Рішення

від 01.07.2015 по справі 904/3527/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.15р. Справа № 904/3527/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 259 820,51 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 266 977,50 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Шульга В.В. - директор

від відповідача (за первісним позовом): Скиба С.Г. - представник (дов. № ББУ/ПУ354/14 від 10.12.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення заборгованості за договором підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ від 11.12.2013 у розмірі 259 820,51 грн., з яких: 244 000,58 грн. основний борг, 2 887,90 грн. 3% річних, 12 932,03 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ від 11.12.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.05.2015.

19.05.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що позивачем не виконані вимоги договору щодо надання пакету документів, а отже правові наслідки у вигляді обов'язку сплатити грошову суму у відповідача не настали.

19.05.2015 до господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" про стягнення пені у розмірі 266 977,50 грн. за договором № 559-ДС/Р-2013/ПУ від 11.12.2013.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (за зустрічним позовом) зобов'язань за договором підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ від 11.12.2013, а саме, відповідачем (за зустрічним позовом) несвоєчасно з прострочкою були виконані роботи, на підставі чого позивачем (за первісним позовом) було нараховано пеню відповідно до п. 8.3 договору підряду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до спільного розгляду з первісним позовом.

19.05.2015 у судовому засіданні оголошено перерву на 15.06.2015.

15.06.2015 представник відповідача (за первісним позовом) подав додаткові пояснення до зустрічного позову.

15.06.2015 представник відповідача (за первісним позовом) подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів для надання додаткових пояснень.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 09.07.2015 та відкладено розгляд справи на 01.07.2015.

01.07.2015 представник позивача (за первісним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд на підставі ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України застосувати спеціальну позовну давність та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (замовник) було укладено договір підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов'язується самостійно на підставі ескізного проекту виконати на об'єкті замовника роботи з виготовлення та монтажу дев'яти дерев'яних котеджів на базі відпочинку "Шахтар" Філії "Соцвугілля" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", розташованої за адресою: Запорізька область, Акимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, д. 116.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість робіт за договором становить 889 925,53 грн., у т.ч. ПДВ 20% у розмірі 148 320,92 грн.

На виконання умов договору, позивач (за первісним позовом) виконав роботи на загальну суму 888 081,84 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт:

- від 30.12.2013 на суму 44 641,66 грн.;

- за грудень на суму 599 439,60 грн.;

- від 30.09.2014 на суму 244 000,58 грн.

Акти підписані відповідачем без зауважень.

Позивачем (за первісним позовом) були складені акти про скриті роботи, які містяться в матеріалах справи. вказані акти підпису відповідача не містять.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що замовник перераховує на поточний рахунок підрядника відповідні суми грошових коштів на 60 календарний день після підписання наданого підрядником і оформленим належним чином наступного пакета документів: рахунок, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, акт на закриття прихованих робіт.

Відповідач (за зустрічним позовом) частково оплатив виконані роботи на суму 644 081,26 грн.

Позивачем (за первісним позовом) було виставлено відповідачу (за первісним позовом) рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 30.09.2014.

Таким чином, заборгованість відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) за виконані роботи складає 244 000,58 грн.

Відповідачем (за первісним позовом) суму заборгованості у розмірі 244 000,58 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник прийняв роботи без будь-яких зауважень у повному обсязі, який було передбачено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.1 договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 29.11.2014.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Суд не приймає заперечення відповідача (за первісним позовом) про те, що позивачем не виконані вимоги договору щодо надання пакету документів, а тому правові наслідки у вигляді обов'язку сплатити грошову суму у відповідача (за первісним позовом) не настали, оскільки відповідачем (за первісним позовом) у повному обсязі були прийняті будівельні роботи та підписані акти прийняття виконаних будівельних робіт.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) щодо стягнення з відповідача (за первісним позовом) 244 000,58 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 01.11.2014 по 25.03.2015 у сумі 2 887,90 грн. та інфляційні втрати за період 01.11.2014 по 25.03.2015 у сумі 12 932,03 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.8-9), судом встановлено, що позивачем (за первісним позовом) не вірно обрано початок нарахування 3% річних. Він нараховує 3% річних за період з 01.11.2014 по 25.03.2015, тоді як прострочка виконання грошового зобов'язання почалась з 30.11.2014.

Зробивши перерахунок, суд встановив, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом) становить 2 286,25 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.8-9), судом встановлено, що позивачем за первісним позовом) не вірно обрано початок нарахування інфляційних втрат. Він нараховує інфляційні втрати за період з 01.11.2014 по 25.03.2015, тоді як прострочка виконання грошового зобов'язання почалась з 30.11.2014.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем (за первісним позовом) до стягнення, та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) інфляційних втрат у сумі 12 932,03 грн.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, 11.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (замовник) було укладено договір підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов'язується самостійно на підставі ескізного проекту виконати на об'єкті замовника роботи з виготовлення та монтажу дев'яти дерев'яних котеджів на базі відпочинку "Шахтар" Філії "Соцвугілля" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", розташованої за адресою: Запорізька область, Акимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, д. 116.

Згідно з пунктом 1.2 договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 1 робочого дня з дня підписання договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що роботи, обумовлені договором, повинні бути виконані згідно з календарним графіком виконання робіт з виготовлення та монтажу дев'яти дерев'яних котеджів для бази відпочинку "Шахтар", який є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами був підписаний додаток № 2 "Календарний графік", відповідно до якого строк виконання всіх робіт - 60 календарних днів з дня підписання договору.

Таким чином, відповідач (за зустрічним позовом) повинен був виконати роботи в строк до 09.02.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи були закінчені лише 30.09.2014, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2014 (а.с.88).

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі порушення підрядником установлених у додатку № 2 цього договору строків виконання робіт, він сплачує замовнику неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від вартості робіт, обумовлених у п. 2.1 договору, за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

На підставі п.8.3 договору та ст.ст. 230, 231, 846 Господарського кодексу України, позивачем (за зустрічним позовом) нараховано відповідачу (за зустрічним позовом) пеню за період з 19.05.2014 по 17.06.2014 у розмірі 266 977,50 грн.

У судовому засіданні 01.07.2015 представник відповідача (за зустрічним позовом) подав клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи вбачається, що календарним графіком було встановлено кінець виконання робіт 09.02.2014. Отже, позивач (за зустрічним позовом) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права з 10.02.2014.

Перебіг позовної давності розпочався з 10.02.2014 і сплинув 10.02.2015, тоді як позивач (за зустрічним позовом) звернувся із позовом до суду лише 19.05.2015 (про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві), тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, сплив строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі.

Клопотання про поновлення строку позовної давності позивач (за зустрічним позовом) не подав. Про поважні причини пропуску строку не зазначив. За таких обставин сплив строку позовної давності є підставою для відмови у зустрічному позові.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні первісного позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом) становить 5 184,38 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в зустрічному позові на позивача (за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 68; ідентифікаційний код 20260482) - 244 000,58 грн. основний борг, 2 286,25 грн. 3% річних, 12 932,03 грн. інфляційні втрати, 5 184,38 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.07.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова