Постанова

від 23.06.2015 по справі 824/542/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/542/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

за участю:

секретаря судового засідання - Павлюка А.Г.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області (далі - позивач) просило стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (далі - відповідач або СТОВ "Агрофірма "Вілія") заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень 2015 року в сумі 6985,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СТОВ "Агрофірма Вілія" перебуває на обліку в УПФУ та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення їм пенсії на пільгових умовах.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. В«бВ» - В«зВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» за березень 2015 року на загальну суму 6985,88 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що у відповідності до розрахунку доданого до позовної заяви, право на пенсію призначену на пільгових умовах мають наступні особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На думку відповідача в позовній заяві позивачем невірно зазначено підставою призначення пільгових пенсій пункти В«бВ» -В»зВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , оскільки пенсій на пільгових умовах насправді призначались: чоловікам (трактористам-машиністам) на підставі пункту В«вВ» , жінкам, які працюють доярками на підставі пункту В«дВ» , а багатодітним жінкам на підставі пункту В«жВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Вважає, що СТОВ "Агрофірма "Вілія" не повинно компенсувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_7, у зв'язку з досягненням нею загального пенсійного віку, як це передбачено чинним законодавством у момент виходу громадянки на пенсію, оскільки гр. ОСОБА_7 з 28.11.2011 року - отримує право на пенсію за віком на загальних умовах, а пільгова пенсія повинна перестати виплачуватися. Також відповідач вказував та те, що пільгові пенсії ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 не призначалися за Списком №1 та №2, а тому не підлягають відшкодуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно ОСОБА_8 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.02.2015 року, відповідач зареєстрований, як юридична особа, за адресою - вул. Головна, буд. 1, с. Лукачани, Кельменецький район, Чернівецька область (а.с. 8-10). Відповідно до Повідомлення від 30.03.2015 року відповідач з 21.02.2000 року взятий на облік платника в УПФУ в Кельменецькому районі за р/р №2405050006 (а.с.11).

Як встановлено з матеріалів справи у відповідача працювали наймані працівники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яким відповідно до довідок виданих СТОВ "Агрофірма "Вілія" підтверджено стаж їх роботи, а саме:

- ОСОБА_3 з грудня 1976 року по 11.02.1999 року, з 11.02.1999 року по 09.12.2004 року, з 01.04.2005 року по 06.12.2005 року, з 28.04.2006 року по 27.11.2006 року, з 27.03.2007 року по 01.12.2008 року, з 13.04.2009 року по 30.11.2009 року, з 30.04.2010 року по 04.02.2011 року трактористом - машиністом (а.с.21);

- ОСОБА_4 з 01.01.1977 року по 11.02.1999 року, з 11.02.1999 року по 09.08.2000 року трактористом - машиністом (а.с.29);

- ОСОБА_6 з січня 1997 року по 10.02.1999 року, з 11.02.1999 року по 31.03.2000 року доярка - свинарка (а.с.33);

- ОСОБА_5 з січня 1983 року по березень 1989 року, з березня 1992 року по лютий 1999 року, 11.02.1999 року по 15.12.2013 року, з 27.04.2004 року по 11.11.2004 року, з 01.04.2005 року по 06.12.2005 року, з 30.05.2006 року по 30.11.2006 року, з 04.05.2007 року по 20.12.2007 року, з 11.04.2008 року по 11.11.2008 року, з 13.05.2009 року по 30.1.2009 року, з 02.04.2010 року по 26.11.2010 року, з 05.04.2011 року по 07.11.2011 року, з 27.04.2012 року по 06.12.2012 року, з 23.04.2013 року по 02.12.2013 року трактористом - машиністом (а.с.37);

- ОСОБА_7 з 18.05.2005 року на посаді робітника, на низько кваліфікованих роботах у с/г (а.с.16). Згідно довідки виконкому Новоселицької сільської ради Кельменецького району, ОСОБА_7 народила і виховую п'ятеро дітей (а.с.17).

Зазначена обставина також підтверджується копіями трудових книжок (а.с.18-19, 22-27, 30-31, 34-35, 38-47).

Вказані періоди роботи зазначених вище найманих працівників зараховані позивачем до стажу роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» №1788 та Протоколом УПФУ від 04.03.2011 року №514 ОСОБА_3 призначено пільгову пенсію на підставі п. "в" ст.13 Закону №1788, як чоловіку, який працював трактористом-машиністом (а.с.20); протоколом УПФУ від 30.03.2012 року №170 ОСОБА_4 призначено пільгову пенсію на підставі п. "в" ст.13 Закон №1788, як чоловіку, який працював трактористом-машиністом (а.с.28); протоколом УПФУ від 08.08.2014 року №542 ОСОБА_5 призначено пільгову пенсію на підставі п. "в" ст.13 Закон №1788, як чоловіку, який працював трактористом-машиністом (а.с.36); протоколом УПФУ від 06.07.2012 року №2144 ОСОБА_6 призначено пільгову пенсію на підставі п. "9" ст.13 Закон №1788, як особі яка працювала дояркою (а.с.32); протоколом УПФУ від 30.09.2005 року №138838 ОСОБА_7 призначено пільгову пенсію, як багатодітній матері (а.с.5).

На адресу відповідача надсилався розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з березня 2015 року, яка підлягає щомісячному відшкодуванню підприємством (а.с.12). Вказаний розрахунок відповідач отримав 13.03.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (зв. а.с.12).

Згідно картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідачем обліковується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України за березень 2015 року на загальну суму 6985,88 грн (а.с.72).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) є Закон України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400).

Зокрема, згідно із ст.2 Закону №400 для платників збору суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788, а згідно п.2 ст.4 Закону №400 ставка збору на такий об'єкт оподаткування складає 100 відсотків.

Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є юридичною особою. Відповідно до матеріалів справи відповідач у своїй діяльності використовував працю найманих працівників, а саме громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, тобто був роботодавцем, а тому в розумінні Закону №1058 та Закону №400 він є страхувальником та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4014,38грн за березень 2015 року з відшкодування позивачу витрат на випалу та доставку пенсії громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону №400/97-ВР, який визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 7І-VIII В«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиВ» , яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

З аналізу наведених норм випливає, що для платників збору визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 Закону № 400/97-ВР виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством на даний час не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що СТОВ "Агрофірма "Вілія" зобов'язане відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за березень 2015 року призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України №400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням 01.01.2004 року чинності, розробленим відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про обов'язкове державне пенсійне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон України №1058-IV), яким визначено принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно пункту 6.3 Інструкції №21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.7. Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.8 Інструкції №21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області на адресу відповідача надіслано розрахунок фактичних витрат Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове пенсійне страхуванняВ» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. В«бВ» -В«зВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» з березня 2015 року на суму 6985,88грн (а.с.12).

Проте, станом на день розгляду справи, заборгованість згідно розрахунку по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень 2015 року відповідачем не погашена та складає 4014,38 грн. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості або ж спростовували доводи позивача, суду не подано.

Щодо позиції представника відповідача, згідно якої чинне законодавство України не створює обов'язку для відповідача відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної на підставі п.п. "в", "д" ч.1 ст.13 Закону №1788, суд зазначає, що така позиція суперечить положенням Закону №400, а відповідні неточності позову не звільняють відповідача від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2971,50 грн за березень 2015 року з відшкодування позивачу витрат на випалу та доставку пенсії гр. ОСОБА_7, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

На момент призначення пенсії на пільгових умовах гр. ОСОБА_7 (04.07.2005 року), чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця - СТОВ "Агрофірма Вілія", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 року) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст. 12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, аналізуючи зазначені норми у своїй сукупності суд приходить до висновку, що станом на 04.07.2005 року (день призначення пільгової пенсії гр. ОСОБА_7Ф.) СТОВ "Агрофірма Вілія" мало відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах гр. ОСОБА_7 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до 28.11.2013 року.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що відповідачем до 28.11.2013 року позивачу фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах гр. ОСОБА_7 не відшкодовувались відповідачем у зв'язку з відсутністю у нього такого обов'язку до 01.01.2015 року, як платника фіксованого сільськогосподарського податку, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду.

Згідно Закону №1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списком №2. При наявності зазначених складових особа має можливість реалізувати своє право на призначення їй та відповідно отримання пільгової пенсії. Дане право, яке реалізоване особою, в силу соціальної спрямованості діяльності Держави та положень принципу верховенства права, згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не може бути обмежене або скасоване (припинене) та підставі нормативно-правових актів прийнятих після призначення такої пільгової пенсії.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що право на призначення пільгової пенсії гр. ОСОБА_7 реалізувала. Дана пільгова пенсія Пенсійним фондом призначена ОСОБА_7 відповідно до положень Закону №1788.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон № 3668), яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни.

Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 26 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У зв'язку із зазначеними змінами до ст. 26 Закону №1058, а також тим, що гр. ОСОБА_9 народилась 28.11.1958 року, позивач вважає, що вона мала право на призначення пенсії за віком після досягнення нею 57 року 6 місяців (у даному разі не йде мова про пільгову пенсію). Тому, на думку Пенсійного фонду, відповідач зобов'язаний відшкодовувати йому фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах гр. ОСОБА_7 до досягнення останньою 57 років 6 місяців, а саме до 28.05.2016 року, що фактично обумовило звернення до суду із цим позовом в цій частині.

Відповідачем фактично не заперечувався його обов'язок відшкодовувати пенсію гр. ОСОБА_7, тому спір зводиться до визначення періоду, протягом якого існує такий обов'язок. Відповідач, з доводами якого погоджується суд, вважає, що цей період закінчився із досягненням гр. ОСОБА_7 55 років. Натомість позивач зазначає про необхідність здійснення виплат до досягнення гр. ОСОБА_7 віку 57 років 6 місяців.

За змістом статей 1 та 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж. Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з положеннями цієї статті в редакції, чинній на момент виходу гр.ОСОБА_7 на пенсію, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до вимог цієї ж статті (в редакції після 1 жовтня 2011 року), право на пенсію за віком мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, після досягнення ними віку 57 років 6 місяців.

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI .

З системного аналізу статті 12 та пункту "б" ч.1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що до внесення цих змін пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.

Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників.

В той же час, після внесення змін до статті 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону №1788-ХІІ, період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України від 02.03.2015 року № 213-ІІІ, яким зміст статті 13 Закону № 1788-ХІІ приведено у відповідність до положень статті 26 Закону № 1058-IV.

Зі змісту нової редакції статті 13 Закону №1788-ХІІ вбачається, що пільгове зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб з 1 квітня 2015 року (дати набрання змінами чинності) не може перевищувати 5 років.

При цьому питання щодо відшкодування пенсій роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів № 1788-ХІІ та № 1058-IV законодавцем не вирішено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин положення законодавства, чинного на момент виходу гр.ОСОБА_7 на пенсію.

Така позиція, стосовно аналогічних правовідносин, викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 31.03.2015 року №К/800/5101/15.

За змістом Законів №1788-ХІІ, №1058-IV та №400/97-ВР, в редакціях, чинних на момент виходу гр. ОСОБА_7 на пенсію, роботодавець зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення гр. ОСОБА_7 55 років, тобто до 28.11.2013 року. Оскільки предметом цього позову є стягнення витрат на виплату пенсії за періоди після цієї дати, суд дійшов висновку про його необґрунтованість в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2971,50 грн за березень 2015 року з відшкодування позивачу витрат на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_7

Таким чином, аналізуючи викладене суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області до СТОВ "Агрофірма Вілія" про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку із не відшкодуванням фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначеної на пільгових умовах гр. ОСОБА_7 у розмірі 2971,50 грн необхідно відмовити.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (вул. Головна, буд.1, с. Лукачани, Кельменецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21417891) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень 2015 року в сумі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн 38 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Григораш

Постанова в повному обсязі складена 30 червня 2015 р.