Постанова

від 23.09.2015 по справі 910/13876/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/13876/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Атарщікової А.М.

представників сторін:

від позивача - Бєлашко О.О. дов. б/н від 01.12.2014 р.;

від відповідача - Бабюк І.В. дов. б/н від 15.06.2015 р.;

Мироненко О.О. дов. б/н від 15.06.2015 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР

МЕТИЗ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.07.2015 року

у справі № 910/13876/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Укрлада»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР

МЕТИЗ»

про стягнення 15 294,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року провадження у справі № 910/13876/15 в частині стягнення 6 329, 08 грн. основного боргу припинено.

Інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» 924,39 грн. пені, 6 329,08 грн. штрафу, 47,86 грн. 3 % річних, 1 664,55 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року по справі № 910/13876/15 скасувати в частині стягнення 924,39 грн. пені, 6 329,08 грн. штрафу, 47,86 грн. 3 % річних, 1 664,55 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. витрат по оплаті судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2015 року.

18.09.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року по справі № 910/13876/15 скасувати в частині стягнення 924,39 грн. пені, 6 329,08 грн. штрафу, 47,86 грн. 3 % річних, 1 664,55 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. витрат по оплаті судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (далі - позивач, виконавець, ТОВ «ТД «Укрлада») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» (далі - відповідач, замовник, ТОВ «БУДІОР МЕТИЗ») було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 227 (далі - Договір).

За умовами Договору виконавець зобов'язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню автомобілів, власником яких є замовник та/або має право володіння та користування автомобілів, а замовник зобов'язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем ремонту та/або технічного обслуговування, та оплачувати надані послуги у строки та на умовах, що вказані у договорі. Перелік автомобілів замовника вказується в додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору види робіт, строки їх виконання погоджуються сторонами та вказуються у конкретних заявках на виконання наряду робіт.

Пунктом 2.1 Договору сторонами був погоджений обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно відповідного наряду - замовлення або акту виконаних робіт у строки та на умовах, встановлених договором та на основі виставленої виконавцем вимоги.

Згідно п. 2.2 Договору встановлено обов'язок замовника прийняти виконані роботи не пізніше 3 днів з дати отримання повідомлення виконавця про закінчення робіт та забрати автомобіль.

Положеннями 2.4 Договору був визначений обов'язок замовника надати виконавцю документи, які підтверджують право замовника на користування транспортним засобом, якщо замовник не є власником.

Як передбачено п. 3.2 Договору роботи виконуються відповідно до заявки на виконання робіт, що підписується представниками сторін. В заявці на виконання робіт зазначаються: перелік виконаних робіт (необхідних, замовлених) та їх вартість, перелік та найменування використаних запчастин, вартість та перелік використаних при ремонті автомобіля допоміжних матеріалів, а також терміни виконання робіт.

Відповідно до п. 3.8 Договору після виконання робіт, виконавець надає замовнику наряд - замовлення або акт виконаних робіт в якому визначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів, гарантійні терміни на виконані роботи, а також відповідний рахунок-фактуру для здійснення оплати замовником.

Згідно п. 3.9 Договору по закінченні робіт та підписання наряду-замовлення або акту виконаних робіт автомобіль видається уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є довіреність.

Пунктом 3.10 Договору сторони визначили, що уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника також зобов'язаний при отриманні автомобіля з ремонту (технічного обслуговування) прийняти виконані виконавцем з ремонту та технічного обслуговування роботи згідно відповідного наряду-замовлення або акту виконаних робіт. Особа, уповноважена замовником на прийняття автомобіля з ремонту, вважається компетентною з питання прийняття автомобіля і замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника за мотивами його некомпетентності.

Пунктом 4.2 Договору погоджено, що оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання наряду-замовлення або акту виконаних робіт.

Як передбачено п. 10.1 Договору, він набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015 року.

У додатку № 1 до Договору (в переліку автомобілів замовника) було вказано сторонами один автомобіль марки Фіат Добло, д.р.н. АА 7623 ОВ.

Позивач стверджує, що він відповідно до умов Договору 18.02.2015 року здійснив ремонт з використанням запасних частин, належного відповідачу автомобіля на загальну суму 6 329,08 грн., в тому числі ПДВ.

Проте, відповідач в порушення умов Договору, оплати за виконані роботи не здійснив.

На підставі вказаного позивач звернувся з даним позовом та просить стягнути з відповідача 6 329,08 грн. заборгованості за виконані роботи, 924,39 грн. пені за період прострочення з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року, 6 329,08 грн. штрафу, 1 664,55 грн. інфляційних нарахувань за період з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року, 47,86 грн. 3 % річних за період з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надано копію заявки № УКТО 300445 від 17.02.2015 року, наряд-замовлення від 18.02.2015 року за № УКТО 300445/УКСН003674, рахунок від 18.02.2015 року за № УКТО 300445/0000004739, довіреність від 18.02.2015 року за № 54.

Відповідач заперечує щодо досягнення між сторонами домовленостей про виконання вказаних робіт, так як наряд-замовлення не містить підпису та печатки замовника, або його уповноваженого представника. Згідно викладеного у відзиві на позовну заяву, наряд-замовлення підписано невстановленою особою, а доказів того, що у такої особи були повноваження на підписання наряд-замовлення зі сторони замовника, позивачем суду не надано. Відповідач також наголошує на невідповідності наряду-замовлення вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проте, 29.05.2015 року відповідач оплатив виконані позивачем за Договором роботи, таким чином схваливши дії осіб, які підписали від його імені замовлення-наряд та вказаний акт, а саме щодо замовлення відповідного обсягу робіт, їх вартості та їх прийняття, шляхом здійснення оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 426 від 29.05.2015 року на суму 6 329,08 грн. з призначенням платежу «оплата по тех.роботам по рахунку № УКТО 300445/0000004739, довіреність від 18.02.2015 року», що свідчить про визнання відповідачем зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, під час розгляду справи відповідачем 29.05.2015 року було перераховано на користь позивача 6 329,08 грн., у зв'язку з чим в останнього відсутня заборгованість за основним зобов'язанням.

Оскільки відповідач сплатив наявну заборгованість після звернення позивача з даним позовом до суду - 27.05.2015 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження в частині стягнення 6 329,08 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з покладанням судових витрат на відповідача.

З огляду на вказане вище, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, оплата виконаних робіт була проведена з порушенням строку встановленого договору.

З урахуванням прострочення виконання основного зобов'язання, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за період з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року 924,39 грн. пені та 6 329,08 грн. штрафу за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати за договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У відповідності до п. 6.3 Договору у випадку прострочення замовником оплати відповідного наряду-замовлення або акту виконаних робіт згідно умов договору більше ніж на 10 робочих днів замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 924,39 грн. пені та 6 329,08 грн. штрафу за період прострочення основного зобов'язання з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача за період з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року 3 % річних в розмірі 47,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 664,55 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 47,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 664,55 грн. за період з 23.02.2015 року по 25.05.2015 року.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 924,39 грн. пені, 6 329,08 грн. штрафу, 47,86 грн. 3 % річних, 1 664,55 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13876/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІОР МЕТИЗ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13876/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/13876/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст постанови підписано 08.10.2015