Рішення

від 15.01.2013 по справі 0603/1118/2012

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0603/1118/12 Провадження № 2/0603/1067/12

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2013 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 доПриватного підприємства "Кредіт Груп" провизнання недійсною угоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просить визнати угоду № 102007 від 16.05.2011 р., укладену між Приватним підприємством "Кредіт Груп" та нею, недійсною, стягнути на її користь з Приватного підприємства "Кредіт Груп" одержані на виконання вказаної угоди грошові кошти у розмірі 35 417,00 грн., стягнути на її користь з Приватного підприємства "Кредіт Груп" у якості відшкодування моральної шкоди 8 000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що укладена між нею та Приватним підприємством "Кредіт Груп" угода № 102007 від 16.05.2011 р. не відповідає нормам Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак є недійсною.

У судове засідання з'явилась ОСОБА_1.

Представник Приватного підприємства "Кредіт Груп" у судове засідання не з'явився, проте відповідно до протоколу судового засідання 09.11.2012 р. Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, він не заперечує проти розгляду справи у його відсутності (а. с. 55), а відтак суд виходить з того, що від Приватного підприємства "Кредіт Груп" надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд, виходячи зі змісту статті 169 Цивільного процесуального кодексу України, вважає, що справа підлягає розгляду за відсутності представника Приватного підприємства "Кредіт Груп".

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Між Приватним підприємством "Кредіт Груп" та ОСОБА_1 було укладено договір № 102007 від 16.05.2011 р. та додаток № 1 і додаток № 2 до нього, які є невід'ємними його складовими частинами (а. с. 5 - 8).

На виконання умов вказаного договору (та додатків до нього) ОСОБА_1 сплатила на користь Приватного підприємства "Кредіт Груп" грошові кошти у розмірі 35 417,00 грн., що підтверджується квитанціями від 16.05.2011 р на суму у розмірі 25 000,00 грн., від 14.06.2011 р. на суму у розмірі 1 041,70 грн., від 11.07.2011 р. на суму у розмірі 1 041,70 грн., від 12.08.2011 р. на суму у розмірі 1 041,70 грн., від 14.09.2011 р. на суму у розмірі 1 041,70 грн., від 14.10.2011 р. на суму у розмірі 1 041,70 грн., від 14.11.2011 р. на суму у розмірі 4 166,80 грн. та від 15.12.2011 р. на суму у розмірі 1 041,70 грн. (а. с. 9 - 13).

Як випливає зі змісту протоколу судового засідання 09.11.2012 р. Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у судовому засіданні було допитано представника Приватного підприємства "Кредіт Груп" ОСОБА_2, яка пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підприємство не визнає (а. с. 55).

З таких обставин суд приходить до висновку, що Приватне підприємство "Кредіт Груп" вважає, що договір № 102007 від 16.05.2011 р. та додатки до нього не суперечать нормам Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з частинами першою та другою статі 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Частиною другою статті 214 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

У пункті 4 розділу "Спори щодо визнання правочинів недійсними" Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2012 р. (постанова Верховного Суду України від 23.05.2012 р. у справі № 6-35цс12)) зазначено:

"Відповідно до положень ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

У разі якщо споживач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а суб'єкт підприємницької діяльності без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність; діяльність підприємця з реалізації такої системи є такою, що вводить споживача в оману (постанова Верховного Суду України від 23 травня 2012 р. у справі № 6-35цс12)".

Зі змісту договору № 102007 від 16.05.2011 р., укладеного між Приватним підприємством "Кредіт Груп" та ОСОБА_1 (у тому числі -додатку № 1 та додатку № 2 до нього, які є невід'ємними його складовими частинами) випливає, що ОСОБА_1 на виконання його умов зобов'язувалась сплачувати грошові кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, Приватне підприємство "Кредіт Груп" на його виконання зобов'язувалось без залучення власних коштів формувати групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювати передачу права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми "Платінум" (зокрема, стаття 1, пункти 2.1 статті 2, стаття 3 договору № 102007 від 16.05.2011 р., пункт 1.3 статті 1, пункт 2.3 статті 2, пункти 3.1 - 3.3 статті 3, стаття 4 додатку № 2 до договору № 102007 від 16.05.2011 р.).

