Постанова
від 26.06.2015 по справі 816/2355/13-а
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2355/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М. А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський ГЗК", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_3 об'єднаної Державної податкової інспекції № 0002202301/80 від 18 квітня 2013 року, № 0002192301/755 від 18 квітня 2013 року, № 0000142203/758 від 18 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із висновками акту перевірки від 01.04.2013 р. № 2917/22.2-12/00191282 та, відповідно, з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, оскільки при подачі декларацій з податку на додану вартість, формуючи податковий кредит за спірними господарськими операціями та заявляючи до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) позивач не порушив норм податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Під час судового розгляду справи було здійснено заміну відповідача ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - ОСОБА_3 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ОСОБА_3 ОДПІ, відповідач).

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях № 241/10.3-22 від 15.05.2013 (а.с. 155-160, т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний номер 00191282) зареєстроване 05.01.1995 виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, що підтверджується відомостями Довідки АБ № 494569 з ЄДРПОУ та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 142-144, 147, т.1). ОСОБА_4 відомостей Довідки про взяття на облік платника податків від 25.04.2007 року № 60/29-045 та Свідоцтва № 23517488, позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні ОСОБА_3 ОДПІ з 31.01.1995 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 28.06.1997 року (а.с. 145-146, т.1).

У період з 10.05.2012 по 25.03.2013 ОСОБА_3 ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний код 00191282) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р.

Підстави проведення перевірки та дії податкового органу під час її проведення позивачем не оскаржуються.

За результатами перевірки контролюючим органом 01.04.2013 складено ОСОБА_4 № 2917/22.2-12/0019282 (далі - ОСОБА_4 перевірки, ОСОБА_4), згідно із висновками якого, серед іншого, встановлені порушення ВАТ «Полтавський ГЗК»:

- п. 138.1., 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. на 502 766 грн., у тому числі: за ІІІ кв. 2011 р. - 424 878 грн., за IV кв. 2011 р. - 77 888 грн.;

- п.п. 198.1., п.п. 198.3., п.п. 198.4., п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., 201.4., 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення у рядку 23.1. Декларації на загальну суму 391 857 грн., в т.ч.: - за серпень 2011 р. у сумі 110412 грн., за вересень 2011 р. в сумі 174623 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 17647 грн., за листопад 2011 р. в сумі 5200 грн., за грудень 2011 р. в сумі 83 965 грн.;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - невідображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2011 р., на 01.10.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.04.2012 р. простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ в сумі 22 998,00 дол. США.

Позивач не погодився із висновками ОСОБА_4 перевірки та надав контролюючому органу заперечення від 05.04.2013 р. № 460/4225. За наслідками розгляду заперечення позивача ОСОБА_3 ОДПІ надала йому відповідь від 15.04.2013 року № 10260/10/22.2-12 про відповідність ОСОБА_4 перевірки вимогам чинного законодавства та безпідставність зауважень, викладених в запереченнях.

На підставі акту перевірки від 01.04.2013 № 2917/22.2-12/0019282 ОСОБА_3 ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18 квітня 2013 року № 0002202301/80, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі всього: 391847 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 195923,5 грн. (а.с. 10, т.1.);

- від 18 квітня 2013 року № 0002192301/755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502 766 грн., у тому числі за основним платежем - 502766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. (а.с. 14; т.1.);

- від 18 квітня 2013 року № 0000142203/758, яким позивачу нараховану суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1360 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, а, отже, і правомірністю винесених податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Полтавський ГЗК" та правомірність податкових повідомлень-рішень: - від 18 квітня 2013 року № 0002202301/80, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі всього: 391847 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 195923,5 грн.; - від 18 квітня 2013 року № 0002192301/755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502 766 грн., у тому числі за основним платежем - 502766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн., суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає та регулює Податковий кодекс України (п. 1.1. статті 1 Податкового кодексу України), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин в редакції, що діяла на момент їх виникнення та існування.

ОСОБА_4 з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пункту 137.4. статті 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

За змістом пункту 137.10. статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

ОСОБА_4 пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

ОСОБА_4 з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.4. статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

ОСОБА_4 пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу норм податкового законодавства, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Як слідує зі змісту ОСОБА_4 від 01.04.2013 № 2917/22.2-12/0019282 проведеною перевіркою встановлено, серед іншого:

завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. всього у сумі 197470 грн., в т.ч.: за серпень 2011 р. у сумі 174623 грн., за вересень 2011 р. у сумі 17647 грн., за жовтень 2011 року у сумі 5200 грн., що вплинуло на зменшення за наслідками перевірки суми бюджетного відшкодування з ПДВ;

заниження податку на прибуток за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. у сумі 502766 грн., у тому числі за ІІІ кВ. 2011 р. - 424878 грн., за IV кв. 2011 р. - 77 888 грн.

В ОСОБА_4 перевірки податковий орган зазначає, що з огляду на викладене в ОСОБА_4 перевірки (валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) правочин, укладений ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ НВП «Горн», ТОВ «ПК «Перспектива» є нікчемним в силу приписів закону, тобто правочин укладений з контрагентом порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Отже оскільки по бухгалтерському обліку ВАТ «Полтавський ГЗК» вартість придбаного товару (ТОВ НВП «Горн», ТОВ «ПК «Перспектива») за нікчемними правочинами: 1) ВАТ «Полтавський ГЗК» отримувало від постачальника ТОВ НВП «Горн» на загальну суму 800,40 грн., в т.ч. ПДВ 133,40 грн. 2) ВАТ «Полтавський ГЗК» отримувало ТМЦ від постачальника ТОВ ПК «Перспектива» на загальну суму 59448 грн., в т.ч. ПДВ 9908 грн., всього складає 60248 грн., в т.ч. ПДВ 10041 грн., та зазначена сума ПДВ не включається до складу податкового кредиту, то дохід від операційної діяльності підприємства має бути збільшений за ІІІ кв. 2011 р. на 60248 грн., як вартість товару з ПДВ, отриманого безоплатно від третіх осіб без укладення будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. При цьому відсутність оплати за товар податковий орган згідно змісту ОСОБА_4 перевірки пов'язує виключно з тим що фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товару у ТОВ НВП «Горн», ТОВ «ПК «Перспектива» не встановлений, і відповідно відсутнє підтвердження оплати за придбаний товар реальному постачальнику.

ОСОБА_4 відомостей, що містяться в ОСОБА_4 перевірки в ході її проведення податковим органом встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат як невиробничих витрат по взаємовідносинах з:

- ТОВ «Інтер Альянс» оскільки стан підприємства 10: запит на встановлення місцезнаходження; надані до перевірки акти виконаних послуг оформлені неналежним чином; не надано до перевірки відомостей використаних ресурсів до акту виконаних послуг; не надано підтверджуючих документів, які б фіксували фактичне місцезнаходження людських та трудових ресурсів підрядника на території (об'єкті) підприємства, транспортування матеріалів використаних в даних роботах.

- МПП «Автомиг» оскільки стан підприємства 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження; провести зустрічну звірку МПП «Автомиг» по взаємовідносинам з ВАТ «Полтавський ГЗК» щодо підтвердження реальності здійснених операцій та надходження фактичної сплати не є можливим в зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходження.

- ТОВ «ТПГ «Діамант», оскільки стан платника податків « 9» - направлено запит за формою № 18-ОПП; провести зустрічну звірку ТОВ «ТПГ «Діамант» по взаємовідносинам з ВАТ «Полтавський ГЗК» щодо підтвердження реальності здійснених операцій та надходження фактичної сплати не є можливим в зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходження.

- ТОВ «НВП «Горн», оскільки ОСОБА_3 ОДПІ отримано від Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Горн» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт».

- ТОВ «Євро-Азія Ексім», оскільки відповідно до акту перевірки ТОВ «Євро-Азія Ексім» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Монолітбудкомплект» встановлено, що ТОВ «Євро-Азія Ексім» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб; операції ТОВ «Євро-Азія Ексім» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

- ВП «Трансбуд», оскільки актом перевірки про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ВП «Трансбуд» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Кремавтобуд» встановлено завищення податкових зобов'язань в т.ч. по ВАТ «Полтавський ГЗК»; операції ВП «Трансбуд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

- ТОВ «Промислова компанія Перспектива», оскільки ОСОБА_3 ОДПІ від ДПІ в Амур-Нижньодніпрвському районі м. Дніпропетровська отримано акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промислова компанія Переспектива» з метою перевірки правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудтранссервіс», в якому зазначено, що до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська надійшов акт з ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної ТОВ «Камєлан Трейд», у якому зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ з підприємствами-постачальниками за січень, травень, серпень 2011 року у ТОВ «Камєлан Трейд» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів-підприємствам - покупцям «ймовірним вигодонабувачам». ТОВ «Промислова компанія Перспектива» зазначену продукцію, яку було придбано у ТОВ «Камєлан Трейд» на підставі нікчемного правочину, в подальшому було реалізовано ВАТ «Полтавський гірнич-збагачувальний комбінат».

Таким чином, як вбачається з ОСОБА_4 перевірки, на думку податкового органу, встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) від постачальників до покупців, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже,договори відповідно до ч.1 та ч.5. ст.. 203, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 626, ч.1. ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також перевіряючими за змістом ОСОБА_4 перевірки зазначено, що за результатами акту попередньої позапланової перевірки від 17.10.2011 № 7268/23-110 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 р., в декларації з ПДВ за серпень 2011 р. підприємством не відкориговано суму залишку від'ємного значення попереднього періоду (липень 2011 р.) на частину встановленого порушення у розмірі 100 622 грн., згідно рішення від 02.11.2011 р. за № 0001112301/221, яке підприємством оскаржується в судовому порядку. За результатами акту попередньої позапланової перевірки від 28.02.2013 р. № 1774/15.3-08/00191282 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, жовтень, листопад 2011 р. підприємством не відкориговано суму залишку від'ємного значення попереднього періоду (липень 2011 р. - 9790 грн., листопад 2011 р. - 83965 грн.) на частину встановленого порушення у розмірі 93755 грн. згідно рішення від 21.03.2013 р. за № 0000061555/63.

Отже, податковий орган в ОСОБА_4 перевірки приходить до висновку, що:

перевіркою повноти визначення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено завищення у рядку 23.1. Декларації на загальну суму 391 847 грн., в т.ч.: за серпень 2011 р. у сумі 110412 грн., за вересень 2011 р. в сумі 174623 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 17647 грн., за листопад 2011 р. в сумі 5200 грн., за грудень 2011 р. в сумі 83 965 грн.;

а також мало місце заниження податку на прибуток за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. у сумі 502766 грн., у тому числі за ІІІ кВ. 2011 р. - 424878 грн., ха IV кв. 2011 р. - 77 888 грн.

При наданні правової оцінки висновкам та доводам контролюючого органу, викладеним в ОСОБА_4 перевірки, у письмових запереченнях на адміністративний позов та усних поясненнях, наданих під час розгляду справи, та, відповідно, правомірності податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2013 року № 0002202301/80, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі всього: 391847 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 195923,5 грн.; від 18 квітня 2013 року № 0002192301/755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502 766 грн., у тому числі за основним платежем - 502766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн., суд приходить до наступних висновків.

З приводу тверджень податкового органу про нікчемність укладених правочинів, посилання на акти перевірок або акти про неможливість проведення зустрічних звірок, суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: В« ...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочинуВ» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в ОСОБА_4 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємцівВ» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» , згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Ні відповідачем, ні позивачем не заперечується як ті обставини, що на момент здійснення господарських операцій позивача, його контрагенти були зареєстрованими, як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців так і платниками податку на додану вартість, так і ті обставини, що у податкових накладних виданих позивачу його контрагентом зазначена адреса їх місцезнаходження, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинні на моменти виникнення та існування спірних правовідносин) єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом статті 18 зазначеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено з посиланням на належні та допустимі докази, що у податкових накладних виданих позивачу його контрагентом і на момент здійснення спірних господарських операцій, зазначена адреса їх місцезнаходження, інша ніж та, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Так, зокрема, зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо МПП «Автоміг», залученого представником відповідача, щодо якого податковий орган зазначає, що стан підприємства 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, слідує, що запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою внесено 13.04.2012 р., тобто пізніше здійснення господарських операцій між позивачем та цим підприємством (серпень, жовтень 2011 року).

Представником відповідача під час розгляду справи, а контролюючим органом під час здійснення перевірки обґрунтованих зауважень щодо відповідності первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по взаємовідносинам позивача з МПП «Автомиг», ТОВ «ТПГ «Діамант», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «Промислова компанія перспектива» не доводилось.

Включення до складу податкового кредиту вказаних вище сум податку на додану вартість здійснено ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі виписаних його контрагентами податкових накладних, що не заперечується сторонами.

Зауваження до стану здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентами за поставлені товари, роботи, послуги, в ОСОБА_4 перевірки відсутні та представником відповідача під час розгляду справи не наводились.

Представником позивача під час розгляду справи надані пояснення, що відповідач під час проведення перевірки господарські операції позивача ставив під сумнів, передусім, з огляду на зауваження до господарської діяльності його контрагентів, в той же час встановивши в ході проведення перевірки наявність первинної документації, обґрунтованих зауважень до її складу та змісту не виказав. Також представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ВАТ «Полтавський ГЗК» та його контрагентами - ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ «ТПГ «Діамант», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «Промислова компанія «Перспектива» позивачем до матеріалів справи залучені документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких ВАТ "Полтавський ГЗК" формувались витрати та включалися вищевказані суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Так представником позивача по взаємовідносинам з ТОВ «ІнтерАльянс» залучено до матеріалів справи: бухгалтерську довідку від 23.06.2015 р. № 4605/7239 про облік на балансі тепловозу ТЕМ-7 0212 інв. 310300600 (залізничний цех) (а.с. 238, т. 5); Договору № 2363/33 від 26.10.2013 р. на здійснення поточного ремонту тепловозу ТЕМ-7 зав. № 0212 в обсязі ТР-3 (а.с. 163-165, т3.); Калькуляцію по ремонту тепловозу марки ТЕМ-7 в обсязі ТР-3, що є додатком № 1 до договору (а.с. 166, т. 3); Додаткової угоди № 1/2974/33 від 31.12.2010 р. до договору № 2363/33 від 26.10.2010 р. (а.с. 167, т. 3); Специфікацію, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 Перелік запасних частин, що не входять в обсяг виконуваних робіт з поточного ремонту тепловозу ТЕМ-7 зав. № 0212 в обсязі ТР-3 (а.с. 168-169, т. 3); Формуляр 017.00.00.000фо Тепловоз ТЕМ7-0212, що містить відмітку від 23.08.2011 р. про здійснення ремонту тепловозу в обсязі ТР 3 ТОВ «Інтер Альянс» та введення в експлуатацію 10.09.2011 р. (а.с. 217-221, т. 5); копію наказу Міністерства чорної металургії СРСР № 310 від 13.02.86 «Про удосконалення системи технологічного обслуговування та ремонту локомотивів» з додатком 2, що містить вимоги до періодичності здійснення поточного ремонту ТР-3 (а.с. 222-223, т. 5); ОСОБА_4 приймання тепловозу ТЕМ7-0212 складений 02.11.2010 р. між ТОВ «Інтер альянс» та представниками ВАТ «Полтавський ГЗК» про виявлені дефекти та передачу на склад майна та документів (а.с. 224, т.5); ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 171, т. 3); податкових накладних (а.с. 170, 178, 180; т. 3); рахунків-фактур (а.с. 172, 181, т. 3); платіжних доручень (а.с. 173-177, 179, 182, т. 3).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з МПП «Автомиг» представником позивача надані та залучені до матеріалів справи у посвідчених копіях: договір купівлі-продажу № 1212/4638 від 20.05.2010 року, укладений між ВАТ «Полтавський ГЗК» /Покупець/ та МПП «АвтоМиг» з специфікаціями до договору (а.с. 144-152, т. 3); податкових накладних (а.с. 154,156, т.3),( а.с. 158, 164, 168, 170, 176, 177, т.5); накладних (а.с. 157, т.3), (а.с. 161, 169, 178, т. 5); прибуткових ордерів (а.с. 158, т.3) (а.с. 157, 166, 174, т.5); рахунків (а.с. 159, т.3), (а.с. 160, 171, 179, т.5 ); платіжних доручень (а.с. 155,162, т.3), (а.с. 159, 165, 167, 173, 175, 181, т. 5); товарно-транспортних накладних (а.с. 160-161, т.3), (а.с. 162-163, 172, 180, т.5). Стосовно господарських взаємовідносин позивача з МПП «Автомиг» слід зазначити, що податковим органом наявність первинної документації (податкових та видаткових накладних) та відображення операцій в бухгалтерському обліку під час проведення перевірки не заперечується. Зауваження до стану первинної документації (її змісту та обсягу), здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентом за поставлені товари в ОСОБА_4 перевірки відсутні та представником відповідача під час розгляду справи не наводились.

На обґрунтування правомірності формування витрат та податкового кредиту ВАТ «Полтавський ГЗК» по операціях з ТОВ «ТПГ «Діамант» та реальності здійснення господарських операцій, представником позивача надані та залучені до матеріалів справи у посвідчених копіях: договір купівлі-продажу № 2271 від 10.06.2011 року, укладений між ВАТ «Полтавський ГЗК» /Покупець/ та МПП «АвтоМиг» з специфікацією № 1 до договору, кресленням узгодженого зубила, порівняльної таблиці на закупівлю зубил (а.с. 124-130, т. 3); податкових накладних (а.с. 132, 138 т.3),( а.с. 184, 188, 196-197, 202, 206-207, 214, т.5); видаткових накладних (а.с. 133, 139, т.3), (а.с. 182, 186, 192, 200, 204, 210, т. 5); прибуткових ордерів (а.с.134, 140, т.3) (а.с. 183, 187, 193, 201, 205, 211, т.5); рахунків (а.с. 135, 141, т.3), (а.с.189, 195, 208, 212, т.5 ); платіжних доручень (а.с. 137, 143, т.3), (а.с. 190, 191, 199, 209, 215, т. 5); товарно-транспортних накладних (а.с.136, 142, т.3), (а.с. 185, 198, 203, т.5), акту отримання багажу (а.с. 213, т. 5). По господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТПГ «Діамант» податковим органом наявність первинної документації (податкових та видаткових накладних) та відображення операцій в бухгалтерському обліку під час проведення перевірки не заперечується. Зауваження до стану первинної документації (її змісту та обсягу), здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентом за поставлені товари в ОСОБА_4 перевірки відсутні та представником відповідача під час розгляду справи не наводились.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «НВП «Горн» представником позивача залучені до матеріалів справи посвідчені копії наступних документів: договору № 2290/4638 від 12.11.2009 р., укладеного між ВАТ «Полтавський ГЗК» /Покупець/ та ТОВ «НВП «Горн» /Постачальник/, специфікацій до договору (а.с. 113-116, т.3); податкової накладної (а.с. 118, т.3); видаткової накладної (а.с. 119, т.3.); прибуткового ордеру (а.с. 120, т.3), рахунку фактури (а.с. 121, т.3); вантажної декларації товарно-транспортної накладної (а.с. 122, т.3); платіжного доручення (а.с. 123, т.3). При цьому стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «НВП «Горн» податковим органом наявність первинної документації (податкових та видаткових накладних) та відображення операцій в бухгалтерському обліку під час проведення перевірки не заперечується. Зауваження до стану первинної документації (її змісту та обсягу), здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентом за поставлені товари в ОСОБА_4 перевірки відсутні та представником відповідача під час розгляду справи не наводились.

На обґрунтування правомірності формування витрат та податкового кредиту ВАТ «Полтавський ГЗК» по операціях з ТОВ «Євро-Азія Ексім» , представником позивач залучені посвідчені копії наступних первинних документів: договору № 2924/33 від 31.12.2010 р. укладеного між ТОВ «Євро-Азія-Ексім» /Підрядник/ та ВАТ «Полтавський ГЗК» /Замовник/ з додатками:специфікацією на технічне обслуговування системи теплопостачання, розрахунку вартості сервісно-технічного обслуговування одного вузла системи теплопостачання, списку працівників ТОВ «Євро-Азія Ексім» для інструктажу, листком відповідності підрядника вимогам безпеки, додаткових угод № 1, 2, 3, 4 до договору (а.с. 85-90, 94-97, 99, т.3, а.с. 216, т. 5); договірної ціни (а.с. 91, 98, т.3); акту дефектів (а.с. 93, т.3), податкових накладних (а.с. 100, 112, т. 3), рахунків (а.с. 101, 110, т.3), платіжних доручень (а.с. 102, 111, т. 3), акту приймання виконаних робіт за формою Кб-2в (а.с. 103-108); акту на витрачені матеріали (а.с. 109, т.3). Податковим органом наявність первинної документації та відображення операцій в бухгалтерському обліку позивача з ТОВ «Євро-Азія Ексім» під час проведення перевірки не заперечується. Зауваження до стану первинної документації (її змісту та обсягу), здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентом за виконані роботи, надані послуги в ОСОБА_4 перевірки відсутні та представником відповідача під час розгляду справи не наводились.

Під час розгляду справи представником позивача по взаємовідносинам з ВП «Трансбуд» на підтвердження їх реальності залучені до матеріалів справи посвідчені копії таких первинних документів: договору підряду № 2537 від 04.07.2011 р., укладеного між ВАТ «Полтаський ГЗК» /Замовник/ та ВП «Трансбуд» /Підрядник/ (а.с. 189, т.2.); листка оцінки підрядника вимогам безпеки (а.с. 194, т.2); додаткових угод до договору підряду № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (а.с. 195,198, 201, 225, 226, 230 т.2.); списків працівників ВП «Трансбуд» для проходження ввідного інструктажу (а.с. 239-240, т.5.); договірної ціни (а.с. 192, 196-197, 200, 203-223, 227, 233, т.2); платіжних доручень (а.с. 235, 247-249, т.2, а.с. 2, 53, 64, 73, 84, т.3, а.с. 242, т.5, а.с. 44, т. 6); рахунків (236, 239, т.2, а.с. 3-4, 17, 28, 55, 66, 75, т.3, а.с 243-244, т.5, а.с. 8, 19, т.6), податкових накладних (а.с. 237-238, т.2, а.с. 1, 52, 54, 65, 74, т.3, а.с. 241, т.5, а.с. 43, т.6); довідок про вартість виконаних робіт (а.с. 240, т.2, а.с. 76, т.3); реєстрів форм Кб-2в (а.с. 241, т.2, а.с. 56, 67, 77, т.3); актів приймання виконаних робіт форми Кб-2в (а.с. 242-246, т.2, а.с. 6-7, 10-11, 13-14, 19-20, 22, 24, 26, 30-31, 34-35, 37-38, 40, 42, 44-47, 57-59, 62, 68-69, 71-72, 78-83, т.3, а.с. 246-247, 250, т.5, а.с. 3-4, 10-11, 13, 15, 17, 21-22, 25-26, 28-29, 31, 33, 35-38, т. 6); реєстрів виконаних робіт (а.с. 5, 18, 29, т.3, а.с. 245, т.5, а.с. 9, 20, т.6); актів на витрачені при ремонті матеріали (а.с. 8, 12, 15, 21, 23, 25, 27, 32, 36, 39, 41, 43, 48, 60, 63, 70, т.3, а.с. 248, т.5., а.с. 2, 5, 7, 12, 14, 16, 18, 27, 30, 32, 34, 39-40, т. 6); актів на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, запасних частин, отриманих при розбиранні (демонтажу) основних засобів (а.с. 9, 33, 51 т.3, а.с. 249, т.5, а.с.24, 42, т.6); акту (а.с. 16, 50, 61, т.3, а.с. 6, 41, т. 6). Податковим органом наявність первинної документації та відображення операцій в бухгалтерському обліку позивача з ВП «Трансбуд» під час проведення перевірки не заперечується. Зауваження до стану первинної документації (її змісту та обсягу), здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентом за виконані роботи, надані послуги в ОСОБА_4 перевірки відсутні та представником відповідача під час розгляду справи не наводились.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «Промислова компанія Перспектива» , представником позивача залучені до матеріалів справи посвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу № 225/4638 від 20.01.2010 р., укладений між ТОВ «Промислова компанія «Перспектива» /Продавець/ та ВАТ «Полтавський ГЗК» /Покупець/ та специфікацій до договору (а.с. 129-158, т. 2); податкових накладних (а.с. 159, 165, 171, 176, 181, т.2, а.с 152, т.5); платіжних доручень (а.с. 160, 170, 186-188, т.2, а.с. 154, т.5); рахунків (а.с. 161, 168, 172, 178, 184, т.2); видаткових накладних (а.с. 162,166, 173, 177, 182, т.2, а.с. 153, т.5); прибуткових ордерів (а.с. 163, 167, 174, 179, 183, т.2, а.с. 155, т. 5); товарно-транспортних накладних (а.с. 164, 169, 175, 180, 185, т. 2, а.с. 156, т.5).

До матеріалів справи ВАТ "Полтавський ГЗК" надано підтвердження оплати за придбаний товар (роботи, послуги) у вигляді платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи і зазначені вище.

Обґрунтованих зауважень до складу, змісту та обсягу первинної документації у тому числі щодо оплати за придбаний товар представник відповідача під час розгляду справи не висловлював.

У відповідності до пункту 201.8 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Обставин визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ «ТПГ «Діамант», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «Промислова компанія «Перспектива» станом на момент здійснення спірних господарських операцій відповідачем під час проведення перевірки не встановлено.

Отже в ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких ВАТ "Полтавський ГЗК" формувались витрати та включалися вищевказані суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне контролюючим органом не доводилось.

Таким чином реальність господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та вказаними контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що підтверджують факт придбання у останніх товарів (робіт, послуг) позивачем.

В ході судового розгляду справи, ОСОБА_3 ОДПІ не було підтвердженого того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Обставини декларування чи сплати контрагентами ВАТ "Полтавський ГЗК" податку на додану вартість до бюджету не є, відповідно до вимог законодавства, підставою для зменшення суми від'ємного значення/бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумлінному платнику податків, а можуть зволікати негативні наслідки виключно для таких осіб - постачальників.

За таких обставин позивач правомірно сформував валові витрати по спірним операціям з ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ «ТПГ «Діамант», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «Промислова компанія «Перспектива», сплатив своїм контрагентам-постачальникам суми податку на додану вартість, за умови, що спірні господарські операції мали реальний характер, мав право включати ці суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що в результаті призвело до правомірності збільшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та включення останнім до складу бюджетного відшкодування таких сум ПДВ.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення оплати за товари (роботи, послуги) по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами до складу валових витрат та сплачених ним у ціні товару, робіт, послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту/бюджетного відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/бюджетного відшкодування, а відтак в його діях відсутні порушень вимог податкового законодавства, про які вказує ОСОБА_3 ОДПІ в ОСОБА_4 перевірки.

Таким чином позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року в сумі 174623 грн., за жовтень 2011 року в сумі 17647 грн., за листопад 2011 року в сумі 5200 грн.

Як слідує з пояснень представника позивача та відповідача, наданих під час розгляду справи, змісту ОСОБА_4 перевірки, на висновки перевіряючих щодо встановлення в ході перевірки завищення позивачем суми бюджетного відшкодування вплинуло і те, що за результатами акту попередньої позапланової перевірки від 17.10.2011 № 7268/23-110 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 р., в декларації з ПДВ за серпень 2011 р. підприємством не відкориговано суму залишку від'ємного значення попереднього періоду (липень 2011 р.) на частину встановленого порушення у розмірі 100 622 грн., згідно рішення від 02.11.2011 р. за № 0001112301/221, яке підприємством оскаржується в судовому порядку; за результатами акту попередньої позапланової перевірки від 28.02.2013 р. № 1774/15.3-08/00191282 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, жовтень, листопад 2011 р. підприємством не відкориговано суму залишку від'ємного значення попереднього періоду (липень 2011 р. - 9790 грн., листопад 2011 р. - 83965 грн.) на частину встановленого порушення у розмірі 93755 грн. згідно рішення від 21.03.2013 р. за № 0000061555/63.

Судом встановлено, що на підставі ОСОБА_4 перевірки від 17 жовтня 2011 року №7268/23-110/00191282 ОСОБА_3 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року №0001112301/221, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100622,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-21670/9456/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 02 листопада 2011 року №0001112301/221.

Вказане судове рішення набрало законної сили 07 березня 2012 року.

Крім того судом встановлено, що на підставі ОСОБА_4 перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182 ОСОБА_3 ОДПІ винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000061555/63, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2223058,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 816/1780/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено, та, визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2013 №0000061555/63.

Таким чином, у справах № 2а-21670/9456/11 та № 816/1780/13-а за позовами ВАТ "Полтавського ГЗК" до ОСОБА_3 ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень наявні судові рішення, що набрали законної сили.

Даними рішеннями надано правову оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2011 року №0001112301/221, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100622,00 грн. та від 21.03.2013 року №0000061555/63, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2223058,00 грн., визнано їх протиправними та скасовано.

ОСОБА_4 з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на висновок судових рішень у справах у справах № 2а-21670/9456/11 та № 816/1780/13-а про правомірність формування платником податку суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у розмірі 100 622 грн. за липень 2011 р. (податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 р. за № 0001112301/221); у розмірі 2223058,00 грн. (податкове повідомлення-рішення 21.03.2013 №0000061555/63), а отже і на частину встановленого порушення у розмірі 93755 грн. (липень 2011 р. - 9790 грн., листопад 2011 р. - 83965 грн.) згідно рішення від 21.03.2013 р. за № 0000061555/63, безперечним є висновок про те, що позивачем за рахунок вказаної вище суми від'ємного значення ПДВ правомірно заявлено до бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у сумі 110 412 грн. (100 622 грн. + 9790 грн.) та за грудень 2011 року в сумі 83965 грн. Обґрунтування контролюючого органу про зворотне - спростовано судовими рішеннями у справах № 2а-21670/9456/11 та № 816/1780/13-а, що набрали законної сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Полтавський ГЗК" та необхідність визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_3 ОДПІ - від 18 квітня 2013 року № 0002202301/80, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі всього: 391847 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 195923,5 грн.; - від 18 квітня 2013 року № 0002192301/755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502 766 грн., у тому числі за основним платежем - 502766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн., суд виходить з наступного.

При наданні оцінки податковому повідомленню-рішенню ОСОБА_3 об'єднаної ДПІ від 18.04.2013 року № 0000142203/758, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в сумі 1360 грн., суд виходить з наступного.

Так в ОСОБА_4 перевірки зазначено, що перевіркою проведення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні імпортних операцій за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року встановлені порушення при виконанні наступних контрактів: імпортний контракт № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ на придбання активованого содою кальцієвого бентоніту для котунів в гранулах насипом. Умови постачання - CIF порт Южний. За даними попередньої планової перевірки станом на 01.07.2011 р. по контракту існує прострочена дебіторська заборгованість в сумі 22 998,00 дол.США (183754,00 грн.) з граничним терміном отримання товару - 23.05.2010 року. По бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 22998,00 дол.США (183754,00 грн.) списано на рах.9471, як нестача в межах природного убутку у лютому 2010 року. За результатами попередньої перевірки встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Відповідно до ст. 4 цього Закону нараховано пеню до розміру заборгованості актом попередньої планової перевірки від 24.11.2011 року за № 7352/23-308/00191282, яка в повному розмірі сплачена підприємством до бюджету.

Виходячи з викладено податковий орган прийшов до висновку, викладеному в ОСОБА_4 перевірки, про порушення позивачем статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - невідображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2011 р., на 01.10.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.04.2012 р. простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ в сумі 22 998,00 дол. США.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Покупець) та фірмою "AGE TRADING FZC", Об'єднані Арабські Емірати (Продавець) 28.05.2009 року укладено контракт № 1142/4638, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купляє на умовах CIF порт Южний, Україна, бентоніт (виробник - компанія Ashapura Minechem Ltd. (Індія) (а.с. 225-235, т. 5).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного контракту фірмою "AGE TRADING FZC" здійснено поставку активованого содою кальцієвого бентоніту для окатишів в гранулах кількістю 71 000 тон. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася на умовах CIF порт Южний морським транспортом, навалом, з порту "Мундра" (Індія).

На підтвердження викладеного представником позивача залучено до матеріалів справи посвідчену копію ОСОБА_4 № 2 від 25.09.2009 року, складеного між терміналом «Тис-Уголь» та представником ВАТ «Полтавськй ГЗК» про те, що 16.07.2009 року на адресу термінала «Тис-Уголь» надійшло 71000 тн. кальцієвого бентоніту, та підтверджено, що станом на 25.07.2009 р. склад терміналу був звільнений від вантажу. Фактичний природній убуток склав - 459,96 тн. (а.с. 236, т.5).

ОСОБА_4 залученої представником позивача бухгалтерської довідки станом на 01.01.2010 р. між ВАТ «Полтавський ГЗК» та "AGE TRADING FZC" рахувалась дебіторська заборгованість згідно контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. в сумі 22998,00 дол. США (183 754,00 грн.). ОСОБА_4 № 2 від 25.09.2009 р. від «Тіс-Вугілля» дебіторська заборгованість була списана 28.02.2010 р. на рахунок 9471 «Недостачі та втрати від порчі цінностей в межах природного убутку» (а.с. 237, т.5).

Отже представник позивача не заперечував обставини викладені в акті перевірки щодо виникнення дебіторської заборгованості по укладеному між ВАТ «Полтавський ГЗК» та "AGE TRADING FZC" № 1142/4638 від 28.05.2009 р. в сумі 22998,00 дол.США (183754,00 грн.), яка списана на рах.9471, як нестача в межах природного убутку у лютому 2010 року.

Разом з тим представник позивача наполягав на відсутності правових підстав для висновку податкового органу порушення ВАТ «Полтавський ГЗК» статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - невідображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2011 р., на 01.10.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.04.2012 р. простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ в сумі 22 998,00 дол. США, а отже вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної ДПІ від 18.04.2013 року № 0000142203/758.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

ОСОБА_4 нормі абзацу 8 пункту 2 статті 16 вищенаведеного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Як свідчать матеріали судової справи, відомості, що містяться в ОСОБА_4 перевірки, та не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи, відповідач в обґрунтування власних висновків посилається на результати попередньої перевірки, якою встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Відповідно до ст. 4 цього Закону нараховано пеню до розміру заборгованості актом попередньої планової перевірки від 24.11.2011 року за № 7352/23-308/00191282, яка в повному розмірі сплачена підприємством до бюджету

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної у період з 15 серпня 2011 року по 17 жовтня 2011 року працівниками ОСОБА_3 ОДПІ планової виїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 24 жовтня 2011 року № 7352/23-308/00191282, в якому зафіксовано, крім іншого, порушення: - статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) в частині недоотримання товару по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року з "AGE TRADING FZC", ОАЕ в сумі 22 998 дол. США (183 754 грн.), у зв'язку з чим, позивачу на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано пеню за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості (з 24.05.2010 року); - статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами та доповненнями) - невідображення в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, на 01.01.2011 року, 01.04.2011 року простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту з "AGE TRADING FZC", ОАЄ в сумі 22 998 дол. США (183 754,00 грн.).

На підставі вищезазначених висновків акта перевірки ОСОБА_3 ОДПІ 10 листопада 2011 року прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення: № 0000592202/3365, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" на загальну суму 182 275 грн. 25 коп.; № 0000602202/3366, за яким ВАТ "Полтавський ГЗК" донараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в сумі 1 360 грн.

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у справі № 2а-1670/512/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовані, серед іншого, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000602202/3366 від 10 листопада 2011 року, податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000592202/3365 від 10 листопада 2011 року.

У вищенаведених судових рішеннях судами зазначено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно на підставі п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями знято з контролю суму 22 998 дол. США, сплачені фірмі "AGE TRADING FZC" за бентоніт відповідно до умов контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року. Фактична втрата вантажу не перевищує законодавчо встановлених норм та норм, визначених договором перевезення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності доводів ОСОБА_3 ОДПІ про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". У відповідача був відсутній обов'язок щодо декларування даної суми як простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року у ІІ - IV кварталі 2010 року, І кварталі 2011 року.

З огляду на зазначене, у ОСОБА_3 ОДПІ відсутні підстави для застосування до ВАТ "Полтавський ГЗК" штрафу в розмірі 1 360 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 15.05.2012 року.

З огляду на висновок судових рішень у справі № 2а-1670/512/12, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Полтавський ГЗК" та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної ДПІ від 18.04.2013 року № 0000142203/758, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в сумі 1360 грн.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність висновків про порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" вимог законодавства, викладених в акті перевірки від 01.04.2013 № 2917/22.2-12/0019282, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, позивачем обґрунтовано безпідставність доводів податкового органу про порушення платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, викладених у вищезазначеному акті перевірки, на підставі яких контролюючим органом здійснено спірне донарахування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 294 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17030 від 23.04.2013 року, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної Державної податкової інспекції № 0002202301/80 від 18 квітня 2013 року, № 0002192301/755 від 18 квітня 2013 року, № 0000142203/758 від 18 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 червня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький


Суд	Полтавський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	26.06.2015
Оприлюднено	13.07.2015
Номер документу	46281140
Судочинство	Адміністративне

Р.І. Молодецький

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.06.2015 по справі 816/2355/13-аПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —816/2355/13-а

Постанова від 26.06.2015

Постанова
від 26.06.2015 по справі 816/2355/13-а
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД