ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" липня 2015 р. Справа № 922/6071/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Хачатрян В.С., суддя Черленяк М.І.
при секретарі Добиш А.Ю., після перерви Кузнєцовій І.В.
за участю представників:
позивача - директор Краснопольський А.В. - після перерви не з'явився, Диба М.М. за дорученням від 24.11.2014 року - після перерви не з'явився
відповідача - ОСОБА_4 - після перерви не з'явився, ОСОБА_5 за дорученням № 58 від 15.01.2015 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх.№2535Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К", м.Харків,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Пересічне, Дергачівського району, Харківської області
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватна виробничо-комерційна фірма "Лоск", смт.Пісочин, Харківського району, Харківської області
про стягнення 28112,90 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Пересічне, Дергачівського району, Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К", м.Харків,
про стягнення 28674,42 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 28112,90 грн., в тому числі: 24150,00 грн. суму основного боргу; 1823,15 грн. - пені; 2139,75 грн. - 3% річних (т.1 а.с.4,5).
09.02.2015 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Еталон-К", 3-я особа - ПВКФ "Лоск", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ТОВ "Еталон-К" (відповідач за зустрічним позовом) 16446,00 грн. заборгованості та 4196,85грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (т.1 а.с.58-61).
03.03.2015 року ФОП ОСОБА_4 подав уточнену зустрічну позовну заяву, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" 24477,57грн. заборгованості та 4196,85грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (т.1 а.с.114-116).
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2015 року у справі №922/6071/14 первісний позов задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.1 а.с.138-145).
Відповідач за первісним позовом подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі. Вказує на те, що ТОВ «ЕТАЛОН-К» не виконало п.3.5.8. Договору №26 в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві від 31.07.2010 року, зокрема не зробило і не передало ФОП ОСОБА_4 повного пакету технічної та правоустановлювальної документації на об'єкт будівництва. Також зазначає, що він неодноразово звертав увагу ТОВ «ЕТАЛОН-К» на невідповідність загальної площі переданого торгівельного павільйону запланованому та оплаченому, що підтверджується Листами вих. №03 від 03.04.2013 року, вих. №29 від 01.12.2014 року (т.2 а.с.4-9).
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що ТОВ «ЕТАЛОН-К» належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором - побудував торгівельний комплекс, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Декларації про готовність Об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 року № ХК14211119411. Факт передачі відповідачу об'єкту підтверджується відповідним Актом прийому-передачі об'єкту будівництва від 14.12.2011 року, Актом приймання-передачі об'єкта будівництва від 30.12.2011 року та Актом приймання-передачі об'єкта будівництва від 03.01.2012 року, підписаними сторонами. При цьому, зауважень з боку відповідача стосовно отриманого ним об'єкту не надходило. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення (т.2 а.с.21-23).
16 червня 2015 року справа слухалась по суті та у судовому засіданні оголошено перерву до 02 липня 2015 року для подання сторонами обґрунтованих пояснень з питань, що виникли у судовому засіданні.
У судове засідання 02 липня 2015 року позивач за первісним позовом не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника позивача за первісним позовом за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31.07.2010 року між ТОВ "Еталон-К" (Генпідрядник), Приватним підприємцем ОСОБА_4 (Інвестор) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (Забудовник) укладений Договір № 26в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві (т.1 а.с.11-15).
Відповідно до п.1.1. Договору, предметом цього Договору є пайова участь Інвестора у проектуванні, будівництві торгівельного комплексу, який буде розташований на земельній ділянці НОМЕР_1 ПВКФ "Лоск", за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Об'єкт).
Згідно з п. 1.2 Договору будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці НОМЕР_1 по периметру, згідно проекту, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_2, ВВТ № 037175 від 26.02.2005 р. номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за НОМЕР_3 від 11 травня 2006 року, кадастровий № НОМЕР_4.
У п. 1.4. Договору зазначено, що право власності на Об'єкт виникає у Інвестора наступним чином: Забудовник передає право власності збудованого об'єкту до Інвестора.
Відповідно до п. 1.5. Договору за взаємною згодою сторін, частка Інвестора у будівництві об'єкту складає 100% що відповідає його 56,3 кв.м. згідно узгодженої схеми та має будівельний номер 26, але площа може змінитися під час розробки проектної документації та остаточно буде встановлена після погодженого у встановленому законом порядку даного проекту.
Згідно з п. 1.7. Договору, Генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки Об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання Інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.
У п. 2.1. Договору сторони визначили, що пайова участь Інвестора у будівництві Об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150грн. за 1 м2 загальної площі забудови. Вартість погоджень (СЄС, Пож. Охорона, Екологічна сл., Енергозабезпечення, та інші служби), та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1м2 загальної площі забудови. Вартість роботи ДАБК (отримання дозволу на початок робот та ввід в експлуатацію об'єкта) орієнтовано складає 160 грн. за 1 м2 загальної площі забудови. Вартість будівельних робіт на даний момент складає 3500 грн. за 1 м2 загальної площі забудови.
Відповідно до п.2.3, 2.4 Договору кінцева вартість буде виставлена в рахунках Генпідрядника до Інвестора, після створення кошторису по проекту, до моменту початку будівельних робіт. Кінцева вартість погоджень та держекспертизи проекту буде ивіставлена також в рахунках Генпідрядника Інвестору.
Пунктом 2.5. Договору сторони визначили порядок розрахунків: на розробку проектно-кошторисної документації Інвестор надає Генпідряднику кошти в момент підписання даного Договору відповідно до п. 2.1. На погодження проектної документації та отримання дозволу в ДАБК, згідно виставлення рахунків Генпідрядника Інвестору. Генпідрядник після розробки проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законом порядку та після отримання дозволу на початок будівництва приступає до будівельних робіт та отримує у Інвестора грошові кошти на початок будівництва у розмірі 40% загальної вартості його частки Об'єкту. 40 % загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт. Та в протязі виконання сіх робіт, згідно рахунків Генпідрядника. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.
Відповідно до п. 3.5. Договору Генпідрядник зобов'язався: розробити проектно-кошторисну документацію; здійснювати всі узгодження з органами державної влади і місцевого самоврядування, необхідні для будівництва Об'єкту; затвердити та погодити проектно-кошторисну документацію, а також технічні умови на будівництво Об'єкту та передати їх Інвестору (копію) та Забудовнику (копію) за актом; отримати дозвіл на початок виконання будівельних робіт в інспекції Держархбудконтролю Харківської області та передати копію цього дозволу Забудовнику та Інвестору; усунути недоліки, виявлені в межах гарантійного строку експлуатації Об'єкта, за власний рахунок після звернення Інвестора в розумні строки, за винятком недоліків, які сталися внаслідок: природного зносу Об'єкту або його частин; неправильної його експлуатації, неналежного ремонту Інвестором або запрошеними Інвестором особами; нести відповідальність перед третіми особами, яка може виникнути у зв'язку з невиконанням цього Договору.
В п.3.3.1. Договору Інвестор зобов'язався, в тому числі, здійснювати оплату будівництва Об'єкта безпосередньо на рахунок абу у касу Генпідрядника на умовах цього договору.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором - побудував торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Проте Відповідач в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань не розрахувався з Позивачем у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість за Договором склала 24150,00грн., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 08.02.2012 року, підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 4,5).
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
З п. 2.5.5. Договору вбачається, що відповідач за первісним позовом повинен був розрахуватись з позивачем за первісним позовом по завершенні будівельних робіт.
Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ХК14211119411 від 29.12.2011 року будівельні роботи закінчено 29.12.2011 року, у зв'язку з чим строк виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті настав 30.12.2011 року.
З Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 08.02.2012 року підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств вбачається, що відповідач погодився, що його заборгованість перед позивачем складає 24150,00 грн.
