Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/13876/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/13876/15

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІОР МЕТИЗ"

про стягнення 15 294,96 грн.

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники сторін:

Від позивача: Тарасенко В. М. (за дов. №б/н від 01.03.2015)

Від відповідача: Бабюк І. В. (дов. № б/н від 15.06.2015)

Сергач Т. В. (директор наказ № 1 від 21.05.2011)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 227 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 18.02.2015 в розмірі 15 294, 96 грн., з яких 6 329, 08 грн. заборгованості за виконані роботи, 924, 39 грн. пені, 6 329, 08 грн. штрафу, 1 664, 55 грн. інфляційних нарахувань, 47, 86 грн. 3 % річних, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі № 910/13876/15 та призначено до розгляду на 18.06.2015.

В судовому засіданні 18.06.2015 в порядку ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву на 02.07.2015.

В судове засідання 02.07.2015 представники сторін з'явився, надали суду усні та письмові пояснення по суті справи та додаткові документи по справі. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору № 227 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 18.02.2015 в частині оплати за виконані роботи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав що його уповноважений представник не підписував наряд - замовлення на виконання робіт, наряд - замовлення надане в суд в якості доказу по справі не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно у відповідача відсутній обов'язок щодо оплати робіт виконання яких позивач підтверджує наданим суду наряд - замовленням.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір № 227 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню автомобілів, власником яких є замовник та/або має право володіння та користування автомобілів, а замовник зобов'язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем ремонту та/або технічного обслуговування, та оплачувати надані послуги у строки та на умовах, що вказані у договорі. Перелік автомобілів замовника вказується в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.2. договору види робіт, строки їх виконання погоджуються сторонами та вказуються у конкретних заявках на виконання наряду робіт.

Пунктом 2.1 договору сторонами був погоджений обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно відповідного наряду - замовлення або акту виконаних робіт у строки та на умовах, встановлених договором та на основі виставленої виконавцем вимоги.

Обов'язок прийняти виконані роботи не пізніше 3 днів з дати отримання повідомлення виконавця про закінчення робіт та забрати автомобіль, визначений п. 2.2. договору.

Пунктом 2.4. договору був визначений обов'язок замовника надати виконавцю документи, які підтверджують право замовника на користування транспортним засоом, якщо замовник не є власником.

Роботи виконуються відповідно до заявки на виконання робіт, що підписується представниками сторін. В заявці на виконання робіт зазначаються: перелік виконаних робіт (необхідних, замовлених) та їх вартість, перелік та найменування використаних запчастин, вартість та перелік використаних при ремонті автомобіля допоміжних матеріалів, а також терміни виконання робіт (п. 3.2. договору).

Після виконання робіт, виконавець надає замовнику наряд - замовлення або акт виконаних робіт в якому визначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів, гарантійні терміни на виконані роботи, а також відповідний рахунок - фактуру для здійснення оплати замовником (п. 3.8. договору).

Згідно п. 3.9. договору по закінченні робіт та підписання наряду - замовлення або акту виконаних робіт автомобіль видається уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є довіреність.

Пунктом 3.10 договору сторони визначили, що уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника також зобов'язаний при отриманні автомобіля з ремонту (технічного обслуговування) прийняти виконані виконавцем з ремонту та технічного обслуговування роботи згідно відповідного наряду - замовлення або акту виконаних робіт. Особа, уповноважена замовником на прийняття автомобіля з ремонту, вважається компетентною з питання прийняття автомобіля і замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника за мотивами його некомпетентності.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк не пізніше 3 - х робочих днів з дати підписання наряду - замовлення або акту виконаних робіт.

Сторони погодили п. 6.2. договору, що за прострочення оплати за договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У випадку прострочення замовником оплати відповідного наряду - замовлення або акту виконаних робіт згідно умов договору більше ніж на 10 робочих днів замовник, у відповідності до п. 6.3. договору зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015 (п. 10.1. договору).

В додатку № 1 до договору (в переліку автомобілів замовника) було вказано сторонами один автомобіль марки Фіат Добло, державний реєстраційний номер АА 7623 ОВ.

За твердженням позивача, виконуючи умови договору, він 18.02.2015 здійснив ремонт з використанням запасних частин, належного відповідачу автомобіля на загальну суму 6 329, 08 грн., в тому числі ПДВ. На підтвердження зазначеного позивачем надано в матеріали справи копії заявки № УКТО 300445 від 17.02.2015, наряд - замовлення від 18.02.2015 за № ЗУКТО 300445/ЕRCY003674 та довіреності від 18.02.2015 за № 54.

Із наряд - замовлення від 18.02.2015 вбачається, що позивачем здійснено ремонт автомобіля марки Фіат Добло, державний номер АА7623ОВ на підставі заявки № УКТО 300445. Вказаний наряд - замовлення містить підпис та печатку позивача та підпис без зазначення прізвища, особи яка прийняла виконані роботи. Наряд - замовлення згідно зазначеного в ньому має юридичну силу акта виконаних робіт. Підписи замовника, які містяться на заявці та наряд - замовленні ідентичні.

Відповідач заперечує досягнення між сторонами домовленостей щодо виконання для нього робіт, так як наряд - замовлення не містить підпису та печатки замовника, або його уповноваженого представника. Згідно викладеного у відзиві на позовну заяву, наряд - замовлення підписано невстановленою особою, а доказів того, що у такої особи були повноваження на підписання наряд - замовлення зі сторони замовника, позивачем суду не надано. Також, відповідач наголошує на невідповідності наряду - замовлення, яким позивач обґрунтовує свої вимоги вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В ході розгляду справи позивачем було надано в матеріали справи копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки Фіат Добло, державний реєстраційний номер АА7623ОВ, із якої вбачається, що вказаний автомобіль належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд".

Відповідачем в ході розгляду справи було надано суду копію платіжного доручення № 426 від 29.05.2015, із якої вбачається оплата відповідачем виконаних позивачем робіт в повному обсязі.

Предметом позову є матеріально - правова вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 329, 08 грн. заборгованості за виконані роботи, 924, 39 грн. пені за період прострочення з 23.02.2015 по 25.05.2015, 6 329, 08 грн. штрафу, 1 664, 55 грн. інфляційних нарахувань за період з 23.02.2015 по 25.05.2015, 47, 86 грн. 3 % річних за період з 23.02.2015 по 25.05.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню, інші позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 227 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 18.02.2015 за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом 18 лютого 2015 року позивачем було здійснено технічне обслуговування (ремонт) автомобіля марки Фіат Добло, державний номер АА7623ОВ вартістю 6 329, 08 грн. Зазначений автомобіль в договорі було визначено сторонами, як автомобіль замовника.

Автомобіль Фіат Добло, державний номер АА7623ОВ був переданий позивачем представнику відповідача, який розписався за прийняття виконаних робіт в наряді - замовленні від 18.02.2015 не вказавши при цьому свого прізвища та ініціалів. Із аналізу наявних в матеріалах справи доказів, в їх сукупності суд дійшов висновку, що наряд - замовлення від 18.02.2015 було підписано Мельник В. О., який неодноразово звертався до позивача від імені відповідача.

Виконані позивачем за договором роботи були оплачені відповідачем 29.05.2015 докази чого наявні в матеріалах справи, що свідчить про визнання відповідачем відповідних зобов'язань перед позивачем.

Враховуючи вказане судом відхиляються доводи відповідача щодо недосягнення відповідних домовленостей між сторонами, як такі що спростовані матеріалами справи.

Під час розгляду справи позивач не зміг довести належними та допустимими доказами того, ким від імені відповідача підписані зазначені документи, однак, це, у даному випадку не свідчить про те, що відповідні дії вчинені особою без відповідних на те повноважень.

Так, під час розгляду спору у даній справі встановлено, що відповідач схвалив дії осіб, які підписали від його імені замовлення-наряд та вказаний акт, а саме щодо замовлення відповідного обсягу робіт, їх вартості та їх прийняття, шляхом здійснення часткової оплати.

Зокрема, під час розгляду справи по суті, встановлено, що відповідач здійснив оплату наданих за договором послуг на загальну суму 6 329,08 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку, а також платіжним дорученням № 426 від 29.05.2015. При цьому, здійснюючи оплату, відповідач посилався саме на рахунок УКТ0300445/0000004739 від 18.02.2015, виставлений щодо оплати відповідних робіт. До вирішення спору у даній справі по суті відповідачем не надано доказів зміни призначення платежу у відповідних платіжних документа чи звернення до позивача з вимогою про повернення відповідних коштів, які, як стверджували представники відповідача, перераховані без наявності на те підстав.

Також, заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач посилався на невідповідність вказаних документів вимогам, які пред'являються до первинних документів, що визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 . Посилаючись на вказані норми відповідач стверджував про неспроможність таких документів підтверджувати певні юридичні факти, які входять до предмету доказування у даній справі.

Так, дійсно надані позивачем в якості доказів вказані акт та замовлення-наряд містять певні недоліки, однак, вони не є єдиними доказами, наданими сторонами у справі і певні їх недоліки компенсуються дослідженням інших доказів, а саме непрямих та похідних. При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство не встановлює вимог про те, що відповідні факти можуть встановлюватись лише виключно на підставі первинних документів, які відповідають вимогам вказаних Закону та положення, тобто не встановлює певних вимог та виключний перелік документів, які є допустимими доказами таких фактів.

Зокрема, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» , як вказано у преамбулі відповідного Закону, визначають правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні і не визначають вимог щодо допустимості доказів

При цьому, ст.9 Закону, на яку посилається відповідач, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів.

Отже, норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності. Даний Закон не містить вимог щодо підтвердження фактів замовлення певного обсягу робіт, узгодження їх вартості та прийняття відповідних робіт певними доказами - документами з визначеними ст.9 Закону реквізитами, тобто прямо не встановляє, що лише такі документи є допустимими доказами відповідних фактів. Неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності за порушення правил ведення бухгалтерського обліку та звітності, однак, не може бути підставою для звільнення від виконання зобов"язань.

Також, норми вищевказаного Положення, на які посилається відповідач, не регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до п. 1.1 Положення, його норми встановлюють порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності.

При цьому, суд оцінює відповідні документи у сукупності з іншими зібраними у справі доказами згідно ст.43 ГПК України, як тими, що надані позивачем, так і тими, що надав відповідач, у т.ч. непрямими та похідними доказами, а також враховуючи те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що сплачені відповідачем 6 329, 08 грн. основного боргу за договором не були враховані позивачем при розрахунку позовних вимог, що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 6 329, 08 грн., відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, оплата виконаних робіт була проведена з порушенням строку встановленого договору.

Так, за умовами договору оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк не пізніше 3 - х робочих днів з дати підписання наряду - замовлення або акту виконаних робіт, тобто у строк до 23.02.2015, а фактично виконані позивачем роботи були оплачені відповідачем 29.05.2015.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Як встановлено судом при укладанні договору сторонами було погоджено оплату замовником пені та штрафу у випадку порушення строків оплати визначених договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 924, 39 грн. за період прострочення з 23.02.2015 по 25.05.2015 у відповідності до п. 6.2. договору та 6 329, 08 грн. штрафу у відповідності до п. 6.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання в тому числі на строк більше ніж 10 робочих днів. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.2. договору та розрахунок штрафу згідно п. 6.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 47, 86 грн. трьох відсотків річних та 1 664, 55 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 23.02.2015 року по 25.05.2015.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення умов договору підлягають задоволенню повністю, як доведені та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 6 329, 08 грн. основного боргу припинити.

2. Інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІОР МЕТИЗ" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 20; ідентифікаційний код 33945977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада" (04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 28; ідентифікаційний код 30979427) 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 39 коп. пені, 6 329 (шість тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 08 коп. штрафу, 47 (сорок сім) грн. 86 коп. 3 % річних, 1 664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено - 06.07.2015.

Суддя Головатюк Л.Д.