Постанова

від 22.06.2015 по справі 917/1748/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 917/1748/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача - Довбенко О.Ю., дов. від 06.10.2014

Костюченко П.О., дов. від 28.05.2014

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс", м. Полтава (вх. № 590 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.14 року у справі № 917/1748/14

за позовом Публічне акціонерне товариство "Полтава-Банк", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс", м. Полтава

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 у справі № 917/1748/14 (суддя Іваницький О.Т.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс", звернуто стягнення на іпотечне майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс" згідно іпотечного договору посвідченого 31 липня 2012 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б., в реєстрі за №1195, для часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" по кредитному договору №3979 від 31 липня 2012 р. у сумі 8 275 640 грн., яка складається: 6 831 200 грн. 00 коп. - основне зобов'язання (тіло кредиту), 1 349 692 грн. 44 коп. - відсотки за користування кредитом по 26.07.2013 р., 94 747 грн. 56 коп. - пеня за прострочення сплати основного зобов'язання шляхом набуття Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" права власності на предмет іпотеки - промислові будівлі та споруди, реєстраційний номер 5947018, що розташовані по вулиці Ковпака, будинок 37 в м. Полтава, які складаються з: А-1-2-мехмайстерня, цегляні, загальною площею 1142,5 кв.м, Б-1-5-головний корпус, цегляні, загальною площею 3908,9 кв.м; В-1-5 - формовочний цех з арматурним цехом, цегляні, загальною площею 3206 кв.м; Г-2 - трьох бункерний пристрій цегляний, загальною площею 29,6 кв.м, Д-1- склад цементу, шифер, загальною площею 365,7 кв.м; К-1 - трьох бункерний пристрій цегляний, загальною площею 310,6 кв.м; М-1 - склад заповнювача з похилою галереєю цегляний, загальною площею 237,8 кв.м; Л-1 - трьох букерний пристрій з похилою галереєю, цегляний, загальною площею 41,3 кв.м, Н-1 - вагова залізнична, цегляна, загальною площею 10,5 кв.м; О-1 - гараж цегляний, загальною площею 268,4 кв.м; С-1 - прохідна, цегляна, загальною площею 16,9 кв.м; Т-1 - вагова автомобільна, цегляна, загальною площею 7,9 кв.м; №14 - важковаговий полігон, №1,2,9 - кранова естакада, №7, 7а, 7б, 7в - сушильна камера, З-1 - склад, депо, цегляні, загальною площею 701,0 кв.м; №8 - огорожа, металева сітка, №11 - виїзд до складу готової продукції; №12 - ворота м

Визнано право власності Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк" на промислові будівлі та споруди, реєстраційний номер 5947018, що розташовані по вулиці Ковпака, будинок 37 в м. Полтава.

Не погоджуючись з прийнятим у даній справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 р. у справі № 917/1748/14.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що права та інтереси позивача по невиконанню кредитного договору № 3979 від 31.07.2012 вже були захищені в судовому порядку, посилаючись при цьому на те, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Полтавській області перебуває виконавче провадження з виконання наказу № 917/1888/13 виданого господарським судом Полтавської області 30.10.2013 про стягнення з ТОВ "Агроенергобудсервіс" на користь ПАТ "Полтава - банк" суму заборгованості за кредитним договором № 3979 від 31.07.2012 в розмірі 8 560 405,77 грн.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованим висновок експерта за результатами проведеної у справі судової експертизи щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки. В зв'язку з чим відповідач також просив суд призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Позивач вказує на безпідставність тверджень відповідача стосовно застосування двох заходів по зверненню стягнення на предмет іпотеки - через суд та виконавчу службу, а також зазначає про те, що на даний час із ТОВ "Агроенергобудсервіс" заборгованість за кредитним договором не стягнута, про що свідчить довідка відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області. Також, позивач посилається на те, що відповідачем не наведено фактичних даних, які б свідчили про наявність сумнівів у правильності висновку первинної експертизи, фактів порушення експертом нормативних актів та методик щодо проведення оцінки майна.

Позивач надав додаткові пояснення по справі щодо заявлених відповідачем в апеляційній скарзі вимог про повернення ТОВ "Агроенергобудсервіс" 90 відсотків перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя ПАТ "Полтава - банк".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. у справі № 917/1748/14 задоволено клопотання ТОВ "Агроенергобудсервіс" про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, призначено у справі № 917/1748/14 повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Постановою Вищого господарського суду від 12.05.15 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. у справі № 917/1748/14 скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не надав відповідної правової оцінки обставинам, на які посилався відповідач в обґрунтування призначення повторної судової експертизи, не перевірив наявності обставин, які б зумовлювали необхідність призначення повторної експертизи при апеляційному перегляді даної справи, і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 917/1748/14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.15 р. розгляд справи призначено на "15" червня 2015 р. о 11:30 год.

Позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких посилається на те, що оскаржуване рішення містить повне правове обґрунтування стосовно суті спору. А наведені відповідачем доводи є безпідставними та такими, що не відповідають нормам процесуального права. Позивач в обґрунтування своєї позиції по справі зокрема вказує на те, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Позивач також зазначає про безпідставність позиції відповідача щодо проведення у справі повторної судової експертизи, а також про повернення ТОВ "Агроенергобудсервіс" перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя ПАТ "Полтава - банк".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 розгляд справи відкладено на 22.06.2015.

Відповідач в призначене судове засідання свого представника не направив, причини його неявки суду не відомі. Про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно кредитного договору №3979 від 31 липня 2012 р., із додатками (далі - кредитний договір), Публічне акціонерне товариство "Полтава - банк", (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40 а, код ЕДРПОУ 09807595) надавТовариству з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс" (юридична адреса на момент укладення кредитного договору: поштовий індекс 36007, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 39; юридична адреса на момент пред"явлення позову: 04205, м. Київ, Оболонський проспект, буд. 23а, код ЄДРПОУ 05423461, р/р №2600312269 в ПАТ "Полтава-банк" м. Полтава, МФО 331489) кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) кредитної лінії на суму (загальний ліміт заборгованості) 6 833 180 (шість мільйонів вісімсот тридцять три тисячі сто вісімдесят) грн. 00 коп. строком погашення до 31 липня 2015 року.

В забезпечення повернення в момент вимоги банку, а при відсутності такої вимоги в строк до 31 липня 2015 року грошових коштів отриманих ТОВ "Агроенергобудсервіс" за кредитним договором №3979 від 31 липня 2012 року, процентів за користування кредитом, неустойки передбачених основним зобов'язанням, відшкодуванням витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків завданих порушенням Основного зобов'язання чи умов іпотечного договору посвідченого 31 липня 2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б., в реєстрі за №1195, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс", як Іпотекодавцем, було передано в іпотеку ПАТ "Полтава-банк" належні іпотекодавцю на праві власності промислові будівлі та споруди, реєстраційний номер 5947018, що розташовані по вулиці Ковпака, будинок 37 (тридцять сім) в м. Полтава які складаються з:

А-1-2-мехмайстерня, цегляні, загальною площею 1142,5 кв.м., Б-1-5-головний корпус, цегляні, загальною площею 3908,9 кв.м; В-1-5 - формовочний цех з арматурним цехом, цегляні, загальною площею 3206 кв.м.; Г-2 - трьох бункерний пристрій цегляний, загальною площею 29,6 кв.м., Д-1- склад цементу, шифер, загальною площею 365,7 кв.м.; Е-1 -матеріальний склад №1, шифер, загальною площею 70,2 кв.м., И-1 - похила галерея цегляна, загальною площею 250,4 кв.м.; К-1 - трьох бункерний пристрій цегляний, загальною площею 310,6 кв.м.; М-1 - склад заповнювача з похилою галереєю цегляний, загальною площею237,8 кв.м.; Л-1 - трьох букерний пристрій з похилою галереєю, цегляний, загальною площею 41,3 кв.м., Н-1 - вагова залізнична, цегляна, загальною площею 10,5 кв.м.; О-1 - гараж цегляний, загальною площею 268,4 кв.м.; С-1 - прохідна, цегляна, загальною площею 16,9 кв.м.; Т-1 - вагова автомобільна, цегляна, загальною площею 7,9 кв.м.; №14 - важковаговий полігон, №1,2,9,10 - кранова, кран козловий, №7, 7а, 7б, 7в - сушильна камера, з-1 - склад, депо, цегляні, загальною площею кв.м.; №8 - огорожа, металева сітка, №4 - кран мостовий, №5 - кран козловий; №6 - кран козловий, Р-навіс, №11 - виїзд до складу готової продукції; №12 - ворота металеві; №13 - огорожа металева (далі предмет іпотеки), що розташоване на земельній ділянці державного фонду, площею 47913 кв.м. кадастровий номер 5310136400:10:004:0263, 5310136400:10:004:0205, 5310136400:10:004:0206, 5310136400:10:004:0207, 5310136400:10:004:0208, 5310136400:10:004:0209.

