Постанова

від 27.02.2009 по справі 2а-2030/08

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                            Справа

№ 2-а-2030/08/1170

                                 Категорія

статобліку  2.19.5

КІРОВОГРАДСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

в порядку

письмового провадження

27 лютого  2009 року                м. Кіровоград

    Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ком'якович Г.М. розглянувши в порядку письмового

провадження матеріали адміністративної справи

за позовом :   ОСОБА_1, 

АДРЕСА_1

до відповідачів :   

1.   управління Пенсійного фонду України

в  м. Світловодську , вул.  Леніна,96, м. Світловодськ, Кіровоградська

обл.

2.   Головного управління Пенсійного

фонду України в Кіровоградській обл., вул. 50 років Жовтня, 7а,  м. Кіровоград

 про визнання протиправною бездіяльності органу

пенсійного фонду та стягнення невиплаченої доплати до пенсії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду з адміністративним позовом

до управління Пенсійного фонду України в                               м.

Світловодську  та Головного управління

Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. , в якому просить визнати

неправомірною бездіяльність   та

зобов'язати відповідачів нарахувати на її  

користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу

за 2006 - 2008 роки.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, як дитина

війни, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з

01 січня    2006 року має право на

отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак,

така допомога відповідачем їй не виплачувалась. Пунктом 17 статті 77 Закону

України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. №3235-IV,

дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006

рік. Пуктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007

рік” від 19.12.2006р. №489-V, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист

дітей війни” зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9

липня 2007 року  №6-рп/2007 визнано  неконституційним п.12 ст.71 Закону України „Про

державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” . Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України

„Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції згідно якої,

дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4

статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії

підвищуються на  10 відсотків

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням

Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п.41

розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.

При обрахунку

суми невиплаченої допомоги позивач виходив з наступних розрахунків. Розмір

соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до

ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”

мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для

осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України „Про Державний

бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, становить з              

01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня -  366 грн. Згідно із Законом України „Про

Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які

втратили працездатність, становить з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -  406 грн., з 

01 жовтня - 411 грн. Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет

України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність,

становить з    01 січня - 470 грн., з 01

квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн.

Позивач у

судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його

участі, в порядку письмового провадження та позовні вимоги підтримав у повному

обсязі.

Відповідач -

1 у судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його

участі  та позовні вимоги не визнав,

відповідно до сформованого заперечення ( вх. № 4782/22.01.2009 р. та № 8991/

25.02.2009 р.).

Відповідач -

2  у судове засідання не з'явився, але

надав заяву про розгляд справи без його участі та позовні вимоги не визнав  та  

просив  відмовити у задоволенні

позову, в зв'язку з тим, що   Головне

управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. є неналежним

відповідачем    (вх. № 4754/22.01.2009

року).

Згідно з ч. 3

ст.122 КАС України - сторона, яка бере участь у справі має право заявити  клопотання про розгляд справи за її

відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у

справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Згідно з п.

10 ч.1 ст. 3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення

адміністративної справи в суді першої інстанції без виклику осіб, які беруть

участь у справі та проведення судового розгляду на основі наявних у суду

матеріалів.

Враховуючи

вищевикладене, суд вважає можливим подальший розгляд справи здійснити в порядку

письмового провадження.

В письмовому

запереченні відповідач обґрунтовує невизнання позовних вимог наступними

обставинами. Згідно з             ст. 9

Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №

1058-ГУ (далі - Закон - 1058) передбачені виплати, які здійснюються за рахунок

коштів Пенсійного фонду, виплати дітям війни серед переліку в ст. 9 відсутні.

Відповідно до

ч. 2 ст. 73 Закону - 1058 кошти Пенсійного фонду не включені до Державного

бюджету України, а згідно ст. 7 Закону України 

„Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних

соціальних гарантій передбачених Законом - 2195 здійснюється за рахунок

виключно коштів Державного бюджету України. Кошти для забезпечення виплати

соціальної гарантії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Державним бюджетом не були передбачені і на даний час жодних змін та

перерозподілу до частини видатків Державного бюджету не було внесено .Внесення

змін до Законів - це безпосередня прерогатива Верховної Ради України.

