Постанова

від 01.07.2015 по справі 902/1578/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 902/1578/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи 1 - не з'явився

третьої особи 2 - не з'явився

третьої особи 3 - не з'явився

третьої особи 4 - не з'явився

третьої особи 5 - не з'явився

третьої особи 6 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Фермерського господарства "Агродвір "Бродецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.15 р. у справі № 902/1578/14

за позовом: Фермерського господарства "Агродвір "Бродецьке" (вул. Польова, 24, смт. Бродецьке, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22115)

до: Селянського (фермерського) господарства "Шар" (вул. Радгоспна, 14, с. Вовчинець, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22113)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 (с.Поличинці, Козятинський р-н, Вінницька обл.)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 (с.Поличинці, Козятинський р-н, Вінницька обл.)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 (с.Поличинці, Козятинський р-н, Вінницька обл.)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця; вул. Келецька, 53, м. Вінниця, 21027)

про стягнення 22 294,46 грн. збитків

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 902/1578/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. у справі № 902/1578/14 у позові Фермерського господарства "Агродвір "Бродецьке" до Селянського (фермерського) господарства "Шар" за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області про стягнення 22 294,46 грн. збитків відмовлено у повному обсязі.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності використання усіх земельних ділянок на полі НОМЕР_1 на території Поличинської сільської ради Козятинського району. Право оренди на підставі договорів оренди, на які він посилається, не зареєстровано у встановленому порядку, отже, відповідно до положень ст. 210 ЦК Українми, ст. 6 Закону "Про оренду землі", ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не виникло.

Поряд з цим, позивачем не надано суду доказів оброблення земельних ділянок, належних цим особам, як і іншим, зазначеним в обґрунтування позовних вимог, у 2012-2013 роках, а також вчинення будь-яких дій щодо обробітку даних земельних ділянок у 2014 році чи щодо усунення перешкод у користуванні цих земельних ділянок позивач не надав, що спростовує доводи позивача про те, що не отримав доходи з вини відповідача.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не враховано, що договори оренди землі, які були укладені 17.08.2009 р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 достроково розірвані відповідно до договорів від 04.04.2014р. про дострокове розірвання договорів оренди землі від 17.08.2009р. А тому, позивач не поніс ніяких збитків від використання відповідачем даних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що позивач не надав доказів на підтвердження доводів, щодо порушення його прав орендаря та отримання збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 22 294,46 грн. внаслідок дій відповідача. Позивачем не надано доказів, що він реально міг отримати вигоду від використання земельних ділянок, які були оброблені відповідачем, в тому рахунку, вчинення дій для реального використання вказаних земельних ділянок, а тому у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач - Фермерське господарство "Агродвір "Бродецьке" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 22 294,46 грн. збитків та витрати по сплаті судового збору.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, скаржник зазначає, що у 2014 р. відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, що передані для обробітку фізичними особами - власниками земельних ділянок, позивачу. Такими діями відповідача позивачу були нанесені збитки у вигляді доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його права не були порушені (упущена вигода).

Скаржник зазначає, що факт завдання таких збитків позивачу встановлено перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та підтверджується листом останньої від 14.07.2014 р. № 10-02/2342, а розмір збитків в сумі 22 294,46 грн. - розрахунком розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, розробленої відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, затвердженою постановою КМУ від 25.07.2007 р. № 963.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в рішенні вказав, що вказаний розрахунок не є підставою відшкодування збитків. Зауважено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визанчення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриві (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

Однак, на думку скаржника такі дії суду першої інстанції свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження.

01.07.2015 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Треті особи не скористалися правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представники відповідача та третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області в судове засідання 01.07.2015 року не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили (т.2, а.с. 139-144).

Представники ОСОБА_3 в судове засідання 01.07.2015 року не з'явились.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 02.06.2015 р. була направлена третій особі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, яка повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, що підтверджується поштовими конвертами та рекомендованими повідомленнями (т.2, а.с. 148-150).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, третя особа ОСОБА_3 належним чином повідомлена про час, день та місце слухання, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подала.

Окрім того, на адресу суду повернута ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 02.06.2015 р., яка була направлена ОСОБА_4 та повернута підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання (т.2, а.с. 145-147).

30.06.2015 р. на адресу суду електронними засобами зв'язку від позивача надійшло клопотаня про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, яке судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Окрім того, будь-яких доводів щодо поважності причин неможливості явки в судове засідання 01.07.2015 року у клопотанні не наведено, доказів в підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

17.08.2009 р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФГ "Агродвір "Бродецьке" (Орендар) укладено договір оренди землі НОМЕР_2, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в підпорядкуванні Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,39 га, у тому числі рілля 3,39 га (п. 2 Договору НОМЕР_2).

Договір укладено на 5 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору НОМЕР_2).

Даний договір зареєстровано у Козятинському районному відділі ВР Ф Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2010р. (а.с. 11-12 т.1).

На виконання умов договору оренди землі НОМЕР_2, ОСОБА_1 передав, а ФГ "Агродвір "Бродецьке" прийняло земельну ділянку площею 3,39 га, про що складено акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 17.08.2009р. (а.с. 13 т.1).

Вказаний Договір розірвано 04.04.2014р. шляхом укладення договору про дострокове розірвання договору оренди землі від 17.08.2009р., який вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та державної реєстрації (а.с. 145,146 т.1).

17.08.2009р. між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ФГ "Агродвір "Бродецьке" (Орендар) укладено договір оренди землі НОМЕР_3, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в підпорядкуванні Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,18 га, у тому числі рілля 3,18 га (п. 2 Договору НОМЕР_3).

Договір укладено на 5 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово-орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору НОМЕР_3).

Даний договір зареєстровано у Козятинському районному відділі ВР Ф Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2010р. (а.с. 14-15 т.1).

На виконання умов договору оренди землі НОМЕР_3, ОСОБА_2 передала, а ФГ "Агродвір "Бродецьке" прийняло земельну ділянку площею 3,18 га, про що складено акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 17.08.2009р. (а.с. 16 т.1).

Даний Договір розірвано 04.04.2014р. шляхом укладення договору про дострокове розірвання договору оренди землі від 17.08.2009р. (а.с. 153-154 т.1).

17.08.2009р. між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФГ "Агродвір "Бродецьке" (Орендар) укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в підпорядкуванні Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,39 га, у тому числі рілля 3,39 га (п. 2 Договору б/н).

Договір укладено на 5 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору № б/н).

Даний договір зареєстровано у Козятинському районному відділі ВР Ф Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2010р. (а.с. 17-18 т.1).

На виконання умов договору оренди землі б/н ОСОБА_3 передала, а ФГ "Агродвір "Бродецьке" прийняло земельну ділянку площею 3,39 га, про що складено акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 17.08.2009р. (а.с. 19 т.1).

17.08.2009р. між ОСОБА_7 (Орендодавець) та ФГ "Агродвір "Бродецьке" (Орендар) укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в підпорядкуванні Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,0737 га, у тому числі рілля 3,0737 га (п. 2 Договору №б/н).

Договір укладено на 5 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово-орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору № б/н).

Даний договір зареєстровано у Козятинському районному відділі ВР Ф Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2010р. (а.с. 97-98 т.1).

На виконання умов договору оренди землі № б/н, ОСОБА_7 передав, а ФГ "Агродвір "Бродецьке" прийняло земельну ділянку площею 3,0737 га, про що складено акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 17.08.2009р. (а.с. 99 т.1).

17.08.2009р. між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ФГ "Агродвір "Бродецьке" (Орендар) укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в підпорядкуванні Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,20 га, у тому числі рілля 3,20 га (п. 2 Договору №б/н).

Договір укладено на 5 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово-орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору № б/н).

Даний договір зареєстровано у Козятинському районному відділі ВР Ф Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2010р. (а.с. 102-103 т.1).

На виконання умов договору оренди землі № б/н, ОСОБА_4 передала, а ФГ "Агродвір "Бродецьке" прийняло земельну ділянку площею 3,20 га, про що складено акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 17.08.2009р. (а.с. 104 т.1).

20.01.2010р. між ОСОБА_8 (Орендодавець) та ФГ "Агродвір "Бродецьке" (Орендар) укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в підпорядкуванні Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,2176 га, у тому числі рілля 3,2176 га (п. 2 Договору №б/н).

Договір укладено на 8 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору № б/н).

Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Козятинському районі Вінницької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2011р. (а.с. 95-96 т.1).

Окрім того, в матеріалах справи наявні інші договори оренди земельних ділянок.

Договір оренди землі від 01.03.2013р., підписаний між ОСОБА_7 (Орендодавець) та СФГ "Шар" (Орендар), відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться с. Поличинці, Поличинецька сільська рада загальною площею 3,0737 га.

Договір укладено на 10 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного с.г виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово-орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору № б/н).

Право оренди за цим договором до Державного реєстру речових прав не внесено (а.с. 116-118 т.1), що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

14.08.2013р. між ОСОБА_5 (Орендодавець) та СФГ "Шар" (Орендар) підписано договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Поличинецької сільської ради, площею 3,2176 га, кадастровий номер НОМЕР_4.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,2176 гектарів ріллі (п. 2. Договору від 14.08.2013р.).

Договір укладено строком на 10 (десять) років і діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8. Договору від 14.08.2013р.).

Право оренди за цим договором у відповідному Державному реєстрі не зареєстровано (с. 122-124 т.1), що також підтверджено в судовому засіданні представником відповідача та 3-ю особою ОСОБА_5

20.05.2014 р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "Рикон" (Орендар) укладено Договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, яка знаходиться на території Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,39 га, у т.ч. ріллі 3,39 га, кадастровий номер НОМЕР_5 (п. 2 Договору від 20.05.2014р.).

Договір укладено на 10 років (у разі укладання договорів оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) (а.с. 138-144, 147 т.1).

20.05.2014 р. між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ "Рикон" (Орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земель у ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Поличинецької сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,18 га, у т.ч. ріллі 3,18 га, кадастровий номер НОМЕР_6 (п. 2 Договору від 20.05.2014р.).

Договір укладено на 10 років (а.с. 148-152, 155 т.1).

01.07.2014р. старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Макогоном В.В. в присутності голови СФГ "Шар" Шнайдрука С.В. проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства СФГ "Шар", про що складено акт перевірки № 502/14 від 01.07.2014р. (а.с. 40-42 т.1).

В акті зазначено, що власниками земельних часток (паїв), які знаходяться на території Поличинецької сільської ради Козятинського району за межами населеного пункту с. Поличинці на полі НОМЕР_1 укладено договори про надання послуг по обробітку земельних ділянок з СФГ "Шар" 20.03.2014 року. Договори укладено в кількості 16 штук на загальну площу 53,6772 га, які діють до закінчення збору урожаю і проведення розрахунків, що підтверджується копіями договорів та відібраними поясненнями у власників земельних часток (паїв). Також встановлено, що СФГ "Шар" в особі голови Шнайдрука С.В. використовує земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Поличинецької сільської ради Козятинського району за межами населеного пункту с. Поличинці на полі НОМЕР_1 площею 3,2623 га на підставі договору оренди землі, який пройшов державну реєстрацію, а також земельні частки (паї) загальною площею 19,4515 га в кількості 6 ділянок для вирощування сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшника за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Згідно ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" даний факт кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.

01.07.2014р. старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Макогоном В.В. в присутності голови СФГ "Шар" Шнайдрука С.В. складено акт обстеження земельної ділянки № 54/14 від 01.07.2014р., в якому зазначено, що земельні ділянки площею 19,4515 га, які використовуються СФГ "Шар" за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Згідно ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" даний факт кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки, перебувають в оренді ФГ "Агродвір "Бродецьке" (а.с. 43 т.1).

01.07.2014 р. Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькі області внесено припис № 000252/14, яким відповідача зобов'язано в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 46 т.1).

В ході позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства складено протокол № 000150/14 від 01.07.2014р. про вчинене головою СФГ "Шар" Шнайдруком С.В. адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КупАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України (а.с.44 т.1).

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Макогоном В.В. прийнято постанову № 117/14 від 04.07.2014р. про накладення на голову СФГ "Шар" штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.48 т.1).

Відповідачем штраф у розмірі 340,00 грн. сплачено, що стверджується квитанцією № 16 від 07.07.2014р. (а.с. 49 т.1).

За наслідками перевірки державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Макогоном В.В. стосовно відповідача здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 22 294,46 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, якою затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (а.с. 50 т.1).

Відповідач дії державного інспектора та винесені ним акт перевірки, протокол, припис, акт обстеження і розрахунок шкоди у встановленому законом порядку не оскаржив.

На думку позивача, на підставі листа Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 10-02/4458/14 від 16.12.2014 р. (а.с. 94 т.1), відповідачем самовільно зайнято шість земельних часток (паїв) загальною площею 19,4515 га, а саме: ділянка № НОМЕР_7 кадастровий номер НОМЕР_8, яка належить ОСОБА_3 (т.1, а.с. 178-180); ділянка № НОМЕР_9 кадастровий номер НОМЕР_5, яка належить ОСОБА_1 (т.1, а.с. 179-175) ; ділянка № НОМЕР_15 кадастровий номер НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_2 (т.1, а.с. 168-170) ; ділянка № НОМЕР_10 кадастровий номер НОМЕР_11, яка належить ОСОБА_4 (т.1, а.с. 189-192); ділянка НОМЕР_12 кадастровий номер НОМЕР_13, яка належить ОСОБА_7 (т.1 а.с. 183-186); ділянка № НОМЕР_14 кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_8 (спадкоємець ОСОБА_5.) (т.1, а.с. 121).

Ці кадастрові номери відповідають земельним ділянкам, що перебувають у власності громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_8, у 2013 році отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,2176 га., що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (т.1, ас.с 120) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с. 121).

Вказані земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами належать вищезазначеним громадянам на підставі Державного акту на право приватної власності на землю та кадастрових планів земельних ділянок (т.1, а.с. 168,170, 173, 175,178,180,183, 186,189,192).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно приписів статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, за приписами чинного законодавства за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Актом позапланової перевірки № 502/14 від 01.07.2014 р. (т.1, а.с. 40-42), який складено державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Макогоном В.В., встановлено, що СФГ "Шар" використовував земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Поличинецької сільської ради Козятинського району за межами населеного пункту с. Поличинці на полі НОМЕР_1 площею 3,2623 га на підставі договору оренди землі, який пройшов державну реєстрацію, а також земельні частки (паї) загальною площею 19,4515 га в кількості 6 ділянок для вирощування сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшника за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2009 р. та 20.01.2010 р. між Фермерським господарством "Агродвір "Бродецьке" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (спадкоємець ОСОБА_5.) укладені договори оренди землі. Державна реєстрація вищевказаних договорів оренди була проведена 10.08.2010 р. та 07.11.2011 р.

Проте, на підставі поданого позивачем клопотання б/н від 29.12.2014 р. про долучення додаткових матералів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 позивачем подано помилково (т.1, а.с. 93).

На виконання вказаних договорів оренди Фермерське господарство "Агродвір "Бродецьке" за актами приймання-передачі отримало від землевласників земельні ділянки у встановленому законом порядку.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 р. та 14.08.2013 р. між Сільськогосподарським фермерським господарством "Шар" та ОСОБА_7, ОСОБА_5 укладено договори оренди землі, право оренди за цими договорами до Державного реєстру речових прав не внесено (т.1, а.с. 116-118, 122-124).

Також, 20.05.2014 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ "Рикон" укладено договори оренди землі, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав (т.1, а.с. 149, 155).

В матеріалах справи відсутні докази укладання договорів оренди земельних ділянок, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відповідачем.

Договори оренди землі, укладені 17.08.2009 р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 достроково розірвані відповідно до договорів від 04.04.2014р. про дострокове розірвання договорів оренди землі від 17.08.2009 р. (т.1. а.с. 145-146, 153-154), тобто на момент здійснення Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області перевірки 01.07.2014 р. та здійснення розрахунку шкоди, договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже були розірвані, що підтверджується договорами від 04.04.2014 р. про дострокове розірвання договорів оренди землі від 17.08.2009 р. (т.1, а.с. 145, 153). Відомості про дострокове розірвання договорів оренди від 17.08.2009 р. внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 146,154).

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, зазначає, що докази, які б свідчили про наявність у СФГ "Шар" правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, виданих на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання таких земельних ділянок у власність або в користування, в матеріалах справи відсутні.

Тобто, як вірно відзначив суд першої інтанції, право оренди на підставі договорів оренди, на які він посилається, не зареєстровано у встановленому порядку, отже, відповідно до положень ст. 210 ЦК України, ст. 6 Закону "Про оренду землі", ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не виникло.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Шар" 22 294,46 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди в результаті самовільного зайняття земельних ділянок останнім. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок, здійснений Державною інспекцією сільського господарства.

Однак, позивач не надав доказів на підтвердження доводів, щодо порушення його прав орендаря та отримання збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 22 294,46 грн. внаслідок дій відповідача, а тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами п. б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

В силу статтей 90, 95, 156 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть, зокрема, цивільну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, згідно статті 225 Господарського кодексу України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

Частиною 6 вищевказаної статті Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" - далі Постанова №6, зазначено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Статтею 623 Цивільного кодексу України унормовано, що для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як-то: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України відшкодування збитків ставиться в залежність від наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що він реально міг отримати вигоду від використання земельних ділянок, які були оброблені відповідачем, в тому рахунку (суми збитків), вчинення дій для реального використання вказаних земельних ділянок.

Поряд з цим, у вищезазначеному акті не зазначені кадастрові номери земельних ділянок, які були самовільно зайняті відповідачем.

Вже після порушення провадження у справі, 29.12.2014 р. до матеріалів справи був долучений лист Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 16.12.2014 р. №10-02/4458/14 (а.с. 93 т.1), в якому зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що СФГ "Шар" в особі голови Шнайдрука С.В. використовує шість земельних часток (паїв) загальною площею 19,4515 га, а саме: саме: ділянка № НОМЕР_7 кадастровий номер НОМЕР_8, яка належить ОСОБА_3 (т.1, а.с. 178-180); ділянка № НОМЕР_9 кадастровий номер НОМЕР_5, яка належить ОСОБА_1 (т.1, а.с.179-175) ; ділянка № НОМЕР_15 кадастровий номер НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_2 (т.1, а.с. 168-170) ; ділянка № НОМЕР_10 кадастровий номер НОМЕР_11, яка належить ОСОБА_4 (т.1, а.с. 189-192); ділянка НОМЕР_12 кадастровий номер НОМЕР_13, яка належить ОСОБА_7 (т.1 а.с.183-186); ділянка № НОМЕР_14 кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_8 (спадкоємець ОСОБА_5.) (т.1, а.с. 121).

Земельна ділянка № НОМЕР_9 кадастровий номер НОМЕР_5 та земельна ділянка № НОМЕР_15 кадастровий номер НОМЕР_6, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки та Державного акту на право приватної власності, належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1, а.с. 168,170, 173, 175). Однак як вже зазначалося вище, договори оренди землі, укладені 17.08.2009 р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та позивачем достроково розірвані відповідно до договорів від 04.04.2014р. про дострокове розірвання договорів оренди землі від 17.08.2009 р. (т.1. а.с. 145-146, 153-154). Тобто, у позивача немає підстав до стягнення збитків за самовільне зайняття зазначених земельних ділянок відповідачем, оскільки договори оренди від 17.08.2009 р. укладені між позивачем та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 достроково розірвані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач не міг понести збитки від самовільного зайняття відповідачем вказаних земельних ділянок, розмір яких визначений розрахунком шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 19,4515 га, який здійснений державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р., оскільки договори оренди землі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були розірвані з позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази оброблення земельних ділянок, належних цим особам, як і іншим, зазначеним в обґрунтування позовних вимог, у 2012-2013 роках, а також вчинення будь-яких дій щодо обробітку даних земельних ділянок у 2014 році чи щодо усунення перешкод у користуванні цих земельних ділянок, також позивачем не надано доказів щодо виконання інших умов договорів оренди, зокрема щодо сплати орендної плати за користування землею.

Тобто, наведене спростовує доводи позивача про те, що не отримав доходи з вини відповідача.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі 22 294,46 грн. у вигляді упущеної вигоди не підлягають до задоволення, оскільки наявні в матеріалах справи докази не підтверджують самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок площею 19,4515 га в кількості 6 ділянок, так як спростовуються матеріалами справи, тобто відсутній причинно-наслідковий зв'язок між самовільним заяняттям земельних ділянок площею 19,4515 га в кількості 6 ділянок та спричинених таким зайняттям збитків, та відсутність доказів вини відповідача як одного із елементів складу цивільного правопорушення. А тому, є необґрунтованим розмір заявлених до стягнення збитків у сумі 22 294,46 грн. у вигляді упущеної вигоди, так як нарахування здійснювалося щодо земельних ділянок, які відповідачем самовільно зайняті не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту порушення його прав шляхом нанесення йому збитків відповідачем у сумі 22 294,46 грн.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. року у справі № 902/1578/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Фермерського господарства "Агродвір "Бродецьке" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу №902/1578/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.