Постанова

від 01.07.2015 по справі 816/1507/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року 10:50м. ПолтаваСправа № 816/1507/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (далі за текстом - ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод", позивач, платник податків) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000062202/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту протягом періоду, охопленого перевіркою, за господарськими операціями з ПП "Сімплікс" (далі за текстом - контрагент позивача). Вказував, що господарські операції із вказаним суб'єктом господарювання мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії контролюючого органу вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки встановлено факт порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, правила формування податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" 24 травня 2000 року зареєстроване як юридична особа у встановленому Законом порядку (ідентифікаційний номер 30941194), перебуває на обліку платників податків з 07 червня 2000 року. Позивач є платником податку на додану вартість.

Видами господарської діяльності позивача є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; оптова торгівля напоями; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У період з 02 грудня 2014 року по 08 грудня 2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод", код ЄДРПОУ 30941194 з питань взаємовідносин з ПП "Сімплікс" код 39193141 за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 грудня 2015 року № 2866/16-03-22-02-12/30941194 (а.с. 54-60), відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження податку на додану вартість на суму 249991,25 грн, у тому числі за серпень 2014 року - на 249991,25 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000062202/14, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 374976,88 грн, у тому числі: за основним платежем 249991,25 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 124995,63 грн (а.с. 9).

Платник податків донараховані зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000062202/14 вищі контролюючі органи залишили скарги ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 15 грудня 2015 року № 2866/16-03-22-02-12/30941194, упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000062202/14, оскаржив останнє до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 12 січня 2015 року № 0000062202/14, суд виходив з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом пов'язується з наступними порушеннями позивачем податкового законодавства: недоліками, допущеними при складанні видаткових та товарно-транспортних накладних; неможливістю встановлення походження придбаного товару, відсутністю дорожних листів до товарно-транспортних накладних, відсутністю документів, які підтверджують якісні характеристики товару.

Детально вивчивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи первинні документи, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, суд погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та їх зв'язку із господарською діяльністю ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод", судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Сімплікс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 07 серпня 2014 року № 201/08 (а.с. 12-14) з додатком від 07 серпня 2014 року № 1 до нього (а.с. 15). За умовами вищевказаної угоди продавець зобов'язується продати перелік продукції, асортимент та кількість якої обумовлюються в Додатку, який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ТМЦ, обумовлені в цьому договорі. Сторони домовились, що ТМЦ вивозяться покупцем самовивозом на умовах ЕХW.

Згідно положень додаткової угоди від 07 серпня 2014 року № 201/08 до зазначеного Договору ПП "Сімплікс" передає, а ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" приймає наступні ТМЦ: транспортер для подачі пляшок, автомат для ополіскування пляшок, автомат розливу і закупорювання, автомат для візуального контролю якості; етикеторувальний автомат для самоклеючої етикетки і акцизної марки, термопак-упаковка в поліетиленову плівку, вартість яких складає 1499947,476 грн, в т.ч. ПДВ 249991,25 грн.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що фактичної оплати в грошовій формі за товар позивачем не здійснено з дати укладення договору (07.08.2014) по 28.05.2015 року, - дати передачі простого векселя, яка відбулася на підставі додаткової угоди, якою сторони узгодили, що в якості розрахунку за вищевказаним договором ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" передано ПП «Сімплікс» простий вексель серії АА 0285430 від 28 травня 2015 року з терміном погашення до 28.05. 2035 року (а.с. 94), що обумовлено додатковою угодою про внесення змін (доповнень) до договору купівлі-продажу товару від 07 серпня 2014 року № 201/08 (а.с. 92).

За результатами здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом останнім виписано видаткові накладні (а.с. 16-21).

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних документів, судом встановлено, що їх оформлено з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством до оформлення первинних документів. Так, у видаткових накладних не конкретизовано особу, яка їх підписала (не зазначено прізвище, ім'я та посаду).

Матеріалами справи також підтверджено, що в ході проведення перевірки відповідач висловив зауваження щодо товарно-транспортних накладних, складених перевізником. Контролюючий орган звернув увагу, що вищевказані документи мають недоліком відсутність розшифровки підпису уповноваженої особи перевізника, відсутність дорожних листів до товарно-транспортних накладних.

Крім того, зміст досліджених в ході перевірки товарно-транспортних накладних суперечить змісту договору від 07 серпня 2014 року № 201/08 в частині визначення особи перевізника. Зі змісту договору випливає, що перевізником у правовідносинах з ПП "Сімплікс" має виступати ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" в той час коли товарно-транспортні накладні містять відомості про автоперевізника ТОВ "Транс-Вест-Експедиція".

Надані позивачем на підтвердження залучення до перевезення вантажу, придбаного у ПП "Сімплікс", договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08 квітня 2013 року № 08/04/2013, укладений між позивачем та ТОВ "Транс-Вест-Експедиція" (а.с. 95-96), а також платіжне доручення (а.с. 98) та виписка з розрахункового рахунку ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (а.с. 97), не є належними доказами здійснення перевезення ТМЦ, визначених додатковою угодою від 07 серпня 2014 року № 201/08, оскільки вищевказані документи не містять розшифровки перевезеного товару. Згідно вказаних документів неможливо ідентифікувати маршрут перевезення, назву, кількість та обсяг товару, який перевозився та період часу, коли відбувалося таке перевезення і тим товаром, який придбавався позивачем у спірних правовідносинах із ПП "Сімплікс". Крім того, позивачем вищезазначені документи в ході проведення перевірки фахівцям Кременчуцької ОДПІ не надавались, внаслідок чого за правилами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважаються такими, що були відсутні у платника податків і на час складання податкової звітності та формування податкового кредиту.

Слід також зауважити, що наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних містять недостовірні відомості про організаційно правову форму вантажовідправника ПП "Сімплікс" - зазначено ТОВ "Сімплікс".

Суд також зауважує, що окремі ТТН містять інформацію про залучення до перевезення транспортного засобу (д.н.з. НОМЕР_1), який не зареєстрований за ТОВ "Транс-Вест-Експедиція".

Надані позивачем на вимогу суду паспорти та інструкції з експлуатації придбаного у свого контрагента устаткування розцінюються судом як неналежні у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази у справі, оскільки надані документи не мають відношення до товару, обумовленого сторонами в додатковій угоді від 07 серпня 2014 року № 201/08. Як зазначалось вище, за додатковою угодою від 07 серпня 2014 року № 201/08 передбачено, що ПП "Сімплікс" передає, а ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" приймає: транспортер для подачі пляшок, автомат для ополіскування пляшок, автомат розливу і закупорювання, автомат для візуального контролю якості; етикеторувальний автомат для самоклеючої етикетки і акцизної марки, термопак-упаковка в поліетиленову плівку, проте позивачем надано паспорти та інструкції з експлуатації термотунелю парового (а.с. 99-103), моноблока розливу та укупорки (104-106), автомату ополіскуючого (а.с. 107-109), транспортеру ящичного (а.с. 112-117), придбання яких досліджуваною угодою не передбачено. Належним чином оформлених сертифікатів якості на придбаний у свого контрагента товар на вимогу суду позивачем не надано.

Зважаючи на наявність недоліків первинних документів у їх сукупності, наявність ряду ознак фіктивності господарської діяльності контрагента позивача, суд дійшов висновку про документальну непідтвердженість здійснених між ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" та ПП "Сімплікс" операцій.

Доводи позивача щодо наявності належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є обґрунтованими, проте суд зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Таким чином, наявність податкових накладних за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Суд зауважує, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податку податкового кредиту зі сплати ПДВ є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

На підставі наведеного, суд констатує правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати ПДВ на 249991,25 грн.

За правилами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, відповідач правомірно збільшив суму грошового зобов'язання позивача зі сплати ПДВ на 249991,25 грн.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування /пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України/.

Відтак, застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1249995,63 грн є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн, таким чином, з позивача належить стягнути решту 90% суми судового збору, тобто 4384,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (код ЄДРПОУ 30941194, місцезнаходження: вул. Чкалова, 8/28, м. Кременчук, Полтавська область) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 4384,80 грн (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривень 80 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2015 року .

Суддя І.Г. Ясиновський