Постанова

від 17.04.2015 по справі 804/2438/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 р. справа № 804/2438/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОС-МАРИН" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 20.08.2014 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

09 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» (далі - ТОВ «ЛОГОС-МАРИН», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 20.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» під час здійснення взаємовідносин з ВКП «Дронго» за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2018/04-62-22-3/36961939 від 22.07.2014 року, висновки якого про порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108756,60 грн. є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, отже податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 року № НОМЕР_1, прийняте не підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (а.с. 4-11).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).

У судове засідання 17.04.2015 року прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 року № НОМЕР_1.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи. 07.04.2015 року на адресу суду надав письмові заперечення на позов, згідно яких перевіркою позивача встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 108756,60 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ ВКП «Дронго», які не направлені на реальне настання правових наслідків. Зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не було надано сертифікатів якості придбаного товару та інформації щодо документального підтвердження транспортування товару, які б підтверджували фактичну поставку товару, а також посилається на інформацію стосовно ТОВ ВКП «Дронго», згідно якої підприємство за податковою адресою не знаходиться, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність реальної можливості виконувати обумовлені договором роботи. Зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 року № НОМЕР_1 є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (а.с.150-152).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» зареєстровано 11.02.2010 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100274283 з 12.03.2010 року є платником податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що у період з 09.07.2014 року по 15.07.2014 року на підставі наказу від 09.07.2014 року № 1047 з повідомленням № 18949/10/04-62-22-3, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до п.п.75.12 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» під час здійснення взаємовідносин з ВКП «Дронго» у формі ТОВ за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2018/04-62-22-3/36961939 від 22.07.2014 року (а.с. 40-56).

Згідно висновків акта № 2018/04-62-22-3/36961939 від 22.07.2014 року документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення:

п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108756,60 грн., у тому числі по періодам:

грудень 2013 року на суму 7800 грн., січень 2014 року - 65980 грн., лютий 2014 року - 34976 грн.

Не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками, позивачем до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подані заперечення від 08.08.2014 року вих. № 12/08, за розглядом яких останнім листом від 15.08.2014 року № 23069/10/04-62-22-3 визнано висновки акта перевірки правомірними та такими, що викладені з урахуванням вимог вимогам чинного законодавства.

На підставі акта перевірки № 2018/04-62-22-3/36961939 від 22.07.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.08.2014 року про збільшення ТОВ В«ЛОГОС-МАРИНВ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135946,25 грн., в тому числі за основним платежем - 108757,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27189,25 грн. (а.с. 68).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та до Державної фіскальної служби України були подані скарги, за розглядом яких, зокрема, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 9566/6/99-99-10-01-04-25 від 24.12.2014 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.08.2014 року, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до матеріалів справи предметом перевірки ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» були взаємовідносини з ТОВ ВКП «Дронго».

Як встановлено судом, під час проведення перевірки господарських відносин ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» з ТОВ ВКП «Дронго» відповідачем брались до уваги договір про надання послуг, податкові та видаткові накладні, картка рахунку № 631.

Так, згідно матеріалів справи, 01.11.2013 року між ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» (покупець) та ТОВ ВКП «Дронго» (постачальник) було укладено договір поставки № 481113, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти спортивну техніку та запчастини (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями на підставі замовлення. Передавання прийняття товару здійснюється представником покупця в присутності представника постачальника в пункті поставки. Прийняття товару проводиться покупцем згідно накладної. (а.с.79).

На виконання договірних зобов'язань постачальником виписано на адресу покупця видаткові накладні на товар (запчастини до підвісних моторів для човнів) №№ 201213, 161213, 091213, 041213, 031213, 021213, які після фактичного отримання товару були ним підписані.

За фактом постачання товару ТОВ ВКП «Дронго» було виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Придбаний товар було оприбутковано ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» та відображено у бухгалтерському обліку, що засвідчено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281.

Розрахунок за укладеним договором було здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по банківському рахунку ТОВ «ЛОГОС-МАРИН».

Слід зауважити, що компанія «Logos Marine» забезпечує гарантійних ремонт підвісних моторів SUZUKI для човнів, що свідчить про використання придбаних запчастини до підвісних моторів для човнів у власній господарській діяльності.

Зокрема, 02.01.2013 року позивачем як постачальником було укладено договір поставки № 211323 із ТОВ «Бріг ЛТД», договір поставки № 211356 із ТОВ «Юркаффа», договір поставки № 139134 із ТОВ «ЮгМоторСервіс» на поставку техніки, запчастин. На підставі укладених договорів були реалізовані двигуни SUZUKI та запчастини до них.

Згідно з підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (наразі та далі - у редакції Податкового кодексу України станом на час виникнення спірних справовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому відповідно до статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Також в пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пунктів 201.4 та 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На момент проведення операції з позивачем і виписки податкових накладних ТОВ ВКП «Дронго» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому мало повне право виписувати позивачу податкові накладні.

Згідно статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, первинні документи, якими оформлені операції з постачання товару від ТОВ ВКП «Дронго» позивачу, складені належним чином та відповідають вимогам статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем не надано.

Стосовно висновку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» не надано сертифікати якості та товарно-транспортних накладних, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару - суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару (запчастини до підвісних моторів для човнів), який постачалося позивачу згідно з вищенаведеним договором. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ ВКП «Дронго», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Також враховуючи те, що перевезення товарів за вищенаведеним договором здійснювалося ТОВ ВКП «Дронго» - при якому постачальник доставляє товари безпосередньо на склад покупця, де відбувається перехід права власності, - позивачем не було порушено вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами ддя цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача з огляду на наведені критерії.

Натомість податковим органом не було досліджено первинну документацію ТОВ «ЛОГОС-МАРИН», а висновки ґрунтуються лише на отриманій податковій інформації стосовно контрагента ТОВ ВКП «Дронго» - акт від 22.05.2014 року № 81/2204/14023358/177 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКП «Дронго» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року, який в свою чергу ґрунтується на актах про неможливість проведення звірок контрагентів ТОВ ВКП «Дронго» - ТОВ «Ківерс» та ТОВ «Бізнес-Альянс Сістем».

Також слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах № К-60198/09 від 15 березня 2012 року, № К-20630/10 від 21 червня 2012 року, №К/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.

Крім того, суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також, стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача зобов'язань за укладеними договорами, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в Акті перевірки операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагентів позивача з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011, року не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зауважити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах В«Інтерсплав проти УкраїниВ» (2007 рік, заява № 803/02), В«БулвесВ» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджено відповідними Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, виписаним ТОВ ВКП «Дронго».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного рішення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що надані документи відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 року № НОМЕР_1 - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 271,90 грн., що документально підтверджується квитанцією від 12.03.2015 року № 1-190к (а.с.3).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 271,90 грн. підлягає поверненню.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 17 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22 квітня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 20.08.2014 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 20.08.2014 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» (код ЄДРПОУ 36961939; індекс 49040, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, будинок 37) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 271,90 грн. (двісті сімдесят одна гривня 90 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 квітня 2015 року.

Суддя ОСОБА_2