Ці промислові будівлі та споруди (нежитлові будівлі) належать ТОВ "Агроенергобудсервіс" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.07.2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж.Б., реєстровий номер 1188, зареєстрованого в Державному реєстрі право чинів 31.07.2012 р. за №5127678.

Пункт 3.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених умовами іпотечного договору у разі порушення з боку Іпотекодавця своїх обов"язків, а також у момент настання строку виконання будь-якого Основного зобов"язання Іпотекодавця ці зобов"язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплатів строк сум процентів за користування кредитом та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору вказаного в п.1.1. цього іпотечного договору.

Згідно п.2.1.2. кредитного договору №3979 від 31 липня 2012року сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісячно в день нарахування, а при недостатності коштів на поточному рахунку в день нарахування заборгованість сплачується в наступні дні, але не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, а відповідно підпункту б) пункту 3.2.1. кредитного договору, передбачається, що Позичальник зобов'язаний перераховувати Банку проценти та комісії за користування кредитом у відповідності до умов договору.

Відповідно підпункту б) пункту 3.2.1. кредитного договору, передбачається, що Позичальник зобов'язаний перераховувати Банку проценти та комісії за користування кредитом у відповідності до умов договору.

Відповідно до підпункту г) пункту 3.2.1. (Розділ 3) Позичальник зобов'язанийповернути наданий кредит, зазначений в п.1.1. цього Договору, в повному обсязі в строк встановлений вимогою Банку, в тому числі вимогою пред'явленою згідно п.5.2.3., а при відсутності такої вимоги - повернути кредит частинами згідно графіка, зазначеного в п.1.2., до 31 липня 2015 р. (включно).

Розділом 3 пунктом 3.1.1 з) встановлено, що Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, наданого в межах лінії, разом із сплатою нарахованих відсотків, комісій, а також інших платежів за договором у повному обсязі. Вимога про дострокове погашення кредиту надається Позичальнику у письмовій формі (рекомендованим листом або під розпис уповноваженого представника) і підлягає виконанню у повному обсязі у строки, визначені Банком у листі-вимозі.

Підпункт о) п. 3.2.1. додатково деталізує, те що позичальник зобов"язаний після отримання від Банку вимоги щодо дострокового погашення кредиту, повернути одержану суму кредиту, сплатити нараховані проценти, комісії, а також інші платежі за договором у повному обсязі в строки, визначені Банком у листі-вимозі.

Відповідно до пункту 5.2.2. Кредитного договору Банк вправі і може вимагати дострокового погашення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом із сплатою нарахованих процентів, комісій, інших платежів, а також відшкодування збитків, завданих Банку в результаті невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов Договору, а Позичальник зобов'язаний повернути одержану суму кредиту, сплатити нараховані проценти, комісії та неустойки, а також відшкодувати завдані Банку збитки у разі:

б) несплати позичальником процентів, комісій чи інших платежів в строки, встановлені Договором

Так, відповідач ТОВ "Агроенергобудсервіс" систематично здійснював прострочення сплати кредитних зобов"язань, а саме:

30.10.2012 року допущено прострочення основного зобов"язання (згідно графіку) на суму 1 000 000 грн.

30.03.2013 року допущено прострочення основного зобов"язання (згідно графіку) на суму 1 000 000 грн.

03.01.2013 року допущено прострочення нарахованих відсотків на суму 130 651 грн. 50 коп.

01.02.2013 року допущено прострочення нарахованих відсотків на суму 97 321 грн. 12 коп.

01.03.2013 року допущено прострочення нарахованих відсотків на суму 113 036 грн. 72 коп.

01.04.2012 року допущено прострочення нарахованих відсотків на суму 104 807 грн. 36 коп.

07.05.2013 року допущено прострочення нарахованих відсотків на суму 116 036 грн. 72 коп.

01.06.2013 року допущено прострочення нарахованих відсотків на суму 112 293 грн. 60 коп.

Станом на 04 червня 2013 року Позичальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс" свої зобов'язання по сплаті основної суми кредиту та процентів за користування кредитом та інших платежів по кредитному договору №3979 від 31 липня 2012 року не виконував. Прострочена заборгованість за основним зобов"язанням становила 2 000 000 грн., за відсотками 1 121 362 грн. 12 коп. А загальна заборгованість по кредитному договору, з урахуванням всього основного зобов"язання, становить 7 952 562 грн. 12 коп., з яких 6 831 200 грн. 00 коп. - основне зобов"язання (тіло кредиту) і 1 121 362 грн. 12 коп. - відсотки.

Пункт 5.2.3. кредитного договору визначає, що вимога про дострокове виконання грошових зобов"язань за Договором (повернення кредиту, сплаті процентів, комісій, пені, штрафів) надається позичальнику у письмовій формі згідно з п.5.2.2. цього Договору і підлягає виконанню у повному обсязі у строки, визначені Банком у листі-вимозі.

Розділом 6 пунктом 6.19. передбачається, що Банк вправі і може вимагати дострокового погашення кредиту у формі кредитної лінії разом із сплатою нарахованих процентів, інших платежів, а також відшкодування збитків, завданих Банку в результаті невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов договору, а Позичальник зобов"язаний повернути одержану суму кредиту, сплатити нараховані проценти, плату за обороти, комісії, неустойки, а також відшкодувати Банку збитки, при наявності арешту коштів на поточних рахунках належних Позичальнику.

Неодноразове прострочення сплати нарахованих відсотків за користування кредитом та основного зобов"язання є порушенням умов кредитного договору №3979 від 31.07.2012 р. та є підставою для дострокового витребування сплати всієї суми наданого кредиту та всіх супутніх платежів.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись підпунктами з) пункту 3.1.2, г) п. 3.2.1., б) ж) п. 5.2.2., п. 5.2.3., п. 6.18. Кредитного договору №3979 від 31.07.2012 ПАТ "Полтава-банк" 05.06.2013 направив ТОВ "Агроенергобудсервіс" цінним листом з описом вкладеного з рекомендованим повідомленням про вручення такого листа, вимогу про дострокове повернення кредиту за вих.№005-006/1632 від 04.06.2013 року, якою достроково відкликав наданий кредит та вимагав від відповідача до 16.06.2013 повернути 7 952 562 грн. 12 коп., з яких 6 831 200 грн. 00 коп. основне зобов"язання і 1 121 362 грн. 12 коп. відсотки нараховані по 26.05.2013 р.; 20.06.2014 р. ТОВ "Агроенергобудсервіс" отримав направлену вимогу та залишив її без відповіді та виконання. Отже, з 21.06.2013 року весь кредит є простроченим.

Станом на кінець липня 2013 року прострочена заборгованість ТОВ "Агроенергобудсервіс" по кредитному договору №3979 від 31.07.2012 року становила 8 560 405 (вісім мільйонів п"ятсот шістдесят тисяч чотириста п"ять) грн. 77 коп., з яких:

6 831 200 грн. 00 коп. - основне зобов"язання (тіло кредиту)

1 349 692 грн. 44 коп. - відсотки за користування кредитом по 26.07.2013 року

237 098 грн. 88 коп. - пеня за прострочення сплати основного зобов"язання по 31.07.2013

89 959 грн. 98 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків по 31.07.2013 року

3 379 грн. 46 коп. - збитки від інфляції за порушення строку сплати відсотків по травень 2013 р.

49 075 грн. 01 коп. - 3% річних за порушення сплати основного зобов"язання по 31.07.2013

Тому, у відповідності до ст.35 ЗУ "Про іпотеку", ПАТ "Полтава-банк" направив ТОВ "Агроенергобудсервіс" претензію-повідомлення за вих.№005-006/2118а від 25.07.2013 р. про усунення порушення умов кредитного договору №3979 від 31.07.2012 р. та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки після спливу 30 днів.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі №2/438 від 10.09.2013 року було задоволено позов ПАТ "Полтава-банк" до ТОВ "Агроенергобудсервіс" про стягнення грошових коштів за кредитним договором №3979 від 31.07.2012 року у сумі 8 560 405 грн. 77 коп., з яких:

6 831 200 грн. 00 коп. - основне зобов"язання (тіло кредиту)

1 349 692 грн. 44 коп. - відсотки за користування кредитом по 26.07.2013 року

237 098 грн. 88 коп. - пеня за прострочення сплати основного зобов"язання по 31.07.2013

89 959 грн. 98 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків по 31.07.2013 року

3 379 грн. 46 коп. - збитки від інфляції за порушення строку сплати відсотків по травень 2013 р.

49 075 грн. 01 коп. - 3% річних за порушення сплати основного зобов"язання по 31.07.2013

Ухвалою Господарського суду Полтавської області у складі судді Плотницької Н.Б. у справі №917/1888/13 від 17.10.2013 р. вирішено видати наказ про примусове виконання вищевказаного рішення. Постановою від 04.11.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Полтавській області Конозом В.М. відкрито виконавче провадження, але заборгованість банку не сплачена в зв"язку з відсутністю грошових коштів на рахунках боржника.

22.11.2013 року ПАТ "Полтава-банк" направив ТОВ "Агроенергобудсервіс" лист-вимогу про передачу право встановлювальної документації на предмет іпотеки до 31 грудня 2013 року. Але відповідач залишив лист-вимогу без уваги.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором, у визначений законом строк сторонами не надано.

Згідно висновку №873 судової будівельно-технічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса від 28.11.2014 року ринкова вартість предмета іпотеки становить 8 275 640 (вісім мільйонів двісті сімдесят п"ять тисяч шістсот сорок) грн. з урахуванням ПДВ. Вказаний висновок експерта був прийнятий судом як належний доказ, який є обгрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, сумнівів у його достовірності у суду не виникає.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, керуючись ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 ЗУ "Про іпотеку", зважаючи на наявність у ПАТ "Полтава-банк" права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов"язань за рішенням суду, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог та визнав їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

ТОВ «Агроенергобудсервіс» в апеляційній скарзі стверджує, що права та інтереси позивача по невиконанню кредитного договору № 3979 від 31.07.2012 вже були захищені в судовому порядку, посилаючись при цьому на те, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Полтавській області перебуває виконавче провадження з виконання наказу № 917/1888/13 виданого господарським судом Полтавської області 30.10.2013 про стягнення з ТОВ "Агроенергобудсервіс" на користь ПАТ "Полтава - банк" суму заборгованості за кредитним договором № 3979 від 31.07.2012 в розмірі 8 560 405,77 грн.

Проте, наведені відповідачем доводи щодо неможливості задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності виконавчого провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором, є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчою службою не було здійснено стягнення згідно виконавчого документу та з скаржника ТОВ «Агроенергобудсервіс» не стягнуто жодної гривні на користь ПАТ «Полтава-банк», про що свідчить довідка відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Також в спростування зазначеної позиції відповідача, колегія суддів наводить висновки Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. ПІ 16 ГПК України.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 цього Кодексу.

Ч.ч. 1, 2 ст. ПІ 28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом..

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного суду України, що міститься в постанові у справі №73цс13 від 4 вересня 2013 року, відповідно з яким наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно».

Згідно правового висновку Верховного суду України, що міститься в постанові у справі №71гс14 від 9 вересня 2014 року, звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року № 6-124цс13, виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Отже, задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності рішення про задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 09.09.2014 року по справі № 3-71гс14 /№ 922/3658/13/).

Отже, враховуючи викладене, доводи ТОВ "Агроенергобудсервіс " відносно недопустимості стягнення заборгованості за кредитним договором альтернативним способам шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною першою статті 37 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб"єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предметі іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема ціна цього предмета іпотеки.

Так, у пункті 3.4 та п.3.5 іпотечного договору сторонами досягнуто домовленості, що вартість предмета іпотеки встановлюється іпотекодержателем на власний розсуд або на підставі оцінки майна суб"єкта оціночної діяльності. При цьому кандидатуру суб"єкта оціночної діяльності визначає іпотекодержатель, тобто ПАТ "Полтава-банк".

Згідно висновку №873 судової будівельно-технічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса від 28.11.2014 року ринкова вартість предмета іпотеки становить 8 275 640 (вісім мільйонів двісті сімдесят п"ять тисяч шістсот сорок) грн. з урахуванням ПДВ.

Вказаний висновок експерта був прийнятий судом як належний доказ, який є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, сумнівів у його достовірності у суду не виникає.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника ТОВ "Агроенергобудсервіс" з приводу того, що об'єкт оцінки експерти не оглядали та не вивчали його при здійсненні оцінки, оскільки судові експерти Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. ТОВ "Агроенергобудсервіс" було направлено повідомлення про вихід експертів для здійснення натурного обстеження предмету іпотеки, яке фактично здійснено 11.11.2014 року в присутності двох уповноважених осіб.

Також, відповідач ТОВ "Агроенергобудсервіс", будучи обізнаний щодо вказаного висновку № 873 судової будівельно-технічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 28.11.2014 року, не скористався своїм правом та не надав доказів на спростування вказаного висновку будівельно-технічної експертизи.

Як зазначено в ч. 2 п.п. 15.2. п. 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Оскільки колегією суддів не виявлено будь-яких порушень норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, а також відсутні сумніви щодо правильності та достовірності висновку експерта від 28.11.2014 року № 873, відповідачем даний експертний висновок не спростований належними та допустимими доказами, тому відсутні правові підстави для проведення повторної судової експертизи щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки.

За таких обставин, місцевий господарський суд, обґрунтовано визначив вартість предмета іпотеки - з урахуванням ПДВ 8275640 (вісім мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок) грн. на підставі висновку № 873 судової будівельно-технічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 28.11.2014 року.

Пунктом 3.4 договору іпотеки затверджено, що у відповідності до ст.36 ЗУ "Про іпотеку" цей пункт договору (застереження) є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя на підставі якого Іпотекодержатель згідно ст.37 ЗУ "Про іпотеку" набуває право власності на предмет іпотекив рахунок виконання зобов"язань Позичальником за Кредитним договором. Також Іпотекодержатель має право за рішенням суду визнати за собою право власності на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 ЗУ "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов"язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, як передбачено іпотечним договором.

Крім того, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство „Полтава - банк" у встановленому порядку звертався до відповідача з вимогами про сплату у звязку з неналежним виконанням зобовязань по поверненню кредиту та сплати відсотків за його використання, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії відповідних документів позивача. Проте відповідач у порушення вимог статті 526 ЦК Цкраїни взяті на себе зобовязання по виплаті зобов"язань за вищезазначеною кредитною угодою не виконав.

За таких обставин, врахувавши наведені норми чинного законодавства України та встановивши факт невиконання відповідачем позичальником ТОВ «Агроенергобудсервіс» обов'язків за кредитним договором в розмірі 8 275 640 (вісім мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок) грн., який відповідачем будь-якими доказами не спростований, позовні вимоги ПАТ «Полтава-банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - промислові будівлі та споруди, реєстраційний номер 5947018, що розташовані по вулиці Ковпака, будинок 37 (тридцять сім) в м. Полтава, є правомірними та такими, що підлягали задоволенню судом першої інстанції.

Не заслуговують на увагу твердження ТОВ «Агроенергобудсервіс» про те, що ПАТ «Полтава-банк» (іпотекодержатель) повинен відшкодувати відповідачу (іпотекодавцю) перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, оскільки відповідно до вимог ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» таке відшкодування здійснюється лише у разі набуття права власності на предмет іпотеки, а само по собі рішення суду про визнання права власності на предмет іпотеки не свідчить про набуття ПАТ «Полтава-банк» права власності на предмет іпотеки. До того ж ані позивачем, ані відповідачем в суді першої інстанції такі вимоги не заявлялись, тому вони не можуть бути предметом судового дослідження в суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 101 ГПК України.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом першої інстанції були створені належні умови для встановлення дійсних обставин справи, вжиті заходи для щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи. Враховуючи тривалий розгляд справи (з 21.08.2014), у відповідача було достатньо часу для надання відповідних доказів на підтвердження викладених заперечень. Колегія суддів звертає увагу, що під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідачем жодним чином не спростовано ані сума заборгованості за кредитним договором, ані наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи факт належного повідомлення ТОВ "Агроенергобудсервіс" про час та місце судових засідань, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також право позивача на судовий розгляд справи впродовж розумного строку, суд першої інстанції правомірно розглянув справу 16.12.2014 за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 року у справі № 917/1748/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроенергобудсервіс", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 року у справі № 917/1748/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 26 червня 2015 року.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.