Рішення

від 16.05.2011 по справі 2-103/2011

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Броварський міськрайонний суд Київської області

м. Бровари, вул. Грушевського, 2, 07400, (04594) 6-49-92

2-103/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Василишина В.О.,

при секретарях: Топорковій М.О., Богдан Ю.В., Гарам Н.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника помічника Броварського міжрайонного прокурора Київської області Щербюка В.П., відповідача завідувача Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Юхти Л.М., яка також є представником відповідача Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача Шевченківської сільської ради Київської області Дяченка В.М., представників відповідача головного управління юстиції у Київській області Рупи А.П. й Плавюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області, завідувача Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Юхти Лідії Миколаївни, головного управління юстиції у Київській області, головного управління державного казначейства України в Київській області, Державного казначейства України, Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Бобрицька сільська рада Броварського району Київської області, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Бурлака Олег Вікторович, про продовження строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, усунення від права на спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на спадкове майно та про його повернення, а також про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_11 Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1. Про смерть сина їй нічого не було відомо й про цю подію вона дізналася лише у травні 2006 року. Із урахуванням неодноразових доповнень та уточнень позовних вимог ОСОБА_1 остаточно просить суд: - продовжити їй строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; - усунути ОСОБА_9 від права на спадкування після смерті ОСОБА_11; - стягнути із ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн. 00 коп.; - стягнути із Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області й завідувача цієї нотаріальної контори Юхти Л.М. на відшкодування моральної шкоди по - 15 000 грн. 00 коп.; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_9, посвідчене державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Юхтою Л.М. й зареєстроване у реєстрі за № 5941 (номер спадкової справи 1060); - визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 03 березня 2005 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Бурлакою О.В. й зареєстрований в реєстрі за номером 1292; - визнати за нею право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 й повернути їй це нерухоме майно; - визнати недійсним запис у погосподарській книзі № 1, особовий рахунок НОМЕР_1, відносно членства в дворі ОСОБА_11 як такий, що здійснений з порушенням вимог Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських (селищних) радах від 17 липня 2000 року № 234; - визнати недійсною довідку Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області від 03 листопада 2004 року № 1398 (т.1, а.с.3, 13, 62, 107, 141, 144, 251, 267; т.2, а.с. 172, 176, 199, 249, 284; т.3, а.с. 81, 255; т.4, а.с. 7, 251).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Судом до участі у справі на підставі статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в якості співвідповідачів залучено: головне управління юстиції в Київській області; - головне управління державного казначейства в Київській області, Державне казначейство України; - Шевченківську сільську раду Броварського району Київської області (т.4, а.с.250).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2011 року (яка набрала законної сили) позовні вимоги ОСОБА_1: - про визнання недійсним запису в погосподарській книзі № 1, особовий рахунок НОМЕР_1, відносно членства в дворі ОСОБА_11 як такого, що здійснено з порушенням вимог Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських (селищних) радах від 17 липня 2000 року № 234; - про визнання недійсною довідки Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області від 03 листопада 2004 року № 1398 залишені без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 207 ЦПК України (т.4, а.с.252).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Щербюк В.П. позов підтримали й просили його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач Юхта Л.М., яка також є представником відповідача Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області, позов не визнала й просила у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнав й просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні представники відповідача головного управління юстиції у Київській області: Рупа А.П. й Плавюк Ю.В. позов не визнали й просили відмовити ОСОБА_1 у його задоволенні.

У судове засідання відповідачі: ОСОБА_9, головне управління державного казначейства України в Київській області, Державне казначейство України, Шевченківська сільська рада Броварського району Київської області, а також треті особи: Бобрицька сільська рада Броварського району Київської області, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Бурлака О.В. не з'явилися, представників до суду не направили. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому цивільним процесуальним законодавством України порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про одержання судових повісток.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи й зібрані докази, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с. 6, 268). Після його смерті у Броварській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа 19 листопада 2004 року (т.1, а.с.37).

Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.5).

На момент смерті ОСОБА_11 не був одружений.

Спадщину після смерті ОСОБА_11 прийняла ОСОБА_9, яка на момент його смерті проживала із ним.

Як вбачається із копії рішення Броварського районного суду Київської області від 10 листопада 1995 року (яке набрало законної сили) шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 розірвано (т.5, а.с.74). Між тим, як вбачається із копії паспорта громадянина України ОСОБА_9 та повідомлення заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Мальченко Л.В. від 12 травня 2011 року № 685/02-14/1 відмітка про розірвання шлюбу в актовому записі № 36 від 19 листопада 1983 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_14 відсутня (т.1, а.с.6, т.5, а.с.86).

Державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Юхтою Л.М. на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) видано після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_9 від 07 грудня 2004 року № 5941. Спадкове майно складається із житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.52).

03 березня 2005 року ОСОБА_9 уклала із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Бурлакою О.В. й внесено до реєстру за номером 1292 (т.2, а.с.27).

06 червня 2006 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області щодо з'ясування питань оформлення спадщини після смерті її сина ОСОБА_11 (т.1, а.с.52), на яку одержала відповідь із роз'ясненням права на звернення до суду із позовом про продовження строку на прийняття спадщини й про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом (т.1, а.с.53).

За змістом статей 529, 530, 531 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ЦК УРСР) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка заклякається до спадкоємства.

Цивільний кодекс УРСР не передбачав можливість спадкування особами, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю. Ця норма права з'явилася вже у ЦК України, 2003 року й викладена у статті 1264, яка передбачає умови спадкування за четвертою чергою спадкоємців за законом.

Згідно із статтею 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_9, посвідчене державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Юхтою Л.М. й зареєстроване у реєстрі за № 5941, суперечить наведеним вище положенням ЦК УРСР й застосування положень статті 1264 ЦК України як підстави його видачі суперечить пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, де передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статей 548, 549 того ж ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що у неї із сином ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, були складні стосунки через його відносини із відповідачем ОСОБА_9 Вони рідко зустрічалися та спілкувалися. Вона намагалася частіше бачитися із сином, однак із його сторони зворотної ініціативи не було через існування між нею та ОСОБА_9 незадовільних стосунків. Із 1999 року син до неї почав приїздити рідше, а потім взагалі перестав навідуватися. Ростила сина вона сама, забезпечила його окремим житлом, яке він згодом реалізував й придбав спірний житловий будинок. Не зважаючи на те, що вона є людиною похилого віку й постійно перебуває під наглядом лікарів через різного роду захворювання, намагалася побачитися із сином й неодноразово приїздила до місця його проживання, однак, не знайшовши нікого, залишала письмові записки йому та їхала у справах, оскільки вважала, що син на неї образився й уникає зустрічей. Про смерть сина вона довідалася випадково лише у травні 2006 року й відразу виїхала до місця його останнього проживання, почала з'ясовувати, обставини життя та смерті, розшукала місце поховання сина. Від неї було приховано смерть ОСОБА_11 Свідомо зазначено ОСОБА_9 у заяві про прийняття спадщини відомості щодо відсутності інших спадкоємців на майно померлого ОСОБА_11

У судовому засіданні в цій справі на підставі статті 183 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням позивача ОСОБА_1 й з урахуванням думки інших осіб, які беруть участь у справі, були оголошені і досліджені показання свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, що були дані ними у судових засіданнях за весь час розгляду цієї справи й постановлення в ній скасованих судових рішень, оскільки явка до суду окремих свідків неможлива через похилий вік й незадовільний стан здоров'я, а один свідок помер.

Свідки: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 дали покази про те, що починаючи із 2003 року по 2006 рік ОСОБА_1 неодноразово намагалася зустрітися із сином й кожен із цих свідків разом із нею їздили до місця проживання її сина, однак їй так і не вдалося зустрітися із ним.

Свідок ОСОБА_21 (матір відповідача ОСОБА_9.) дала покази про те, що ОСОБА_22, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за життя не спілкувався із матір'ю ОСОБА_1 Проживав ОСОБА_11 у її будинку в селі Шевченково із донькою ОСОБА_9 Із 2002 року й по 2006 рік до її помешкання ОСОБА_1 не приїздила.

Свідки ОСОБА_19 й ОСОБА_20 дали покази про те, що ОСОБА_11 до дня смерті проживав із ОСОБА_9 в селі Шевченково Броварського району Київської області в помешканні ОСОБА_21

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що причини пропуску ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строку для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є поважними. Про смерть сина позивач дізналася у травні 2006 року й відразу почала з'ясовувати питання про його смерть, місце поховання, спадкування.

Таким чином, строк на прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_11 підлягає продовженню терміном на два місяці з дня набрання рішенням суду з цього питання законної сили.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 того ж ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки суд прийшов до висновку про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2004 року № 5941 на ім'я ОСОБА_9 підлягає визнанню недійсним, то договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, суперечить вимогам цивільного законодавства України. Продавець за цим правочином не мала прав стосовно спірного нерухомого майна.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1: - про усунення ОСОБА_9 від права на спадкування після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; - визнання за нею права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 й про повернення їй цього нерухомого майна, то суд приходить до висновку, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні не встановлено підстав для вирішення питання про усунення ОСОБА_23 під права на спадкування після смерті ОСОБА_11 у зв'язку із тим, що вона за змістом ЦК УРСР навіть не може бути закликана до спадкування.

Підстави для визнання права приватної власності на спірне нерухоме майно відсутні, оскільки для реалізації прав на майно в порядку спадкування необхідно передусім спочатку ОСОБА_1 звернутися протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Позов в частині повернення ОСОБА_1 спірного будинку не може бути задоволений через те, що позивач ще не набула на це нерухоме майно речових прав.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом із тим, у судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не було доведено протиправність дій відповідача ОСОБА_23 щодо неповідомлення нотаріуса про наявність окрім неї й інших спадкоємців до майна померлого ОСОБА_11, оскільки за змістом цивільного законодавства України це не є обов'язком, за невиконання якого передбачено відповідальність спадкоємця. Не доведені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди державною нотаріальною конторою та її завідувачем.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 212 - 216 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк на прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, терміном на два місяці з дня набрання рішенням суду з цього питання законної сили.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2004 року, на ім'я ОСОБА_9, посвідчене державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Юхтою Л.М. й зареєстроване у реєстрі за № 5941. Номер спадкової справи 1060.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 03 березня 2005 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Бурлакою О.В. й зареєстрований в реєстрі за номером 1292.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин