Постанова

від 30.06.2015 по справі 810/2481/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року 810/2481/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 №193/0005831702/34.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик" угоди і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ ""Імпекс Логістик" є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди, а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні. Представник відповідача також просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 22.06.2015, з'явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 11.07.2008, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ з 14.07.2008. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2015 року посадовою особою Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 27.01.2015 №62 та згідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Імпекс Логістик" (код ЄДРПОУ 38149568) за період з 01.06.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 06.02.2015 №184/17-2/2170222618/10.

Як вбачається зі змісту наказу Білоцерківської ОДПІ від 27.01.2015 №62, перевірку призначено на підставі постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції ОСОБА_2 від 12.12.2014 по кримінальному провадженню №32014100020000074 від 13.08.2014 про призначення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Імпекс Логістик" (код ЄДРПОУ 38149568) за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Імпекс Логістик" за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 та встановлено проведення нереальних (безтоварних) операцій по ланцюгу ТОВ "Торенія", ТОВ "Гран Тайм" та ПП "Відродження 2010" - ТОВ "Імпекс Логістик" до ФОП ОСОБА_1

Як наслідок, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65494 грн., в т.ч. за червень 2014 року на суму 35478 грн. та за липень 2014 року на суму 30016 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за червень-липень 2014 року сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товару, що були придбані у ТОВ "Імпекс Логістик" згідно договору поставки від 06.07.2012 №2. На думку перевіряючого, контрагент позивача взагалі не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з постачання товару.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на обставинах, викладених в Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.12.2014 №1212/26-55-22-08/38149568 про результати проведення документальної виїзної перевірки ТОВ "Імпекс Логістик" (код ЄДРПОУ 38149568) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691), ТОВ "Гран Тайм" (код ЄДРПОУ 38123047) та ПП "Відродження 2010" (код ЄДРПОУ 37285057) за період з 24.04.2012 по 30.10.2014.

Вказаним актом було встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Імпекс Логістик" з ТОВ "Торенія", ТОВ "Гран Тайм" та ПП "Відродження 2010" при придбанні та продажу товарів (послуг).

Крім того, в даному акті зазначено, що ТОВ "Імпекс Логістик" для перевірки не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження щодо придбання товарів у ТОВ "Торенія", ТОВ "Гран Тайм" та ПП "Відродження 2010" та реалізації їх ФОП ОСОБА_1

Також, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ "Імпекс Логістик" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активі, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), та як наслідок встановлено відсутність постачання товарів (послуг) ТОВ "Імпекс Логістик" в адресу підприємців-покупців, що в свою чергу порушено ст. 185 Кодексу в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Враховуючи зазначене, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик" не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №193/0005831702/34, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 98241 грн., з яких: 65494 грн. - за основним платежем; 32747 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Імпекс Логістик", а також з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції та правові основи діяльності контролюючих органів, зокрема, з приводу проведення перевірок платників податків та визначення податкових зобов'язань визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

В силу пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Приписами пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, в разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Це означає, що у разі проведення податковим органом перевірки платника податків на виконання постанови слідчого в межах кримінального провадження, податковий орган у разі виявлення під час такої перевірки порушень платником податків норм податкового законодавства не приймає податкове повідомлення-рішення до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінального провадження, в межах якого проводилась перевірка.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 №193/0005831702/34 прийнято податковим органом за результатами перевірки позивача, що проводилась на підставі постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції ОСОБА_2 від 12.12.2014 по кримінальному провадженню №32014100020000074 від 13.08.2014 про призначення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, при цьому доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що б набрало законної сили, податковий орган в порушення вимог частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.

Це означає, що приймаючи вказане оскаржуване рішення, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області діяла не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Зазначена правова позиція щодо застосування приписів пункту 86.9 ст. 86 ПК України у взаємозв'язку з положеннями п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, зокрема щодо відсутності права податкових органів приймати податкове повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, визначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 по справі К/9991/42373/12 (номер рішення в ЄДРСР 26353557), від 23.01.2013 по справі К/9991/52366/12 (номер рішення в ЄДРСР 28835528) та у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 по справі К/9991/64526/12 (номер рішення в ЄДРСР 28102570).

За наведених обставин, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Разом з цим, перевіряючи викладені у вказаному акті обставини, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Імпекс Логістик".

Згідно умов Договору поставки від 06.07.2012 №2, укладеного між ТОВ "Імпекс Логістик" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і оплачувати його на умовах, визначених даним Договором. Підтвердженням виконання поставки за договором є видаткова накладна. Поставку товару здійснюється силами та за рахунок постачальника.

На виконання зазначеного договору в червні 2014 року ТОВ "Імпекс Логістик" поставило на адресу ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаним підприємством позивачем надано суду належним чином завірені копії видаткових накладних від 26.06.2014 №65, від 26.06.2014 №66, податкових накладних від 26.06.2014 №1, від 26.06.2014 №2.

Крім того, судом встановлено, що отриманий позивачем від продавця - ТОВ "Імпекс Логістик" товар, останнім був придбаний не у ТОВ "Торенія", ТОВ "Гран Тайм" та ПП "Відродження 2010", як зазначає відповідач в Акті перевірки, а у виробника КНР Chaozhou Hua Da Ceramics Making Co Ltd, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 24.06.2014 №500060001/2014/021464.

Так, аналізуючи дані вантажно-митної декларації від 24.06.2014, судом встановлено, що отриманий ТОВ "Імпекс Логістик" із закордону товар повністю відповідає товару, який було отримано ФОП ОСОБА_1 згідно з видаткових накладних від 26.06.2014 №65 та №66, як за кількістю так і за списком найменувань.

Так, набори для спецій із серветницею на підставках, зазначених у п. 1-7 видаткової накладної №65, за кількістю та назвою співпадають з кількістю та назвою отриманого товару згідно з ВМД, зазначеного у графі "товар №1 до графи 31" на сторінці 3 ВМД - 3060 наборів. Аналогічно чайники заварювальні зазначені у п. 8-14 видаткової накладної №65 відповідають за назвою та кількістю отриманого товару відповідно до товару 1 у списку - чайник заварювальний на сторінці 1 ВМД у кількості 2480 шт. Блюдо для лимона зазначено на цій же сторінці ВМД у кількості 4380 наборів відповідає п.16-22 видаткової накладної №65. На цій же сторінці ВМД вказано про цукорницю у кількості 1080 наборів, що відповідає п. 23 видаткової накладної №65. Підставки під кухонні приналежності (ложки) зазначені на цій же сторінці у кількості 7200 шт. повністю відповідають отриманим позивачем відповідно п. 32 - 37 видаткової накладної №65 та п. 1 видаткової накладної №66. Підставки під кухонні приналежності (5 предметів) у кількості 1980 наборів відповідають отриманому товару зазначеному у п. 24 -31 видаткової накладної №65. Бульонниця у кількості 24-х шт. зазначена на листі 2 ВМД відповідає п. 15 видаткової накладної №65, банка для сипких продуктів, зазначена у графі "товар №1" на листі 3 ВМД відповідає п. 2 - 15 видаткової накладної №66, масельничка у кількості 2520 шт. зазначена на цій же сторінці відповідає п. 16-19 видаткової накладної №66, блюдо для салата у кількості 3960 шт. відповідають п. 20 - 24 видаткової накладної №66 та п. 39 видаткової накладної №65, блюдо для млинів у кількості 1140 наборів відповідають п. 25 - 30 видаткової накладної №66, блюдо для млинів ( у комплекті з 4 тарілками) відповідають п. 31 видаткової накладної №66, підставка під чайні пакетики у кількості 6336 шт. відповідають п. 32 - 38 видаткової накладної №66.

Крім того, наявність товару у ФОП ОСОБА_1 підтверджується також і тим, що 16.09.2014 під час обшуку на складі по вул. Харківське шосе 201/203, разом з іншим товаром, було вилучено товар за артікулом №358-553, що підтверджується додатками до протоколу обшуку від 16.09.2014 за №№ 10 та 63. За даним артікулом зазначено чайники заварочні, отримані ФОП ОСОБА_1 від ТОВ "Імпекс Логістік" згідно з видаткової накладної №65 від 26.06.2014.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Імпекс Логістик" товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять видаткові та податкові накладні, а також не зазначав про невідповідність вказаних первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "Імпекс Логістик" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ""Імпекс Логістик" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Імпекс Логістик" товарно-матеріальних цінностей.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, то необхідно зазначити наступне.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна оформлюється лише при отриманні послуг з перевезення та не є обов'язковим документом, що свідчить про отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення сум податку на додану вартість із вартості придбання товару до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, адже зазначене включення здійснюється на підставі відповідних належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, які в розумінні ст. 9 Закону України №966 та відповідають її вимогам.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Імпекс Логістик" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку, та копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Імпекс Логістик" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик" не спричиняють реального настання правових наслідків, а лише для збільшення податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Імпекс Логістик", недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Імпекс Логістик", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Крім того, Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ТОВ "Імпекс Логістик" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик", з підстав відсутності реальності поставки товарів, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами чищення.

Таким чином, враховуючи те, що предмет вказаних господарських операцій відповідає видам господарської діяльності позивача, оскільки останній займається оптовою торгівлею фарфором, скляним посудом, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Імпекс Логістик" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.12.2014 №1212/26-55-22-08/38149568 про результати проведення документальної виїзної перевірки ТОВ "Імпекс Логістик" (код ЄДРПОУ 38149568) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691), ТОВ "Гран Тайм" (код ЄДРПОУ 38123047) та ПП "Відродження 2010" (код ЄДРПОУ 37285057) за період з 24.04.2012 по 30.10.2014.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що предметом перевірки були господарські відносини ТОВ "Імпекс Логістик" із його контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказаний акт не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Імпекс Логістик" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угоди, укладеної із позивачем, такою, що не спричинила реальних юридичних наслідків.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі №826/1284/15 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо коригування в базі АІС "Податковий блок" інформації за результатами перевірки ТОВ "Імпекс Логістик" на підставі Акта №1212/26-55-22-08/38149568 від 11.12.2014 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію за результатами перевірки ТОВ "Імпекс Логістик" (код ЄДРПОУ 38149568) на підставі Акта №1212/26-55-22-08/38149568 від 11.12.2014.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача - ТОВ "Імпекс Логістик" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладеного правочину не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Імпекс Логістик", правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Підприємства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Імпекс Логістик", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Імпекс Логістик", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичною адресою тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Імпекс Логістик", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 18.02.2015 №193/0005831702/34.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.