Постанова

від 10.06.2015 по справі 810/1813/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року № 810/1813/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маруна Агро" до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Світанок", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маруна Агро" з позовом до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.03.2015 № 20417091 та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію за позивачем права оренди земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, розташованої на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що державним реєстратором неправомірно відмовлено ТОВ «Маруна Arpo» у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, оскільки позивачем подано усі необхідні для проведення державної реєстрації документи, що дають можливість встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_1 була передана в оренду ПСП «Лосятинське» (правонаступником якого є ПСП «Агрофірма «Світанок») на підставі договору оренди землі № 445 від 02.09.2010 та по теперішній час перебуває в оренді ПСП «Агрофірма «Світанок». Стверджував, що акт приймання-передачі земельної ділянки, наданий позивачем, є недостовірним, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ПСП «Агрофірма «Світанок» на підставі договору, дія якого не припинена, і нікому не передавалась. Також наголошував на тому, що чинним законодавством не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку, без згоди орендаря, передати орендоване майно іншій особі, а орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Між TOB «Маруна Arpo» (орендар) та гр. ОСОБА_1 (орендодавець) 28.01.2015 укладено договір оренди землі № 77.

Представником позивача 25.03.2015 подано до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки із кадастровим НОМЕР_1, розташованої у Васильківському районі Київської області на території Лосятинської сільської ради.

Разом із заявою подано: оригінал договору оренди землі від 28.01.2015 №77, акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.01.2015, акт про визначення меж земельної ділянки та передачу орендарю на зберігання межових знаків від 28.01.2015, схему місця розташування земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, копією паспорта та ідентифікаційного номера гр. ОСОБА_1, копію державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ №097721-3920, витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.11.2014 №НВ-3203654482014.

Рішенням Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 31.03.2015 № 20417091 (а.с. 10) відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зі змісту даного рішення слідує, що підставою для його прийняття є те, що під час здійснення реєстраційних дій встановлено факт реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1, щодо якого відсутні відомості про його припинення, тому подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, між гр. ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП «Лосятинське» (орендар) укладено договір оренди землі № 445 від 02.09.2010 строком на 5 (п'ять) років.

Згідно даного договору, в оренду передається земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною площею 2,522 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно п. 41 договору оренди землі №445 від 02.09.2010 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З наявної в матеріалах справи фотокопії даного договору слідує, що його зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 17.07.2012 за №322140004002808.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Так, згідно ст.ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Момент вчинення договору оренди землі визначено ст. 18 Закону України "Про оренду землі", згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зі змісту договору оренди землі №445 від 02.09.2010 та вказаних норм законодавства слідує, що вказаний договір набрав чинності саме з дня його державної реєстрації Управлінням Держкомзему у Васильківському районі, а саме - 17.07.2012 , і саме з цієї дати починаються перебіг п'ятирічного строку його дії.

Разом із примірником вказаного договору третьою особою надано до суду копії акта прийомки-передачі землі в оренду; державного акта на право приватної власності на землю; довідки про кадастровий номер земельної ділянки; схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану; акта встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Також судом встановлено, що ПСП «Лосятинське» припинене шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; протоколом загальних зборів учасників ПСП «Лосятинське» №04/0213 від 04.02.2013 та №24/05/13 від 24.05.2013; передавальним актом разом із додатком №10.

Відповідно до ст. 104 ЦК України у випадку реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що ПСП «Агрофірма «Світанок» є правонаступником ПСП «Лосятинське».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З викладеного слідує, що майно, права та обов'язки ПСП «Лосятинське» перейшли до ПСП «Агрофірма «Світанок» як до правонаступника.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків припинення прав на землю, згідно якої не передбачено припинення права на земельну ділянку внаслідок реорганізації юридичної особи, зокрема, в разі припинення однієї юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи.

Крім того, як встановлено судом, державна реєстрація припинення іншого речового права ПСП «Лосятинське» та ПСП «Агрофірма «Світанок» на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі №445 від 02.09.2010 не здійснювалась, даний договір не визнано недійсним, є чинним, а здійснена 17.07.2012 Управлінням Держкомзему у Васильківському районі його державна реєстрація - не скасована та є чинною.

Згідно преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-1V) цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За визначенням у ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 4 Закону України № 1952-ІV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Повноваження державного реєстратора у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено ст. 9 Закону України №1952-ІV.

Так, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. На виконання покладених цим Законом повноважень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Крім того, згідно п. 8-1 ст. 9 Закону №1952-ІV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону №1952-ІV органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 Закону №1952-ІV).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 цього ж Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як зазначено вище, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для його прийняття є інформація Управління Держземагентства у Васильківському районі про реєстрацію заявленого права за іншою особою, відповідно, заявлене TOB «Маруна Arpo» право оренди земельної ділянки та додані до заяви документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (ст. 27 Закону України «Про оренду землі»).

Крім того, Державна реєстраційна служба України у своєму Листі від 06.08.2013 №2951/05-15-13 «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами» звертала увагу на те, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

З урахуванням наявності чинного договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 від 02.09.2010 укладеного між гр. ОСОБА_1 та ПСП «Лосятинське», відсутності доказів припинення дії такого договору та державної реєстрації його припинення, факту правонаступництва ПСП «Агрофірма «Світанок» прав та обов'язків ПСП «Лосятинське», зважаючи на обов'язковість державної реєстрації припинення договору оренди землі, недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, суд приходить до висновку про неможливість повторної реєстрації права оренди ТОВ «Маруна Агро» земельної ділянки, право оренди якої уже зареєстровано за іншим підприємством.

Зі змісту ч. 3 ст. 2 КАС України слідує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідачем не надано суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 14, 70, 71, 72, 122, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.