Постанова

від 01.10.2015 по справі 815/3425/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3425/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Шеметенко Л.П.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» до Одеської митниці державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії Одеської митниці державної фіскальної служби України по коригуванню митної вартості товарів від 05 червня 2015 року № 500060001/2015/610062/2 та оформленню картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00149. Скасовано рішення Одеської митниці державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 05 червня 2015 року № 500060001/2015/610062/2. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00149.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення адміністративного позову без задоволення, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 04.06.2015 року позивач за електронною вантажною митною декларацією МД-2 № 500060001/2015/010807 до митного оформлення заявив, придбаний за контрактом від 01.12.2014 року № NWW/ITC-2 товар - дитячі іграшки з пластмаси мильні бульбашки в асортименті (код товару 9503009500). У декларації позивач заявив митну вартість товару за ціною договору (контракту) (а.с.67-68).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу: зовнішньоекономічний контракт від 01.12.2014 року № NWW/ITC-2, інвойс від 15.04.2015 року № 2014WW0155N+1, платіжне доручення, прайс - лист, пакувальний лист від 15.04.2015 року та інші товаросупровідні документи (а.с.18-30).

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Так, повідомленням митниці декларанту від 04.06.2015 року позивачу було повідомлено про спрацювання профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості та про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема у платіжному дорученні від 20.05.2015 року б/н відсутнє посилання на інвойс від 14.05.2015 року № 2014WW0155N+1 (а.с.32).

З огляду на вищезазначені розбіжності декларанту внесено вимогу щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, згідно ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.32).

Супровідним листом від 05.06.2015 року вих. № 631, позивач надав відповідь на запит митниці, якою повідомлено про те, що по 1 пункту запиту усі бухгалтерські документи вже були пред'явлені та додатково надали оборотно-сальдову відомість; по 2 пункту запиту листом надано прайс - лист виробника; по 3 пункту запиту вказано про відсутність експертних висновків та зазначено, що вони не є основним документом для підтвердження вартості товару (а.с.33).

05.06.2015 року декларанту повідомлено про те, що з урахуванням його листа від 05.06.2015 року вих. № 631, митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією № 500060001/2015/010807 буде скориговано відповідно до ст. 55 Митного кодексу України.

В повідомленні Одеської митниці ДФС, також, зазначено про застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість за ціною договору не підтверджена документально. У зв'язку з відсутністю у митному органі інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, тому митна вартість оцінюваних товарів буде визначена за резервним методом (а.с.31).

З огляду на вищезазначене, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00149 від 05 червня 2015 року та прийнято рішення № 500060001/2015/610062/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим - резервним методом та на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ, яким встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж заявлено декларантом, тому митну вартість визнано на рівні 5,02 доларів США за кг (а.с.11-15).

Однак, позивач не погоджується з таким коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним податку на додану вартість з розрахунку 5,02 доларів США за кг імпортованого товару, замість 1,33 доларів США за кг, як було ним заявлено, внаслідок чого загалом надмірно сплачено 192902,45 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про корегування митної вартості та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно вимог ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

При цьому, вирішуючи дану справу, судом першої інстанції не враховано, що сумніви в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України можуть виникнути у митного органу, як у зв'язку із аналізом наданих декларантом документів, так і на підставі даних ЄАІС Міндоходів.

Так, відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Правомірність використання митним органом бази даних ЄАІС Міндоходів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості підтверджується, також, статтями 31, 33, 362 і 363 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості заявленого ним до декларування товару стало спрацювання профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості та наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей і відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема у платіжному дорученні від 20.05.2015 року б/н відсутнє посилання на інвойс від 14.05.2015 року № 2014WW0155N+1.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення позивачем митної вартості товару, а тому митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

На думку колегії суддів, при витребуванні додаткових документів відповідач діяв відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач не використав надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань щодо неможливості надання додаткових документів.

Поряд з цим, колегія суддів наголошує, що інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Таким чином, оскільки декларантом не були виконані вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для встановлення митної вартості товару, колегія суддів вважає, що дії митниці при визначенні митної вартості зазначених товарів за методами, визначеними Митним кодексом України, були правомірними, здійсненні виключно в межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а прийняті нею рішення є обґрунтованими.

При цьому, колегія суддів враховує, що у спірних рішеннях митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів. Так, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи містять розбіжності та неточності. Митна вартість заявленого позивачем товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статей 60, 62, 63 даного Кодексу з огляду на не підтвердження декларантом зазначених ним відомостей документально та у зв'язку із чим, відповідно, і відсутності інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, відсутності інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, що були заявлені позивачем до декларування, відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, рішення митниці відповідають вимогам ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо їх змісту, підстав для скасування оскаржуваних позивачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, скасування рішення та картки відмови - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко