Ухвала

від 02.06.2015 по справі 826/671/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/671/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Борисюк Л.П.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Охорона Центріус" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства "Охорона Центріус" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просив:

1) визнати протиправними дії щодо відмови у прийнятті поданої ПП «Охорона Центріус» податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за вересень 2014 року від 17.10.2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року;

2) зобов'язати прийняти подані ПП «Охорона Центріус» податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за вересень 2014 року від 17.10.2014 року та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року днем її фактичного отримання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року адміністративний позов задовольнити частково.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Охорона Центріус» (код з ЄДР 39113527) за вересень 2014 року (документ J0200144), додатку № 5 до декларації (документ J0215105), реєстру виданих та отриманих податкових накладних (документ J1201507), що оформлено квитанціями № 1 від 17.10.2014р.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість Приватного підприємства «Охорона Центріус» (код з ЄДР 39113527) за вересень 2014 року (документ J0200144), додаток № 5 до декларації (документ J0215105), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (документ J1201507) та враховувати їх поданими датою фактичного надходження - 17.10.2014 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач в особі Державної фіскальної служби України не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Охорона Центріус» (код з ЄДР 39113527) зареєстровано у статусі юридичної особи 26.02.2014 р.

Зареєстроване місцезнаходження підприємства: 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13 офіс 705.

Сторонами визнається та не заперечується, що станом на день формування податкової звітності позивач перебував у статусі платника ПДВ.

Між позивачем та ДПІ укладено договір від 26.05.2014 р. № 2605201424 про визнання електронних документів інформаційним порталом Мінхододів України, правонаступником якого є ДФС України.

Згідно з повідомленням ДПІ від 11.09.2014 р. № 11410/10/26-59 вказаний договір розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням та зазначено у повідомленні, що про зміну податкової адреси підприємством ДПІ не повідомлено.

Вказане повідомлення надіслано поштою, що підтверджується фіскальним чеком від 15.09.2014 р.

У той же час, позивачем сформовано та засобами телекомунікаційного зв'язку направлено 17.10.2014 р. для реєстрації через Міндоходів України податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року (документ J0200144), додаток № 5 до декларації (документ J0215105), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (документ J1201507).

У відповідь від Міндоходів України отримано квитанції № 1 в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПА України (Міндоходів України). Згідно з квитанціями вказані вище документи не прийнято. Зазначено, що можливо відсутній договір з МДЗУ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі № 826/16205/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, задоволено частково адміністративний позов Приватного підприємства "Охорона Центріус" та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 26 травня 2014 року №260520142. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2015 року відмовлено Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року.

За твердженням позивача, у зв'язку з набранням вищевказаними судовими рішеннями законної сили договір про визнання електронних документів від 26 травня 2014 року №260520142 не втратив свою юридичну значимість для цілей подання електронної звітності, а відтак відповідач не мав правових підстав для відмови у прийнятті податкової звітності.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідач та його посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.49.15 ст.49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації Українивід 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Згідно з п. 7.3 розділу III Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Пунктом 4.13 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516 (далі - Методичні рекомендації N 516), визначено, що податкова звітність складається та надсилається до ЦОЕЗ в електронному вигляді з накладанням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях відповідно до наказу ДПА України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності».

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій N 516, прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС.

Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно з п. 4.14 Методичних рекомендацій № 516, у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями п. п. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій).

Водночас, положеннями п. п.49.11.1п.49.11ст.49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів48.3та 48.4 статті 48цьогоКодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до ч. 1ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Як було зазначено вище, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі № 826/16205/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, задоволено частково адміністративний позов Приватного підприємства "Охорона Центріус" та визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 26 травня 2014 року №260520142.

На думку відповідача, дане судове рішення підлягає обов'язковому виконанню лише з 27 лютого 2015 року, тобто з моменту набрання законної сили ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Частиною третьою статті 651 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від договору у повному обсязі або частково, дозволяється у разі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом та зазначено, що лише у відповідності до даних умов договір відповідно є розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку стала відсутність позивача за місцезнаходженням.

Однак, зважаючи на те, що державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність товариства позивача за місцезнаходженням, колегія суддів приходить до висновку, що розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів з підстав ст. 651 ЦК України є протиправним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про визнання електронних документів не втратив своєї юридичної значимості для цілей реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, у тому числі податкової звітності за вересень 2014 року, оскільки даний договір не був розірваний у встановленому законом порядку та за весь час з моменту його укладання продовжував діяти, а відтак зберігався обов'язок контролюючих органів приймати податкову звітність у відповідності до вимог п.п. «в» п. 49.3. та 49.8. ПК України.

Вказане також підтверджується висновком суду першої інстанції, викладеними в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 р. у справі № 826/16205/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2015 р.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимоги та наявності правових підстав для їх задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович Л.П. Борисюк

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.