В апеляційній скарзі та у судовому засіданні відповідач наполягає на відсутності заборгованості перед позивачем, посилаючись на те, що позивач просить стягнути за 69,0 кв.м., проте фактично побудував та передав об'єкт загальною площею 58,80 кв.м.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2011 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 26в/п від 31.07.2010 року, з якої вбачається, що за згодою сторін внесено зміни та доповнення до деяких пунктів Договору, а саме: п.1.5 Договору змінено та доповнено літерами та цифрами - площа частки Інвестора у будівництві складає 100% - що рівно 69,0 м2 та має будівельний номер П-28. Пункт 2.3 Договору слід читати - кінцева вартість частки Інвестора у Торгівельному комплексі складає - 241500,00грн. що підтверджується рахунком фактурою № Ку-015 від 05.12.2011 року; п.2.4 Договору слід читати - кінцева вартість погоджень та держекспертизи проекту складає 33120,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № Ку-015 від 05 грудня 2011 року (а.с.16).
З Акту прийому-передачі об'єкту будівництва від 14.12.2011 року, Акту приймання-передачі об'єкта будівництва від 30.12.2011 року та Акту приймання-передачі об'єкта будівництва від 03.01.2012 року вбачається, що позивач переда, а відповідач прийняв закінчений будівництвом об'єкт загальною площею 69,0 кв.м. (а.с.21-23).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані Акти підписані відповідачем без зауважень, а наданий відповідачем до матеріалів справи Технічний паспорт на громадський будинок загальною площею 58,80 кв.м. виготовлений відповідачем за первісним позовом уже після проведення реконструкції прийнятого приміщення (а.с. 78-80).
Також колегія суддів ставиться критично до посилань відповідача за первісним позовом на те, що ТОВ «ЕТАЛОН-К» не виконало в повному обсязі умов Договору щодо передачі повного пакету технічної та правоустановлювальної документації на об'єкт будівництва з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.7. Договору Генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки об'єкту у разі невиконання Інвестором своїх зобов'язань щодо розрахунків.
Позивач за первісним позовом посилається на те, що ФОП ОСОБА_4 повинен був розрахуватись з ТОВ «ЕТАЛОН-К» по завершенні будівельних робіт, тобто 30.12.2011р. ФОП ОСОБА_4 остаточно не розрахувався. Проте, розроблення та передача відповідної документації може здійснюватись лише після повної оплати. Жодною нормою Договору чи чинного законодавства не передбачено обов'язок ТОВ «ЕТАЛОН-К» фінансувати розроблення документів за власний рахунок.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3.3.2. Договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язувався видати довіреність на представництво з питань реєстрації права власності.
Відповідач за первісним позовом не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів видачі такої довіреності, що є порушенням п. 3.5.8. Договору.
Враховуючи, що відповідач за первісним позовом не надав ні суду першої ні суду апеляційної інстанції доказів здійснення оплати за Договором № 26в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві від 31.07.2010 року у розмірі 24150,00 грн., колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за первісним позовом у розмірі 24150,00 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
У первісній позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1823,15 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Інвестор відповідає перед Забудовником у випадку прострочення терміну виконання оплати, передбаченої п.2 цього Договору і сплачує на користь Генпідрядника пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за договором за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені у розмірі 1823,15 грн. пені за період з 02.01.2012 року по 30.06.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З первісного позову вбачається, що за невиконання грошового зобов'язання позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідачу 3% річних у розмірі 2139,75 грн. за період з 01.01.2012 року - 16.12.2014 року (а.с. 5).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом також обґрунтовано позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2139,75 грн.
Щодо зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_4 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що справжній розмір загальної площі переданого йому за спірним Договором торгівельного павільйону (магазину) став відомий лише через півроку після прийняття завершеного будівництвом об'єкту та підписання акту звіряння взаємних розрахунків, коли він за власні кошти змушений був замовити виготовлення технічного паспорту та здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт будівництва, якій після проведення такої реєстрації отримав нову назву - частина будівлі літ. "Я-2" (магазин) площею 58,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. 24.09.2012р. ФОП ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про право власності на зазначений об'єкт загальною площею 58,80 кв.м. Таким чином, виходячи із загальної вартості 3980,00грн. за 1 кв.м. загальної площі об'єкту, вартість переданого Об'єкту складає 234024,00грн., тому переплата становить 16446,00грн. Зазначені грошові кошти, на думку Позивача за зустрічним позовом, є безпідставно набутим майном. Також позивачем за зустрічним позовом здійснено нарахування відповідачу за зустрічним позовом процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4196,85 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки на загальну суму 8031,57грн., які складаються з витрат на виготовлення технічної та право установлюваної документації, оскільки за умовами п.3.5.8. Договору № 26в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві від 31.07.2010р. зазначені витрати повинен був понести ТОВ "Еталон-К".
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовами п. 2.1. Договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 26в/п від 31.07.2010 року зафіксована вартість Об'єкту, виходячи з загальної площі забудови.
Відповідно до Правил розрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об'єму площі забудови та поверховості громадських будинків [ДБН В2.2-9-2009 "Громадські будинки і споруди Основні положення"] "Д.1 Загальна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічний, мансардний, цокольний та підвальний)"; "Д.2 Корисна площа громадською будинку визначається як сума площ усіх розташованих у ньому приміщень, а також балконів і антресолей і залах, фойє тощо, за винятком сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів і пандусів"; "Д.5 Площу приміщень будинків слід визначати за їх розмірами, виміряними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні підлоги (без урахування плінтусів)".
Згідно з п. 6.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики Україні від 24 травня 2001 року N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773, площу приміщень будинків визначають за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні підлоги (без урахування плінтусів). Відповідно до п. 3.2. зазначеної Інструкції обмір приміщень слід здійснювати від оздоблених поверхонь стін та перегородок.
З наданого ФОП ОСОБА_4 Технічного паспорту на спірне приміщення вбачається, що він виданий на "магазин", в той час як за спірним Договором ФОП ОСОБА_4 передавався "торгівельний павільйон".
За Технічного паспорту зовнішня площа приміщення складає 76,65 кв.м. (6,43м х 5,96м х 2 пов.), що відповідає даним площі приміщень, прийнятих ФОП ОСОБА_4 за Актами приймання-передачі об'єкту будівництва (а.с.77-80).
З Акту прийому-передачі об'єкту будівництва від 14.12.2011 року, Акту приймання-передачі об'єкта будівництва від 30.12.2011 року та Акту приймання-передачі об'єкта будівництва від 03.01.2012 року вбачається, що позивач переда, а відповідач прийняв закінчений будівництвом об'єкт загальною площею 69,0 кв.м. (а.с.21-23).
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що позивачем за зустрічним позовом не підтверджено неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за спірним Договором в частині передачі Об'єкту будівництва загальною площею 69,0 кв.м.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Позивач за зустрічним позовом не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів набуття ТОВ "Еталон-К" грошових коштів на суму 16446,00 рн. без достатньої правової підстави, оскільки підставою набуття цих коштів є Договір про пайову участь у проектуванні та будівництві № 26в/п від 31.07.2010 року
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 16446,00 грн. як безпідставно набутих є необґрунтованим, не підтвердженими матеріалами справи та не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 4196,85грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Приймаючи до уваги, що позивачем за зустрічним позовом не доведено безпідставності набуття відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів на суму 16446,00грн., колегія суддів вважає, що зустрічні вимоги в частині стягнення 4196,85грн. процентів за користування чужими грошовими коштами також не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача за зустрічними позовом про стягнення збитків у розмірі що 8031,57 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Приймаючи до уваги, що розроблення та передача відповідної документації може здійснюватись лише після повної оплати, а ФОП ОСОБА_4 остаточно не розрахувався з ТОВ «ЕТАЛОН-К» за виконані роботи та не видав довіреність на представництво з питань реєстрації права власності, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача за зустрічним позовом про те, що 8031,57 грн., сплачених останнім на виготовлення технічної та право установлюваної документації є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року у справі № 922/6071/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили
Повна постанова складена 07.07.2015 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Хачатрян В.С.
Суддя Черленяк М.І.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2015 |
Оприлюднено | 10.07.2015 |
Номер документу | 46277731 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Шепітько І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні