Ухвала

від 02.04.2014 по справі 2-103/2011

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

02.04.2014

Справа № 4-с/489/27/2014

У Х В А Л А

2 квітня 2014 року м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Спінчевська Н.А., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просить суд зобов'язати Ленінський відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції відновити виконавче провадження щодо виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області, ухваленого 9 серпня 2011 року, яким частково скасовано рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах (далі - Постанова Пленуму) визначено, що відповідно до ст. 383 ЦПК, ч.1 ст. 12, ч.4 ст. 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника .

На підставі ст. 8 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно п. 5 Постанови Пленуму, враховуючи положення статті 383 ЦПК України, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби , зазначений у статті 3 Закону України Про державну виконавчу службу , оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 13 Постанови Пленуму та відповідно п. 9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України від 28 січня 2013 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені в пунктах 3- 5 ч.7 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон про виконавче провадження), зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74- 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Згідно ч.7 ст. 82 Закону про виконавче провадження скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається (у даному випадку - суду); 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Всупереч зазначеним вимогам заявниця подала до суду скаргу, яка за змістом і формою не відповідає вимогам, що пред'являються до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця підчас виконання ним судового рішення.

Зокрема, зазначена скарга містить невірне визначення кола осіб, які беруть участь у справі. Скарга не містить відомостей і даних відповідно до ч.7 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження , а саме: не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій державного виконавця щодо виконання рішення суду та обставини, що стали підставою для звернення до суду зі скаргою на дії ДВС.

За такого, у відповідності до ст.121 ЦПК України скарга, подана без додержання вимог, що пред'являються до скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця підчас виконання судового рішення, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції - залишити без руху.

Надати заявниці строк для усунення зазначених недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

У цей строк заявниці необхідно надати до суду виправлену скаргу із чітким зазначенням кола осіб, які беруть участь у справі (заявника, стягувача, боржника, суб'єкта, дії якого оскаржуються), викладенням змісту оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено, з чітким викладенням змісту заявлених вимог, та обставин, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги, із зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку вона посилається, або наявність підстав для звільнення від доказування.

У разі не виконання вимог ухвали в установлений судом строк скарга буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до положень ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Спінчевська