Ухвала

від 16.09.2015 по справі 816/2355/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р.Справа № 816/2355/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Гаспарян С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2015р. по справі № 816/2355/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський ГЗК", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції № 0002202301/80 від 18 квітня 2013 року, № 0002192301/755 від 18 квітня 2013 року, № 0000142203/758 від 18 квітня 2013 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний номер 00191282) зареєстроване 05.01.1995 виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, що підтверджується відомостями Довідки АБ № 494569 з ЄДРПОУ та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 142-144, 147, т.1). Згідно відомостей Довідки про взяття на облік платника податків від 25.04.2007 року № 60/29-045 та Свідоцтва № 23517488, позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 31.01.1995 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 28.06.1997 року (а.с. 145-146, т.1).

У період з 10.05.2012 по 25.03.2013 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний код 00191282) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки контролюючим органом 01.04.2013 складено Акт № 2917/22.2-12/0019282 (далі - Акт перевірки, Акт), згідно із висновками якого, серед іншого, встановлені порушення ВАТ «Полтавський ГЗК»:

- п. 138.1., 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. на 502 766 грн., у тому числі: за ІІІ кв. 2011 р. - 424 878 грн., за IV кв. 2011 р. - 77 888 грн.;

- п.п. 198.1., п.п. 198.3., п.п. 198.4., п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., 201.4., 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення у рядку 23.1. Декларації на загальну суму 391 857 грн., в т.ч.: - за серпень 2011 р. у сумі 110412 грн., за вересень 2011 р. в сумі 174623 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 17647 грн., за листопад 2011 р. в сумі 5200 грн., за грудень 2011 р. в сумі 83 965 грн.;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - невідображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2011 р., на 01.10.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.04.2012 р. простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ в сумі 22 998,00 дол. США.

Позивач не погодився із висновками Акту перевірки та надав контролюючому органу заперечення від 05.04.2013 р. № 460/4225. За наслідками розгляду заперечення позивача Кременчуцька ОДПІ надала йому відповідь від 15.04.2013 року № 10260/10/22.2-12 про відповідність Акту перевірки вимогам чинного законодавства та безпідставність зауважень, викладених в запереченнях.

На підставі акту перевірки від 01.04.2013 № 2917/22.2-12/0019282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18 квітня 2013 року № 0002202301/80, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі всього: 391847 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 195923,5 грн. (а.с. 10, т.1.);

- від 18 квітня 2013 року № 0002192301/755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502 766 грн., у тому числі за основним платежем - 502766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. (а.с. 14; т.1.);

- від 18 квітня 2013 року № 0000142203/758, яким позивачу нараховану суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1360 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № 0002202301/80 від 18.04.2013 року та №0002192301/755 від 18.04.2013 року ґрунтуються на висновках відповідача про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2011 р., вересень 2011 р., жовтень 2011 р. у розмірі 197470 грн, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та заниження податку на прибуток за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. у сумі 502766, в зв»язку з неправомірним віднесенням до складу витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування витрат в розмірі 2125693 грн. по господарським операціям з ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ НВП «Горн», ТОВ «Євро Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «ПК «Перспектива», ТОВ ТПГ «Діамант» та заниженням валового доходу на загальну суму 60 248,00 грн. в зв'язку з невіднесенням до його складу вартості безоплатно отриманих товарів від ТОВ НВП «Горн», ТОВ «ПК «Перспектива», угоди з якими мають ознаки нікчемності, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ НВП «Горн», ТОВ «Євро Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «ПК «Перспектива», ТОВ ТПГ «Діамант» договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Промислова компанія «Перспектива» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №225/4638 від 20.01.2010 року відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, строки якого визначені сторонами в специфікаціях.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «Промислова компанія Перспектива», позивачем надано специфікації до договору (а.с. 129-158, т. 2); податкові накладні (а.с. 159, 165, 171, 176, 181, т.2, а.с 152, т.5); платіжні доручення (а.с. 160, 170, 186-188, т.2, а.с. 154, т.5); рахунки (а.с. 161, 168, 172, 178, 184, т.2); видаткові накладні (а.с. 162,166, 173, 177, 182, т.2, а.с. 153, т.5); прибуткові ордери (а.с. 163, 167, 174, 179, 183, т.2, а.с. 155, т. 5); товарно-транспортні накладні (а.с. 164, 169, 175, 180, 185, т. 2, а.с. 156, т.5).

Між позивачем (замовник) та ВП «Трансбуд» (підрядник) 04.07.2011 року укладено договір підряду № 2537 відповідно до умов якого замовник поручає, а підрядник зобов»язується виконати у відповідності до умов договору роботи по об'єкту «Реконструкція АБК управління ГОК-Сервіс (АБК ДФ).

На підтвердження реальності вказаної угоди позивачем надано листок оцінки підрядника вимогам безпеки (а.с. 194, т.2); додаткові угоди до договору підряду № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (а.с. 195,198, 201, 225, 226, 230 т.2.); списки працівників ВП «Трансбуд» для проходження ввідного інструктажу (а.с. 239-240, т.5.); довідку про договірну ціну (а.с. 192, 196-197, 200, 203-223, 227, 233, т.2); платіжні доручення (а.с. 235, 247-249, т.2, а.с. 2, 53, 64, 73, 84, т.3, а.с. 242, т.5, а.с. 44, т. 6); рахунки (236, 239, т.2, а.с. 3-4, 17, 28, 55, 66, 75, т.3, а.с 243-244, т.5, а.с. 8, 19, т.6), податкові накладні (а.с. 237-238, т.2, а.с. 1, 52, 54, 65, 74, т.3, а.с. 241, т.5, а.с. 43, т.6); довідку про вартість виконаних робіт (а.с. 240, т.2, а.с. 76, т.3); реєстри форм Кб-2в (а.с. 241, т.2, а.с. 56, 67, 77, т.3); акти приймання виконаних робіт форми Кб-2в (а.с. 242-246, т.2, а.с. 6-7, 10-11, 13-14, 19-20, 22, 24, 26, 30-31, 34-35, 37-38, 40, 42, 44-47, 57-59, 62, 68-69, 71-72, 78-83, т.3, а.с. 246-247, 250, т.5, а.с. 3-4, 10-11, 13, 15, 17, 21-22, 25-26, 28-29, 31, 33, 35-38, т. 6); реєстри виконаних робіт (а.с. 5, 18, 29, т.3, а.с. 245, т.5, а.с. 9, 20, т.6); акти на витрачені при ремонті матеріали (а.с. 8, 12, 15, 21, 23, 25, 27, 32, 36, 39, 41, 43, 48, 60, 63, 70, т.3, а.с. 248, т.5., а.с. 2, 5, 7, 12, 14, 16, 18, 27, 30, 32, 34, 39-40, т. 6); акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, запасних частин, отриманих при розбиранні (демонтажу) основних засобів (а.с. 9, 33, 51 т.3, а.с. 249, т.5, а.с.24, 42, т.6); акти (а.с. 16, 50, 61, т.3, а.с. 6, 41, т. 6).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Євро-Азія Ексім» (підрядник) було укладено договір № 2924/33 від 31.12.2010 року відповідно до умов якого замовник поручає, а підрядник зобов'язується у відповідності до умов договору виконати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту систем теплопостачання цехів комбіната на базі електродних котлів фірми «ГАЛАН».

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин по вказаному вище договору з ТОВ «Євро-Азія-Ексім» позивачем надано специфікацію на технічне обслуговування системи теплопостачання, розрахунок вартості сервісно-технічного обслуговування одного вузла системи теплопостачання, список працівників ТОВ «Євро-Азія Ексім» для інструктажу, листок відповідності підрядника вимогам безпеки, додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до договору (а.с. 85-90, 94-97, 99, т.3, а.с. 216, т. 5); довідку про договірну ціну (а.с. 91, 98, т.3); акт дефектів (а.с. 93, т.3), податкові накладні (а.с. 100, 112, т. 3), рахунки (а.с. 101, 110, т.3), платіжні доручення (а.с. 102, 111, т. 3), акт приймання виконаних робіт за формою Кб-2в (а.с. 103-108); акт на витрачені матеріали (а.с. 109, т.3).

Також, 12.11.2009 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «НВП «Горн» (постачальник) укладено договір відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у відповідності зі специфікаціями.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «НВП «Горн» позивачем надані специфікації до договору (а.с. 113-116, т.3); податкову накладну (а.с. 118, т.3); видаткову накладну (а.с. 119, т.3.); прибутковий ордер (а.с. 120, т.3), рахунок фактури (а.с. 121, т.3); вантажну декларацію товарно-транспортної накладної (а.с. 122, т.3); платіжне доручення (а.с. 123, т.3).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ ТПГ «Діамант» (постачальник) укладено договір № 2271 від 10.06.2011 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію згідно специфікацій, а покупець прийняти та оплатити її.

На підтвердження реальності вказаної угоди з ТОВ «ТПГ «Діамант» позивачем надані специфікація № 1 до договору, креслення узгодженого зубила, порівняльна таблиця на закупівлю зубил (а.с. 124-130, т. 3); податкові накладні (а.с. 132, 138 т.3),( а.с. 184, 188, 196-197, 202, 206-207, 214, т.5); видаткові накладні (а.с. 133, 139, т.3), (а.с. 182, 186, 192, 200, 204, 210, т. 5); прибуткові ордери (а.с.134, 140, т.3) (а.с. 183, 187, 193, 201, 205, 211, т.5); рахунки (а.с. 135, 141, т.3), (а.с.189, 195, 208, 212, т.5 ); платіжні доручення (а.с. 137, 143, т.3), (а.с. 190, 191, 199, 209, 215, т. 5); товарно-транспортні накладні (а.с.136, 142, т.3), (а.с. 185, 198, 203, т.5), акт отримання багажу (а.с. 213, т. 5).

20.05.2010 року між позивачем (покупець) та МПП «АвтоМиг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1212/4638 відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар, кількість та асортимент якого визначено сторонами в рахунках, виданих на підставі заявок.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з МПП «Автомиг» позивачем надано специфікації до договору (а.с. 144-152, т. 3); податкові накладні (а.с. 154,156, т.3),( а.с. 158, 164, 168, 170, 176, 177, т.5); накладні (а.с. 157, т.3), (а.с. 161, 169, 178, т. 5); прибуткові ордери (а.с. 158, т.3) (а.с. 157, 166, 174, т.5); рахунки (а.с. 159, т.3), (а.с. 160, 171, 179, т.5 ); платіжні доручення (а.с. 155,162, т.3), (а.с. 159, 165, 167, 173, 175, 181, т. 5); товарно-транспортні накладні (а.с. 160-161, т.3), (а.с. 162-163, 172, 180, т.5).

26.10.2010 року між позивачем ( замовник) та ТОВ «Інтер Альянс» укладено договір № 2363/33 відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати ремонт тепловоза ТЕМ-7 зав. № 0212 в об'ємі ТР-3.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «ІнтерАльянс» позивачем надано бухгалтерську довідку від 23.06.2015 р. № 4605/7239 про облік на балансі тепловозу ТЕМ-7 0212 інв. 310300600 (залізничний цех) (а.с. 238, т. 5); калькуляцію по ремонту тепловозу марки ТЕМ-7 в обсязі ТР-3, що є додатком № 1 до договору (а.с. 166, т. 3); додаткову угоду № 1/2974/33 від 31.12.2010 р. до договору № 2363/33 від 26.10.2010 р. (а.с. 167, т. 3); специфікацію, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 1, перелік запасних частин, що не входять в обсяг виконуваних робіт з поточного ремонту тепловозу ТЕМ-7 зав. № 0212 в обсязі ТР-3 (а.с. 168-169, т. 3); формуляр 017.00.00.000фо Тепловоз ТЕМ7-0212, що містить відмітку від 23.08.2011 р. про здійснення ремонту тепловозу в обсязі ТР 3 ТОВ «Інтер Альянс» та введення в експлуатацію 10.09.2011 р. (а.с. 217-221, т. 5); копію наказу Міністерства чорної металургії СРСР № 310 від 13.02.86 «Про удосконалення системи технологічного обслуговування та ремонту локомотивів» з додатком 2, що містить вимоги до періодичності здійснення поточного ремонту ТР-3 (а.с. 222-223, т. 5); акт приймання тепловозу ТЕМ7-0212 складений 02.11.2010 р. між ТОВ «Інтер альянс» та представниками ВАТ «Полтавський ГЗК» про виявлені дефекти та передачу на склад майна та документів (а.с. 224, т.5); акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 171, т. 3); податкові накладні (а.с. 170, 178, 180; т. 3); рахунок-фактуру (а.с. 172, 181, т. 3); платіжні доручення (а.с. 173-177, 179, 182, т. 3).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність вище вказаних договорів, укладених з ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ НВП «Горн», ТОВ «Євро Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «ПК «Перспектива», ТОВ ТПГ «Діамант» слугували висновки проведених відносно вказаних контрагентів перевірок відповідно до яких відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Крім того, згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб позивача.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п. 137.4. ст. 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.10. ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Отже в ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких ВАТ "Полтавський ГЗК" формувались витрати та включалися вищевказані суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі господарських операцій з ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ «ТПГ «Діамант», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «Промислова компанія «Перспектива».

Враховуючи реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Промислова компанія «Перспектива», яка підтверджена документами первинного обліку, посилання податкового органу на заниження позивачем валового доходу за 3 кв. 2011 року у зв'язку з невіднесенням до доходів вартості безоплатно отриманих товарів від вказаних контрагентів є необгрунтованими, а віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за цими операціями є правомірним.

За таких обставин позивач правомірно сформував валові витрати по спірним операціям з ТОВ «Інтер Альянс», МПП «Автомиг», ТОВ «ТПГ «Діамант», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ВП «Трансбуд», ТОВ «Промислова компанія «Перспектива», сплатив своїм контрагентам-постачальникам суми податку на додану вартість, мав право включати ці суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що в результаті призвело до правомірності збільшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та включення останнім до складу бюджетного відшкодування таких сум ПДВ.

Таким чином позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року в сумі 174623 грн., за жовтень 2011 року в сумі 17647 грн., за листопад 2011 року в сумі 5200 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що висновки перевіряючих щодо встановлення в ході перевірки завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ґрунтуються також на тому, що за результатами акту попередньої позапланової перевірки від 17.10.2011 № 7268/23-110 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 р., в декларації з ПДВ за серпень 2011 р. підприємством не відкориговано суму залишку від'ємного значення попереднього періоду (липень 2011 р.) на частину встановленого порушення у розмірі 100 622 грн., згідно рішення від 02.11.2011 р. за № 0001112301/221, яке підприємством оскаржується в судовому порядку; за результатами акту попередньої позапланової перевірки від 28.02.2013 р. № 1774/15.3-08/00191282 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, жовтень, листопад 2011 р. підприємством не відкориговано суму залишку від'ємного значення попереднього періоду (липень 2011 р. - 9790 грн., листопад 2011 р. - 83965 грн.) на частину встановленого порушення у розмірі 93755 грн. згідно рішення від 21.03.2013 р. за № 0000061555/63.

На підставі Акту перевірки від 17 жовтня 2011 року №7268/23-110/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року №0001112301/221, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100622,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-21670/9456/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 02 листопада 2011 року №0001112301/221.

Вказане судове рішення набрало законної сили 07 березня 2012 року.

Крім того, на підставі Акту перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182 Кременчуцькою ОДПІ винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №0000061555/63, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2223058,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 816/1780/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено, та, визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2013 №0000061555/63.

Таким чином, у справах № 2а-21670/9456/11 та № 816/1780/13-а за позовами ВАТ "Полтавського ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень наявні судові рішення, що набрали законної сили.

Даними рішеннями надано правову оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2011 року №0001112301/221, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100622,00 грн. та від 21.03.2013 року №0000061555/63, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2223058,00 грн., визнано їх протиправними та скасовано.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на висновок судових рішень у справах у справах № 2а-21670/9456/11 та № 816/1780/13-а про правомірність формування платником податку суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у розмірі 100 622 грн. за липень 2011 р. (податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 р. за № 0001112301/221); у розмірі 2223058,00 грн. (податкове повідомлення-рішення 21.03.2013 №0000061555/63), а отже і на частину встановленого порушення у розмірі 93755 грн. (липень 2011 р. - 9790 грн., листопад 2011 р. - 83965 грн.) згідно рішення від 21.03.2013 р. за № 0000061555/63, безперечним є висновок про те, що позивачем за рахунок вказаної вище суми від'ємного значення ПДВ правомірно заявлено до бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у сумі 110 412 грн. (100 622 грн. + 9790 грн.) та за грудень 2011 року в сумі 83965 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Полтавський ГЗК" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ - від 18 квітня 2013 року № 0002202301/80, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі всього: 391847 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 195923,5 грн.; - від 18 квітня 2013 року № 0002192301/755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 502 766 грн., у тому числі за основним платежем - 502766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ від 18.04.2013 року № 0000142203/758, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в сумі 1360 грн., виходячи з наступного.

Так в Акті перевірки зазначено, що перевіркою проведення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні імпортних операцій за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року встановлені порушення при виконанні наступних контрактів: імпортний контракт № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ на придбання активованого содою кальцієвого бентоніту для котунів в гранулах насипом. Умови постачання - CIF порт Южний. За даними попередньої планової перевірки станом на 01.07.2011 р. по контракту існує прострочена дебіторська заборгованість в сумі 22 998,00 дол.США (183754,00 грн.) з граничним терміном отримання товару - 23.05.2010 року. По бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 22998,00 дол.США (183754,00 грн.) списано на рах.9471, як нестача в межах природного убутку у лютому 2010 року. За результатами попередньої перевірки встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Відповідно до ст. 4 цього Закону нараховано пеню до розміру заборгованості актом попередньої планової перевірки від 24.11.2011 року за № 7352/23-308/00191282, яка в повному розмірі сплачена підприємством до бюджету.

Виходячи з викладено податковий орган прийшов до висновку, викладеному в Акті перевірки, про порушення позивачем статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - невідображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2011 р., на 01.10.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.04.2012 р. простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ в сумі 22 998,00 дол. США.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Покупець) та фірмою "AGE TRADING FZC", Об'єднані Арабські Емірати (Продавець) 28.05.2009 року укладено контракт № 1142/4638, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купляє на умовах CIF порт Южний, Україна, бентоніт (виробник - компанія Ashapura Minechem Ltd. (Індія) (а.с. 225-235, т. 5).

На виконання умов даного контракту фірмою "AGE TRADING FZC" здійснено поставку активованого содою кальцієвого бентоніту для окатишів в гранулах кількістю 71 000 тон. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася на умовах CIF порт Южний морським транспортом, навалом, з порту "Мундра" (Індія).

На підтвердження викладеного позивачем надано копію Акта № 2 від 25.09.2009 року, складеного між терміналом «Тис-Уголь» та представником ВАТ «Полтавськй ГЗК» про те, що 16.07.2009 року на адресу термінала «Тис-Уголь» надійшло 71000 тн. кальцієвого бентоніту, та підтверджено, що станом на 25.07.2009 р. склад терміналу був звільнений від вантажу. Фактичний природній убуток склав - 459,96 тн. (а.с. 236, т.5).

Згідно бухгалтерської довідки станом на 01.01.2010 р. між ВАТ «Полтавський ГЗК» та "AGE TRADING FZC" рахувалась дебіторська заборгованість згідно контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. в сумі 22998,00 дол. США (183 754,00 грн.). Згідно Акту № 2 від 25.09.2009 р. від «Тіс-Вугілля» дебіторська заборгованість була списана 28.02.2010 р. на рахунок 9471 «Недостачі та втрати від порчі цінностей в межах природного убутку» (а.с. 237, т.5).

Отже позивачем не заперечувалися обставини викладені в акті перевірки щодо виникнення дебіторської заборгованості по укладеному між ВАТ «Полтавський ГЗК» та "AGE TRADING FZC" № 1142/4638 від 28.05.2009 р. в сумі 22998,00 дол.США (183754,00 грн.), яка списана на рах.9471, як нестача в межах природного убутку у лютому 2010 року.

При цьому у податкового органу відсутні правові підстави для висновку про порушення ВАТ «Полтавський ГЗК» статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - невідображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2011 р., на 01.10.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.04.2012 р. простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 р. з «AGE TRADING FZC», ОАЄ в сумі 22 998,00 дол. США.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно нормі абзацу 8 пункту 2 статті 16 вищенаведеного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Як свідчать матеріали справи, відомості, що містяться в Акті перевірки, та не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи, відповідач в обґрунтування власних висновків посилається на результати попередньої перевірки, якою встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Відповідно до ст. 4 цього Закону нараховано пеню до розміру заборгованості актом попередньої планової перевірки від 24.11.2011 року за № 7352/23-308/00191282, яка в повному розмірі сплачена підприємством до бюджету

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної у період з 15 серпня 2011 року по 17 жовтня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ планової виїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 24 жовтня 2011 року № 7352/23-308/00191282, в якому зафіксовано, крім іншого, порушення: - статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) в частині недоотримання товару по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року з "AGE TRADING FZC", ОАЕ в сумі 22 998 дол. США (183 754 грн.), у зв'язку з чим, позивачу на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано пеню за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості (з 24.05.2010 року); - статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами та доповненнями) - невідображення в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, на 01.01.2011 року, 01.04.2011 року простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту з "AGE TRADING FZC", ОАЄ в сумі 22 998 дол. США (183 754,00 грн.).

На підставі вищезазначених висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 10 листопада 2011 року прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення: № 0000592202/3365, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" на загальну суму 182 275 грн. 25 коп.; № 0000602202/3366, за яким ВАТ "Полтавський ГЗК" донараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в сумі 1 360 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у справі № 2а-1670/512/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовані, серед іншого, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000602202/3366 від 10 листопада 2011 року, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000592202/3365 від 10 листопада 2011 року.

У вищенаведених судових рішеннях зазначено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно на підставі п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями знято з контролю суму 22 998 дол. США, сплачені фірмі "AGE TRADING FZC" за бентоніт відповідно до умов контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року. Фактична втрата вантажу не перевищує законодавчо встановлених норм та норм, визначених договором перевезення. Враховуючи викладене, судом встановлено безпідставність висновків Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Таким чином, у відповідача був відсутній обов'язок щодо декларування даної суми як простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року у ІІ - IV кварталі 2010 року, І кварталі 2011 року.

З огляду на зазначене, у Кременчуцької ОДПІ відсутні підстави для застосування до ВАТ "Полтавський ГЗК" штрафу в розмірі 1 360 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 15.05.2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ від 18.04.2013 року № 0000142203/758, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства в сумі 1360 грн.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2015р. по справі № 816/2355/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.