Постанова

від 03.08.2009 по справі 2а-21726/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03

серпня 2009 року                         Справа №

2а-21726/09/1270

Категорія № 6.6.2

Луганський

окружний адміністративний суд у складі:

судді:                 Качуріної Л.С.

при

секретарі:         Смішливій І.М.

в

присутності :         представника

позивача - Бачура О.В.

                відповідач - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом   Ленінської

міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська до Приватного

підприємства «Фірма «Техстройзбут» про визнання недійсною державної реєстрації

та припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

    07 квітня 2009 року до Луганського

окружного адміністративного суду надійшов позов Ленінської міжрайонної

державної податкової інспекції м. Луганська до Приватного підприємства «Фірма

«Техстройзбут» про визнання недійсною державної реєстрації та припинення

юридичної особи.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним

запис № НОМЕР_2 від 20.08.2002 року про державну реєстрацію юридичної особи

Приватного підприємства «Фірма «Техстройзбут» з моменту реєстрації та припинити

юридичну особу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав

позовні вимоги та пояснив, що 20.08.2002 року виконавчим комітетом Луганської

міської ради зареєстровано Приватне підприємство «Фірма «Техстройзбут»

ідентифікаційний код НОМЕР_1, про що було зроблено запис № НОМЕР_2. В

подальшому ПП «Фірма «Техстройзбут» на підставі діючого законодавства

зареєструвалося в Луганському міському управлінні статистики та було взято на

податковий облік за № 336-01 від 27.08.2002 р. Засновником та керівником

підприємства зареєстровано Колошина Володимира Вікторовича, який прописаний за

адресою: АДРЕСА_1, на теперішній час, згідно установчих документів

підприємства, його місцезнаходженняАДРЕСА_2.

Згідно акту, складеного працівниками

податкової міліції від 09.11.2009 року Приватне підприємство «Фірма

«Техстройзбут» за юридичною адресою, зазначеною у статутних документах не

знаходиться, у зв'язку з чим  позивач

просить припинити юридичну особу відповідача.

Відповідно до пояснень засновникаОСОБА_1 він перебував у

складному матеріальному стані, у травні 2006 року познайомився з гр.. на ім'я

«ОСОБА_2» та погодився на його пропозицію зареєструвати на своє ім'я

підприємство без мети займатися підприємницькою діяльністю, а лише  з метою отримання винагороди, обіцяної за

таку реєстрацію. Як стверджує ОСОБА_1, статут підприємства він не формував,

податкові декларації не надавав, ніякого відношення до фінансово-господарської

діяльності ПП «Фірма «Техстройзбут» не має, де знаходяться реєстраційні,

уставні документи та печатка не знає.

Таким чином, позивач вважає, що фактично засновником

підприємства відповідно до ст. 638 ЦК України були укладені угоди з невідомою

особою за формою, передбаченою ст. 639 ЦК України, тобто усною, про реєстрацію

ПП «Фірма «Техстройзбут» з повною цивільною дієздатністю як юридичної особи -

господарського суб'єкта. Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія

особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що

обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України). Дії засновника ПП «Фірма «Техстройзбут»

не були направлені на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Відповідно

до ст. 230 ЦК України, якщо одна зі сторін угоди навмисно ввела іншу в оману

відносно обставин, які мають суттєве значення, така угода визнається недійсною.

Позивач вважає, що ст. 110 Цивільного кодексу України

передбачає визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через

допущені при її створенні порушення закону, які не можна усунути, а відповідно

до ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV підставою до

прийняття судового рішення щодо припинення державної реєстрації є порушення

закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

У зв'язку з цим позивач просив суд визнати недійсним

запис № НОМЕР_2 від 20.08.2002 року про державну реєстрацію юридичної особи

Приватне підприємство «Фірма «Техстройзбут» ідентифікаційний код НОМЕР_1,

припинити юридичну особу, та визнати недійсним свідоцтво платника ПДВ Приватного

підприємства «Фірма «Техстройзбут» з моменту його видачі.

Представник позивача у судовому засіданні позов

підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час

та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду

не доповів.

Заслухавши пояснення представника

позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд

вважає, що позов  не підлягає задоволенню

з наступних підстав

У судовому засіданні встановлено, що Приватне

підприємство «Фірма «Техстройзбут»зареєстроване як суб'єкт господарювання

розпорядженням виконавчого комітету Луганської міської ради Луганської області

за номером № НОМЕР_2 від 20.08.2002 року, про що було видане свідоцтво про

державну реєстрацію серії АОО № 321231 та було включено у встановленому порядку

до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та йому

присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_1. Згідно довідки № 336-1 від 27.08.2002 р

ПП «Фірма «Техстройзбут» було взято на облік платників податків у Ленінська

МДПІ м. Луганська.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації

юридичних осіб регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі -

Закон №755-IV), який набрав чинності з 1 липня 2004 року.

Засновником ПП «Фірма «Техстройзбут»  у відповідності до Закону №755-IV, згідно

рішення власника, виступив ОСОБА_1, який вирішив створити вказане підприємство,

встановив місцезнаходження підприємства за адресою:АДРЕСА_2,  затвердив статут ПП «Фірма «Техстройзбут» та

залишив за собою обов'язки директора.

Проте, згідно акту від 09.11.2009 р. про встановлення

фактичного місцезнаходження платника податків - ПП «Фірма «Техстройзбут»

встановлено, що платник податків  за

адресою:АДРЕСА_2- не знаходиться.

З поясненьОСОБА_1 та позивача у справі вбачається, що

невідомі особи заволоділи установчими документами, бухгалтерськими документами

та печаткою ПП «Фірма «Техстройзбут», з метою порушення економічних інтересів

держави щодо несплати встановлених законом податків, що зокрема підтверджено

незнаходженням ПП «Фірма «Техстройзбут» за юридичною адресою.

У

відповідності із п. 7 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичниї

осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05. 2003 року юридична особа

щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом

одного місяця зобов”язана подати або надіслати рекомендованим листом державному

реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження

відомостей про юридичну особу.

Згідно п. 2 ст. 38 Закону України від

15.05.2003р. № 755 - IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо

припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи,

зокрема є  наявність в Єдиному державному

реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її

місцезнаходженням. Оскільки відповідач більше року не подає органам державної

податкової інспекції реєстраційну картку про підтвердження відомостей про

юридичну особу, то це є підставою припинення його юридичної особи.

Позивачем не доведено суду наявність на час розгляду

справи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців, інформації про відсутність підтвердження відомостей про

юридичну особу.

Щодо визнання недійсним запису № НОМЕР_2 від 20.08.2002

року про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Фірма «Техстройзбут» суд

вважає, що позивачем не доведені підстави для задоволення позовних вимог з

огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного

судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні

всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналізуючи норми Господарського кодексу України (далі -

ГК України) слід зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 216 учасники

господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом,

іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за

порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської

діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими

органами державної влади або місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або

майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта

господарювання та ліквідацію його наслідків.

    Згідно з частиною 1 ст. 247 ГК України у

разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи

установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську

санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його

ліквідації.

    Частиною 1 ст. 59 ГК України передбачено,

що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється у випадках,

передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Частиною 6 цієї ж статті,

зокрема, визначено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування

його державної реєстрації у випадках передбачених законом.

    Згідно зі ст. 6 Конституції України

державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,

виконавчу та судову, відповідно органами законодавчої, виконавчої, судової

влади, а також Президентом. У цьому контексті від органів державної влади слід

відрізняти органи державного управління, що створюються для забезпечення

виконань їх завдань. Основним призначенням системи органів державної влади є

організація реалізації повноважень держави (відповідно повноважень

територіальних громад - щодо органів місцевого самоврядування).

    Статтею 4 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої

влади.

    Із зазначеного суд приходить до висновку,

що позивач не належить до кола осіб, визначених частиною 2 ст. 110 Цивільного

кодексу України, які мають право на звернення до суду із зазначеним позовом, а

також зазначає, що позивач не належить і до кола осіб, визначених статтею 239

ГК України, яким надано право на застосування адміністративно-господарських

санкцій.

    Частиною 2 ст. 19 Конституції України

визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні

вимоги позивача щодо визнання недійсним запису № НОМЕР_2 від 20.08.2002року про

державну реєстрацію юридичної особи ПП «Фірма «Техстройзбут» не обґрунтовані

чинним законодавством України і в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове

рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд

присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові

витрати.

    На

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Ленінської

міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська до Приватного

підприємства «Фірма «Техстройзбут» про визнання недійсною державної реєстрації

та припинення юридичної особи юридичної особи відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції

набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції

шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5

статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ                                          Л.С. Качуріна