Постанова

від 01.07.2015 по справі 916/2286/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 916/2286/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівСибіги О.М., Шаргало В.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ИНВЕСТ", с. Білолісся, Одеська обл. на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року у справі господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Татарбунарського району Одеської області, м. Татарбунари, Одеська обл. в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області, м. Одеса доТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ИНВЕСТ", с. Білолісся, Одеська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТатарбунарської районної ради, м. Татарбунари, Одеська обл. провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників

прокуратури: Романов Р.О., посвідчення ГПУ від 21.01.2013 року № 014714,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕД ИНВЕСТ" (далі за текстом - ТОВ "РЕД ИНВЕСТ") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5125080400:01:001:1012), розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40,0 га, який укладено між ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 27.01.2014 року на підставі наказу Головного управління Держземагенства від 27.01.2014 року № ОД/5125080400:01:001/00000264, та зобов'язання ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" повернути земельну ділянку, розташовану на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40,0 га (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність; крім того, ні приписи Закону України "Про оренду землі", ані положення Податкового кодексу України не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання його визначення на розсуд сторін; визначення сторонами в Договорі оренди землі від 27.01.2014 року № 25 розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку з використанням нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по Одеський області станом на 01.07.1995 року відповідає положенням пп. 276.6 ст. 276, пп. 271.1.2 ст. 271, п. 278.1 ст. 278 Податкового кодексу України, а відтак у суду відсутні підстави для визнання спірного Договору від 27.01.2014 року № 25 недійсним; крім того, наказ Головного управління Держземагентства в Одеській області від 27.01.2014 року № ОД/5125080400:01:001/00000264, яким затверджено поданий ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" проект землеустрою та передано останньому земельну ділянку площею 40,0 га в оренду, а також яким визначено розмір орендної плати до та після проведення нормативної грошової оцінки землі, не скасовано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним Договору оренди землі від 27.01.2014 року № 25; також, прокурором не доведено порушення інтересів держави або спричинення шкоди державі та необхідність їх захисту у зв'язку з укладенням сторонами спірного Договору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 року рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5125080400:01:001:1012), розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40, 0000 га, який укладено між ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" та Головним управлінням Держземагенства в Одеській області 27.01.2014 року № 25; зобов'язано ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" повернути земельну ділянку, розташовану на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40, 0000 га (кадастровий номер 5125080400:01:001:1012) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року було скасовано, а справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року було скасовано, позов прокурора Татарбунарського району Одеської області - задоволено; визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5125080400:01:001:1012), розташованої на території Білоліської сільської ради, площею 40, 0000 га, від 27.01.2014 року № 25; зобов'язано ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" повернути земельну ділянку, площею 40, 0000 га, розташовану на території Білоліської сільської ради (кадастровий номер 5125080400:01:001:1012) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано наявністю правових підстав для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки та її повернення, з огляду на те, що розмір орендної плати за землю при укладанні спірного Договору встановлений з порушенням вимог чинного законодавства, а право оренди набуте ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" за Договором, укладеним з порушенням вимог ст. ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель"; крім того, чинність наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 27.01.2014 року № ОД/5125080400:01:001/00000264, відповідно до якого спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ "РЕД ИНВЕСТ", не є перешкодою для визнання Договору від 27.01.2014 року № 25 недійсним, оскільки Договір оренди земельної ділянки оскаржується прокурором не з підстав перевищення Головним управлянням Держземагентства в Одеській області своїх повноважень з розпорядження землями державної власності, а у зв'язку із недотриманням вимог Закону України "Про оцінку земель", відтак, для визнання його недійсним не є обов'язковим скасування (визнання недійсним) наказу від 27.01.2014 року № ОД/5125080400:01:001/00000264.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року.

Прокуратурою, позивачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 30.06.2015 року № 03-05/1085 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Сибіга О.М., Шаргало В.І.

В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року - без змін.

Сторін та третю особу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області від 27.08.2013 року № ОД/5125080400:01:001/00000040 надано дозвіл ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації сонячної електростанції орієнтовною площею 40, 0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Приватним підприємством "Бюро проектування та експертизи" на замовлення ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" у 2013 році був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Білоліська сільська рада (за межами населеного пункту), Татарбунарський район, Одеська область.

