Постанова

від 02.07.2015 по справі 912/993/15-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 року Справа № 912/993/15-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді : Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Краснощоков Є.В.

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватної комерційної фірми "Антіс-А", м.Кіровоград,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2015р. у справі №912/993/15-г

за позовом: Фермерського господарства "Веста-Люкс", Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка,

до: Приватної комерційної фірми "Антіс-А", м. Кіровоград,

про стягнення 19 296,80 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Веста - Люкс" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 17.03.2015 р. про стягнення з приватної комерційної фірми "Антіс-А" заборгованості в сумі 19 296,80 грн., з яких: 11 408,44 грн. основана заборгованість, 1 434,96 грн. річних, 6 453,40 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2015р. у справі №912/993/15-г (суддя - Колодій С.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватної комерційної фірми "Антіс-А" на користь фермерського господарства "Веста-Люкс" 10 616,55 грн. суми основного боргу, 1 397,10 грн. річних, 5 773,53 грн. індексу інфляції, а також 1703,00 грн. судового збору, 3 550,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2015р. по справі №912/993/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити Фермерському господарству «Веста - Люкс» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.06.2015р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Фермерського господарства "Веста-Люкс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в господарському суді Кіровоградської області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., у складі колегії суддів: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Дармін М.О., судове засідання по справі №912/993/15-г призначено провести в режимі відео конференції. Доручено господарському суду Кіровоградської області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника позивача з Дніпропетровським апеляційним господарським судом 02.07.2015 р. об 11 год. 00 хв. Представнику позивача з'явитися до господарського суду Кіровоградської області за адресою: 25022, м. Кіровоград, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32 для проведення судового засідання в режимі відеоконференції 02.07.2015 р. об 11 год. 00 хв.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 01.07.2015р., справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів : Сизько І.А., Кузнецова І.Л.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 02.07.2015р. представник позивача просить рішення суду залишити без змін; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між фермерським господарством "Веста-Люкс" (далі по тексту ФГ "Веста - Люкс"), як постачальником та приватної комерційної фірмою "Антіс-А" (далі по тексту ПКФ "Антіс - А", як одержувачем протягом 2011-2014 року існували господарські відносини по поставці яєць перепелиних.

Відповідно до поданих сторонами видаткових накладних, в 2011 році позивач відвантажив відповідачу, а останній - прийняв товар в 2011 році на суму 37 168,00 грн., в 2012 році на суму 70 205,04 грн., в 2013 році на суму 82 686,24 грн., в 2014 році на суму 13 608 грн., що підтверджується як копіями видаткових накладних, оригінали яких досліджені в судовому засіданні, які представлені позивачем (т.1, а.с. 13-22, 60-67, 73-82), так і копіями видаткових накладних, що представлені відповідачем (т.1,а.с. 200-226, т.2 а.с.1-12).

При цьому, суд першої інстанції не прийняв як доказ отримання відповідачем товару видаткову накладну №РН-0000031 від 05.04.2011 р., оскільки вона не містить відбитки печатки підприємства, та не містить відомостей щодо посади та прізвища особи, яка підписала документ (т.1, а.с.62), тому наявність боргу за вказаною накладною позивачем не доведено.

Згідно поданих сторонами платіжних доручень та виписок з банківських рахунків, відповідач здійснив оплату за поставлений товар в 2011 році в розмірі 27 150,73 грн., в 2012 році в розмірі 58 900,00 грн., в 2013 році в розмірі 69 000,00 грн., в 2014 році в розмірі 36 000,00 грн., в 2015 році в розмірі 2 000,00 грн. (т.1, а.с. 23-30, 68-72, 83-89, 108-199).

Таким чином, залишок заборгованості відповідача за поставлений товар складає 10 616,55 грн.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між сторонами, у спрощений спосіб (шляхом прийняття до виконання та складання видаткових накладних), укладено договір поставки товару.

Зі змісту статті 712 Цивільного кодексу України, вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Доказами по справі доведено те, що позивач виконав свої зобов'язання і відвантажив відповідачу товар (яйця перепелині) за період з 2011-2014 років на загальну суму 203 667,28 грн.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, але відповідач не виконав приписи чинного законодавства України, і своєчасно та у повному обсязі не оплатив вартість отриманого товару, а сплатив заборгованість лише частково в розмірі 193 050,73 грн., тому на час винесення рішення суду заборгованість відповідача за поставлений товар склала 10 616,55 грн.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що надані копії первинних бухгалтерських документів не відповідають вимогам, що ставляться до таких документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Зокрема, статтею 9 Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказав, що зокрема, у видатковій накладній № РН-0000011 від 18.01.2013 р., РН-0000015 від 24.01.2013 р., РН-0000020 від 31.01.2013 р., РН-0000027 від 14.02.2013 р., РН-0000030 від 22.02.2013 р., РН-0000033 від 28.02.2013 р., РН-0000037 від 07.03.2013 р., РН-0000041 від 14.03.2013 р., РН-0000045 від 21.03.2013 р., РН-0000050 від 27.03.2013 р., РН-0000055 від 05.04.2013 р., РН-0000061 від 17.04.2013 р., РН-0000065 від 24.04.2013р., РН-0000077 від 23.05.2013 р., РН-0000081 від 30.05.2013 р., РН-0000095 від 25.06.2013 р., РН-0000098 від 04.07.2013 р., РН-0000105 від 17.07.2013 р., РН-0000111 від 30.07.2013 р., РН-0000115 від 08.08.2013 р., РН-0000119 від 19.08.2013 р., РН-0000129 від 05.09.2013 р., РН-0000011 від 18.01.2013 р., РН-0000138 від 28.09.2013р., РН-0000149 від 09.10.2013 р., РН-0000153 від 21.10.2013 р., РН-0000160 від 31.10.2013р., РН-0000167 від 12.11.2013 р., РН-0000172 від 28.11.2013 р., РН-0000181 від 12.12.2013 р., РН-00000186 від 23.12.2013 р. та РН-0000042 від 26.03.2013р. не зазначено місце складення; у видатковій накладній № РН-0000030 від 22.02.2013р. відсутня печатка покупця, у видатковій накладній № РН-0000011 від 18.01.2013 р., РН-0000015 від 24.01.2013 р., РН-0000020 від 31.01.2013 р., РН-0000027 від 14.02.2013р., РН-0000030 від 22.02.2013 р., РН-0000033 від 28.02.2013 р., РН-0000037 від 07.03.2013 р., РН-0000041 від 14.03.2013 р., РН-0000045 від 21.03.2013 р., РН-0000050 від 27.03.2013 р., РН-0000055 від 05.04.2013 р., РН-0000061 від 17.04.2013р., РН-0000065 від 24.04.2013 р., РН-0000077 від 23.05.2013 р., РН-0000081 від 30.05.2013р., РН-0000095 від 25.06.2013 р., РН-0000098 від 04.07.2013 р., РН-00000105 від 17.07.2013 р., РН-0000111 від 30.07.2013 р., РН-0000115 від 08.08.2013 р., РН-00000119 від 19.08.2013 р., РН-00000129 від 05.09.2013 р., РН-00000138 від 28.09.2013 р., РН-00000149 від 09.10.2013 р., РН-00000153 від 21.10.2013 р., РН-0000160 від 31.10.2013 р., РН-0000149 від 09.10.2013 р., РН-0000153 від 21.10.2013 р., РН-0000160 від 31.10.2013 р., РН-0000167 від 12.11.2013 р., РН-0000172 від 28.11.2013р., РН-0000181 від 12.12.2013 р., РН-0000186 від 23.12.2013 р., РН-0000008 від 17.01.2014 р., РН-0000012 від 27.01.2014 р., РН-0000017 від 07.02.2014 р., РН-0000028 від 28.02.2014 р., РН-0000042 від 26.03.2014 р., РН-0000059 від 24.04.2014 р. та РН-0000072 від 21.05.2014 р. не зазначено відомостей про посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, проставленого на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ПКФ "Антіс-А", тобто факт отримання товару відповідачем доведено матеріалами справи.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що наявність печатки на видаткових накладних в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тому видаткові накладні є доказом отримання позивачем товару, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом було встановлено, що товарно-матеріальні цінності були отримані відповідачем за вищевказаними видатковими накладними без зауважень і вказані господарські операції відображені в податковому обліку відповідача, про що свідчить інформація Компаніївського відділення Долинської ОДПІ за вих. 389 від 10.04.2015 р. (т. 1, а.с.92).

Крім того, факт існування заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків сторін на 22.08.2014 р., підписаний керівниками ФГ "Веста-Люкс" Медведєвим А.А. та керівником ПКФ "Антіс-А" Адамович О.О. (т. 1, а.с. 12).

Слід також звернути увагу на те, що відповідач, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, подав до суду як копії платіжних документів, що підтверджують оплату за отриманий товар, так і копії видаткових накладних, які підтверджують отримання ним товару (т. 1, а.с. 108-226, т. 2, а.с. 1-12).

Таким чином, посилання відповідача на недоліки у видаткових накладних не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на те, що недоліки у видаткових накладних не спростовують факт отримання відповідачем товару, до того ж матеріалами справи підтверджено факт часткової оплати за поставлений товар.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 616,55 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, тобто рішення суду в цій частині не підлягає зміні чи скасуванню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 453,40 грн. інфляційних втрат та 1 434,96 грн. 3% річних за порушення зобов'язання згідно наданого розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних у розмірі 1 434,96 грн. суд дійшов вірного висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, тому судом було здійснено перерахунок 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення, за наслідком здійснення якого сума 3 % річних склала 1 397,10 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Що стосується наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат у розмірі 6453,40 грн. суд також дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, тому судом було здійснено перерахунок інфляційних витрат заявлених позивачем до стягнення, за наслідком здійснення якого, сума інфляційних витрат склала 5 773,53 грн. та була стягнута судом з відповідача, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, позивач згідно клопотання від 29.04.2015 також просив відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3550,00 грн. (т. 2, а.с. 15).

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Фактичне надання послуг адвоката та понесення позивачем витрат на їх оплату в розмірі 3550,00 грн. у даній справі підтверджено наступними документами: договором про надання правової допомоги № 11/15 від 20.02.2015, що підписаний між позивачем та адвокатським об'єднанням "РАДА" (т. 2, а.с. 16-19); додатковою угодою до договору № 11/15 про надання правової допомоги від 20.02.2015 р. (т. 1, а.с. 36-37), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльності (т. 1, а.с. 39); ордером адвоката (т. 1, а.с. 38); актами про надання правової допомоги від 17.03.2015, 10.04.20105 р., 22.04.2015 р. на загальну суму 3 550,00 грн. (т. 2, а.с. 20-22); платіжним дорученнями № 34 від 23.02.2015 на суму 1 000,00 грн., № 72 від 28.04.2015 на суму 2 050,00 грн. та квитанцією № 0.0.361875263.1 на суму 500,00 грн. (т. 2, а.с. 23-25); представництвом інтересів позивача під час слухання справи адвокатом Краснощоковим Є.В. та фактична участь адвоката в судових засідання, що проводились у даній справі 03.04, 16.04., 30.04. та 06.05.2015.

Зважаючи на вищевикладене, посилаючись на положення частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 3 550,00 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір було покладено судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної комерційної фірми "Антіс-А", м.Кіровоград, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2015 року по справі №912/993/15-г, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 07.07.2015р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько