Постанова

від 01.07.2015 по справі 910/21992/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 910/21992/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В." (TBIF Financial Services B.V.) на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 21.05.2014 Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 у справі№ 910/21992/13 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бауман Трейд" до 1) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"; 2) Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В." (TBIF Financial Services B.V.); 3) Громадянина Російської Федерації Максимова Сергія Володимировича провизнання недійсним договору за участю представників:

позивача: Євсєєв М.В., дов. від 11.09.2014;

відповідача-1: Савицька С.С., дов. від 20.03.2015;

відповідача-2:Кісельов Є.О., Шульєва Т.Л., дов. від 10.04.2014;

відповідача-3:повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі №910/21992/13 (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним рамковий договір щодо купівлі акцій ВАТ "ВіЕйБі Банк", укладений 19.11.2009 між відповідачем-2, відповідачем-3 та позивачем, і підтверджений та погоджений ВАТ "ВіЕйБі Банк". Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 910/21992/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді - Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі №910/21992/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, з касаційною скаргою звернувся відповідач-2 та просить суд скасувати постанову апеляційного господарського суду повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання недійсним рамкового договору і провадження у справі припинити.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В., Татьков В.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 у справі №910/21992/13 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13.05.2015 постанову Вищого господарського суду України від скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу відповідача-1 не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Не надходили відзиви на касаційну скаргу і відповідача-2, що також не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між акціонерами ПАТ "ВіЕйБі Банк": компанією "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В.", громадянином Російської Федерації Максимовим С.В. і ТОВ "Бауман Трейд" 19.11.2009 укладений рамковий договір про намір купівлі акцій ВАТ "ВіЕйБі Банк".

Предметом рамкового договору відповідно до його умов є намір купівлі-продажу відповідачем-2 всіх акцій, які безпосередньо або опосередковано належать чи контролюються відповідачем-3, на умовах та в порядку, визначених положеннями цього договору.

У розділі рамкового договору "Право, що застосовується; вирішення спорів" передбачено англійське право. Арбітражний розгляд здійснюється у Лондоні одноосібним арбітром відповідно до регламенту Лондонського міжнародного третейського (LCIA).

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю умови рамкового договору щодо застосування англійського права при вирішенні спорів вимогам чинного законодавства України, а саме приписам ст. 10, 38 Закону України "Про міжнародне приватне право", що є підставою для визнання цього договору недійсним у порядку ст. 203, 215 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з положень ст. 16, 177, 179, 181, 190, 203, 215, 256, 258, 261, 626, 627 ЦК України, ст. 88, 207 ГК України, ст. 12, 16 ГПК України, ст. 1, 10, 38 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 38, 41 Закону України "Про господарські товариства" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним рамкового договору щодо купівлі акцій ВАТ "ВіЕйБі Банк" від 19.11.2009.

Статтею 111 28 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Касаційна інстанція згідно з вимогами ст. 111 7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятої Верховним Судом України постанови, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (абз. 1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Здійснюючи розгляд справи в суді першої інстанції та її перегляд в апеляційному порядку, суди визнали недійсним рамковий договір купівлі акцій банку в цілому , оскільки умова рамкового договору, а саме розділу "Право, що застосовується", про застосування англійського права є такою, що суперечить положенням статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" та Закону України "Про господарські товариства", а отже, є нікчемною.

Однак, такий висновок є передчасним, оскільки Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини, як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є юридичні та фізичні особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що компанія "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В.", будучи стороною, зацікавленою у купівлі акцій ВАТ "ВіЕйБі Банк" згідно з рамковим договором, не є резидентом України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо однією зі сторін договору є іноземний елемент, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Крім того, судами досліджено, що рамковий договір було укладено між чотирма сторонами: ВАТ "ВіЕйБі Банк", компанією "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В.", Максимовим С.В. і ТОВ "Бауман Трейд", які у пункті 3 розділу "Ціна та структура транзакції" договору погодили, що купівля-продаж акцій відбувається шляхом укладення окремих договорів купівлі-продажу між Максимовим С.В. як продавцем і компанією "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В." як покупцем.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено, що за рамковим договором було завершено купівлю-продаж акцій між продавцем та покупцем.

Як суд першої так і апеляційний господарський суд не взяли до уваги, що за змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, невідповідність тієї чи іншої частини правочину не є підставою для визнання недійсним усього правочину в цілому.

За таких обставин попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку про нікчемність рамкового договору в цілому у зв'язку із недійсністю окремої його частини та невідповідності вимогам чинного законодавства.

Оскільки, в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , 111 28 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В." (TBIF Financial Services B.V.) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 у справі № 910/21992/13 скасувати.

Справу № 910/21992/13 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР