Постанова

від 01.07.2015 по справі 922/302/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р.Справа № 922/302/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 01.07.2015р.:

від позивача: Калініна О.Ю., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД"

на рішення господарського суду Одеської області

від 07 травня 2015 року

по справі № 922/302/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" особі відділення №329 в м. Харкові

про стягнення 128122,71 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 01.07.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. по справі №922/302/15 (суддя Власова С.Г.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" особі відділення №329 в м. Харкові про стягнення 128122,71 грн. з посиланням на те, що відповідно до чинного законодавства на ТОВ „Пантеон ЛТД" як вкладника поширюється обмеження, які встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відтак, вимоги позивача не можуть бути задоволені за рахунок відповідача, з огляду на введення у ПАТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 128122,71 грн. задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД", в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. по справі №922/302/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення винесено без повного та всебічного аналізу обставин справи, з порушення норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2015р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.06.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2010р. між ПАТ „Імексбанк" (Банк, відповідач) та ТОВ „Пантеон ЛТД" (Клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку №04-41, відповідно до умов якого Банк згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ №492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями), відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26008107838001 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, які надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку...(п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1.8 договору встановлено, що Банк має право списувати грошові кошти з рахунку Клієнта на підставі його розпорядження (за допомогою платіжного доручення).

Банк має право виконувати розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта (п. 2.1.10 договору).

Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпорядження рахунком можливе за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом (п. 2.2.1. договору).

Згідно з п. 2.2.6. договору Клієнт має право вимагати від Банка своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених цим договором.

Відповідно до п.п.2.3.3., 2.3.4. договору, Банк зобов'язується належним чином виконувати умови цього договору. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасне чи неналежне виконання розпорядження Клієнта щодо перерахування його коштів Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неналежно списаної суми платежу кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.4 договору, Клієнт уповноважує Банк, у випадку закриття рахунку за заявою Клієнта, перерахувати залишок грошових коштів за реквізитами, зазначеними у заяві про закриття рахунку.

Договір, укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання (п.9.1. договору).

Крім того, 04.04.2011р. між сторонами укладено договір про надання послуг по системі „Клієнт-Банк" №04-75, за умовами п.1.1 якого Банк здійснює встановлення, налагодження, навчання роботі з програмно-технічним комплексом „Клієнт-Банк" (система), забезпечує оперативний доступ до рахунку/рахунків (рахунок), вказаному у п.1.1 договору банківського рахунку, віддалене формування і відправку електронних платіжних документів, отримання виписки по рахунку.

Як свідчать матеріали справи, 24.10.2014р. та 20.11.2014р. за допомогою Системи „Клієнт-Банк" позивач надав Банку розпорядження перерахувати грошові кошти у розмірі 1956,00 грн. (платіжне повідомлення №132, призначення платежу: сплати за кислород згідно з рах. №4410004538 від 17.10.2014р.) та у розмірі 123000,00 грн. (платіжне повідомлення №136, призначення платежу: поповнення обігових коштів, без ПДВ), проте, розрахункові операції з боку Банку здійснені не були.

03.11.2014р. ТОВ "Пантеон ЛТД" направило на адресу Банку претензію з вимогою надати роз'яснення щодо невиконання доручення про переведення грошових коштів.

Листом від 06.11.2015р. за вих. № 01/674 Банк повідомив ТОВ „Пантеон ЛТД" про те, що керівництво Банку докладає максимум зусиль для вирішення даного питання та недопущення конфлікту інтересів.

Враховуючи те, що Банком так і не було здійснено перерахування грошових коштів, ТОВ „Пантеон ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області про стягнення з ПАТ „Імексбанк" 128122,71 грн., з яких 124956,00 грн. - основний борг, 3049,23 грн. - пеня, 117,48 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. справу № 922/302/15 передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

26.03.2015р. за вх. № 2-1572/15 позивач надав до господарського суду Одеської області заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою ТОВ „Пантеон ЛТД" просить суд стягнути з ПАТ „Імексбанк" заборгованість в сумі 134219,60 грн., з яких 125783,50 грн. - основний борг, 6 947,38 грн. - пеня, 1488,72 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З урахуванням положень п. 3 ст. 1068 Цивільного Кодексу України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Аналогічні положення містять п. п. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 договору укладеного між сторонами договору, згідно яких Банк зобов'язався належним чином виконувати умови договору, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта, якщо розрахунковий документ надійшов до Банку після операційного часу, виконати таке доручення Клієнта, не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору банківського рахунку №04-41 від 18.02.2010р.

При цьому, проаналізувавши норми законодавства, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, отже, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. № 50 „Про віднесення публічного акціонерного товариства „Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", було розпочато з 27.01.2015р. процедуру виведення АТ „Імексбанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За положеннями п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - це лише фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що на ТОВ „Пантеон ЛТД" як вкладника поширюється обмеження, які встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому, вимоги позивача не можуть бути задоволені за рахунок відповідача, в силу обмежень викликаних введенням у ПАТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ „Пантеон ЛТД" задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. по справі №922/302/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон ЛТД" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. по справі №922/302/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 06.07.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Журавльов О.О.