Рішення

від 24.03.2015 по справі 754/4619/14-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/76/15

Справа №754/4619/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2015 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого суддіБуша Н.Д. за участю секретаря Юрчука Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача, шляхом розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості як з солідарних боржників за кредитним договором та договором поруки в розмірі 935 703, 65 доларів США.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №СМ-SМЕ003/351/2008, на умовах якого останньому було надано кредит у розмірі 786 266,33 доларів США під 5,4% річних з поверненням відповідної частини кредиту та сплати процентів щомісячно у розмірі платежу та не пізніше дати платежу. З метою забезпечення виконання позичальником його боргових зобов'язань за кредитним договором №СМ-SМЕ003/351/2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №SR-SМЕ003/351/2008 від 15.08.2008 року. При цьому відповідно до умов договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Надавши ОСОБА_3 кредитні кошти позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, але відповідач кредит не повертає відповідно до встановленого графіку повернення кредиту, проценти не сплачує. Позивач направляв відповідачам з метою досудового врегулювання спору претензії про дострокове погашення заборгованості, але вони були залишені без відповіді та без виконання. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

До початку розгляду справи представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом про захист прав споживача шляхом розірвання кредитного договору. Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем - ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір від 15.08.2008 року на суму 775 000 доларів США з остаточним строком до 15.08.2018 року з цільовим використанням кредиту на споживчі цілі. Додатковим договором №6 від 06.02.2012 року були внесені остаточні зміни до кредитного договору, згідно якого положення, які не змінювались ним, залишились чинними в кредитному договорі. Цим додатковим договором був продовжений остаточний строк розрахунку, а саме до 15.08.2024 року зі зміною суми заборгованості та графіку виплати. Відповідач просить стягнути суми дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, проте, прохання розірвати договір не заявляє. Повернення повної суми заборгованості без застосування розірвання кредитного договору призведе до порушення прав споживача, пов'язані з продовженням нарахування процентів та пені. Згідно п. 1.9.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 38 календарних днів, банк має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом відправлення на поштову адресу позичальника відповідного листа про розірвання договору, але банк такого листа не надіслав. Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Тому, позивач просить розірвати кредитний договір №СМ-SМЕ003/351/2008 від 15.08.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» та усі додаткові договори до нього, в тому числі додатковий договір №№6 від 06.02.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти первісного позову заперечувала в частині стягнення відсотків, зазначивши, що стягненню підлягає 165 795,64 доларів США, проти стягнення тіла кредиту не заперечувала та зустрічний позов просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання, призначені на 31.07.2014 року, 26.11.2014 року, 22.01.2015 року, 24.02.2015 року не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась судом належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №СМ-SМЕ003/351/2008 (невід'ємна частина кредитного договору від 15.08.2008 року, частина №2; зі змінами, внесеними додатковими договорами №1 від 21.04.2009 року, №2 від 05.10.2009 року, №3 від 26.04.2010 року, №4 від 15.12.2010 року, №5 від 05.07.2011 року, №6 від 06.02.2012 року). На умовах зазначеного договору ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 786 266,33 доларів США на споживчі цілі строком остаточного повернення кредиту - 15.08.2018 року з плаваючої процентною ставкою, яка складається з фіксованої частини 5,4 % та FIDR (п.3 договору).

Того ж дня сторони уклали частину №2 до вказаного кредитного договору, яким визначили детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Так, позичальник, згідно зазначених договорів, зобов'язувався належним чином використати та своєчасно повернути банку суму отриманого кредиту, сплатити відповідну плату за користування наданим кредитом, виконати всі інші зобов'язання, які сторони визначили в договорі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме відповідно до п. 2 кредитного договору №СМ-SМЕ003/351/2008 від 15.08.2008 року шляхом перерахування валюти на поточний рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_2 в розмірі 786 266, 33 доларів США, що підтверджується копією кредитної заявки від 15.08.2008 року та випискою з особового рахунку.

Крім того, факт отримання позивачем кредитних коштів в судовому засіданні був визнаний стороною відповідача та в порядку ч.1 ст.61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до листа Національного банку України № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями згідно п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У зв'язку із чим, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України зазначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Що стосується посилань сторони відповідача стосовно розміру відсотків в сумі 165 795, 64 доларів США, які підлягають стягненню, судом встановлено наступне.

Нарахування відсотків за користування кредитом відбувалось на підставі п.3 кредитного договору SМЕ003/351/2008 від 15.08.2008 року - з використанням плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої частини 5,4 % та FIDR (п.3 договору).

Додатковим договором №1 від 21.04.2009 року сторони домовились, що на період з 21.04.2009 року до 06.09.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 9% річних, на період з 07.09.2009 року до повного виконання зобов'язань - з використанням плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої частини 6,05 % та FIDR.

Додатковим договором №2 від 05.10.2009 року сторони домовились, що на період з 05.10.2009 року до 04.03.2010 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 12,5 %річних, на період з 05.03.2010 року до повного виконання зобов'язань - плаваюча процентна ставка в розмірі 7,43 % та FIDR (п.2.1.1 додаткового договору №2).

Додатковим договором №3 від 26.04.2010 року сторони домовились, що на період з дати підписання угоди до 04.10.2010 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 05.10.2010 року до повного виконання зобов'язань - плаваюча процентна ставка в розмірі 8,53 % та FIDR (п.2.1.1 додаткового договору №3).

Додатковим договором №4 від 15.12.2010 року сторони домовились, що на період з дати підписання угоди до 05.06.2011 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 06.06.2011 року до повного виконання зобов'язань - плаваюча процентна ставка в розмірі 10,12 % та FIDR (п.2.1.1 додаткового договору №4).

Додатковим договором №5 від 05.07.2011 року сторони домовились, що на період з 05.07.2011 року до 06.05.2012 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 07.05.2012 року до повного виконання зобов'язань - фіксована процентна ставка в розмірі 15 % річних (п.2.1.1 додаткового договору №5).

Додатковим договором №6 від 06.02.2012 року сторони домовились, що на період з 06.02.2012 року до 04.11.2012 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 05.11.2012 року до повного виконання зобов'язань - фіксована процентна ставка в розмірі 11 % річних (п.2.1.1 додаткового договору №6).

Пунктом 2.1.15 - скасування пільг, Додаткового договору №6 від 06.02.2012 року встановлено, що незважаючи на інші положення кредитного договору та/чи цього додаткового договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та/чи цього додаткового договору в період терміну дії пільгового періоду, сторони домовились, що банк має право скасувати термін дії пільгового періоду.

Пільгова/ і процентна/ і ставка, розмір та вид якої визначено п.3.1 частини 1 кредитного договору буде підвищена до розміру процентної ставки.

Відміна встановленої пільги не потребує укладення додаткових договорів, крім укладення графіку платежів в новій редакції, а у випадку не підписання нового графіку позичальник зобов'язаний щомісяця погашати боргові зобов'язання у відповідності до розрахунку, здійсненого банком.

Оскільки ОСОБА_3 припинив виконувати зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, банк скасував пільговий період, передбачений п.2.2.2 Додаткового договору №6 та замість пільгової процентної ставки в розмірі 6,5% річних, встановив стандартну ставку в розмірі 11% річних.

Отже, посилання сторони відповідача на невірне застосування процентної ставки при розрахунку відсотків за користування кредитними коштами не відповідають умовам, які сторони визначили для себе в договорах.

В судовому засіданні було встановлено, що 15.08.2008 року з метою забезпечення виконання позичальником його боргових зобов'язань за кредитним договором №СМ-SМЕ003/351/2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №SR-SМЕ003/351/2008.

За вказаним договором сторони домовились про обов'язок поручителя відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п.1.2 договору поруки).

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань і відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків ( ст. 553-554 ЦК України).

Станом на 13.01.2014 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила - суму 935 703, 65 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.01.2014 року - 7 479 079 грн. 27 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом - 749 971,78 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.01.2014 року 5 994 524 грн. 43 коп.;

- заборгованість по відсоткам в сумі 185 731,87 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 16.10.2013 року - 1 484 554 грн. 83 коп.

В порушення умов кредитного договору та договору поруки відповідачі не сплачують суми щомісячних платежів.

Повідомлення позивача про необхідність усунути порушення умов кредитних договорів та сплати процентів за користування кредитом доводилися до відома відповідачів, однак останніми не було вчинено жодних дій, які б свідчили про намір у добровільному порядку сплатити прострочену заборгованість.

Відповідачі порушили умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконали взяті на себе зобов'язання.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором та договором поруки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог по зустрічному позову про захист прав споживача шляхом розірвання кредитного договору, судом встановлено наступне.

Стаття 651 ЦК України встановлює підстави для зміни або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 1.9.3 частини №2 кредитного договору сторони передбачили право банку у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 38 календарних днів в односторонньому порядку розірвати договір шляхом відправлення на поштову адресу позичальника відповідного листа про розірвання договору чи вручення його під розписку.

Отже, розірвання кредитного договору можливо тільки стороною відповідача за зустрічним позовом та є правом, а не обов'язком банку.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з кожного із відповідачів в сумі 1 827 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 543 , 554, 651, 1049, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, (і.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_4, (і.н.НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитом у сумі 749 971,78 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.01.2014 року - 5 994 524 грн. 43 коп.; по відсоткам в сумі 185 731,87 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 16.10.2013 року - 1 484 554 грн. 83 коп., а всього на загальну суму 935 703, 65 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13.01.2014 року - 7 479 079 грн. 27 коп. та судовий збір з кожного у розмірі 1 827 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

.

Суддя: