Постанова

від 24.04.2015 по справі 810/1036/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2015 року Справа № 810/1036/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0008292204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2209650 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 552413 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 21.04.2015, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 24.04.2015.

У судове засідання, призначене на 24.04.2015, з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи представник позивача повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився та надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" (ідентифікаційний код 37893095, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316) зареєстроване в якості юридичної особи 14.12.2011 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується відомостями, наведеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 166-168).

Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У вересні 2014 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2014 № 596/10-06-22-4/37893095 (далі - акт перевірки), в якому, зокрема, зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції не дотримано вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень-липень 2014 року на суму 2209650 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від територіальних органів доходів і зборів про господарську діяльність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" та про характер взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно:

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" та його контрагентів - Приватного підприємства "Віапласт", Приватного підприємства "Оріон-Прайс", а також Приватного підприємства "Хол Авто" (контрагента Приватного підприємства "Віапласт" та Приватного підприємства "Оріон-Прайс") за податковою адресою;

- подання Приватним підприємством "Хол Авто" (контрагент Приватного підприємства "Віапласт" та Приватного підприємства "Оріон-Прайс") протягом січня-травня 2014 року податкової звітності з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність ведення підприємством будь-якої господарської діяльності;

- невідображення Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" в декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року податкових зобов'язань за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" у ході контролюючого заходу, проведеного Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, первинних документів податкового і фінансово-господарського обліку, що підтверджують факт здійснення підприємством господарських операцій;

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- проведення відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100090000138, за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що за даними поданої позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" податкової звітності з податку на додану вартість, платниками під час заповнення податкової адреси вказано однакові номери телефонів для зв'язку, що, на думку посадових осіб відповідача, свідчить про те, що зазначені суб'єкти господарювання є пов'язаними особами, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" використовував у своїй діяльності юридичних осіб з ознаками фіктивності, правочини між Приватним підприємством "Віапласт", Приватним підприємством "Оріон-Прайс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010", а у подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, контролюючий орган вважає, що договір, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" зобов'язалось надати позивачу послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування на користь позивача податкового кредиту.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість, відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень - липень 2014 року у загальному розмірі 2209650 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0008292204, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2762063 грн. 00 коп., з яких: 2209650 грн. 00 коп. - за основним платежем, 552413 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 25.12.2014 № 780/10/10-36-10-01-04/1203 та Державної фіскальної служби України від 02.03.2015 № 4317/6/99-99-10-01-04-25 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.10.2014 № 0008292204 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У травні 2014 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" договір про надання рекламних послуг від 19.05.2014 № 19/05, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб надати позивачу послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Упродовж червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" та позивачем підписано акти приймання-передачі наданих послуг (т. 1 а.с. 71, 84, 97, 102, 106, 110, 114, 118), відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" послуги з розробки, допечатної підготовки оригінал-макетів рекламних буклетів, друку рекламної продукції та її розповсюдження у м. Києві та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом кошторисами на загальну суму 13257900 грн. 00 коп.

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" виписано податкові накладні від 23.06.2014 № 18 на загальну суму 4800000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 800000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 143); 25.06.2014 № 20 на загальну суму 4800000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 800000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 144); 30.06.2014 № 32 на загальну суму 1059900 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 176650 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 145); 30.06.2014 № 42 на загальну суму 651000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 108500 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 146); 30.06.2014 № 43 на загальну суму 624000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 104000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 147); 30.06.2014 № 44 на загальну суму 627000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 104500 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 148); 30.06.2014 № 45 на загальну суму 636000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 106000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 149); 30.06.2014 № 46 на загальну суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 150).

Оплату за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" рекламні послуги у загальному розмірі 13257900 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 120-142).

Податок на додану вартість у сумі 2209650 грн. 00 коп. включено позивачем до податкового кредиту за червень-липень 2014 року.

За поясненнями представника позивача, послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, що придбавались Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010", безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, яка полягає у наданні в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а їх отримання спрямоване на поширення інформації про діяльність підприємства та пошук потенційних орендарів торгівельних площ, що перебувають у власності або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР".

На підтвердження обставин, що засвідчують наявність у позивача на праві користування об'єктів нерухомого майна, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів оренди від 01.03.2012 № 01/03/12-Р та 20.02.2012 № 20/02/12-РН, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", та копію договору від 27.02.2012 № 27/02/12-АРЦ, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ", предметом яких є надання позивачу у платне користування нежилих орендованих площ, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6, літ. А, А'; м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6, літ. Б, Б'; м. Бровари, вул. Київська, буд. 316.

У свою чергу, наявні у матеріалах справи копії макетів рекламних буклетів, що виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" на виконання умов договору про надання рекламних послуг від 19.05.2014 № 19/05, містять рекламну інформацію для потенційних орендарів торговельних площ, що розташовані за наведеними вище адресами.

Як зазначає представник позивача, після проведення рекламних акцій з пропозиціями оренди нежитлових приміщень, що розташовані у торговельно-розважальних комплексах міст Києва та Броварів, Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" було укладено низку договорів суборенди, а саме: з Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" - договори від 26.06.2014 № 26/06/14-КБ та 26.06.2014 № 26/06/14-К; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфі-Трейд" - договір від 01.07.2014 № 01/06/14-К; з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТІН" - договір від 26.06.2014 № 26/06/14-О.

На підтвердження цих обставин представником позивача подано суду копії договорів, укладених ним з Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфі-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТІН", додаткових угод до них, протоколів погодження договірних цін, актів приймання-передачі суборендних площ, бухгалтерських довідок стосовно взаємовідносин позивача із контрагентами-орендарями.

Представник позивача зазначає, що орієнтовний прибуток підприємства за результатами укладених договорів суборенди внаслідок проведених рекламних акцій складатиме щонайменше 27330000 грн. 00 коп., що у свою чергу свідчить про наявність економічної вигоди (прибутковості) за результатами вчинення господарської операції з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 (який набрав чинності з 01.03.2014), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" на користь позивача рекламних послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про надані на користь позивача послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тобто не була позбавлена права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з постачання товарів, робіт (послуг).

Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" послуг, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" на користь позивача послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010", що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

У свою чергу, посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" з іншими суб'єктами господарювання - Приватним підприємством "Віапласт" та Приватним підприємством "Оріон-Прайс", судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Крім того, суд звертає увагу на приписи частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, якими встановлено, що відомості про юридичну особу, у тому числі стосовно її місцезнаходження, включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 18 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Жодних обставин, які свідчать про те, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичних осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА ЦЕНТР" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Диліжанс 2010" мають однакові інформаційні дані, представником відповідача суду не наведено.

Слід також зазначити, що в силу приписів підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, місцезнаходження платників податку не є критерієм, за яким чинне законодавство визначає таких юридичних осіб пов'язаними.

За таких обставин, доводи представника відповідача стосовно того, що позивач та його контрагент є пов'язаними особами суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність факту надання на користь позивача його контрагентом послуг були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларовані позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.10.2014 № 0008292204 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.10.2014 № 0008292204, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.