Суд, враховуючі наведені вище висновки Верховного Суду України, та обставини, викладені у попередньому абзаці, вважає, що договір № 102007 від 16.05.2011 р., укладений між Приватним підприємством "Кредіт Груп" та ОСОБА_1 (у тому числі -додаток № 1 та додаток № 2 до нього, які є невід'ємними його складовими частинами), суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів".

Частинами першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що договір № 102007 від 16.05.2011 р., укладений між Приватним підприємством "Кредіт Груп" та ОСОБА_1 (у тому числі -додаток № 1 та додаток № 2 до нього, які є невід'ємними його складовими частинами) підлягає визнанню недійсним.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, Приватне підприємство "Кредіт Груп" зобов'язано повернути ОСОБА_1 грошові кошти, одержані на виконання договору № 102007 від 16.05.2011 р., тобто грошові кошти у розмірі 35 417,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 216 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частинами першою та другою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_1 не навела жодних обґрунтувань позовної вимоги про стягнення на її користь з Приватного підприємства "Кредіт Груп" у якості відшкодування моральної шкоди 8 000,00 грн.

Між тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що у зв'язку з необхідністю виконувати умови договору № 102007 від 16.05.2011 р., укладеного з Приватним підприємством "Кредіт Груп", вона зверталась до інших осіб з метою позичання грошових коштів, при цьому почувала себе принизливо. Крім того, після укладення зазначеного договору з плином часу вона перестала вірити у можливість одержання від Приватного підприємства "Кредіт Груп" на виконання вказаного договору необхідних їй для придбання нерухомості грошових коштів, що негативно впливало на її психологічний стан. Також у зв'язку з укладенням цього договору і сплатою на його виконання грошових коштів вона не змогла та й на даний час не може придбати потрібну їй нерухомість, що теж негативно вплинуло та продовжує впливати на її моральний стан.

За таких обставин суд вважає, що у зв'язку з укладенням Приватним підприємством "Кредіт Груп" договору № 102007 від 16.05.2011 р. з ОСОБА_1, останній було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі частини третьої статті 216 Цивільного процесуального кодексу України та частин першої та другої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", зміст яких наводився вище.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує наведені ОСОБА_1 обставини, тривалість часу, який пройшов з моменту укладення між нею та Приватним підприємством "Кредіт Груп" договору № 102007 від 16.05.2011 р. (тобто тривалість завдання моральної шкоди) та, зважаючи на розмір грошових коштів, які були передані ОСОБА_1 Приватному підприємству "Кредіт Груп" на виконання договору № 102007 від 16.05.2011 р., вважає, що справедливим розміром відшкодування є 5 000,00 грн.

Частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 70 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 не надала доказів, що нею було сплачено грошові кошти у розмірі 1 208,00 грн. за надання правової допомоги по даній справі. Наявні у справі договір про надання правової допомоги № 12-Ж/01 від 18.01.2012 р. та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу (а. с. 14 - 17) такими доказами не є.

За таких обставин ОСОБА_1 не довела, що нею були понесені витрати на правову допомогу, у зв'язку з чим ці витрати присудженню до стягнення з Приватного підприємства "Кредіт Груп" не підлягають.

ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору (пункт 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір"), а відтак цей збір підлягає стягненню в дохід держави з Приватного підприємства "Кредіт Груп" з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у розмірі 483,22 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 - 60, 64, 79, 88, 208, 209, 212 - 215, Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 102007 від 16.05.2011 р., укладений між Приватним підприємством "Кредіт Груп" та ОСОБА_1 (у тому числі -додаток № 1 та додаток № 2 до нього, які є невід'ємними його складовими частинами).

Стягнути з Приватного підприємства "Кредіт Груп" (місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 68, ідентифікаційний код 37082445) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: Житомирська область, Бердичівський район, смт. Гришківці, вул. Горького, 20, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одержані на підставі договору № 102007 від 16.05.2011 р. грошові кошти у розмірі 35 417,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Кредіт Груп" (місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 68, ідентифікаційний код 37082445) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: Житомирська область, Бердичівський район, смт. Гришківці, вул. Горького, 20, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Кредіт Груп" (місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 68, ідентифікаційний код 37082445) в дохід держави судовий збір у розмірі 483,22 грн.

Роз'яснити, що:

- дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

- апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Корбут

Повне рішення складено 21.01.2013 р.