Постанова

від 13.10.2015 по справі 904/3527/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 року Справа № 904/3527/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Шульга В.В., директор на підставі статуту №12321050013000999 від 26.09.11, паспорт серія АЕ 763874 виданий ВМ Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській областівід 15.10.97р.;

від позивача за первісним позивом: Висоцький С.В., довіреність №12 від 18.05.15, представник;

від відповідача за первісним позивом: Скиба С.Г., довіреність №ББУ/ПУ354/14 від 10.12.14, представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3527/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС", м. Павлоград, Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровської області

про стягнення 259 820,51 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС"

про стягнення 266 977,50 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3527/15 (суддя Золотарьова Я.С.) первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" 244 000,58 грн. основного боргу, 2 286,25 грн. 3% річних, 12 932,03 грн. інфляційних втрат, 5 184,38 грн. судового збору.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано порушенням Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" умов договору підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ в частині оплати виконаних на його користь Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" робіт; наявністю заборгованості в розмірі 244 000,58 грн.; правом позивача за первісним позовом стягнути 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції послався на пропуск позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення пені, про що заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" оскаржило його в апеляційному порядку з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Висновки суду першої інстанції, на думку скаржника, не відповідають викладеним обставинам справи.

Крім цього, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом не надана оцінка листу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" №84 від 29.01.2015 року, у якому ним визнано борг. Вказане, на думку апелянта, відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України свідчить про преривання строку позовної давності.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта, вважає оскаржуване рішення законними та обґрунтованими. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (замовник) було укладено договір підряду № 559-ДС/Р-2013/ПУ (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов'язується самостійно на підставі ескізного проекту виконати на об'єкті замовника роботи з виготовлення та монтажу дев'яти дерев'яних котеджів на базі відпочинку "Шахтар" Філії "Соцвугілля" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", розташованої за адресою: Запорізька область, Акимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, д. 116.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умовами п.5.1 договору підряду сторони передбачили, що замовник перераховує на поточний рахунок підрядника грошові суми на 60 календарний день після належним чином підписаного підрядником рахунку-фактури, підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В, довідки про вартість робіт за формою №КБ-3, акту за закриття скритих робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість робіт за договором становить 889 925,53 грн., у т.ч. ПДВ 20% у розмірі 148 320,92 грн.

На виконання умов договору позивач (за первісним позовом) виконав роботи на загальну суму 888 081,84 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані замовником без зауважень та довідками про вартість виконаних робіт (а.с.25- 54).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виконані роботи оплачено замовником частково, на суму 644 081,26 грн., і на залишок заборгованості позивачем (за первісним позовом) було виставлено відповідачу (за первісним позовом) рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 30.09.2014 року (а.с.117).

Докази оплати вказаного рахунку-фактури в матеріалах справи відсутні .

На час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ-СЕРВІС" до суду строк виконання зобов'язання замовника з оплати оприйнятих робіт є таким, що настав.

Відповідач (за первісним позовом) розмір заборгованості не заперечує. Листом, на який посилається апелянт, №84 від 29.01.2015 року, підтвердив свої наміри оплатити заборгованість (а.с.56).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правомірно послався на передбачений ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України обов'язок сторони за договором належним чином виконувати його умови.

Оскільки порушення умов договору та вимог Закону зі сторони відповідача (за первісним позовом) є доведеним, рішення суду про задоволення вимог про стягнення заборгованості є правомірним.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 01.11.2014 року по 25.03.2015 року у сумі 2 887,90 грн. та інфляційні втрати за період 01.11.2014 року по 25.03.2015 року у сумі 12 932,03 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами оскаржуваного рішення щодо помилковості розрахунку зазначених сум, невірного визначення періоду нарахування.

Часткове задоволення вказаних вимог також є правомірним.

Апелянт вказані доводи та обґрунтування суду не заперечує.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне:

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1.2 договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 1 робочого дня з дня підписання договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що роботи, обумовлені договором, повинні бути виконані згідно з календарним графіком виконання робіт з виготовлення та монтажу дев'яти дерев'яних котеджів для бази відпочинку "Шахтар", який є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами був підписаний додаток № 2 "Календарний графік", відповідно до якого строк виконання всіх робіт - 60 календарних днів з дня підписання договору.

Таким чином, відповідач (за зустрічним позовом) повинен був виконати роботи в строк до 09.02.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи були закінчені лише 30.09.2014 року, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с.88).

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі порушення підрядником установлених у додатку № 2 цього договору строків виконання робіт, він сплачує замовнику неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від вартості робіт, обумовлених у п. 2.1 договору, за кожен день прострочки.

На підставі п.8.3 договору та ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 846 Цивільного кодексу України позивачем (за зустрічним позовом) нараховано відповідачу (за зустрічним позовом) пеню за період з 19.05.2014 року по 17.06.2014 року у розмірі 266 977,50 грн.

З вимогою про стягнення пені Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулося до суду 19.05.2015 року.

У судовому засіданні 01.07.2015 року представник відповідача (за зустрічним позовом) подав клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд правильно зазначив, що згідно Календарного графіку було встановлено строк закінчення робіт - 09.02.2014 року. Отже, позивач (за зустрічним позовом) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права з 10.02.2014 року.

Перебіг позовної давності розпочався з 10.02.2014 року і сплинув 10.02.2015 року.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що 19.01.2015 року за вихідним №12 позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) направлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) лист з проханням сплатити борг у сумі 244 000,58 грн., на який 29.01.2015 року за вихідним №84 уповноваженим керівником філії "Соцвугілля" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" надано відповідь на вказаний лист, яким фактично визнано наявну заборгованість (за первісним позовом), що на думку апелянта у відповідності до ч.І ст.264 Цивільного кодексу України є вчиненням дії, яка свідчить про визнання свого боргу та має наслідком переривання строків позовної давності.

Однак такі доводи є помилковими, оскільки ч.І ст.264 Цивільного кодексу України щодо переривання строків позовної давності може бути застосована лише до предмету первісного позову.

Так, є встановленим, що ТОВ "Континент-Сервіс " дійсно були порушені строки виконання робіт, встановлені договором підряду №559-ДС/Р-2013/ПУ.

ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" будь яких претензій щодо сплати пені за порушення строків виконання робіт на адресу ТОВ "Континент-Сервіс" не направляло. Будь - яких дій, які свідчили б про визнання ТОВ "Континент-Сервіс" обов'язку по сплаті пені підрядник не вчиняв.

Тому підстав для висновку про переривання перебігу позовної давності не вбачається.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність апеляційної скарги, законність та правомірність оскаржуваного рішення суду.

За вказаних підстав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення ішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3527/15 відповідача слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/3527/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 21.10.2015 року.