Ухвала

від 03.05.2015 по справі 821/2236/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2236/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року за адміністративним позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Славута» до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року приватна виробничо-комерційна фірма «Славута» звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарів у приватного підприємства «ВКФ «Вариатор-Плюс» та у приватного підприємства «Градостройінвест-СВ», просила суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 березня 2013 року №0000332200 та №0000342200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення ПВКФ «Славута» господарських операцій з вказаними контрагентами, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товарів, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про нікчемність правочинів, визначення грошових зобов'язань та застосування санкцій.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 01 серпня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ПВКФ «Славута».

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби від 20.03.2013р. №0000332200 та №0000342200.

Дослідивши господарські операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» та ПП «Градостройінвест-СВ», суд дійшов висновку, що вони носять реальний характер, не мають ознак фіктивності, а порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

В апеляційній скарзі Цюрупинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ПВКФ «Славута».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті постанови судом не надано належної правової оцінки відомостям, які містяться в актах ДПІ у м.Херсоні від 21.05.2012р. «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями за вересень 2011 року», від 13.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за квітень 2011 року» та від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.». Наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною, для визначення правильності формування податкового кредиту.

В судовому засіданні протокольною ухвалою колегією суддів здійснено заміну Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на правонаступника - Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 22.02.2013р. №121, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 25.02.2013р. по 11.03.2013р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКФ «Славута» (код за ЄДРПОУ 30069323) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо здійснення взаємовідносин з ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» (код за ЄДРПОУ 37238688) за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., та з ПП «Градостройінвест-СВ» (код за ЄДРПОУ 34555182) за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №143/22/30069323 від 15 березня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 7304 грн. (в т.ч. ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 6651 грн., ІІ квартал 2012 року в сумі 653 грн.); п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19460 грн. (в т.ч. серпень 2011 року в сумі 5783 грн., вересень 2011 року в сумі 6439 грн., травень 2012 року в сумі 7238 грн.). Зазначено, що перевіркою встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій ПВКФ «Славута» з ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» за період серпень-вересень 2011 року та ПП «Градостройінвест-СВ» за травень 2012 року та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що для формування податкового кредиту та витрат у перевіреному періоді позивач використав безтоварні операції з поставки товарів від ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» (пісок у кількості 673,26 тонн вартістю 34700 грн., вантажний автомобіль МАЗ 5549 вартістю 38632,62 грн.) та від ПП «Градостройінвест-СВ» (дизельне паливо у кількості 4800 літрів вартістю 43430 грн.), в даному випадку мало місце лише документальне оформлення господарських операцій. Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні витрат та податкового кредиту. До таких висновків податковий орган дійшов при аналізі інформації, яка міститься в актах ДПІ у м.Херсоні від 21.05.2012р. «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями за вересень 2011 року», від 13.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за квітень 2011 року» та від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.». За інформацією відповідача ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» має категорію «податкова яма», директор Ланяк Ю.А. від спілкування з працівниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні ухиляється, що свідчить про формальне виконання ним обов'язків директора підприємства, за податковою адресою ознак діяльності ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» не встановлено, у підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих операцій. Щодо ПП «Градостройінвест-СВ», то відповідач посилається на те, що станом на липень 2012 року підприємство відсутнє за податковою адресою, засновник, директор та бухгалтер підприємства ОСОБА_3 в телефонній розмові відмовився з'являтися до ДПІ у м. Херсоні, за результатами аналізу звітності та баз даних ДПС України у підприємства не встановлені основні фонди, складські приміщення, автотранспортні засоби, наймані працівники.

20 березня 2013 року, на підставі акту перевірки №143/22/30069323 від 15.03.2013р., ДПІ у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000342200, яким ПВКФ «Славута» збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 7467,25 грн. (в т.ч. за основним платежем - 7304 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 163,25 грн.);

- №0000332200, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24325 грн. (в т.ч. за основним платежем - 19460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4865 грн.).

Задовольняючи позов ПВКФ «Славута» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №143/22/30069323 від 15.03.2013р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано актом перевірки, у періоді, що перевірявся, основним видом діяльності, яким фактично займалося ПВКФ «Славута», була оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У перевіряємих податкових періодах ПВКФ «Славута» здійснювало документування господарських операцій з контрагентами: ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» - з придбання піску у кількості 673,26 тонн, вартістю 34700 грн. (в т.ч. ПДВ 5783,33 грн.) та вантажного автомобіля МАЗ 5549 вартістю 38632,62 грн. (в т.ч. ПДВ 6438,77 грн.); ПП «Градостройінвест-СВ» - з придбання дизельного палива у кількості 4800 літрів, вартістю 43430 грн. (в т.ч. ПДВ 72238,40 грн.).

На підтвердження товарності вказаних господарських операцій в матеріалах справи містяться: договір поставки від 01.08.2011р. №13 з доповненнями до цього договору; видаткові накладні; податкові накладні; оборотно-сальдові відомості; свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу МАЗ 5549 та технічний паспорт на вантажний автомобіль МАЗ 5549 ВТ 5740 АТ; інвентарна картка обліку основних засобів 01 на вантажний автомобіль МАЗ 5549 ВТ 5740 АТ; акт вводу в експлуатацію від 03.10.2011р., згідно якого вантажний автомобіль МАЗ введено в експлуатацію у жовтні 2011 року та згідно наказу про облікову політику підприємства №1 застосовано прямолінійний метод нарахування амортизації; товарно-транспортні накладні і реєстри подорожніх листів щодо транспортування піску та товарно-транспортна накладна і подорожній лист про перевезення дизпалива автомобілем МАЗ ВТ 5740 АТ; виписки з банківських рахунків.

Позивачем доведено, що при здійсненні договірних операцій він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність за місцем реєстрації ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» станом на травень 2012 року та ПП «Градостройінвест-СВ» станом на липень 2012 року, оскільки господарські операції між ПВКФ «Славута» та вказаними контрагентами мали місце в серпні 2011 року та в травні 2012 року відповідно.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на висновки актів ДПІ у м.Херсоні від 21.05.2012р. «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями за вересень 2011 року», від 13.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за квітень 2011 року» та від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.», без самостійної перевірки зафіксованих цими актами обставин та без наявності жодного документального їх підтвердження. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, апелянт не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування по взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» та ПП «Градостройінвест-СВ».

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Білозерському районі Херсонської області ДПС, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із постачальниками товарів ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» та ПП «Градостройінвест-СВ» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від вказаних контрагентів є дійсними. А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Враховуючи те, що судом встановлено фактичне здійснення операцій з поставки товарів, у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «ВКФ «Вариатор-Плюс» та ПП «Градостройінвест-СВ», а також те, що придбані товари були використані ПВКФ «Славута» у власній господарській діяльності, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Білозерському районі Херсонської області ДПС від 20 березня 2013 року №0000332200 та №0000342200 та наявність підстав для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Варто зазначити, що в поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Херсонським окружним адміністративним судом норм матеріального права, однак не зазначає, в чому саме такі порушення виразились, і лише дублює свою позицію, викладену ним при поданні до суду першої інстанції заперечень проти позову, яким, на думку колегії суддів, судом надано правильну правову оцінку.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року за адміністративним позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Славута» до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2013 року №0000332200 та №0000342200 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.