27.01.2014 року Головним управлінням Держземагентства в Одеській області видано наказ № ОД/5125080400:01:001/00000264.

Пунктом 1 вказаного наказу затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Білоліська сільська рада (за межами населеного пункту) Татарбунарський район, Одеська область.

Пунктом 2 цього наказу вирішено надати ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 40,0000 га із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5125080400:01:001:1012 для розміщення та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В п. 3 наказу зазначено, що до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік.

В пп. 3.1 п. 3 вказано, що після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановити річну орендну плату у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

27.01.2014 року Головним управлінням Держземагентства в Одеській області (орендодавець) та ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" (орендар) було укладено Договір оренди землі № 25 (далі за текстом - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець на підставі наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 27.01.2014 року №ОД/5125080400:01:001/00000264 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 40,0000 га (сорок гектарів) у тому числі: пасовища - 40,0000 га.

В п. 2.2 Договору оренди визначено кадастровий номер земельної ділянки: 5125080400:01:001:1012; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ):14.01 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена (п. 2.4 Договору оренди).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору оренди він укладений строком на 49 років, право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (право оренди зареєстроване 20.02.2014 року згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.02.2014 року).

В п. 4.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Білоліської сільської ради в УДКСУ у Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 112 541, 28 грн. за 1 рік, що складає 9 378, 44 грн. за один місяць. Після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 9.4.7 Договору орендар зобов'язаний протягом 1 (одного) року з дня державної реєстрації права оренди здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату виникнення спору в суді нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Прокурор оспорює дійсність Договору оренди, вважаючи, що при укладанні Договору оренди землі грубо порушені вимоги ст. ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель", оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не розроблялась та не затверджувалась Тарутинською районною радою, що є підставою для визнання договору недійсним згідно положень ст. 203, ч. 1, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 93 Земельного кодексу України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Відповідно до приписів ст. 15 наведеного Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 п. 289.1 с. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладання Договору оренди) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом (ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 2, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 40, 0 га, яка була надана в оренду відповідачу, не проводилась, оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в порушення вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" не була розроблена.

Крім того, в порушення вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" не видавався Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься Договір від 02.07.2014 року № 1043 на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт, укладений ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" та ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", предметом якого є складання технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 40, 0 га для розміщення та експлуатації сонячної електростанції на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на підставі клопотання замовника, що також свідчить про не проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на день укладення Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" крім відсутності однієї чи кількох з істотних умов в договорі оренди встановлює таку підставу для визнання його недійсним, як порушення вимог ст. ст. 4 - 6 цього Закону, а ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що право оренди набувається на підставах та в порядку, передбачених цим та іншими законами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, з огляду на те, що розмір орендної плати за землю при укладанні спірного Договору встановлений з порушенням вимог чинного законодавства, а право оренди набуте ТОВ "РЕД ИНВЕСТ" за Договором, укладеним з порушенням вимог ст. ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Поряд з цим, суд касаційної інстанції відзначає, що чинність наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 27.01.2014 року № ОД/5125080400:01:001/00000264, відповідно до якого спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ "РЕД ИНВЕСТ", не є перешкодою для визнання Договору оренди землі від 27.01.2014 року № 25 недійсним, оскільки позов подано на захист прав, порушених не наказом позивача, а укладеним Договором.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховий Суд України в своїй постанові від 01.04.2015 року у справі № 916/2287/14.

В той же час, суд касаційної інстанції зауважує, що посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не враховано, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", пп. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Крім того, посилаючись на відповідність визначеного сторонами в Договорі розміру орендної плати законодавчо встановленим межам та на передбачену пп. 271.1.2 ст. 271 Податкового кодексу України можливість обчислення земельного податку (та, відповідно, орендної плати) щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею, відповідач залишив поза увагою, що спір стосується не обчислення орендної плати за земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої не проведена, а визначення орендної плати при наданні земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, у зв'язку з визнанням недійсним Договору оренди землі від 27.01.2014 року № 25 у відповідності до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України вказана земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "РЕД ИНВЕСТ", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року у справі № 916/2286/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіО.М. Сибіга В.І. Шаргало