Постанова

від 30.04.2015 по справі 810/1318/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року № 810/1318/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Леся Сердюка про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Леся Сердюка, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за лютий 2015 року у сумі 1047,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за лютий 2015 року. Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та розділ 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалою суду від 02.04.2015 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої відповідно до статті 183-2 КАС України здійснюється у порядку скороченого провадження.

Одночасно вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

До суду 27.04.2015 надійшли письмові заперечення відповідача, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що витрати на виплату та доставку пенсій не підлягають відшкодуванню за його рахунок. Зокрема, вважає, що пенсії, які виплачуються його колишнім працівникам, повинні відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Леся Сердюка є юридичною особою, зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України та являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 2), згідно з вимогами частини другої розділу XV В«Прикінцеві положенняВ» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з січня 2015 року та з лютого 2015 року, визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за лютий 2015 року в загальній сумі 1 047,59 грн.

Вказані розрахунки отримані відповідачем 20.01.2015 та 05.02.2015, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаних розрахунках.

У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної заборгованості у добровільному порядку позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон України №1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України №1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України №1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом України №1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом України №1058-IV обов'язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів В«бВ»-В«зВ» статті 13 Закону України №1788-XII, було передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, у розумінні Закону України №1058-IV грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ»-В«зВ» статті 13 Закону України №1788-XII, є страховими внесками.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 розділу 6 Інструкції).

Згідно п. 6.7 розділу 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, а саме - розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» -В«зВ» ст. 13 Закону України № 1788-XII, розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підлягає відшкодуванню відповідачем за лютий 2015 року, становить 1 047 грн. 59 коп.

Як зазначено вище, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на відсутність у СТОВ ім. Леся Сердюка обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з посиланням на абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Вказані доводи не приймаються судом до уваги у зв'язку з наступним.

Згідно п. 1 ст. 1 та абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, з огляду на суб'єктний склад для платників фіксованого сільськогосподарського податку зроблено виключення, в силу якого вони не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV.

Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким до Податкового кодексу України внесено зміни, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Внаслідок змін у правовому регулюванні, що відбулись у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали і підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, оскільки з 01.01.2015 правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

У той же час для платників окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, відомостями картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у вказаному вище розмірі, СТОВ ім. Леся Сердюка суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159 - 163, 167, 183-2, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Леся Сердюка (ідентифікаційний код 00857479) на користь Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області (ідентифікацій код 22200194) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за лютий 2015 року у сумі 1 047 (одна тисяча сорок сім) грн. 59 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лапій С.М.

Копія вірна

Суддя: Лапій С.М.

Секретар: Феленюк О.С.