Управління

ПФУ в м. Світловодську, як територіальне управління не має жодного відношення

до коштів державного бюджету і відповідно не є розпорядником коштів з

державного бюджету. Тож до компетенції органів Пенсійного фонду не входить дана

виплата, до того ж із норм ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни” не вбачається, що виплати дітям війни повинні проводити саме органи

Пенсійного фонду.

 Враховуючи, що Законом України № 2195

передбачено, що фінансування виплат за даним Законом проводиться із державного

бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду та факт відсутності реалізації

положень ст. 6 Закону України  „Про

соціальний захист дітей війни”. Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до

Міністерства юстиції України, міністерства фінансів України та Міністерства

праці та соціальної політики України. Міністерство юстиції України підтвердило

відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України № 2195 та зазначило, що

питання реалізації зазначеного Закону слід вирішувати шляхом внесення змін до

Закону № 2195.

Зважаючи на

те, що в справі є достатні матеріали, які свідчать про права та взаємовідносини

сторін, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності позивача та

відповідача.   

Суд,

дослідивши  письмові докази, вважає, що

позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до

ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №  2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка

є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої

світової війни було менше   18 років.

Позивач, ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.

 є дитиною війни, що підтверджується пенсійним

посвідченням НОМЕР_1  з відміткою

«дитина війни». Згідно ст. 72 КАС України дана обставина доказування не

потребує, як така, що визнається сторонами, а в суду не виникає сумніву щодо

достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Таким чином,

на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії,

передбачені Законом України ”Про соціальний захист дітей війни”.

Судом

встановлено

 ОСОБА_1, що перебуває на обліку в

управлінні Пенсійного фонду України в                                     м.

Світловодську  і отримує пенсію за віком,

що підтверджується довідкою управлінні Пенсійного фонду України в                                 м.

Світловодську  .

Згідно даних

управління  Пенсійного фонду України в м.

Світловодську  позивачу, щомісячно,

починаючи з січня 2008 року, нараховувалась та виплачувалась надбавка до

пенсії, як особі зі статусом дитини війни в наступних розмірах: з 01.01. 2008р.

-   по 47 грн.; з 01.04.2008 р.  - по 48 грн. 10 коп.; з 01.07.2008 р.  - по 48 грн. 20 коп.; з 01.10.2008 р.- 49,80

грн.

Відповідно до

ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  № 2195-IV 

дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна

соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі

ст.7 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення

державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за

рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17

статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на  2006 рік” від 20.12.2005р. №3235-IV, дію ст.6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік.

Законом України

„Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”

від 19.01.2006 року  №3367-IV  п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а

ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям

війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджуються у 2006 році поетапно, за

результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному

Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з

питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом

Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення

ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на      2006 рік” в зазначеній частині не

реалізовані.

Положення Закону

України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” рішеннями Конституційного

Суду України  неконституційними не

визнавались.

Відповідно до

п.12 ст. 71  та ст.111 Закону України

„Про Державний бюджет України на 2007 рік” 

від 19.12.2006 року №489-V, дію ст.6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” зупинено на 2007 рік.     

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі  № 1-29/2007 положення Закону України „Про

Державний бюджет України на 2007 рік” щодо 

призупинення дії положення статті 6 Закону України ”Про соціальний

захист дітей війни” визнані неконституційними.

Відповідно до

п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України,  зазначене рішення має преюдиціальне значення

для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані

неконституційними.

Таким чином,

враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони,

інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,

втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх

неконституційність, рішення Конституційного Суду України N6-рп/2007 від

09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не

поширюється.

Відповідно до

ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного

судочинства України, органи державної влади, органи місцевого  самоврядування, їхні посадові чи службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до

ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний Бюджет

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і

цільове спрямування цих видатків.

Згідно п.п.

3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України Управління пенсійного фонду,  як головний розпорядник коштів місцевого

бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про

Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

Статтею 23

Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може

здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за

наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про

Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет .   

Згідно пп.2

п.41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України” від 28.12.2007 року    №107-VI, ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції згідно якої, дітям

війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4

статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії

підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність.

Рішенням

Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008      пп.2 п.41 розділу II Закону України

“Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України” визнано неконституційним.

Отже, з 22

травня 2008 року категорії осіб зі статусом „Діти війни” поновлено право на

отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної

допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком.

Таким чином,

позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача недоплаченої, як

дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги починаючи з   22 травня 

2008 року підлягають задоволенню.

Відповідно до

ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції

України і повинні відповідати їй.

Відповідно до

ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не

можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до

ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні

гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або

скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до

ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,

а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація

особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на

спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин   нормативно-правових актів національного

законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань,

тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.  

У справі

“Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає

аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть

посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії

засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home

Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності

означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання,

взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті,

який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу

пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що

держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання

відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили

певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни,

така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони

відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без

завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки

схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення

обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом

публічної влади такої політики чи поведінки. 

Конституційний

Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року 

№ 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового

утримання)  зазначив, що зміст прав і

свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні

можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які

характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та

виражені у певних одиницях виміру.

Звуження

змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик

можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто

якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола

суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи   будь-яких інших кількісно вимірюваних

показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи

те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим

статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального

захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши

дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на

себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є

дітьми війни.

Тобто, між

позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері

життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави

забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до

частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

До

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

Відповідно до

ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу.

Згідно ч.2

ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно

до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина

не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу

адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для

захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі

Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні

адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи

відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині

неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які

мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат

або відмови в задоволенні позову.

Відповідно до

п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від

24.10.2007р. №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої

влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів

України через Міністра праці та соціальної політики, одним з  основних завдань якого є забезпечення

своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на

поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів

Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний

фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в

установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим,

областях, м. м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у

містах.

Відповідно до

ст.44 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом

Пенсійного фонду України.

Позивачем

пред'явлено позовні вимоги до управління Пенсійного фонду України в м.

Світловодську та Головного управління Пенсійного фонду України в

Кіровоградській обл.

Судом

встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має

статус „Дитина війни” в управлінні Пенсійного фонду України в м. Світловодську.

            Таким чином, обов'язок по

нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в м.

Світловодську, за місцем проживання позивача.   

Позивачем не

зазначено, які саме його права порушено Головним управлінням Пенсійного фонду

України в Кіровоградській області, та не викладено обставини, якими позивач

обґрунтовує свої вимоги щодо Головного управління Пенсійного фонду України в

Кіровоградській області.

Зважаючи на

викладене, а також враховуючи те, що позивач, як особа, що має статус „Дитина

війни” не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в

Кіровоградській області та ГУПФУ в Кіровоградській області не здійснюється

нарахування та виплата позивачу відповідних виплат, позовні вимоги в частині

визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду

України в Кіровоградській області та стягнення з ГУПФУ в Кіровоградській

області на його користь 4333 грн. 78 коп. задоволенню не підлягають, як

безпідставні.

Задовольняючи

частково позовні вимоги, суд, вважає, що вимоги про стягнення з відповідача

доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають

задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може

перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість

органу, на який покладено такі повноваження.

Крім того, як

вбачається з матеріалів справи позивач не зверталася до відповідача з вимогою

щодо перерахунку пенсії, тому позовні вимоги в частині визнання бездіяльності

неправомірною задоволенню не підлягають.

Порушення

прав позивача, за захистом яких вона 

звернулася до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і

припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”. Таким чином, виходячи з наведеного, суд, не

вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права

щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”.

Керуючись  ст.ст. 86, 

159-163, 167 КАС України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов   - задовольнити частково.

2.Зобов'язати  управління Пенсійного фонду України в м.

Світловодську    здійснити перерахунок

щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1починаючи з 9 липня 2007 року по

31 грудня 2007 року, а також починаючи  

з   22 травня 2008 року,

відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснити

їй   виплату.

3. В частині вимог пред'явлених до

Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області -

відмовити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

 Постанова суду набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після

закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена

до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський

окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний  строк з дня її  проголошення, а в разі складення

постанови  у повному обсязі відповідно до

ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в

порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                                       Г.М.Ком'якович