Ухвала

від 03.09.2015 по справі 810/1813/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1813/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.03.2015 № 20417091 та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію за позивачем права оренди земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, розташованої на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з урахуванням наявності чинного договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 від 02.09.2010 укладеного між гр. ОСОБА_2 та ПСП "Лосятинське", відсутності доказів припинення дії такого договору та державної реєстрації його припинення, факту правонаступництва ПСП "Агрофірма "Світанок" прав та обов'язків ПСП "Лосятинське", зважаючи на обов'язковість державної реєстрації припинення договору оренди землі, недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, дійшов висновку про неможливість повторної реєстрації права оренди ТОВ "Маруна Агро" земельної ділянки, право оренди якої уже зареєстровано за іншим підприємством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Між TOB "Маруна Arpo" (орендар) та гр. ОСОБА_2 (орендодавець) 28.01.2015 укладено договір оренди землі № 77.

Представником позивача 25.03.2015 подано до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки із кадастровим НОМЕР_1, розташованої у Васильківському районі Київської області на території Лосятинської сільської ради.

Разом із заявою подано: оригінал договору оренди землі від 28.01.2015 №77, акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.01.2015, акт про визначення меж земельної ділянки та передачу орендарю на зберігання межових знаків від 28.01.2015, схему місця розташування земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, копією паспорта та ідентифікаційного номера гр. ОСОБА_2, копію державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.11.2014 №НВ-3203654482014.

Рішенням Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 31.03.2015 № 20417091 (а.с. 10) відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зі змісту даного рішення слідує, що підставою для його прийняття є те, що під час здійснення реєстраційних дій встановлено факт реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1, щодо якого відсутні відомості про його припинення, тому подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно преамбули Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-1V) цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За визначенням у ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 4 Закону України № 1952-ІV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Повноваження державного реєстратора у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено ст. 9 Закону України №1952-ІV.

Так, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. На виконання покладених цим Законом повноважень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Крім того, згідно п. 8-1 ст. 9 Закону №1952-ІV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону №1952-ІV органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 Закону №1952-ІV).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 цього ж Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як зазначено вище, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для його прийняття є інформація Управління Держземагентства у Васильківському районі про реєстрацію заявленого права за іншою особою, відповідно, заявлене TOB "Маруна Arpo" право оренди земельної ділянки та додані до заяви документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (ст. 27 Закону України "Про оренду землі").

Крім того, Державна реєстраційна служба України у своєму Листі від 06.08.2013 №2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами" звертала увагу на те, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Як убачається з матеріалів справи, між гр. ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП "Лосятинське" (орендар) укладено договір оренди землі № 445 від 02.09.2010 строком на 5 (п'ять) років. Згідно договору, в оренду передається земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною площею 2,522 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Згідно п. 41 договору оренди землі №445 від 02.09.2010 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 17.07.2012 за №322140004002808.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Так, згідно ст.ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Момент вчинення договору оренди землі визначено ст. 18 Закону України "Про оренду землі", згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний договір оренди землі №445 від 02.09.2010 набрав чинності з дня його державної реєстрації Управлінням Держкомзему у Васильківському районі - 17.07.2012, і з цієї дати починаються перебіг п'ятирічного строку його дії.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії акта прийомки-передачі землі в оренду; державного акта на право приватної власності на землю; довідки про кадастровий номер земельної ділянки; схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану; акта встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Також судом встановлено, що ПСП "Лосятинське" припинене шляхом приєднання до ПСП "Агрофірма "Світанок", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; протоколом загальних зборів учасників ПСП "Лосятинське" №04/0213 від 04.02.2013 та №24/05/13 від 24.05.2013; передавальним актом разом із додатком №10.

Так, відповідно до ст. 104 ЦК України у випадку реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що ПСП "Агрофірма "Світанок" є правонаступником ПСП "Лосятинське".

Відтак судом першої інстанції вірно встановлено, що майно, права та обов'язки ПСП "Лосятинське" перейшли до ПСП "Агрофірма "Світанок" як до правонаступника.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків припинення прав на землю, згідно якої не передбачено припинення права на земельну ділянку внаслідок реорганізації юридичної особи, зокрема, в разі припинення однієї юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи.

Крім того, як встановлено судом, державна реєстрація припинення іншого речового права ПСП "Лосятинське" та ПСП "Агрофірма "Світанок" на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі №445 від 02.09.2010 не здійснювалась, даний договір не визнано недійсним, є чинним, а здійснена 17.07.2012 Управлінням Держкомзему у Васильківському районі його державна реєстрація - не скасована та є чинною.

Отже суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що оскільки наявний чинний договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 від 02.09.2010 укладений між гр. ОСОБА_2 та ПСП "Лосятинське", відсутні докази припинення дії такого договору та державної реєстрації його припинення, існує факт правонаступництва ПСП "Агрофірма "Світанок" прав та обов'язків ПСП "Лосятинське", зважаючи на обов'язковість державної реєстрації припинення договору оренди землі, недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, про неможливість повторної реєстрації права оренди ТОВ "Маруна Агро" земельної ділянки, право оренди якої уже зареєстровано за іншим підприємством.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що під час розгляду апеляційної скарги, позивачем не було спростовано належними доказами встановлені вище обставини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.