно видаткової

накладної НОМЕР_3 товар -опалювальні запчастини.

Позовні вимоги обґрунтовуються  копією видаткової накладноїНОМЕР_4.;

копією  вимоги від 14.03.2006р.,

повідомленням про вручення рекомендованого листа, нормами ст.ст. 15, 16, 525,

526, 530 ЦК України.

Представник відповідача в

судових засіданнях та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з

підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема стверджує, що товар

згідно накладноїНОМЕР_3 ТОВ ”Магазин „Оріон” не отримувало, довіреність на

отримання товару Товариство не видавало своєму представнику; товар отримувала

ОСОБА_4 як фізична особа для його зберігання на вітрині магазину в якості

реклами; товаром розпоряджалися представники підприємця, товар реалізовувався

через магазин, а кошти від реалізації отримували теж представники позивача, про

що свідчать їх підписи в зошитах.

Крім того, в процесі розгляду

справи, позивачем подано в порядку ст. 22 ГПК України (НОМЕР_5), заяву про

зменшення розміру позовних вимог та додаткове обґрунтування позовних вимог,

згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 15061 грн. боргу та

1864,83 грн. судових витрат, з яких 158,83грн. -в повернення сплаченого

державного мита, 118,00 грн. інформаційних послуг та 1588,00 грн. оплати за

правову допомогу адвоката у відповідності з договором НОМЕР_6 та квитанції до

прибуткового касового ордера НОМЕР_7., які долучені до матеріалів справи (заява

про додаткове обґрунтування позовних вимог НОМЕР_8), тому суд здійснює розгляд

даного спору з урахуванням даної заяви.

В процесі розгляду справи позивачем

заявлено в порядку ст.22,66,67 ГПК України клопотання без номера та дати про

забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ „Магазин Оріон”, а саме

приміщення магазину, що знаходиться в м. Кременець по вул. Т. Шевченка, 75 у

розмірі позовних вимог.

Ухвалою господарського суд від

10.10.2006р. накладено арешт на майно ТОВ „Магазин Оріон”, що знаходиться в м.

Кременець по вул. Т. Шевченка, 75 у розмірі позовних вимог.

Не погодившись з вищезазначеною

ухвалою щодо накладення арешту на майно ТОВ „Магазин „Оріон”, відповідач

26.10.2006р. звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою. За результатами розгляду скарги постановою апеляційної

інстанції, скаргу задоволено, а ухвалу господарського суду Тернопільської

області про накладення арешту на майно ТОВ „Магазин Оріон у розмірі позовних

вимог скасовано та відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про

забезпечення позову.

Разом з тим, ухвалою суду від

10.10.2006р. на підставі клопотання відповідача, провадження у справі №

17/176-3230 було зупинено відповідно до ч.2 п.2 ст. 79 Господарського

процесуального кодексу України. Матеріали господарської справи направлено в

прокуратуру м. Тернополя для вирішення питання про можливість порушення

стосовно суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1, АДРЕСА_1 кримінальної

справи по факту наявності в її діях складу злочину, передбаченого ст. 189

Кримінального кодексу України та зобов'язано сторін повідомити місцевий

господарський суд про результати проведення прокуратурою міста Тернополя даної

перевірки.

На виконання вимог ухвали суду від

10.10.2006 року по справі №17/176-3230 суб'єктом представником позивача

22.01.2007 року надано суду постанову про відмову в порушенні кримінальної

справи від 08.11.06 р., затверджену начальником Тернопільського МВ УМВС України

в Тернопільській області, полковником міліції ОСОБА_5, у зв”язку з відсутністю

в діях суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 складу злочину,

передбаченого ст. 189 КК України.

В зв»язку з вищенаведеним, ухвалою

господарського суду від 23.01.2006р. поновлено провадження у даній справі та

призначеного судове засідання на 08.02.2007р. о 12-00 год.

Строк вирішення даного спору продовжено

головою господарського суду в порядку ст. 69 ГПК України на один місяць до

23.02.2007р.

В судовому засіданні представник

позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній

заяві.

Відповідач в судове засідання не

з'явився, однак, надіслав до початку судового засідання телеграму про

відкладення розгляду справи по причині відрядження директора Товариства та

відсутності печатки.

Розглянувши подане клопотання,

заслухавши думку представника позивача, котрий заперечує проти відкладення

справи, суд вважає, що доводи, викладені в клопотанні не заслуговують на увагу,

а клопотання підлягає відхиленню, оскільки: брати участь в судовому засіданні є

правом сторони згідно ст. 22 ГПК України; відповідачем 05.09.2006 року видано

доручення за НОМЕР_8 (а.с. 21) адвокату ОСОБА_6 на право представляти інтереси

магазину „Оріон” в суді, тому відсутність директора Товариства не є перешкодою

для його повноважного представника бути присутнім в даному судовому засіданні;

ухвалою суду від 23 січня 2007 року явку представників сторін суд не визнавав

обов'язковою. 

Розглянувши матеріали справи,

оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників позивача,

суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково,

враховуючи наступне:

- 21 жовтня 2002 року Суб»єкт

підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 на підставі усної домовленості

згідно видаткової накладної НОМЕР_3 

передав, а відповідач - ТОВ Магазин «Оріон»через представника ОСОБА_4

прийняв товар -опалювальне обладнання на загальну суму 15 883,20 грн., про що

свідчать підписи представників сторін на даній накладній, котрі скріплені

печатками про отримання товару.

Відносини між сторонами виникли до

набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.03 р. (далі - ЦК

України) і продовжують діяти в частині проведення розрахунків  після набрання ним чинності, тому суд при

розгляді даного спору застосовує норми ЦК України.

Відповідно до статті 161 Цивільного

кодексу УРСР (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), статті 526

Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 р., ст. 193

Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 ст. 193 ГК

України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного

виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509

Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу

господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

За загальними положеннями

цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею

11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами

виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини,

інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії

осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174

Господарського кодексу України.

Факт передачі товару

підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 1, а також

визнається відповідачем, про що свідчить факт часткової оплати відповідачем

отриманого товару, внаслідок чого утворився борг в сумі 15061 грн. Таким чином,

між сторонами за позовом виникло господарське зобов'язання.

Як вбачається з представленої суду

видаткової накладноїНОМЕР_3 форма оплати за переданий товар -„попередня

оплата”. Проте, товар за вказаною накладною було передано та отримано

відповідачем без попередньої оплати і сторони не узгодили строк виконання

зобов'язань по оплаті цього товару після його отримання, тому в порядку вимог

ст. 530 Цивільного кодексу України, кредитор звернувся до відповідача

16.03.2006 р. з вимогою провести розрахунок протягом 10 днів. 

Позивач стверджує, що незважаючи на

вимогу (рекомендований лист від 16.03.2006р. з повідомленням про вручення

19.03.2006р. особисто ОСОБА_4) оплатити вартість отриманого товару, відповідач

заборгованість не погасив. Станом на день пред'явлення позову борг становив

15883,20 грн., однак після звернення з позовом до господарського суду,

відповідач частково провів оплату в сумі 822,20 грн., що підтверджується копією

виписки банку за 19.08.2006 року

Отже, враховуючи вищевикладене

відповідач визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання з

30.03.2006р.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693

Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною,

встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії,

які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що

звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити

товар після його прийняття або прийняття товаророзпоряд-чих документів на

нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший

строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну

переданого товару.

У разі прострочення оплати товару

продавець має право вимагати оплати товару.

Станом на день винесення даного

рішення відповідач 15061 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних

документів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтвержували б його

оплату.

Стаття 525 ЦК України встановлює,

що одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння

зміна  його  умов 

не  допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на ту

обставину, що товар отримано ОСОБА_4 на умовах зберігання є необгрунтованими та

спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Загальні положення про зберігання

врегульовано главою 66 ЦК України (2003 р.). Відповідно до статті 936

Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач)

зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем),

і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її

внесення встановлюються договором зберігання (стаття 946 Кодексу).

Згідно зі статтею 949 цього Кодексу

зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на

зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої

якості.

Збитки, завдані поклажодавцеві

втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі

втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (стаття 951 кодексу).

Як вбачається із змісту позовних

вимог, підставою позову позивач зазначив саме норми 525-530 ЦК України.

Звертаючись до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України, позивач

вимагав здійснити розрахунок за отриманий товар, а не вимагав повернення

опалювального обладнання, якщо б товар передавався на умовах зберігання. Такі

вимоги містить і позовна заява.

Подані суду виписки із зошитів,

прибуткові касові ордери, інші письмові документи суд до уваги не приймає,

оскільки такі документи складені в односторонньому порядку і не можуть свідчити

про облік товару, отриманого відповідачем згідно видаткової накладної № 1 як і

стверджувати (не стверджувати) що з описаними товарами могли проводитися певні

дії (передача іншій особі, продаж, повернення продавцю, перенесення в інше

місце, т.д.. Крім того, представлені письмові документи не засвідчені належним

чином, відтак, не мають сили доказу згідно ст. 36 ГПК України.

Оцінюючи заперечення відповідача з

приводу не отримання ним товару згідно видаткової накладної  НОМЕР_3, оскільки оригінал накладної, на

думку відповідача, не містить відомостей про одержувача товару, а довіреність

Товариство не видавало своєму представнику на отримання зазначеного товару, то

суд такі доводи оцінює критично, оскільки при розгляді даної справи судом

досліджено даний правочин, та встановлено, що товар був отриманий директором

ТОВ „Магазин „Оріон” ОСОБА_4 особисто за усною домовленістю між сторонами,

що підтверджується його підписом та печаткою підприємства на накладній, в якій

чітко визначені предмет, ціна та кількість товару, а підпис директора та

печатка підприємства відповідачем не спростовані, навпаки, визнані відповідачем

у письмовому поясненні та в судових засіданнях (а.с. 51 справи).

Про отримання товару відповідачем

-Товариством, а не ОСОБА_4 як фізичною особою, згідно видаткової накладної від

21.10.2002 р. свідчить також факт часткової сплати вартості товару в сумі

822,20 грн. 19 серпня 2006 р. (після порушення судом провадження у даній

справі), що підтверджено випискою по особовому рахунку банку, який обслуговує

позивача (Тернопільська філія ВАТ „Банк Універсальний”), де в графі призначення

платежу чітко зазначено про оплату: „за товари згідно накладної від 21.10.2002

р. ТОВ Оріон через ОСОБА_4 Г.”.

У відповідності до статті 32 ГПК

України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються 

вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення

для правильного вирішення господарського спору.

Судовими доказами слід вважати

документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення

для правильного вирішення справи.

Згідно ст.33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Відповідач відповідно до ст.33 ГПК

України не надав суду доказів оплати боргу в сумі 15061 грн.

За таких обставин справи, суд

вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15061 грн. основного

боргу за переданий згідно накладної товар, є переконливими та

документально  доведеними, такими, що

ґрунтуються на законі, тому підлягають до задоволення. В частині стягнення

822,20 грн. боргу, суд припиняє провадження у справі згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК

України за відсутністю предмету спору, оскільки проплата відповідачем даної

суми здійснена після порушення судом провадження у справі.

Крім того, такими, що ґрунтуються

на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України є  вимоги про стягнення з відповідача судових

витрат в сумі 1864,83 грн., які включають витрати позивача по сплаті державного

мита, інформаційно-технічних послуг, пов'язаних із забезпеченням судового

процесу технічними засобами, а також витрат з оплати послуг адвоката, виходячи

з такого.

Статтею 59 Конституції України

гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним

вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського

процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому

судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний

статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”,

зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю

та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського

процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум, в якості

судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

Зважаючи, що правова допомога

позивачу у даній справі надавалася адвокатом, що підтверджується договором

НОМЕР_6 на адвокатські послуги, укладеним з адвокатом ОСОБА_3 17.08.2006р.,

копією свідоцтваНОМЕР_9, виданого 11.11.1998 року ОСОБА_3  на право зайняття адвокатською діяльністю,

довідкою від 04.09.2006 р., виданою адвокатом про отримання коштів в сумі 1588

грн. за надані послуги по підготовці позовної заяви та участь у справі як

представника та квитанцією до прибуткового касового ордера НОМЕР_7., що свідчить

про оплату позивачем адвокату 1588,00 грн. наданих останнім послуг, тому дану

суму суд відносить до складу судових витрат, яка підлягає стягненню з

Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Оріон».

Суд також вважає, що  розмір оплати адвокатських послуг є

співрозмірним із ціною позову.

Судові витрати в сумі 1864,83 грн.,

згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 08.02.2007 р.

за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину

рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись

ст.ст. 59, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 173, 193 Господарського

кодексу  України,  ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530,

691-693, 936, 946, 949 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42 -47,

20, 22, 33, 34, 43, 49,  п.1-1 ст. 80, 811,

82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд 

Вирішив:

1. 

Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю «Магазин «Оріон», м. Кременець Тернопільської

області, вул. Шевченка,75, ідентифікаційний код 14040405 - 15061,00 грн. боргу

та 1864,83 грн. судових витрат на користь Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_10.

3. В частині стягнення 822,20 грн.

основного боргу -провадження у справі припинити. 

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили,

сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання

протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 12.02.2007 року через

місцевий господарський суд.

Суддя