Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/471/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/471/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "ПРАЙМ-БАНК" (вул. Богданівська, 24, м. Київ, 03049; вул. Михайлівська, 6-А, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ КРЕО-СЕРВІС" (вул. Старонаводницька, 8-Б, м. Київ, 01115)

про стягнення 26 851 450,72 грн.

Головуючий суддя Cелівон А.М.

Судді Стасюк С.В.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Захаров І.Ф. - представник, довіреність №36 від 31.03.2015;

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПРАЙМ-БАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ КРЕО-СЕРВІС" про стягнення 26 851 450,72 грн. заборгованості за Кредитним договором №970/1183-1 від 27.11.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Кредитного договору № 970/1183-1 від 27.11.2009 р. не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 26 851 450,72 грн., а саме: 24 785 950,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1 145 715,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, за наявності якої нараховані 874 638,45 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 45 146,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2015 порушено провадження у справі № 910/471/15-г та призначено до розгляду на 18.02.2015р.

Ухвалою суду від 18.02.15 р. розгляд справи відкладався на 10.03.15 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.15, враховуючи категорію та складність, призначено колегіальний розгляд справи № 910/471/15-г у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 10.03.15 справу № 910/471/15-г передано для розгляду колегії суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Стасюк С.В., Цюкало Ю.В..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.15 справу № 910/471/15-г прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та відкладено розгляд справи на 08.04.15 р..

08.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 17.04.15 р. та 29.04.15 р. розгляд справи відкладено на 29.04.15 р. та 20.05.15 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 04.06.2015.

Представник позивача з'явився в судові засідання 18.02.15 р., 29.04.15 р., 20.05.15 р. та 04.06.15 р., в судове засідання 10.03.15 р. представник позивача не з'явився.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 18.02.15 р., 10.03.15 р., 29.04.15 р., 20.05.15 р. та 04.06.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 18.02.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032950683.

Про місце, дату та час судового засідання 10.03.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою від 09.03.2015.

Доказів отримання відповідачем ухвали від 17.04.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 29.04.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103033322406, в якому зазначено, що 27.04.2015 поштове відправлення не було вручене під час доставки у ВПЗ "Київ 15".

Доказів отримання відповідачем ухвали від 29.04.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 20.05.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034180508, в якому зазначено, що 14.05.2015 поштове відправлення у ВПЗ "Київ 15" адресату повідомлено повторно про надходження поштового відправлення.

Доказів отримання відповідачем ухвали від 20.05.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034182020, в якому зазначено, що 27.05.2015 поштове відправлення у ВПЗ "Київ 15" не вручено під час доставки.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 18.02.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва позивачем подано супровідний лист б/н від 17.02.2015з додатками, який долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, в судовому засіданні 18.02.2015 представник позивача подав клопотання б/н від 18.02.2015 про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Клопотання судом задоволено, подані представником позивача документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.04.15 р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 29.04.2015.

Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 20.05.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником позивача подано заяву за вих. №623/01 від 19.05.2015 про збільшення розміру позовних вимог з доказами її направлення відповідачу, а саме копією фіскального чеку №6352 від 20.05.2015 та списку згрупованих поштових відправлень від 20.05.2015.

В заяві позивач просить стягнути з відповідача станом на 20.05.15 р. 24 785 950,00 грн. заборгованості за кредитом, 1 947 762,05 грн. заборгованості за процентами, 5 216 593,64 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 297 767,16 гр. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, всього 32 248 072,85 грн..

Заяву про збільшення розміру позовних вимог з доданими документами долучено судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Згідно п. 3.12 постанови Постанова № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд розцінює останню як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та зміну предмету позову, оскільки збільшення заявлених до стягнення сум нарахувань відбулось внаслідок збільшення періоду їх нарахування позивачем.

Таким чином, враховуючи, що зміна предмету позову та збільшення його розміру є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову і зміни розміру останнього та наведенні його доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про збільшення позовних вимог (зміну предмету позову) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Документи, витребувані ухвалами суду від 17.01.15 р., 18.02.15 р., 10.03.15 р., 17.04.15 р., 29.04.15 р., 20.05.15 р., відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача до суду не надходило.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивач було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу суддям представником позивача не заявлено.

У судовому засіданні 04.06.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимоги (про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27 листопада 2009 між Публічним акціонерним товариством "ПРАЙМ-БАНК" (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПГ КРЕО-СЕРВІС" (позичальник за договором, відповідач у справі) укладено Кредитний договір № 970/1183-1 (далі - Кредитний договір).

Згідно п.п.3.6.1 п. 3.6. Кредитного договору у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даного договору є Договір застави цінних паперів №Z970/1183-1 від 27 листопада 2009.

Відповідно до п. 3.7. Кредитного договору зобов'язання позичальника за даним договором забезпечується всім належним позичальнику майном, коштами та всіма активами, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на балансі, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України.

Розділами 4 - 5 Кредитного договору сторони узгодили права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачено, що цей договір вступає а силу з 27 листопада 2009 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит в сумі 4 590 000,00 грн. строком з 27 листопада 2009 року по 26 листопада 2014 року.

В подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди до Кредитного договору:

- № 1 від 20.01.10 р. та № 2 від 29.08.11 р., якими збільшена сума кредиту до 6 290 000,00 грн. та до 11 793 350,00 грн., надані кредитні кошти в сумі 1 700 000,00 грн. та в сумі 5 503 350,00 грн. відповідно;

- № 3 від 01.09.11 р., № 4 від 01.02.12 р., № 5 від 31.08.12р., № 7 від 15.07.13 р., № 9 від 06.11.13 р., № 11 від 20.03.14 р., № 12 від 30.07.14 р., відповідно до умов яких встановлено відсоткову ставку в розмірі 17,6 % з 01.09.11 р., 23,0 % з 01.02.12 р., 19,0% з 01.09.12, 18,4 % з 15.07.13 р., 12,0 % з 06.11.13 р., 10,5% з 20.03.14 р., 12,7% з 01.08.14 р. відповідно;

- № 8 від 19.08.13 р., згідно з умовами якої внесли зміни до Кредитного договору, зокрема: змінено форму кредиту, а саме починаючи з 19.08.13 р. кредит надається позичальнику у формі відновлюваної кредитної лінії, у зв'язку з чим назву Кредитного договору викладено як Договір про відкриття Кредитної лінії № 970/1183-1 від « 27» листопада 2009 р.; встановлено загальний ліміт кредитування до 16 000 000,00 грн..

Пункти Кредитного договору викладено в наступній редакції: «згідно п.1.1 Кредитного договору кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит в формі відновлюємої кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 16 000 000,00 грн., зі строком користування до 26 листопада 2014 року.

Сторони прийшли до згоди про зменшення процентної ставки за кредитом з 19 серпня 2013 року до 14,0% річних (п.1.4 Кредитного договору).

Як визначено п.4.1.1 Кредитного договору на умовах цього Договору позичальнику відкрито позичковий рахунок №206313011183 та надаються з нього в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії, при наявності у кредитора вільних кредитних ресурсів та за умови наявності забезпечення, та документів щодо цільового використання кредитних коштів. При цьому надання кредитних коштів здійснюється кредитором протягом 5 робочих днів з моменту надання кредитору письмових заяв позичальника, що є невід'ємними додатками до цього Договору шляхом зарахування суми кредиту з позичкового рахунку позичальника №206313011183 на його поточний рахунок №260003011183, відкритий у кредитора».

- № 10 від 17.03.14 р., згідно якої загальний ліміт кредитування встановлено в сумі 25 000 000,00 грн. зі строком користування до 26 листопада 2014 р..

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Кредитного договору відкрив відповідачу відкличну відновлювальну кредитну лінію на загальну суму в розмірі 25 000 000,00 грн..

На виконання умов даного Кредитного договору позивач надав, а відповідач прийняв кредит в розмірі на загальну суму 24 925 950,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів: № 137 від 27.11.09 р. на суму 4 590 000,00 грн.; № 830 від 20.01.10 р. на суму 1 700 000,00 грн., № 29 від 21.08.13 р. на суму 3 800 000,00 грн., № 30 від 29.08.13 р. на суму 5 503 350,00 грн., № 64 від 11.10.13 р. на суму 140 000,00 грн., № 298 від 17.03.14 р. на суму 9 192 600,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, а також наявною в матеріалах справи випискою з рахунку клієнта № 206313011183 за період з 27.11.09 р. по 16.02.15 р..

При цьому факт отримання та розмір наданих відповідачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку відповідача відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 3.1. Кредитного договору плата за кредит встановлюється у розмірі 25 % відсотків річних. Крім того, як зазначено вище, додатковими угодами до Кредитного договору розмір відсотків річних змінювався сторонами.

Позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків у розмірі 25 % річних. (п. 4.2.1. Кредитного договору).

Обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, для нарахування процентів за кредитом день надання кредиту та день його повернення Позичальником Кредитору - вважаються одним днем. При розрахунку процентів використовується метод "факт/365", виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 365 днів у році (п. 3.2. Кредитного договору).

