Рішення

від 01.07.2015 по справі 916/1772/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2015 р.Справа № 916/1772/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі Войтенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Нетронін Р.О. (довіреність № 41/12 від 30.06.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС"

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехніка-Нові технології"

про стягнення 83 912,22 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" (ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехніка-Нові технології" (ТОВ „Електротехніка-Нові технології") 83 912,22 грн., з яких: 58 398,42 грн. - сума основної заборгованості, 3 419,92 грн. - пеня, 1 513,37 грн. - 3% річних та 20 580,51 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" посилається на порушення ТОВ „Електротехніка-Нові технології" вимог укладеного між сторонами договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений згідно видаткових накладних № ЄК-0595 від 14.03.2014р. та № ЄК-0735 від 31.03.2014р. товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. порушено провадження по справі № 916/1772/15 за даним позовом, розгляд справи призначено на 17.06.2015р.

16.06.2015р. до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 15267/15), відповідно до яких позивач зазначив, що договір поставки № 139/0511 від 05.11.2013р. є автоматично пролонгованим та чинним на даний час, оскільки - відповідно до п. 9.1 договору - жодна зі сторін не надавала іншій стороні письмового підтвердження про його припинення.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 17.06.2015р.:

- продовжено строк розгляду справи до 13.07.2015р. - згідно ст. 69 ГПК України;

- задовольняючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та приймаючи до уваги ненадання суду всіх витребуваних документів, розгляд справи відкладено на 01.07.2015р. - згідно ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 01.07.2015р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.07.2015р. представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості - 58 398,42грн., але просив суд відмовити в задоволенні позову ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" в частині стягнення з ТОВ „Електротехніка-Нові технології" пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, зазначаючи, що поставка товару за накладними № ЄК-0595 від 14.03.2014р. та № ЄК-0735 від 31.03.2014р. відбувалась не на підставі договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р. При цьому, представник відповідача підтвердив факт укладання між сторонами договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р., зазначивши, що він на даний час є чинним, оскільки жодною зі сторін не було ініційовано його припинення. Також представник відповідача зазначив, що ніяких інших договорів між сторонами не укладалось.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

05 листопада 2013р. між ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" (Постачальником) та ТОВ „Електротехніка-Нові технології" (Покупцем) укладено договір поставки № 139/0511 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

П. 1.2 Договору сторони погодили, що найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Рахунок-фактура після оплати або приймання товару Покупцем стає невід'ємною частиною даного договору.

Згідно ч. 1 п. 2.1 Договору, Покупець зобов'язаний робити, за допомогою засобів зв'язку (телефон, факс, електронна пошта), систематичні замовлення на товар, у яких вказувати необхідний товар та його кількість.

Передача (приймання-здача) товару за асортиментом, кількістю та якістю здійснюється у пункті поставки. Пунктом поставки за даним договором є: м. Одеса, склад № 3 ТОВ „Нова Пошта" (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар у день поставки.

Отримавши товар, Покупець, якщо він немає ніяких заперечень, повинен підписати накладну, надану Постачальником (п. 3.3 Договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару (п. 3.5 Договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, зазначеною у рахунках-фактурі та видатковій накладній до кожної окремої партії. Оплата за отриманий товар здійснюється протягом, але не пізніше 90 календарних днів з моменту відвантаження товару Покупцю, і здійснюється у безготівковому порядку шляхом переведення коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника.

У випадку невиконання зобов'язань у строки, що передбачені п. 4.2 даного Договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми, що передбачена п. 4.1 даного Договору за кожний день прострочення, але не більше 5% від всієї суми (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору, даний договір вступає в законну силу з моменту укладання його сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, з 1 січня по 31 грудня включно, якщо до закінчення строку дії Договору не буде письмового підтвердження від однієї з сторін про його припинення.

На виконання вимог Договору № 139/0511 від 05.11.2013р. ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" виставило ТОВ „Електротехніка-Нові технології" рахунки-фактури № ЄК-0554 від 03.03.2014р. (товар - плата Мoscow (sep 2v-1) Україна в кількості 3. 000 на загальну суму 14 698,80 грн. (з урахуванням ПДВ) та № ЄК-0754 від 26.03.2014р. (товар - плата приводу Moscow (sep 2v-1) Україна в кількості 10. 960 на загальну суму 53 699,62 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно видаткових накладних № ЄК-0595 від 14.03.2014р. (рахунок-фактура № ЄК-0554 від 03.03.2014р.) та № ЄК-0735 від 31.03.2014р. (рахунок-фактура № ЄК-0754 від 26.03.2014р.) ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" поставило товар на загальну суму 68 398,42 грн.

