Постанова

від 06.07.2015 по справі 815/3425/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3425/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року 11 год. 06 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представника Позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника Відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Міжнародний торгівельний центрВ» до Одеської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю В«Міжнародний торгівельний центрВ» до Одеської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови .

Ухвалою від 16.06.2015 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між ТОВ В«Міжнародний торгівельний центрВ» та іноземною компанією - резидентом КНР укладено контракт на поставку продукції від 01 грудня 2014 року, відповідно до якого позивач придбав дитячі іграшки, а саме мильні бульбашки. У ВМД позивачем заявлено митну вартість, придбаного за контрактом від 01 грудня 2014 року №NWW/ITC-2 товару - дитячі іграшки - мильні бульбашки, за ціною контракту (договору). В підтвердження заявленої митної вартості товару та, згідно з умовами контракту, підприємство надало до митниці всі необхідні документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2014 року №NWW/ITC-2, інвойс, прайс лист, платіжне доручення та інші необхідні документи, чим документально підтвердило заявлену вартість товару по вантажній митній декларації за ціною договору (контракту). Проте, відповідачем, як вважає позивач, безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого митна вартість товару визначена у 5, 02 доларів США за кг, замість заявленого 1, 33 доларів США за кг та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивачі у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд визнати протиправними дії Одеської митниці державної фіскальної служби України по коригуванню митної вартості товарів від 05 червня 2015 року № 500060001/2015/610062/2 та оформленню картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00149 та скасувати вказані рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, що вимагає здійснення перевірки документів на предмет розбіжностей наданих відомостей, а також щодо можливого заниження митної вартості товару. За результатами перевірки було встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме у платіжному дорученні від 20.05.2015 року б/н відсутнє посилання на інвойс від 14.05.2015 року № 2014WW0155N+1. Як зазначив представник відповідача, ТОВ В«Міжнародний торгівельний центрВ» було роз'яснено про можливість надання до митниці додаткових документів. Позивачем надіслано до митниці картку рахунку 632 за січень - червень 2015 року та лист від 05.06.2015 року № 631, яким повідомлено про неможливість надання інших запитуваних документів. Відтак, за результатами перевірки розбіжностей, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару - мильні бульбашки, у зв'язку із чим, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

04.06.2015 року позивач за електронною вантажною митною декларацією МД-2 №500060001/2015/010807 до митного оформлення заявив, придбаний за контрактом від 01 грудня 2014 року №NWW/ITC-2 товар - дитячі іграшки з пластмаси мильні бульбашки в асортименті (код товару НОМЕР_1). У декларації позивач заявив митну вартість товару за ціною договору (контракту) (а.с. 67-68).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу: зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2014 року №NWW/ITC-2, інвойс від 15.04.2015 року №2014WW0155N+1, платіжне доручення, прайс-лист, пакувальний лист від 15.04.2015 року та інші товаросупровідні документи (а.с. 18-30).

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Так, повідомленням митниці декларанту від 04 червня 2015 року позивачу було повідомлено про спрацювання профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості та про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема у платіжному дорученні від 20.05.2015 року б/н відсутнє посилання на інвойс від 14.05.2015 року № 2014WW0155N+1 (а.с. 32). З огляду на вищезазначені розбіжності декларанту внесено вимогу щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, згідно п. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 32).

Супровідним листом від 05 червня 2015 року вих. №631, позивач надав відповідь на запит митниці, якою повідомлено про те, що по 1 пункту запиту усі бухгалтерські документи вже були пред'явлені та додатково надали оборотно сальдову відомость; по 2 пункту запиту листом надано Прайслист виробника; по 3 пункту запиту вказано про відсутність експертних висновків та зазначено, що вони не є основним документом для підтвердження вартості товару (а.с. 33).

05 червня 2015 року декларанту повідомлено про те, що з урахуванням його листа від 05 червня 2015 року вих. №631, митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією №500060001/2015/010807 буде скориговано відповідно до п. 1 ст. 55 МК України. В повідомленні Одеської митниці ДФС також зазначено про застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість за ціною договору не підтверджена документально. У зв'язку з відсутністю у митному органі інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, тому митна вартість оцінюваних товарів буде визначена за резервним методом (а.с. 31).

З огляду на вищезазначене, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00149 від 05 червня 2015 року та прийнято рішення №500060001/2015/610062/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим - резервним методом та на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ, яким встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж заявлено декларантом, тому митну вартість визнано на рівні 5, 02 доларів США за кг (а.с. 11-15).

Однак, позивач не погоджується з таким коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним податку на додану вартість з розрахунку 5, 02 доларів США за кг імпортованого товару, замість 1, 33 доларів США за кг, як було ним заявлено, внаслідок чого загалом надмірно сплачено 192902, 45 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач вважає обґрунтованим здійснене ним коригуванням митної вартості товару та обрання резервного методу визначення митної вартості, внаслідок не підтвердження документально використаних декларантом відомостей та не можливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно матеріалів справи, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару, заявленного до митного оформлення вантажною митною декларацією МД-2 №500060001/2015/010807, за основним методом - ціною контракту (договору) (а.с. 32).

Судом встановлено, що підставою для висновків митного органу про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах, а саме у платіжному дорученні від 20.05.2015 року б/н відсутнє посилання на інвойс від 14.05.2015 року № 2014WW0155N+1.

З огляду на вищезазначені розбіжності, декларанту внесено вимогу щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, згідно ч. 3 ст. 53 МК України.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, зазначає, що причиною спору щодо заявленої митної вартості не стала розбіжність в ціні або недостовірність заявлених даних між контрактом, інвойсами або іншими платіжними документами, такі сумніви виникли лише через те, що у платіжному дорученні від 20.05.2015 року б/н (а.с. 30) відсутнє посилання на інвойс від 14.05.2015 року № 2014WW0155N+1.

Разом з тим, суд зазначає, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом також не встановлено.

За таких обставин, висловлені відповідачем сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом - ціною контракту (договору) не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до підпунктів 2.4, 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом: - порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Суд зазначає, що аналіз законодавчих положень щодо визначення митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного)) визначення митної вартості.

Вказана позиція узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 21.01.2011 року у справі №21-56а10, постановою від 06.02.2012 року у справі №21-418а11.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованим визначення митної вартості виходячи із застосованої відповідачем в оскарженому рішенні ціни.

Так, під час розгляду справи судом не встановлено, що в документах, які були подані декларантом разом з ВМД №500060001/2015/010807 для підтвердження митної вартості товару, наявні недостовірні відомості, розбіжності чи ознаки підробок, не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України.

Відповідно до положень чч. 6-7 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 статті 55 Кодексу визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Однак, відповідачем не надано доказів проведення відповідних консультацій з позивачем, що у сукупності з вищевикладеним є порушенням порядку визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Натомість, судом встановлено, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством та які, дають змогу визначити заявлену митну вартість товару, а відповідач не вказував на недостатність цих документів, тому витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним.

Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Таким чином, судом встановлено, що з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товару.

Крім того, коригування митної вартості товарів проведено відповідачем без дотримання 10-денного строку, відведеного позивачу на надання додаткових документів, що свідчить про передчасність цього рішення, а відтак про необґрунтованість на момент його прийняття.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, не обґрунтовано обрання методу визначення митної вартості товарів, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність їх задоволення.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову на загальну суму 385, 81 грн. (триста вісімдесят п'ять грн. 81 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 352 від 10.06.2015 року про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням вищезазначеного, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02.07.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю В«Міжнародний торгівельний центрВ» до Одеської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови- задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Одеської митниці державної фіскальної служби України по коригуванню митної вартості товарів від 05 червня 2015 року № 500060001/2015/610062/2 та оформленню картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00149.

Скасувати рішення Одеської митниці державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 05 червня 2015 року № 500060001/2015/610062/2.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00149.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Міжнародний торгівельний центрВ» (код ЄДРПОУ 38295176) судові витрати у розмірі 385, 81 грн. (триста вісімдесят п'ять грн. 81 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 06.07.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.