Ухвала

від 30.06.2015 по справі 640/6727/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/4352/15 Головуючий 1 інст. Шмадченко С.І.

Справа № 640/6727/14-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Каплуненко Анни Станіславівни на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановила:

25.04.2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР», ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому з урахуванням уточненого позову, просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі ПрАТ «УПСК») на його користь страхове відшкодування у розмірі 50000 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР» (надалі ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР») на його користь страхове відшкодування у розмірі 49500 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на його користь частку матеріального збитку у розмірі 36783,42 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на його користь частку матеріального збитку у розмірі 36283,42 грн.; стягнути солідарно з ПрАТ «УПСК» та ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» на його користь судовий збір у розмірі 1725,67 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 08 січня 2014 року з вини відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок чого було пошкоджено його автомобіль НОМЕР_1. Вина водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні ДТП встановлена постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2014 року.

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_6 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «УПСК» полісом АС/1901564. Згідно полісу обов'язкового страхування ліміт страхового відшкодування становить 50000 грн. Франшиза за полісом страхування складає 0 грн.

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_5 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» полісом АС/ 6700984. Згідно полісу обов'язкового страхування ліміт страхового відшкодування становить 50000 грн. Франшиза за полісом страхування складає 500 грн.

Для визначення матеріальної шкоди на відновлення його автомобіля, позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_7

Згідно звіту по встановленню вартості матеріальної шкоди № 148 від 17.03.2014 р. матеріальна шкода, яка була завдана належному йому на праві власності автомобілю марки «Subaru Legacy» державний номерний знак НОМЕР_1 складає 171916,84 грн. Вартість проведення цієї оцінки складає 650 грн. Всього сума матеріального збитку з урахуванням сплати суми оцінки складає 172566,84 грн. (171916,84 грн.+650 грн.=172566,84 грн.).

Позивач зазначив, що виходячи з того, що провина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні даного ДТП є рівнозначною, тобто у відсотковому відношенні по 50% кожного, то відповідальність за сплату потерпілій особі загальної суми матеріального збитку 172566,84 грн. повинна бути розділена між ними порівну, тобто по 86283,42 грн. з кожного. Відповідно до ст..37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», страховик зобов'язаний сплатити потерпілій особі на протязі 90 днів страхове відшкодування. Але цього не сталося. Страхове відшкодування йому не сплачено жодним страховиком. В зв'язку з чим, позивач просить стягнути зі страхових компаній на його користь страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. і 49500 грн. Враховуючи, що страхове відшкодування позивачу не сплачено та зважаючи, що це є обов'язком страховика, то він вважав, що саме ПрАТ «УПСК», ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» повинні сплатити йому понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1725,67 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала, посилалася на те, що матеріальна шкода позивачу завдана, як діями ОСОБА_5 так і діями ОСОБА_6, то розмір відшкодування має визначатися у відповідній частці залежно від обставин справи, що мають істотне значення. До таких обставин може бути віднесено ступінь вини кожного із осіб, ким завдана шкода. Їх матеріальне становище, часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку, тощо. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2014 р. про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності ступінь вини кожного завдача не визначався. Крім того, на даний час автомобіль позивача частково відремонтований, а доказів про фактично понесені витрати на ремонт автомобіля позивач суду не надав. Звіт про встановлення вартості матеріальної шкоди у відповідності до якого позивач просить стягнути з відповідачів суму збитків у розмірі 171916,84 грн. є неналежним доказом.

Представник ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» Сердюк Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, пояснила, що позивачу не було виплачено страхове відшкодування в зв'язку з тим, що судом при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не була встановлена ступінь відповідальності кожного у скоєному ДТП.

Представник ПрАТ «УПСК» в судове засідання не з'явився, направив до суду письмове пояснення у якому зазначив, що ОСОБА_6 хоча і був зафіксований як учасник даної ДТП, проте відсутній причинно-наслідковий зв'язок між його діями та завданням шкоди транспортному засобу марки «Subaru Legacy» держ. НОМЕР_1, оскільки його автомобіль НОМЕР_3 контактував тільки з транспортним засобом автомобілем НОМЕР_4 (а.с.70-72)

Відповідач ОСОБА_6 про явку в судове засідання повідомлявся належним чином, але на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 49 500 грн.; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 частку матеріального збитку у розмірі 36783,42 грн.; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 частку матеріального збитку у розмірі 36283,42 грн.; стягнуто з ПрАТ «УПСК» та ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1725,67 грн.

В апеляційній скарзі представник Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Каплуненко А..С. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги, що автомобіль ВАЗ 21013 під керуванням ОСОБА_6 не контактував з автомобілем позивача та не завдав пошкоджень даному автомобілю, а тому рішення страховика, щодо відмови у здійсненні страхового відшкодування є обґрунтованим. Крім того, між діями ОСОБА_6 та завдання шкоди позивачу відсутній причинно-наслідковий зв'язок.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», Каплуненко Анни Станіславівни задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частинами 1, 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 57, ч. 3, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.8 Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. зазначив, що за наявності вини всіх володільців джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як передбачено ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р. в редакції 17.11.2008 р., зі змінами на 16.10.2012 р. (далі - ЗУ №1961-IV), при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди, зобов'язана виплатити потерпілій стороні різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України №1961-IV сума франшизи, передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником, або особою, відповідальною за завдані збитки.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2014 року була встановлена вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у правопорушенні ними ст.124 КпАП України, за що останні були притягнуті до адміністративної відповідальності та на них накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами: ОСОБА_6 - строком на один рік, ОСОБА_5 - строком на шість місяців.

Вказаною постановою суду встановлено, що 08.01.2014 року о 13год.20 хв. в районі будинку № 66 по вул.. Шевченко в м. Харкові ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «TOYOTA RAV4» р.н. державний номерний знак НОМЕР_4, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надала дорогу автомобілю НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних автомобілів, з послідуючим зіткненням з автомобілем НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_6, який перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, виїжджаючи на головну дорогу, перед початком руху, не впевнився в безпеці, з урахуванням дорожньої обстановки невірно обрав безпечну дистанцію. Дорожньо-транспортна пригода відбулася в результаті невиконання водієм ОСОБА_5 п.16.11 Правил дорожнього руху України та водієм ОСОБА_6 п.п.10.1;13.1;2.9(а) Правил дорожнього руху України (а.с.3).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-21013 р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_6, відповідно договору (полісу) обов'язкового страхування № АС/1901564 від 04.05.2013 р. застрахована в ПрАТ «УПСК». Ліміт страхового відшкодування становить 50000 грн. Франшиза за полісом страхування складає 0 грн. (а.с.73).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «TOYOTA RAV4» р.н. НОМЕР_4, ОСОБА_5, відповідно договору (полісу) обов'язкового страхування № АС/6700984 від 31.12.2013 р. застрахована в ПрАТ «СК «ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР». Ліміт страхового відшкодування становить 50000 грн. Франшиза за полісом страхування складає 500 грн. (а.с.17).

Для визначення суми матеріального збитку ОСОБА_3 звернувся до незалежного оцінювача і згідно звіту №148 від 17.03.2014 р. вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача становить 171916,84 грн. Вартість проведення оцінки складає 650 грн., а всього 172566,84 грн.

З письмового пояснення голови правління ПРАТ «СК»ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» Березовського О.О. від 30.03.2015 р. убачається, що у автомобілі марки «Subaru Legacy», який належав позивачу, проведено кузовний ремонт з фарбуванням автомобіля та заміною пошкоджених деталей.

Ступень вини відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в скоєні ними ДТП суд визначив у рівних частках, а саме кожному по 86283,42 грн. (171916,84 грн.+650 грн.=172566,84 грн.:2=86283,42)

Враховуючи те, що відповідальність ОСОБА_6 за полісом АС/1901564 застрахована у ПрАТ «УПСК» з лімітом страхового відшкодування у розмірі 50000 грн., франшиза 0 грн., суд стягнув з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 50000 грн.

Відповідальність ОСОБА_5 за полісом АС/6700984 застрахована у ПРАТ «СК»ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» з лімітом страхового відшкодування у розмірі 50000 грн., суд за відліком фіксованої франшизи у розмірі 500 грн., стягнув з ПрАТ«СК»ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» » на користь позивача страхове відшкодування у сумі 49500 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума матеріального збитку, яка не покриває поліс обов'язкового страхування виданий ПрАТ «УПСК» становить 36283,42 грн. (86283,42 грн.-50000 грн.=36283,42 грн.), підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача, та сума матеріального збитку, яку не покриває поліс обов'язкового страхування виданий ПрАТ «СК»ЛЕМА СІТІ СЕРВЕР» становить 36783,42 грн.(86283,42 грн.-49500 грн.=36783,42 грн.) і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача, відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування даної шкоди.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» Каплуненко Анни Станіславівни - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: -