Відповідачем отримано вказаний товар згідно довіреностей на отримання товару № 68 від 13.03.2014р. та № 84 від 26.03.2014р.

02.10.2014р. відповідачем здійснено часткову оплату рахунку-фактури № ЄК-0554 від 03.03.2014р. в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ „Уксиббанк" по рахунку ТОВ„ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" за період з 01.10.2014р. по 10.06.2015р.

В порушення умов договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р., відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 58 398,42 грн. (68 398,42 грн. - 10 000грн.)

Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Електротехніка-Нові технології", в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58 398,42 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3 419,92 грн., 3 % річних в сумі 1 513,37 грн. та 20 580,51 грн. - інфляційних нарахувань.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014р. та 31.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 68 398,42 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЄК-0595 від 14.03.2014р. та № ЄК-0735 від 31.03.2014р.

Зазначені накладні підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками останніх та свідчать про факт здійснення господарської операції.

Але в цих видаткових накладних, в якості підстави, зазначено рахунки-фактури № ЄК-0554 від 03.03.2014р. та № ЄК-0754 від 26.03.2014р., відповідно.

При цьому, як встановлено судом в процесі розгляду справи та не заперечено присутніми в судових засіданнях представниками сторін, ніяких інших договорів між сторонами не укладалось.

Таким чином, суд доходить висновку, що поставка товару, який прийняв відповідач згідно видаткових накладних № ЄК-0595 від 14.03.2014р. та № ЄК-0735 від 31.03.2014р., була здійснена на виконання вимог чинного на той період договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р., укладеного між сторонами, та не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що поставка товару відбувалась не на підставі цього договору.

Відповідач 02.10.2014р. частково сплатив за отриманий товар - в сумі 10 000грн. Товар, поставлений позивачем на суму 58 398,42 грн. залишився несплаченим.

З огляду на встановлення судом факту здійснення позивачем поставки товару відповідачу та підтвердження факту існування заборгованості за нього, господарський суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги ТОВ „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" про стягнення з ТОВ „Електротехніка-Нові технології" 58 398,42 грн. заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними № ЄК-0595 від 14.03.2014р. та № ЄК-0735 від 31.03.2014р. на виконання договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 5.2 договору поставки № 139/0511 від 05.11.2013р. визначено, що у випадку невиконання зобов'язань у строки, що передбачені п. 4.2 даного договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми, що передбачена п. 4.1 даного договору за кожний день прострочення, але не більше 5% від всієї суми.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язання з урахуванням ст. 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України в сумі 7 977,66грн. та встановлено, що дана сума пені перевищує узгоджений сторонами в п. 5.2 договору розмір пені, а саме: не більше 5% від суми заборгованості - та здійснено розрахунок пені в розмірі 3 419,92 грн. (5% від 14 698,80грн. - 734,94грн. та 5% від 53 677,62грн. - 2684,98грн.)

Зазначений розрахунок перевірено судом та встановлено його правильність та відповідність вимогам нарахування, встановленим в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних та інфляційних нарахувань, встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив помилку, та зробив власний розрахунок за допомогою системи „Ліга - Закон" з урахуванням кінцевого строку нарахування, заявленого позивачем (по 21.04.2015р.).

Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань

Накладна № Сума боргу (грн.) Період простроченняСума 3% річних (грн.)Сума інфляційних нарахувань (грн.) ЄК-0595 від 14.03.14р. 14 698,80 13.06.2014р. - 01.10.2014р. 134,10 761,32 ЄК-0595 від 14.03.14р. 4 698,80 02.10.2014р. - 21.04.2015р. 78,01 2 226,36 ЄК-0735 від 31.03.14р. 53 699,62 30.06.2014р. - 21.04.2015р. 1 306,45 28 718,72 Всього 1 518,56 31 706,40

Отже, загальна сума 3% річних та інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 518,56 грн. та 31 706,40, відповідно.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлені до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних нарахувань в розмірі 1 513,37 грн. та 20 580,51 грн., відповідно, які ним безпосередньо заявлені у позові.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 58 398,42 грн. - основного боргу, 3 419,92 грн.- пені, 1 513,37 грн. - 3% річних та 20 580,51 грн. - інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехніка-Нові технології" (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, код ЄДРПОУ 37170452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Зоряна, 55, код ЄДРПОУ 36713111) 58 398 (п'ятдесят вісім тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 42 коп. - основного боргу, 3 419 (три тисячі дев'ятнадцять) грн. 92 коп. - пені, 1 513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн. 37 коп. - 3% річних, 20 580 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 51 коп. - інфляційних нарахувань та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 липня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко