Рішення

від 16.06.2015 по справі 911/1722/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" червня 2015 р. Справа № 911/1722/15

за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області , с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна» , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості , м. Вишневе,

про розірвання договору оренди майна, зобов'язання повернути майно та стягнення 41 059,17 грн.

Суддя О.В. Конюх

За участю представників учасників провадження:

від прокуратури: Галась О.М., посвідчення № 031869

від позивача: Дудник А.О., уповноважена, довіреність від 06.01.2015р. №3;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

прокурор Києво-Святошинського району Київської області, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 17.04.2015р. №29г-15 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, м. Київ, до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Брідж Україна", м. Вишневе, в якому просив суд:

1) стягнути з відповідача на користь позивача 41 059,17 грн. заборгованості, з яких: 29 102,99 грн. заборгованість по орендній платі, пеня в сумі 3 856,78 грн., три проценти річних в сумі 1 987,77 грн. та штраф в розмірі 6 111,63 грн.;

2) розірвати договір оренди №1168 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.12.2010р.;

3) зобов'язати відповідача звільнити та передати за актом прийому-передачі об'єкт оренди - нерухоме майно, загальною площею 29,0 кв.м., яке розміщене на третьому поверсі будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, балансоутримувачу - Державному українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди №1168 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.12.2010р. не сплачується орендна плата, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по орендним платежам, що станом на 09.04.2015р. становить 29 102,99 грн. та у зв'язку з чим з відповідача належить до стягнення передбачені договором оренди пеня в сумі 3856,78 грн., штраф в сумі 6 111,63 грн. та згідно ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 1 987,77 грн.

Крім того, прокурор просить суд розірвати договору оренди №1168 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.12.2010р. на підставі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 651 ЦК України, у зв'язку з істотним порушенням умов договору, та на підставі ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» просить суд зобов'язати відповідача повернути балансоутримувачу - Державному українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості орендоване приміщення шляхом підписання акту прийому-передачі.

Оскільки орендоване нерухоме майно, яке прокурор просить суд витребувати від відповідача на користь балансоутримувача, розташоване в Київській області, розгляд справи має здійснюватися за правилами виключної підсудності згідно ст. 16 ГПК України. Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2015р. позовну заяву прокурора Києво-Святошинського району Київської області прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.05.2015р. Цією ж ухвалою суд допустив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача балансоутримувача спірного державного майна - Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості. Ухвалами суду від 19.05.2015р. та від 02.06.2015р. розгляд справи відкладено на 02.06.2015р. та 16.06.2015р. відповідно.

15.06.2015р. позивачем подано до господарського суду письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора. 16.06.2015р. прокурором подано до господарського суду письмові додаткові обґрунтування позовних вимог від 15.06.2015р. №6530вих-15.

В судові засідання 19.05.2015р., 02.06.2015р. та 16.06.2015р. з'явились прокурор та представник позивача. Відповідач та третя особа в судові засідання 19.05.2015р., 02.06.2015р. та 16.06.2015р. своїх представників не направили, вимоги суду, викладені в ухвалах від 23.04.2015р., від 19.05.2015р. та від 02.06.2015р., не виконали, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові відправлення, якими суд направляв відповідачу копії ухвал, повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов прокурора Києво-Святошинського району Київської області, с. Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району (далі по тексту - прокурор), в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ (далі по тексту - РВ ФДМУ по Київській області), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Брідж Україна", м. Київ (далі по тексту - ТОВ "Карго Брідж Україна"), за участю третьої особи - Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, м. Вишневе (далі по тексту - ДержУкрНДІФП), вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 30.12.2010р. між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) та ТОВ "Карго Брідж Україна" (орендар) договір оренди №1168 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу та здачі в суборенду державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 45,0 кв.м. (кімнати №№343, 344 та частина коридорних приміщень №302), які розміщені на третьому поверсі будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі ДержУкрНДІФП (балансоутримувач) за адресою: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29. Відповідно до умов Договору:

- майно передається в оренду з метою розміщення офісу (пункт 1.2. Договору);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1. Договору);

- обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (балансоутримувача) (пункт 2.4. Договору);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами) і становить без ПДВ за перший базовий місяць оренди жовтень 2010р. - 2 225,88 грн. (пункт 3.1. Договору);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. Договору);

- орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 5.3. Договору);

- орендодавець зобов'язується передати в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором (пункт 7.1. Договору);

- цей Договір укладено строком на 2 (два) роки, що діє з 30.12.2010р. до 29.12.2012р. включно (пункт 10.1. Договору).

В подальшому, у зв'язку із зменшенням орендованої площі, 01.07.2011р. між РВ ФДМ України по Київській області (орендодавець) та ТОВ "Карго Брідж Україна" (орендар) укладено Додаткову угоду №1 до Договору про те, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 29,0 кв.м., які розміщені на 3-му поверсі будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, що знаходиться на балансі ДержУкрНДІФП (балансоутримувач) та розміщено за адресою:08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.07.2010р. становить без ПДВ 110 200,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (пункт 1.1. Договору). Крім того, сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами та доповненнями) і складає без врахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2010р.) - 1 377,50 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством (пункт 3.1. Договору). Усі інші умови Договору залишені без змін.

Додатком до Договору сторони оформили акт від 01.07.2011р. здачі-приймання приміщення, відповідно до якого у зв'язку з підписанням Додаткової угоди від 01.07.2011р. №1 орендар передав приміщення - кімнати №№343, 344, 345 та частину коридорного приміщення №302 загальною площею 45,0 кв.м., а балансоутримувач прийняв вказані приміщення з оренди. Натомість за Актом приймання-передачі від 01.07.2011р. орендар прийняв від балансоутримувача орендовані приміщення площею 29,0 кв.м.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно ст. 5 зазначеного Закону України "Про оренду державнгого та комунального майна" орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна УКраїни та його регіональні відділення.

Згідно до частини 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За Актом приймання-передачі приміщень від 01.07.2011р. балансоутримувач передав орендарю, а орендар прийняв обумовлені додатковою угодою №1 від 01.07.2011р. приміщення площею 29,0 кв.м.

Відповідно до пункту 10.4 Договору орендар не пізніше ніж за місяць до спливу строку Договору повідомляє орендодавця про намір продовжити договір на новий строк. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладання Договору) встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно приписів частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладання Договору) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач твердить, що неодноразово направляв відповідачу листи про розірвання договору оренди та відповідні проекти додаткових угод до Договору для підписання, однак, відповідач їх не підписував та орендодавцю не повертав. Доказів направлення або вручення зазначених листів та проектів додаткових угод суду не подано.

Матеріали справи не містять доказів фактичного укладення сторонами додаткових угод про зміну умов Договору, або про припинення Договору у зв'язку із закінченням терміну його дії або з інших підстав.

Згідно до частини 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Відповідно до пункту 10.10 Договору оренди, майно вважається поверненим балансоотримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акта про повернення майна покладається на Орендаря.

Суду не подано доказів повернення орендованого майна орендарем балансоутримувачу або орендодавцю з підписанням відповідного акту приймання-передавання в порядку ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 10.10 Договору.

Відповідні обставини, в порядку частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», свідчать про пролонгацію Договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, тобто спочатку з 30.12.2012р. по 29.12.2014р., а потім відповідно з 30.12.2014р. по 29.12.2016р.

Укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування нежитловим приміщенням, площею 29,0 кв.м., розташованим за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, що в свою чергу породжує обов'язок відповідача сплачувати плату за користування орендованим державним майном.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно пункт 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Крім того, пунктом 3.11 Договору передбачено сплату орендної плати до дня повернення майна за Актом приймання-передавання, обов'язок складення якого, згідно пункту 10.10 Договору, покладено на орендаря.

Як твердить прокурор, відповідач сплачував орендні платежі неналежним чином та не в повному обсязі. Так, за період з 03.02.2011р. по 25.10.2012р. відповідачем було сплачено всього 29 132,91 грн., останній платіж було здійснено 25.10.2012р. на суму 1 276,29 грн., в результаті чого, за твердженням прокурора, за відповідачем станом на 09.04.2015р. утворилась прострочена заборгованість перед державним бюджетом в сумі 29 102,99 грн.(70% орендної плати).

Перевіривши на відповідність умовам Договору та вимогам закону розрахунок заборгованості, наданий прокурором, шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на 09.04.2015р. складає 29 102,99грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів сплати орендної плати за вказаний період в більшому розмірі, ніж визнає позивач, не надав, доводи прокурора не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати за період дії Договору по 09.04.2015р. відповідно позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 29 102,99 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 3.7. Договору, в загальній сумі 3 856,78 грн. та 3% річних в сумі 1 987,77 грн. Щодо зазначених позовних вимог господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 3.7. Договору, сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже враховуючи:

- наявність у відповідача боргового зобов'язання перед позивачем;

- розмір, строк та порядок оплати орендної плати, передбачені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену пунктом 3.7. Договору та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- відповідні розміри облікової ставки, встановлені постановами правління НБУ;

- спосіб захисту майнового права, передбачений ст. 625 ЦК України, та перевіривши представлений розрахунок, господарський суд встановив, що належні до стягнення за період з 01.01.2013р. по 09.04.2015р. розмір пені складає 3 243,68 грн. та 3% річних в сумі 1 738,24 грн.

Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача передбачений пунктом 3.8. Договору штраф в розмірі 6 111,63 грн.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

В розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Згідно положень пункту 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати за період дії Договору по 09.04.2015р., тобто заборгованість по орендній платі становить загалом не менше ніж три місяці та складає 29 102,99 грн., а відтак, у позивача як орендодавця виникло право на нарахування та стягнення з відповідача передбаченого пунктом 3.8. Договору штрафу в розмірі 21% від суми заборгованості перед РВФДМУ по Київській області.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем - ТОВ «Карго Брідж Україна» своїх зобов'язань перед позивачем - РВ ФДМУ по Київській області за Договором в частині сплати орендних платежів в строк, визначений умовами Договору, вимога прокурора про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 111,63 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім того, прокурор просить суд розірвати Договір та зобов'язати відповідача повернути орендоване приміщення балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі. Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Розділом 3 Договору сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати.

Згідно до частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи спірний договір оренди, відповідач (орендар) розраховував отримати у користування нежитлове офісне приміщення, відповідно позивач (орендодавець) розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов Договору.

Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач, не сплачуючи орендну плату, користується орендованим приміщенням всупереч умовам розділу 3 Договору, що є підставою для розірвання Договору на вимогу орендодавця відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України, частини 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 6 листа Вищого арбітражного суду України від 12.04.2001р. №01-8/442 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами», невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Таким чином, вимога прокурора про розірвання Договору, укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ «Карго Брідж Україна», є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктами 10.9., 10.10. Договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Таким чином, вимога прокурора про зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу - ДержУкрНДІФП орендоване державне майно - нежитлове приміщення площею 29,0 кв.м., яке знаходиться на балансі ДержУкрНДІФП, розміщене на третьому поверсі будівлі адміністративно-лабораторного корпусу за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна з оренди є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора Києво-Святошинського району Київської області обґрунтованими та законними, задовольняє позов частково та приймає рішення про:

стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна» на користь позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 29 102,99 грн. заборгованості по орендній платі, штраф в розмірі 6 111,63 грн., 3 243,68 грн. пені та три проценти річних в сумі 1 738,24 грн.;

розірвання Договору оренди №1168 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладений 30.12.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна»;

зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна» повернути балансоутримувачу - Державному українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості орендоване державне майно - нежитлове приміщення площею 29,0 кв.м., розміщене на третьому поверсі будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, яке розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Прокурором заявлено до суду немайнові вимоги про розірвання договору та повернення майна та майнову вимогу про стягнення боргу по орендній платі в сумі 41 059,17 грн., в тому числі пеня, три проценти річних та штраф. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»). Згідно до частини другої ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, який не здійснив повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі і не сплачував орендну плату, що призвело до необхідності прокурору звертатися за судовим захистом в інтересах держави, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору (1827,00 грн. за майнову вимогу та по 1218,00 грн. за дві немайнові вимоги) покладає на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34,, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна» (03058, м. Київ, вул. Західна, буд. 12, кв. 21, код ЄДРПОУ 34771606)

на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 19028107)

29 102,99 грн. (двадцять дев'ять тисяч сто дві гривні дев'яносто дев'ять копійок) заборгованості ,

3 243,68 грн. (три тисячі двісті сорок три гривні шістдесят вісім копійок) пені,

1 738,24 грн. (одну тисячу сімсот тридцять вісім гривень двадцять чотири копійки) процентів річних,

6 111,63 грн. (шість тисяч сто одинадцять гривень шістдесят три копійки) штрафу,

4 263,00 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят три гривні нуль копійок) судового збору.

3. Розірвати договір оренди №1168 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладений 30.12.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна».

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Карго Брідж Україна» (код ЄДРПОУ 34771606) повернути балансоутримувачу - Державному українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості (код ЄДРПОУ 05468498) орендоване державне майно - нежитлове приміщення площею 29,0 кв.м., розміщене на третьому поверсі будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, яке розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 07.07.2015р.

Суддя О.В. Конюх