Постанова

від 30.06.2015 по справі 820/1931/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 р. справа №820/1931/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Рябченко Є.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 30.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у спірних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю В«МікатейдВ» (далі за текстом - ТОВ "Мікатрейд"), податок на додану вартість обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, зауважень до форми та змісту з боку контролюючого органу відсутні.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Регіонкорма" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Мікатрейд", їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2014 року та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства.

За результатами проведеної перевірки, складено Акт № 3180/20-33-22-03-07/38772996 від 30.09.2014 року (далі по тексту - Акт, акт перевірки, а.с.12-27, том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.10.2014 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у загальному розмірі 204906,25 грн. (а.с.42-43, том 1).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.01.2015 року № 243/10/20-40-10-04-17 та рішенням Державної фіскальної служби України від 14.02.2015 року № 2926/6/99-99-10-01-01-24, скарги директора ТОВ "Регіонкорма" залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.50-52, 61-63, том 1).

Щодо обставин, за якими позивачу визначено донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.10.2014 року, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Регіонкорма" від ВАТ "Волзький Оргсінтез" укладено зовнішньоекономічний контракт № 48-188 від 05.07.2013 року про поставку метіоніну кормового загальною кількістю 1000 тон (а.с. 135-138, том 1).

Кількість поставленого за вищевказаним договором товару підтверджується наявними в матеріалах справи ВМД № 807100000/2014/007948, № 807100000/2014/007927, № 807100000/2014/007405, № 807100000/2014/007386, № 807100000/2014/012538, № 807100000/2014/012256, № 807100000/2014/012236, № 807100000/2014/012226 та № 807100000/2014/012037. (а.с. 141-158, том 1).

Згідно з умовами п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту № 48-188 від 05.07.2013 року, товар поставляється на умовах CРТ - склад ватажоотримувача: Харківський район, смт. Васищево, вул. Помислова, 21, склад орендований за договором від 01.07.2013 року.

З пояснень позивача та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що для розвантаження товарів, отриманих позивачем від ВАТ "Волзький Оргсінтез", 03.03.2014 року між ТОВ "Регіонкорма" (Замовник) та ТОВ "Мікатрейд" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 030314, предметом якого є надання Виконавцем послуг з навантаження - розвантаження в складських приміщеннях, розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Промислова, буд.21. (а.с. 65-67, том 1).

До матеріалів справи позивачем додані завдання на проведення навантажувальних робіт згідно договору № 030314 від 03.03.2014 року, з яких вбачається, що товар який підлягав розвантаженню, був в упаковці (мішки) по 25 кг. (а.с. 189-199, том 2).

За фактом надання та отримання послуг сторонами договору № 030314 від 03.03.2014 року складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 343 від 31.03.2014 року. (а.с.69, том 1 ).

Стосовно місця складання акту приймання-передачі виконаних робіт № 343 від 31.03.2014 року, позивачем надані пояснення, що оскільки виконавець послуг - ТОВ "Мікарейд" зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 11, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), був складений у м. Києві та переданий на адресу позивача засобами електронного зв'язку. Зазначений документ після виконання робіт, був підписаний керівником позивача та направлений засобами поштового зв'язку на адресу контрагента для підписання (а.с. 131-134, том 1).

До складу податкового кредиту березня 2014 року, позивачем включена податкова накладна складена ТОВ "Мікатрейд" за № 343 від 31.03.2014 року на загальну суму 983548,80 грн. (ПДВ - 163924,80 грн). (а.с. 71, том 1 ).

Оплату за придбані послуги, позивачем здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 439 від 08.04.2014 року, № 519 від 06.05.2014 року, № 620 від 11.06.2014 року, № 720 від 01.07.2014 року, № 750 від 08.07.2014 року, № 749 від 08.07.2014 року (а.с. 183-184, том 2).

На підтвердження факту подальшого використання у власній господарській діяльності товарів, які були розвантажені ТОВ "Мікатрейд" на складі Замовника, позивачем надано до суду договори постачання метіоніну кормового, видаткові, податкові накладні, докази транспортування товару на адресу покупців, а саме: ТОВ "Комплекс Агромарс" філія Київкомбікорм, ТОВ "Текро", ТОВ "Агро-СВК", ТОВ "Суми Технокорм", ТОВ "УкрФІД", ТОВ "Біо-Спектр", ТОВ "Комплекс Агромарс" філія Бориспільській комбікормовий завод, ПАТ "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод", ФОП ОСОБА_3, ПП "Агро-тек", ПАТ "Миронівський ЗИКК", ФОП ОСОБА_4, СФГ "Крупецьагроптиця", ТОВ "Птахофабрика Крупець", ТОВ "Крупецький комбікормовий завод", СТОВ "Ідна" (а.с. 160-250, том 1, а.с. 1-162, том 2).

Щодо зауважень податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно перебування на складі позивача осіб, які виконували навантажувальні роботи, а також стосовно інформації про вагу та кількість товару, суд зазначає, що у процесі розгляду справи встановлено відсутність контрольно-пропускного режиму на складі позивача, відповідачем не надано будь-якого правового обґрунтування обов'язковості документування перебування осіб, що здійснювали навантаження товару, на складі позивача; вага та кількість товару вимірювалась та обчислювались за кількістю мішків, в яких поставлено товар. Виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Мікатрейд".

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» та Закону України В«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхомВ» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Мікатрейд", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій.

З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент, є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, та встановлює, що такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, вказане закріплено у п. 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договором іншого результату, ніж отримання товарів.

Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вказаними договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "МІКАТРЕЙД" базуються на податковій інформації, а саме акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКАТРЕЙД" код за ЄДРПОУ 39055764 з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2014 по 31.03.2014" від 28.08.2014 року №2009/26-59-22-09/39055764.

Суд зазначає, що дані, відображені у листах інших податкових органів, щодо неможивості контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства позивача.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з ТОВ "МІКАТРЕЙД".

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ТОВ "МІКАТРЕЙД" здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення, відповідач не забезпечив достеменне вивчення правочину, укладеного між сторонами, не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на цей правочин, а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості власних суджень, які були покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення підприємством суми податкового кредиту за березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Мікатрейд".

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення №0003522203 від 30.10.2014 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового-повідомлення рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003522203 від 30.10.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" (код ЄДРПОУ 38772996, адреса місцезнаходження: пров.Пластичний, буд. 9, оф. 7а, м. Харків, 61177) судовий збір у розмірі 409 (чотириста дев'ять) грн 81 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.