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються кредитором щоденно та сплачуються позичальником в валюті кредиту, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця, щомісячно до 15 числа наступного місяця. Перша дата сплати відсотків - 15.01.2010 р.. Позичальник здійснює сплату відсотків за користування кредитом на рахунок нарахованих відсотків №206863011183, відкритий у кредитора.

У відповідності до п.3.4 Кредитного договору з підписанням цього договору у відповідності з чинним законодавством позичальник надає кредитору право самостійно визначати порядок погашення кредитної заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів та пені). При наявності заборгованості по кредиту й процентах за користування ним, у першу чергу сплаті підлягають прострочені до сплати проценти, а після повного їх погашення - сума кредиту.

За умовами п.п.4.2.1, 4.2.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим Договором; своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконав та у строки передбачені Кредитним договором погашення заборгованості здійснив частково, а саме в сумі 140 000,00 грн. заборгованості за кредитом, та в сумі 1296,41 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами, що підтверджується відповідними виписками банку.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати нарахованих процентів за користування кредитом та своєчасного повернення кредиту надає позивачу право вимагати від відповідача сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом та/або суми неустойки, передбачених цим договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з пунктом 4.2.11 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 13.08.13 р.) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, викладених у пунктах 4.2.1-4.2.10 даного договору, та/або умов Договорів застави, що укладені у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором, втрати та/або зменшення вартості забезпечення, що зазначене в п.3.6 цього Договору, погіршення фінансового стану позичальника позичальник, незалежно від настання строку повернення кредиту, що вказаний в пункту 1.1. цього договору, повинен протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, достроково погасити заборгованість за кредитом, включаючи нараховані проценти на користування кредитом, штрафи, пені.

В зв'язку з неповерненням суми кредиту та несплатою процентів з користування кредитними коштами, 04.12.14 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2192/01 про порушення грошового зобов'язання та виконання зобов'язання належним чином, а саме про сплату заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, що підтверджується копіями списку № 12.12.14 згрупованих поштових відправлень від 12.12.14 р. та списку згрупованих поштових відправлень № 30659 від 12.12.14 р..Отримання вказаної вимоги 17.12.14 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100122479310.

Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки свої зобов'язання з повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору відповідач не виконав, внаслідок чого у останнього станом на 20.05.2015 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі у розмірі 32 248 072,85 грн., з яких: 24 785 950,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1 947 762,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 216 593,64 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту, 297 767,16 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які позивач просить стягнути в поданій позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог (зміну предмету позову).

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Окрім цього, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 970/1183-1 про відкриття Кредитної лінії від 27.11.09 р. або його окремих положень суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договору № 970/1183-1 про відкриття Кредитної лінії від 27.11.09 р. у встановлений строк/термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 24 785 950,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1 947 762,05 грн. підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору за порушення строків кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору (додатково до нарахованих відсотків, утомі числі підвищених) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, яка діятиме протягом строку прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у строк/термін, визначений умовами Кредитного договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 5 216 593,64 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 27.11.14 р. по 20.05.15 р. та 297 767,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 16.10.14 р. по 20.05.15 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та п.5.1 Кредитного договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 5 216 593,64 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Крім того суд зазначає, розмір пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, перерахований судом у відповідності до умов Кредитного договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, становить 296 784,55 грн., отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем частково не були враховані вимоги ст.ст. 254, 255 Цивільного кодексу України та невірно визначено початок періоду нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів за Кредитним договором підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 02.10.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2014 №622/БТ "Про внесення ПАТ "Прайм-Банк" до категорії неплатоспроможних", керуючись п. 2 ч.5 ст. ст. 12, 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з 03.10.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "Прайм-Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.12.2014 №148, з 17.12.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Прайм-Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Відповідно до п. 22 ст.5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільнена від сплати судового збору.

У зв'язку з чим та згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Крео-Сервіс" (вул. Старонаводницька, 8Б, м. Київ, 01115, код 36590009) на користь Публічного акціонерного товариства „Прайм-Банк" (вул. Богданівська, 24, м. Київ, 03049, код 26051650) 24 785 950 (двадцять чотири мільйона сімсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 1 947 762 (один мільйон дев'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 05 коп. заборгованості за процентами, 5 216 593 (п'ять мільйонів двісті шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 64 коп. заборгованості по сплаті пені за кредитом, 296 784 (двісті дев'яносто шість тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 55 коп. заборгованості по сплаті пені за процентами.

3. В задоволенні решти позовних відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Крео-Сервіс» (вул. Старонаводницька, 8Б, м. Київ, 01115, код 36590009) у дохід Державного бюджету України 73 077 (сімдесят три тисячі сімдесят сім) грн. 77 копійок судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 липня 2015 р.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Судді С.В. Стасюк

Ю.В.Цюкало